Рішення

від 06.02.2023 по справі 216/4064/22

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/4064/22

Провадження № 2/216/849/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданнів залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

03 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у званні молодшого сержанта. 15 квітня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу позицій поблизу населеного пункту Новотошківське Луганської області отримав вибухову травму (акубаротравму) під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення бойових дій, що пов`язані з захистом Батьківщини. Крім цього, 13 травня 2022 року під час ворожого артилерійського обстрілу позивач впав на землю, після чого сталося заніміння в правій руці та нозі, а 11 травня 2022 року під час обстрілу у БМП вдарився задньою поверхнею шиї. Внаслідок регресування заніміння в нозі та неефективної консервативної терапії позивачу при зверненні до КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР, було поставлено діагноз: остеохондроз шийного відділу хребта, кила диску С5-С6, радіокулопатія С6-С7 праворуч, та 10.06.2022 проведено операцію дикектомію С5-С6, передній корпородез С5-С6 кейджем.

З 21 червня 2022 року по 15 липня 2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «Криворізька міська лікарня № 16» КМР з діагнозом: остеохондроз шийного відділу хребта, кила диску С5-С6, радікулопатія С5-С6 праворуч зі стійким помірним больовим синдромом, після чого був виписаний до військової частини під нагляд військового медика з рекомендацією уникати інтенсивних фізичних навантажень.

Протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав як військовослужбовець у зв`язку з ушкодженням здоров`я в ході несення служби, та оцінює моральну шкоду в розмірі 200000 грн, яку просив стягнути на його користь.

03 листопада 2022 року представник відповідача ОСОБА_3 звернулася до суду з відзивом на позов. Як на підставу заперечень посилалася на те, що Закон України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правого захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у війковому резерві. Тобто, законодавством передбачені виплати у зв`язку з погіршенням стану здоров`я або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин. Також, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби проводиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Військова служби пов`язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії, компенсації, та моральні страждання вже враховані чинним законодавством, а тому просила суд відмовити в позові.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні просила відмовити позивачу в позові.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено,що ОСОБА_2 ,молодший сержантвійськової частини НОМЕР_1 ,15квітня 2022року отримаввибухову травму,акубаротравму,внаслідок артилерійськогообстрілу позиційпоблизу населеногопункту НовотошківськеЛуганської області,в результатічого знаходивсяна лікуваннів КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР та КНП «Криворізька міська лікарня № 16» КМР, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.06.2022 № 1695, виписками з медичних карт стаціонарного хворого №№ 22П10220, 163032, довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу № 555 від 21.06.2022, та довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу № 125 від 15.07.2022.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтею 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства, якими є:1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із положеннями статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною третьою статті 312 ЦК України не вважаються примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду, а також робота чи служба відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Статтею 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яку службу військового характеру (b), будь-яку службу, що вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства (c), будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов`язків (d) виключено зі сфери примусової праці.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено воєнний стан у країні.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами Україниу добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частини перша, друга, третя статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами (частина перша статті 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

До таких гарантій, зокрема, належить виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві (частина перша статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовийзахист військовослужбовців та членів їх сімей»,№ 691, Постанова Кабінету Міністрів України № 691 від 08 вересня 2015 року «Про особливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності резервістам, які безпосередньо брали (беруть) участь в антитерористичній операції».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України є органом військового управління, призначеним для виконання функцій з управління в межах його компетенції.

Міністерство оборони Україниє центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (стаття 10 Закону України «Про оборону України», стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України»,пункт перший Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730). Діяльність Міністерства оборони України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Системний аналіз норм статті 17Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ЦК України та ЦПК України свідчить про те, що процедура присудження та сплати відшкодування заподіяної військовослужбовцям моральної шкоди має бути встановлена окремим законом, який не було прийнято, відсутній закон, норми якого можливо застосувати як такі, що врегульовують подібні за змістом правовідносини, а також про неможливість застосувати до правовідносин із відшкодування військовослужбовцям моральної шкоди виходячи із загальних засад цивільного законодавства, як це передбачено статтею 10 ЦПК України та статтею 8 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України до підстав відповідальності за завдану моральну шкоду незалежно відвини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала належить випадки: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті1173 ЦК України шкода,завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування. Також передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Враховуючи те, що Міністерство оборони України у спірних правовідносинах є уповноваженим органом державного управління, воно має обов`язок компенсувати завдану позивачеві шкоду за наявності усіх складових цивільно-правової відповідальності, крім вини Міністерства оборони України у заподіянні шкоди, з урахуванням положень статті 1173 ЦК України.

Судами встановлено, що позивач отримав травму (контузію/захворювання), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, під час участі у бойових діях у Луганській області.

Враховуючи, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я (пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України), суд, що факт заподіяння позивачеві моральних страждань внаслідок поранення є доведеним.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, внаслідок яких позивачеві заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманням травми під час виконання бойового завдання пов`язаного з захистом Батьківщини.

Таким чином, відсутні такі складові цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка відповідачадія чи бездіяльність, внаслідок якої позивачеві завдана моральна шкода, відсутні підстави для стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди з Міністерства оборони України.

Вказаний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 333/6088/16-ц.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 1, 3, 15, 16, 23, 312, 1167, 1173 ЦК України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовийзахист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 77, 81, 264-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенніпозову ОСОБА_2 до Міністерстваоборони Українипро стягненняморальної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітрьофлотський, буд. 6.

Суддя Ю.В.Онопченко