Ухвала

від 22.02.2023 по справі 640/15543/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/15543/21

адміністративне провадження № К/990/4509/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі - ГУ ДПС), на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №640/15543/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Смерека+" до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ "Смерека+" (далі також Товариство) звернулось до суду з позовом до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2021 №00388400701, №00388410701, №00388420701.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00388400701 та №00388410701; в задоволенні решти вимог відмовлено.

06.02.2023 відповідач направив засобами поштового зв`язку на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 46.2 статті 46, підпункту134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК внаслідок неправильної юридичної оцінки факту ненадання ТОВ «Смерека+» до перевірки документів на підтвердження показників податкового обліку. Також відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 2, частини четвертої статті 9, статті 242 КАС) та не врахування судами висновків Верховного Суду у постановах від 31.03.2020 у справі № 804/16516/15, від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18, від 18.03.2020 у справі № 826/8114/15, від 19.05.2021 у справі №815/1021/16, від 01.06.2022 у справі №280/597/19, від 29.05.2020 №826/27811/15, від 05.02.2019 №815/6669/15, від 05.03.2019 у справі №814/569/16, від 23.01.2018 у справі 2а-1870/5800/12 щодо застосування вище зазначених правових норм.

Згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 31.03.2020 у справі № 804/16516/15, від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18, від 18.03.2020 у справі № 826/8114/15, від 19.05.2021 у справі №815/1021/16, якщо їх узагальнити, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит та на врахування витрат при визначенні оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання платником податків у своїй господарській діяльності, що, у свою чергу, пов`язане із рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Господарські операції мають відповідати змісту господарських договорів та економічному змісту за своєю сутністю, а не за формою, підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У постановах від 01.06.2022 у справі №280/597/19, від 29.05.2020 №826/27811/15 Верховний Суд виснував, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує компетенції контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Згідно з постановою Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №815/6669/15 відсутність у видатковому касовому ордері або видатковій відомості на видачу готівки підпису одержувача коштів є порушенням пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а сума готівки за такими видатковими документами має додаватися до залишку готівки в касі в день, у якому їх оформлено, та є понадлімітною.

У постанові від 05.03.2019 у справі №814/569/16 Верховний Суд виснував, що сам факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

У постанові від 23.01.2018 у справі №2а-1870/5800/12 Верховний Суд зробив висновок, що обвинувачення особи, яка підписала первинні документи від імені підприємства-контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає відповідність таких документів вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки тому факту, що до перевірки позивач не надав акти форми КБ-2В та форми КБ-3, додаткові угоди до договорів/специфікацій, фотозвіт по кожному етапу виконання будівельних робіт, сертифікати походження товару, сертифікати якості та інші документи; не взяли до уваги довід відповідача про відсутність джерела походження товару, виконання робіт (послуг) за результатами дослідження ланцюга поставок товару (послуг) до позивача, не встановили обставини щодо наявності у постачальників товару (послуг) у ланцюгу постачання трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності.

Ці доводи відповідача стосуються оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі щодо здійснення господарських операцій ТОВ "Смерека+" з ПП «Ворпейс», ТОВ «Діоніс-2017», ТОВ «Гаджет Трейдінг».

ГУ ДПС у касаційній скарзі вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив у сукупності з іншими доказами довід відповідача щодо ухвал суду в кримінальних провадженнях та пояснень осіб, які вказують про непричетність до створення та діяльності вище зазначених контрагентів ТОВ «Смерека+».

Разом з тим, такий довід контролюючого органу наведений без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), згідно з яким вирок щодо посадової особи контрагента платника податків, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не створюють преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача в адміністративній справі. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Велика Палата підтвердила, що до постановлення вироку в кримінальному провадженні протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Доказове значення такого протоколу визначено частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України, якою встановлено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Фактично доводи відповідача щодо зазначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС) лежать в площині оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328, частиною другою статті 353 КАС, яка, однак, ГУ ДПС не вказана у касаційній скарзі.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Наведене дає підстави виснувати, що касаційна скарга ГУ ДПС не містить підстави для відкриття касаційного провадження у справі №640/15543/21.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко