Постанова

від 21.02.2023 по справі 456/1023/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/1023/22 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/811/3234/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

в березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02 лютого 2022 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір завдатку. Вказує, що згідно п. 1.1 договору сторони зобов`язуються до 15 лютого 2022 року включно укласти договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю квартиру АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт та сплатити за нього 33 000 доларів СІІІА із врахуванням суми завдатку, вказаної в п. 2.3. даного Договору. Зазначає, що відповідно до п. 2.1 договору продавець гарантує, що об?єкт не проданий, не подарований, не є об`єктом застави (в тому числі податкової), не внесений в статутний фонд юридичних осіб, не є предметом судового спору під забороною (арештом) не перебуває, не є предметом жодних угод чи зобов`язань, що з них випливають, прихованих недоліків немає.

Стверджує, що пунктом 2.3 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення виконання даного договору покупець передає продавцю грошову суму у розмірі 1000 доларів США, яка має статус завдатку і залишається у продавця до підписання договору купівлі-продажу об`єкта. Зазначає, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.02.2022 року № 298301701, їй стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю спортивно-розважального клубу «Лідер» на підставі договору про пайову участь у кооперативі «Успіх» від 18.12.2014 року, акту прийому-передачі від 15.03.2016 року, а відтак не належить на праві власності ФОП ОСОБА_3 . Стверджує, що в договорі завдатку не зазначено, що ФОП ОСОБА_3 діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю спортивно-розважального клубу «Лідер» на підставі договору чи довіреності.

Вважає, що квартира АДРЕСА_1 має приховані недоліки, а відтак відомості, вказані у п. 2.1 Договору, не відповідають дійсності, у зв`язку з чим вона відмовилась укласти договір купівлі-продажу даної квартири. Позивач звертає увагу на те, що оскільки основний договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між сторонами не було укладено, а вони лише домовились укласти такий договір у майбутньому, то передана нею відповідачу грошова сума у розмірі 1 000 доларів США не є завдатком, а є фактично авансом, який підлягає поверненню, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору купівлі-продажу. З наведених підстав просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 1000 доларів США.

Рішенням Стрийськогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 21листопада 2022року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що оскільки основний договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між сторонами укладено не було, а вони лише домовились укласти такий договір у майбутньому, то передана нею відповідачу грошова сума у розмірі 1 000 доларів США не є завдатком, а є фактично авансом, який підлягає поверненню незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору купівлі-продажу. Вказує, що завдаток в розмірі 1000 доларів СШАВ не є доказом наявності дійсного зобов`язання, не виконує платіжну функцію та не є способом забезпечення дійсного зобов`язання, якого не існує. Стверджує, що відповідач приховав від неї ту обставину, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю спортивно-розважального клубу «Лідер», що для неї й слугувало підставою для подальшої відмови від укладення договору купівлі-продажу, про що вона письмово повідомила відповідача 08 лютого 2022 року. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року призначено на 16 год. 30 хв. 20 лютого 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст постанови складено 21 лютого 2023 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 20 лютого 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 21 лютого 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач була обізнана щодо характеристик квартири та документації, а сторонами у договорі завдатку від 02 лютого 2022 року було визначено передані грошові кошти як завдаток, з урахуванням того, що договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, однак сторонами чітко було обумовлено умовами договору та засвідчено підписами, саме правову природу внесених грошей, а саме, як завдаток, то передана однією зі сторін грошова сума є завдатком, який не підлягав поверненню, тобто, не є авансовим платежем.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2022 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір завдатку.

Зі змісту договір завдатку від 02 лютого 2022 року вбачається, що його сторонами є ФОП ОСОБА_3 , надалі «продавець» та ОСОБА_1 , надалі «покупець», які, як вбачається з п. 1.1 договору зобов`язалися до 15 лютого 2022 року включно укласти договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю квартиру АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт та сплатити за нього 33000 доларів СІІІА із врахуванням суми завдатку, вказаної в п. 2.3. даного Договору.

Відповідно до п.1.2 об`єкт знаходиться у власності на підставі Витягу з ДРРП.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець гарантує, що об?єкт не проданий, не подарований, не є об`єктом застави (в тому числі податкової), не внесений в статутний фонд юридичних осіб, не є предметом судового спору під забороною (арештом) не перебуває, не є предметом жодних угод чи зобов`язань, що з них випливають, прихованих недоліків немає.

Пунктом 2.3 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення виконання даного договору покупець передає продавцю грошову суму у розмірі 1000 доларів США, яка має статус завдатку і залишається у продавця до підписання договору купівлі-продажу об`єкта.

Згідно п. 3.1 договору якщо порушення зобов`язання сталося з вини продавця або відомості вказані у п. 2.1 не відповідають дійсності, він зобов`язується повернути покупцю завдаток та сплатити суму у розмірі такого завдатку. Пунктом 3.2 визначено, що якщо порушення зобов`язання сталось з вини покупця, завдаток покупцеві не повертається.

Матеріалами справи встановлено, що 08 лютого2022 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в якій вказала, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.02.2022 року № 298301701 їй стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю спортивно-розважального клубу «Лідер» на підставі договору про пайову участь у кооперативі «Успіх» від 18.12.2014 року, акту прийому-передачі від 15.03.2016 року, а відтак не належить на праві власності ФОП ОСОБА_3 . В договорі завдатку не зазначено, що ФОП ОСОБА_3 діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю спортивно-розважального клубу «Лідер» на підставі договору чи довіреності. Зазначила, що у зв`язку з тим, що інформація, вказана в п.2.1 договору завдатку від 02 лютого 2022 року не відповідає дійсності, вона не має намір укладати договір купівлі-продажу, а відтак просить повернути їй 1000 доларів США.

З відповіді фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 15 лютого 2022 року вбачається, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю спортивно-розважального клубу «Лідер» 21 грудня 2021 року укладено договір про надання послуг, згідно умов якого на час дії договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок сприяти відчуженню об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Для виконання обов`язків на час дії договору замовник передає виконавцю ексклюзивні права щодо об`єкту.

Тобто, умовами договору про надання послуг від 21.12.2021 року передбачено, що виконавець, яким є ФОП ОСОБА_3 , бере на себе обов`язок сприяти відчуженню об`єкта нерухомості, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і умовами цього договору не наділений правом на його відчуження.

Оскільки правом відчуження наділений лише власник нерухомого майна, а відтак ФОП ОСОБА_3 не вправі від свого імені укладати договір купівлі-продажу цієї квартири, а матеріали справи не містять довіреності на представництво ОСОБА_3 інтересів власника цієї квартири при її відчуженні.

Звертаючись в суд з позовом, як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 вказала ту обставину, що на момент підписання договору завдатку 02 лютого 2022 року, вона не знала про те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю спортивно-розважального клубу «Лідер», а відтак це свідчить про те, що відомості вказані в п. 2.1 договору завдатку не відповідають дійсності, а об`єкт має приховані недоліки.

Колегія суддів погоджується з такими доводами позивачки, оскільки як вбачається з пункту 1.2 договору завдатку, у ньому не зазначено, у чиїй власності знаходиться об`єкт, яким є квартира АДРЕСА_1 , і на підставі яких правовстановлюючих документів, зазначено лише, що «об`єкт знаходиться у власності на підставі витягу з ДРРП».

Тобто, договір завдатку фактично не містить інформації про власника об`єкту, а саме, квартири АДРЕСА_1 , з яким мав би укладатись основний договір купівлі-продажу цієї квартири.

Колегія суддів встановила, що причиною неукладення основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , є те, що укладаючи 02 лютого 2022 року договір завдатку продавець ФОП ОСОБА_3 не повідомив покупця ОСОБА_1 про те, що власником квартири є не він, а Товариство з обмеженою відповідальністю спортивно-розважальний клубу «Лідер», тобто, не надав інформації про дійсного власника цієї квартири.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що основний договір купівлі-продажу квартири не було укладено саме з вини ФОП ОСОБА_3 , а не з вини покупця ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14-ц (провадження № 61-6475св20) та від 08 квітня 2021 року у справі № 640/19696/17 (провадження № 61-2624св20).

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Враховуючи вищенаведене, положення статті 570 ЦК України, пункт 3. 2 договору завдатку від 02 лютого 2022 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що сума, яка зазначена в договорі завдатку від 02 лютого 2022 року, як завдаток, фактично є авансом, оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства, між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, а відтак передана позивачем грошова сума у розмірі 1 000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , то відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 992,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1488,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1000 доларів США.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 992,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1488,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 21.02.2023 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк