Рішення

від 22.02.2023 по справі 920/881/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2023м. СумиСправа № 920/881/22Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «Діамант Агро 2011»

до відповідача: Фермерського господарства «Хвостенко Тетяни Іванівни»

про стягнення 379 360 грн 77 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 379360 грн 77 коп. заборгованості по договору поворотної фінансової допомоги №1310 від 13.10.2021, з них: 100000 грн 00 коп. основного боргу, 259000 грн 00 коп. пені, 18232 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 2128 грн 77 коп. 3% річних. Крім того, просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 5690 грн 41 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн 00 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним на виконання умов Договору було надано позику, проте відповідач у строки, визначені п. 3.2. Договору позику позивачу не повернув. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Ухвалою суду від 26.10.2022 було відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 28.11.2022.

Розгляд справи 28.11.2022 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та аварійним відключенням електричної енергії з 10 год. 30 хв. до 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 28.11.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження, підготовче засідання відкладене на 04.01.2023.

Ухвалою суду від 04.01.2023 закрите підготовче провадження у справі, розгдя справи по суті призначено на 30.01.2023.

Розгляд справи 30.01.2023 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та відключенням електричної енергії з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 30.01.2023 розгляд справи по суті призначено на 22.02.2023.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від позивача надійшло клопотання (вх. № від 22.02.2023) про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, свого повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

13.10.2021 між сторонами було укладено договір №1310 про надання поворотної фінансової допомоги (далі Договір). Вищезазначене підтверджується копією вказаного Договору (а.с.41).

Відповідно до умов Договору позивач (кредитор) надає відповідачу (позичальник) безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 100000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з умовами п. 3.2. Договору відповідач повертає суму поворотної фінансової допомоги до 20 грудня 2021 року.

Зі змісту п. 2.1. Договору вбачається, що поворотна фінансова допомога надається відповідачу на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Згідно з п. 3.1. Договору поворотно-фінансова допомога повертається у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на особовий рахунок кредитора в установі банку.

Відповідно до платіжного доручення №305 від 13.10.2021 відповідачем від позивача було отримано грошові кошти в розмірі 100000 грн 00 коп. (а.с.42, 42).

У строки, передбачені п. 3.2. Договору відповідачем грошові кошти позивачу не повернуто, у зв`язку з чим позивач направив на адресу відповідача претензію від 06.09.2022 про сплату заборгованості (а.с.44-48), проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповідного реагування.

Відповідач пояснень чи заперечень щодо позивних вимог не надав, грошові кошти позивачу не повернув. Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Щодо стягнення основної суми боргу.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачу було надано поворотну фінансову допомогу (позику). Відповідач отримав зазначені кошти, але у строки, визначені у договорі грошові кошти позивачу не повернув, що є порушенням вищезазначених норм матеріального права та умов Договору-заявки.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 100000 грн 00 коп. основного боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення та пені.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення повернення фінансової допомоги, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 1 відсоток від суми Договору за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 259000 грн 00 коп. пені, нарахованої за період з 21.12.2021 по 05.09.2022.

Позивачем розрахунок пені додано до позовної заяви (а.с. 49).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами Договору, судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача.

У той же час, судом встановлено, що під час виконання розрахунку пені відповідно до п. 4.2. Договору позивачем не було враховано положення ч.6 ст. 232 ГК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, тобто з 21.12.2021 по 21.06.2022. Також позивачем не враховані положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №543/96-ВР щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Судом здійснено перерахунок розміру пені за зазначеними приписами нормативно-правових актів та встановлено, що розмір пені складає 11282 грн 19 коп. є обґрунтованим та правомірним.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 247717 грн 81 коп. пені слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18232 грн 00 коп. інфляційних збитків та 2128 грн 77 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 05.09.2022.

Позивачем розрахунок інфляційних збитків та 3 % річних додано до позовної заяви (а.с.49).

Оскільки судом вище було встановлено факт порушення грошового зобов`язання по Договору з боку відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача 18232 грн 00 коп. інфляційних збитків та 2128 грн 77 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 21.12.2021 по 05.09.2022, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 1974 грн 64 коп., на позивача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 3715 грн 77 коп.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Згідно з ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі №922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем визначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи суму 12000 грн 00 коп.

Суд розглядає вимоги позивача в цій частині саме за наявними у матеріалах доказами, поданими позивачем в обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Факт надання правової допомоги позивач доводить укладенням договору про надання правничої допомоги від 05.09.2022р. між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Семеген і Партнери» (Об`єднання) в особі керуючого партнера Воронець Наталії Богданівни, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ №2128, виданого 11.04.2018 Радою адвокатів Полтавської області.

Відповідно до п. 1. Договору про надання правничої допомоги предметом даного Договору є надання Об`єднанням усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Пунктом 4.2. зазначеного Договору передбачено, що гонорар об`єднання погоджується за взаємною угодою сторін по результатам наданих послуг та виконання доручень та оформляється окремим Розрахунком суми гонорару за договором про надання правничої допомоги, що є невід`ємним додатком даного договору.

Згідно з умовами розрахунку суми гонорару за договором про надання правничої допомоги №207 від 05.09.2022 об`єднання здійснило розрахунок суми гонорару за договором, що полягає в наступному:

-Побачення з клієнтом, проведення попереднього аналізу справи, опитування клієнта, збір необхідної інформації та документів / витрачено часу 1 год. / вартість 1240 грн 00 коп.;

-Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень клієнту щодо правового режиму зобов`язальних правовідно син, зокрема правовідносин позики, укладення договорів пози ки, особливостей і характеру їх виконання, пред`явлення пре тензій про сплату боргу, особливостей стягнення боргу в при мусовому порядку, а також пов`язаної з цим необхідності по дання до суду відповідного позову / витрачено часу 1 год. / вартість 1240 грн 00 коп.;

-Аналіз норм цивільного, господарського та господарського процесуального законодавства України / витрачено часу 1 год. / вартість 1240 грн 00 коп.;

-Вивчення та аналіз судової практики з розгляду господарськи ми судами справ про стягнення боргу за договором позики / витрачено часу 1 год. / вартість 1240 грн 00 коп.;

-Пошук інформації про наявність відкритих виконавчих про ваджень стосовно Фермерського господарства «Хвостенко Тетяни Іванівни» у Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) / витрачено часу 0,25 год. / вартість 310 грн 00 коп.;

-Складення та направлення поштою на адресу ФГ «Хвостенко Тетяни Іванівни» претензії про сплату боргу за договором позики / витрачено часу 1 год. / вартість 1240 грн 00 коп.;

-Складення та подання до суду позову про стягнення боргу за договором позики / витрачено часу 4 год. / вартість 4960 грн 00 коп.;

-Участь адвоката у судових засіданнях Господарського суду Сумської області, який розташований поза межами населе ного пункту, де знаходиться робоче місце адвоката / витрачено часу 1 год. / вартість 1240 грн 00 коп.

Всього 12710 грн 00 коп.

На зазначеному розрахунку зазначено, що Фермерським господарством «Діамант Агро-2011» сплачено за домовленістю сторін суму гонорару в розмірі 12000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 134 від 17.10.2022 року.

В матеріалах справи також міститься Акт від 18.10.2022 р. наданих послуг №207, з якого вбачається, що Об`єднанням на виконання умов Договору про надання правничої допомоги було надано послуги за переліком, зазначеним у Розрахунку суми гонорару за договором про надання правничої допомоги №207 від 05.09.2022.

Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги вимоги п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд погоджується з витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 4164 грн 15 коп., а тому витрати в цій частині підлягають відшкодуванню, оскільки позов задоволено частково. Стосовно витрат на правову допомогу в розмірі 7835 грн 85 коп., то суд відмовляє у стягненні витрат в цій частині та покладає їх на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Фермерського господарства «Діамант Агро 2011» до Фермерського господарства «Хвостенко Тетяни Іванівни» про стягнення 379360 грн 77 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Хвостенко Тетяни Іванівни» (вул. Садова, буд. 1, с. Бровеньки, Сумський (Лебединський) район, Сумська область, 42236, ідентифікаційний код 36031630) на користь Фермерського господарства «Діамант Агро 2011» (вул. Шкільна, 49А, с. Суха Грунь, Роменський (Липоводолинський) район, Сумська область, 42506, код ЄДРПОУ37654314) 100000 грн 00 коп. основного боргу, 2128 грн 77 коп. 3% річних, 18232 грн 00 коп. інфляційних збитків, 11282 грн 19 коп. пені, 1974 грн 64 коп. витрат по сплаті судового збору, 4164 грн 15 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У позові в частині стягнення 247717 грн 81 коп. пені відмовити.

4.Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3715 грн 77 коп. та витрати на професійну правничу длопомогу в розмірі 7835 грн 85 коп. покласти на позивача Фермерське господарство «Діамант Агро 2011».

5.Видати Фермерському господарству «Діамант Агро 2011» наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 23.02.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко