Рішення

від 13.02.2023 по справі 922/1724/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023м. ХарківСправа № 922/1724/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (39630, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 15, код ЄДРПОУ 38952905) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (код ЄДРПОУ 38771657, м. Харків, вул. Льва Ландау, 171) про стягнення 6632685,5 грн. за участю представників:

позивача - Гапонов О.С.

відповідача - Максімов М.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" про стягнення заборгованості за Договором поставки №47/2018-П від 30.03.2018р. в сумі 6558666,76 грн., яка складається з: 4595000,00 грн. - основного боргу; 1056284,44 грн. - пені; 815701,21 грн. - інфляційні нарахування; 91679,11 грн. - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.10.22р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

25.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 28.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 01.01.2023.

28.12.2022 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

29.12.2022 від позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

29.12.2022 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача: 4595000,00 грн - основного боргу; 1056284,44 грн. - пені; 889721,95 грн. - інфляційні нарахування; 91679,11 грн. - 3% річних.

29.12.2022 від позивача надійшли письмові заперечення з повідомленням проти укладення мирової угоди з відповідачем.

Ухвалою суду від 29.12.2022 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 29.12.2022, задоволено. Подальший розгляд справи ведеться з урахуванням нової ціни позову. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2023 підтвердив часткову оплату відповідачем основного боргу; заперечував проти зменшення штрафних санкцій; підтримав позовні вимоги з урахуванням часткової оплати.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2023 визнав суму несплаченого основного боргу, просив суд зменшити розмір штрафних санкції.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями: № 3518 від 30 грудня 2022 на суму 595000,00 грн.; № 210 від 24 січня 2023 на суму 1000000,00 грн; № 38 від 13 лютого 2023 на суму 1000000,00 грн. Отже, в процесі розгляду справи відповідачем сплачено основний борг в сумі 2595000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що часткове погашення заборгованості відповідачем основного боргу на суму 2595000,00 грн. відбулось уже після відкриття провадження по справі, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (надалі - ТОВ "МКК" або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (надалі - ТОВ "Еталон" або покупець) було укладено договір поставки № 47/2018-П від 30.03.2018 р. (далі - договір № 47).

За умовами цього договору № 47 постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти граніт різних марок, сортів та фракцій (щебінь, щебенево-піщані суміші, відсів, пісок з відсівів дроблення, бутовий камінь) (далі за текстом цього договору - товар) та своєчасно оплатити його на умовах, визначених цим договором (п 1-1 договору № 47).

Асортимент, найменування (номенклатура), ціна за одиницю товару зазначаються у специфікаціях, які після їх підписання стають додатками та невід`ємними частинами цього договору (перший абзац п.1.2 договору № 47).

Загальна кількість та загальна вартість товару визначається відповідно до заявок покупця рахунків (рахунків-фактур) постачальника та видаткових накладних до цього договору які (видаткові накладні) після їх підписання та за домовленістю сторін мають юридичну силу специфікацій (в частині визначення загальної вартості товару в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та є невід`ємними частинами цього договору (другий абзац п.1 2 Договору № 47).

Поставка товару здійснюється на наступних умовах :

а) у разі перевезення залізничним транспортом - на умовах СРТ (перевезення сплачено до залізничної станції зазначеної у специфікації) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (2010) (п. 3.1 договору № 47).

У разі перевезення товару залізничним транспортом датою поставки (передачі) партії товару постачальником у власність покупця, є дата передачі товару постачальником товару перевізнику (залізниці), зазначена у відповідній залізничній накладній на цю партію товару, (абз.1 п. 3.10 договору № 47).

Згідно п. 6.2 договору № 47, покупець оплачує кожну партію товару на умовах повної попередньої оплати. Згідно п. 6.4 договору № 47 якщо постачальник передав товар без здійснення покупцем попередньої оплати, то покупець зобов`язаний оплатити товар у день отримання товару, а якщо товар був поставлений після 16 годин, то не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання товару.

Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.5 договору № 47).

Всього до договору № 47 (за весь час його дії) було укладено 31 специфікація.

За твердженнями позивача, вартість товару, отриманого з початку дії договору № 47 по 31.03.2021 Покупець оплатив повністю.

Проте, позивач вказує, що товар, який покупець отримав з 01.04.2021 р. (з 02.12.2021 р. по 21.02.2022 р. включно), і вартість якого покупець оплатив не повністю, були укладені наступні специфікації:

1)Специфікація № 20 від 02.12.2021 р., якою була встановлена така ціна на товар - граніт (щебінь 5-20) - 645 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

2)Специфікація № 21 від 15.12.2021 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 5-20) - 645 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

3)Специфікація № 22 від 16.12.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 10-20) - 645 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

4)Специфікація № 23 від 27/12.2021 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 20-40) - 577,02 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

5)Специфікація № 24 від 11.01.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 10-20) - 660 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

6)Специфікація № 25 від 11.01.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 10-20) - 660 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

7)Специфікація № 26 від 17.01.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 5-20) - 660 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ),

8)Специфікація № 27 від 21.01.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 10-20) - 650,04 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ) ;

9)Специфікація № 28 від 27.01.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 10-20) - 660 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

10)Специфікація № 29 від 01.02.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 10-20) - 650,04 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

11)Специфікація № 30 від 04.02.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 5-20) - 650,04 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ);

12)Специфікація № 31 від 11.02.2022 р., якою була встановлена така ціна на товар - на граніт (щебінь 10-20) - 650,04 грн. за 1 тонну (з урахуванням ПДВ).

Вищевказаними специфікаціями були передбачені такі умови поставки товару:

- СРТ (Перевезення сплачено до залізничної станції "Харків-Болашовський" Південної залізниці згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (2010). Перевезення (доставка товару) здійснюється залізничним транспортом.

Лише в специфікаціях № 21 від 15.12.2021 р. та № 25 від 11.01.2022 р. була визначена інша залізнична станція, до якої сплачено перевезення товару - "Харків-Ліски" Південної залізниці.

За період з початку дії договору №47 (з 30.03.2018) по 22.09.2022 ТОВ "МКК" поставило (відвантажило) на адресу ТОВ "Еталон" товару на загальну суму 18894232,68 грн. (поставки були здійснені в період з 02.04.2018 по 21.02.2022). У тому числі в період з 01.04.2021 по 21.02.2022 було поставлено товару на суму 9047345,52 грн (з урахуванням ПДВ), а саме:

- 02.12.2021 р. - на суму 225750,00 грн.,

- 05.12.2021 р. - на суму 180600,00 грн.,

- 09.12.2021 р. - на суму 135450,00 грн.,

- 13.12.2021 р. - на суму 451500,00 грн.,

- 15.12.2021 р. - на суму 225750,00 грн.,

- 16.12.2021 р. - на суму 90300,00 грн.,

- 27.12.2021 р. - на суму 80782,80 грн.,

- 11.01 2022 р. - на суму 1017720,00 грн.,

- 14.01.2022 р. - на суму 646800,00 грн.,

- 16.01.2022 р. - на суму 46200,00 грн.,

- 17.01.2022 р. - на суму 1080417,00 грн.,

- 21.01.2022 р. - на суму 439693,80 грн.,

- 22.01.2022 р. - на суму 437743,68 грн.,

- 24.01.2022 р. - на суму 364672,44 грн.,

- 25 01.2022 р. - на суму 227514,00 грн.

- 27.01.2022р. - на суму 230340,00 грн.,

- 30 01.2022 р. - на суму 201957,00 грн.,

- 01.02.2022 р. - на суму 455028,00 грн.,

- 04.02.2022 р. - на суму 389079,60 грн.,

- 07 02.2022 р. - на суму 453077,88 грн.,

- 08.02.2022 р. - на суму 454377,96 грн.,

- 09.02.2022 р. - на суму 226863,96 грн.,

- 10.02.2022 р. - на суму 121174,20 грн.,

- 13.02.2022 р. - на суму 273016,80 грн.,

- 14.02.2022 р. - на суму 227514,00 грн.,

- 15.02.2022 р. - на суму 45502,80 грн.,

- 21.02.2022 р. - на суму 318519,60 грн.

Здійснення вказаних поставок товару підтверджується видатковими накладними №№ 9905 та 9906 від 02.12.2021 р., № 9984 від 05.12.2021 р, №№ 10145 та 10146 від 09.12.2021 р., №№ 10276 та 10277 від 13.12.2021 р., №№ 10329 та 10330 від 15.12.2021 р., № 10361 від 16.12.2021 р., № 10549 від 27.12.2021 р, №№ 45 - 49 від 11.01.2022 р., №№ 80 - 83 від 14.01.2022 р., № 90 від 16.01.2022 р., №№ 110 - 115 від 17.01.2022 р., №№ 153 - 156 від 21.01.2022 р., №№ 166 - 169 від 22.01.2022 р., №№ 184 та 185 від 24.01.2022 р., №№ 197 та 198 від 25.01.2022 р., № 222 від 27.01.2022 р., № 250 від 30.01.2022 р., № 293 від 01.02.2022 р., №№ 345 - 347 від 04.02.2022 р., №№ 369 та 370 від 07.02.2022 р., №№ 386 - 388 від 08.02.2022 р., № 410 від 09.02.2022 р., № 438 від 10.02.2022 р.,, №№ 484 - 486 від 13.02.2022 р., №№ 503 та 504 від 14.02.2022 р., № 534 від 15.02.2022 р., №№ 627 - 629 від 21.02.2022 р.

В позовній заяві позивач вказував, що станом на 22.09.2022 р. за отриманий від ТОВ "МКК" Товар ТОВ "ЕТАЛОН" здійснило оплату лише на суму 14299232,68 грн. У тому числі за товар, отриманий з 01.04.2021 р. по 21.02.2022 р. включно, як зазначив позивач, покупець здійснив оплату лише на 4452345,52 грн. (за товар, отриманий по 17.01.2022 р. включно покупець здійснив оплату повністю, а за товар, отриманий 21.01.2022 р. (на суму 439693,80 грн.), покупець здійснив оплату лише на 271075,72 грн.).

Ця оплата була здійснена наступними платіжними дорученнями:

- № 1564950 від 30.11.2021 р. на суму 1500000 грн,

- № 1565043 від 30.11.2021 р. на суму 2001000 грн,

- № 788 від 11.02.2022 р. на суму 200000 грн,

- № 980 від 18.02.2022 р. на суму 400000 грн,

- № 2117 від 02.09.2022 р. на суму 201345,52 грн,

- № 2247 від 15.09.2022 р. на суму 150000 грн.

Як вже було зазначено вище, пунктом 6.4 договору № 47 встановлено, що якщо постачальник передав товар без здійснення покупцем попередньої оплати, то покупець зобов`язаний оплатити товар у день отримання товару, а якщо товар був поставлений після 16 годин, то не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання товару.

За твердженнями позивача, зазначений граничний строк оплати (1 робочий день) станом на 16.09.2022 р. вже давно закінчився стосовно всього товару, отриманого ТОВ "Еталон" за договором № 47 (у т.ч. і в період з 01.04.2021 р. по 21.02.2022 р. включно).

Отже, станом на 22.09.2022 р. заборгованість ТОВ "Еталон" перед ТОВ "МКК" за товар, отриманий згідно договору № 47, строк оплати вартості якого вже закінчився, складає 4595090,00 грн (за товар, отриманий 21.01.2022 р (частково - на суму 168618,08 грн.) та за товар, отриманий в період з 22.01.2022 р. по 21.02.2022 р. включно).

Розмір цієї заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом за період січень 2022 - травень 2022, підписаним ТОВ "МКК" та ТОВ "Еталон", в якому зазначено, що станом на 31.05.2022 р. борг ТОВ "Еталон" перед ТОВ "МКК" (за договором № 47) складав 4946345,52 грн. (згодом цей борг був частково погашений 02.09.2022 на суму 201345,52 грн і 15.09.2022 на суму 150000 грн.

В подальшому, після відкриття провадження по справі, відповідачем було погашено частково основну заборгованість в сумі 2595000,00 грн. платіжними дорученнями: № 3518 від 30 грудня 2022 на суму 595000,00 грн.; № 210 від 24 січня 2023 на суму 1000000,00 грн; №38 від 13 лютого 2023 на суму 1000000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем визнається сума основного боргу, втім відповідач просить зменшити нарахування штрафних санкції, у зв`язку з чим подав до суду відповідне клопотання про їх зменшення, посилаючись на добросовісну поведінку та здійснення часткового погашення основного боргу.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 712 ЦКУ регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 2000000,00 грн. заборгованості та визнав її в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором у сумі 2000000,00 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2000000,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що визнані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Абзацом 2 п. 7.3 договору № 47 встановлено наступне. Якщо постачальник передав товар покупцеві без попередньої оплати вартості цього товару, то у разі порушення покупцем строків оплати цього товару, встановлених п.6.4 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару, строк оплати якої був порушений, за кожен день такого порушення (прострочення) без обмежень строків нарахування цієї пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань з повної оплати товару та відшкодування упущеної вигоди постачальнику.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Як вбачається з п. 7.3 договору № 47, сторони продовжили строк нарахування пені понад шість місяців.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок позивача, суд м встановлено, що його виконано арифметично вірно та позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 1056284,44 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 91679,11 грн. - 3 % річних та 815701,21 грн. інфляційних нарахувань, суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 91679,11 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 815701,21 грн суми інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 815701,21 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. Відтак, відповідач просить суд зменшити заявлену до стягнення суму та стягнути з відповідача: 105628,64 грн - пені, 81570,12 грн - інфляційних втрат, 9167,91 грн - 3% річних.

Дане клопотання відповідач обґрунтовує насамперед ступенем виконання зобов`язання, а також, зокрема, тим, що з 24 лютого 2022 року відповідач не здійснював виробничу та трудову діяльність у зв`язку з веденням бойових дій на території Харківської області, у зв`язку із чим не мав можливості здійснювати оплату як на користь позивача, так і на користь інших контрагентів.

Крім цього, як вказує відповідач, в наслідок збройної агресії Російської Федерації були частково знищені виробничі потужності ТОВ "ЗЗБК "Еталон", що спричинило збитків на суму понад чотирнадцять мільйонів гривень та значних витрат на відновлення виробництва. Дані обставини відповідач підтверджує Актом про пожежу від 28 червня 2022 року, що на його переконання свідчить про неможливість своєчасного виконання зобов`язання не з вини відповідача.

Також, обґрунтовуючи своє клопотання про зменшення, відповідач посилається на довідку Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, відповідно до якої Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14і Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач вказує, що порушення відповідачем грошових зобов`язань, прострочення оплати товару за першу та останню партії товару відбулось ще до початку військової агресії Російської Федерації проти України.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Отже, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Водночас, відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов`язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов`язань, значно вище основного невиконаного зобов`язання.

Розглянувши клопотання відповідача в частині зменшення пені на 90%, суд вважає за можливе його задовольнити з урахуванням того, що позивачем не надано доказів понесення кредитором збитків, у зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості, а також, з урахуванням того, що сума пені складає трохи більше четвертої частини основного боргу, що має ознаки неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов`язання. Суд також врахував ступінь виконання зобов`язання стороною, оскільки відбулось погашення основного боргу відповідачем після відкриття провадження у справі на суму 2595000,00 грн. (57% від заявленої суми основної заборгованості).

Щодо зменшення 3% річних, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання в цій частині, оскільки нарахована сума відсотків річних не має характеру неспіврозмірності та не є надмірно великою у співвідношенні з основною сумою боргу.

Інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Так, в частині клопотання відповідача щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, - слід відмовити.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме основного боргу у розмірі 2000000,00 грн.; 105628,44 грн. - пені; 889721,95 грн. - інфляційних нарахувань; 91679,11 грн. - 3% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 551, 610-612, 625, 629, 631, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Еталон" (код ЄДРПОУ 38771657, м. Харків, вул. Льва Ландау, 171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (39630, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 15, код ЄДРПОУ 38952905) основний борг у розмірі 2000000,00 грн.; 105628,44 грн. - пені; 889721,95 грн. - інфляційних нарахувань; 91679,11 грн. - 3% річних; витрати по сплаті судового збору в сумі 60565,28 грн.

В частині стягнення основного боргу в сумі 2595000,00 грн. закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В частині стягнення пені у розмірі 950656,00 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "22" лютого 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко