Рішення

від 22.02.2023 по справі 925/98/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Черкаси Справа № 925/98/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Варто", м.Київ, бул.Лесі Українки,26

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Юкрейн", м.Черкаси, вул.Припортова, 22А, оф.209

про стягнення 162500,00 грн передоплати,

за участю представників сторін:

від позивача: Олененко О.В. адвокат за ордером;

від відповідача: участі не брав.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Варто" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Юкрейн" з вимогою про стягнення 162500,00 грн заборгованості за договором про надання послуг від 11.02.2021 №2102/1, а також про відшкодування судових витрат у розмірі 17684,01 грн (в тому числі: 2684,01 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання 09.02.2023. Проведення судового засідання відкладено на 22.02.2023 з мотивів відсутності доказів повідомлення відповідача.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернута поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Участь представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Для належного інформування відповідача про час і місце проведення судового засідання судом було розміщено відповідне оголошення на сайті суду та повторно направлено ухвалу суду про відкладення судового засідання на юридичну адресу відповідача.

Суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання з направленням процесуальних документів за офіційною адресою реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За результатами судового розгляду 22.02.2023 судом оголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.233, 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

Між сторонами виникли та існували триваючі договірні господарські відносини оплатної виготовлення, тестування та поставки програмного продукту як різновиду товару з елементами послуги на користь позивача. Договір укладено у письмовій формі (а.с.14-17) у формі єдиного письмового документу договір №2102/01 від 11.02.2021.

Предметом договору є постачання за плату на користь позивача пакетів програмного забезпечення у сфері інформатизації страхових послуг сайт страхової компанії.

Ціна, перелік блоків, якість, загальна вартість, строки та об`єм постачання товару пакетів програмного продукту визначається в додатку А до договору.

Надання послуг замовнику має бути завершено до 11.08.2021 додаток А до договору (а.с.18-20).

При цьому ТДВ "СК "Варто" у спірних правовідносинах виступає як покупець, замовник, кредитор, позивач, стягувач. ТОВ "Трініті Юкрейн" виступає як продавець, виконавець, постачальник, відповідач, боржник.

Відповідачем виставлені позивачеві рахунки на оплату:

Рахунок на оплату №1 від 11.02.2021 на 100000 грн послуги розробки мобільного додатку (а.с.23);

Рахунок-фактура №2 від 07.09.2021 на 62500 грн послуги розробки мобільного додатку.

На умовах досягнутої домовленості та виставлених рахунків позивачем перераховано кошти відповідачеві всього 162500,00 грн:

16.02.2021 100000,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги розробки мобільного додатку зг.рах№1 від 11.02.2021 без ПДВ - платіжне доручення №77 (а.с.21);

07.09.2021 62500,00 грн з призначенням платежу "оплата за послуги розробки мобільного додатку зг.рах№2 від 07.09.2021 без ПДВ платіжне доручення №586 (а.с.22).

На виконання умов договору відповідачем не передано позивачеві обумовленого програмного забезпечення. Відповідачем підписано акти звірки по фінансових розрахунках (а.с.8 зворот-9), визнано отримання оплати послуги.

Позивачем 26.12.2022 на адресу відповідача направлена письмова вимога за вих.№0168 щодо втрати інтересу до виконання умов договору та повернення передоплати 162500,00 грн (а.с.7-8) з описом вкладення та відмітками пошти про прийняття відправлення (а.с.10). На письмову вимогу відповідач не відреагував.

Відповідач відзиву не подав, вимоги не заперечив. Доказів погашення заборгованості, належного виконання договору відповідачем не подано.

Ухилення відповідача від виконання зобов`язання за договором стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення отриманої відповідачем передоплати за розробку програмного продукту в сумі 162500,00 грн.

Інших документів не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи наявні доводи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі" , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сторони на момент виникнення господарських відносин та взаємних зобов`язань є суб`єктами господарювання на ринку України та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін на момент виникнення відносин відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.

Згідно з ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної передачі будматеріалу позивачеві на підставі оплатного двостороннього консенсуального договору, укладеного шляхом підписання єдиного документу (а.с.14-17).

За змістом ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою спірні відносини та договір є договором виготовлення, написання та постачання пакетів програмного продукту як різновид змішаного договору постачання та послуги і відповідає вимогам ст.655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору виготовлення та постачання програмного продукту на замовлення страхової компанії. Договір розробки та поставки товару не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Існування договору не заперечено сторонами, тому суд застосовує презумпцію правомірності правочину ст.204 ЦК України.

Позивачем перераховано на користь відповідача 162500 грн в період з 16.02.2021 по 07.09.2021 як передоплата за замовлений програмний продукт відповідно до наведених вище платіжних доручень. Зобов`язання за договором не виконано навіть частково, замовлений програмний продукт відповідачем не виготовлено, не встановлено та не передано, обумовлений товар не передано замовнику і позивач (платник, замовник) звернувся до відповідача з вимогою повернення передоплати право замовника (покупця), вказане в приписах ст.678 ЦК України.

Суд критично оцінює доводи позивача про застосування приписів ст.1212 ЦК України до спірних відносин, оскільки наявні договірні відносини між сторонами, а вимоги ст.1212 ЦК не можуть бути застосовані до договірних відносин.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідач не заперечив існування заборгованості перед позивачем. Однак первинних фінансових, бухгалтерських документів на повернення передоплати з призначенням платежу "передоплата за договором" суду та позивачеві не подано.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк поставки товару за домовленістю сторін /фактичне підписання Акту виконаних робіт і іншого судом не встановлено, а відповідачем не заперечено/. На момент подання позивачем письмової вимоги (претензії) вих.№0168 від 26.12.2022 (а.с.7-8) зобов`язання відповідачем (з правом альтернативи виконання) перед позивачем не виконано.

Суд вважає, що строк виконання Відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем за Договором є таким, що настав.

Суд враховує відсутність претензій Відповідача стосовно неналежної оплати чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач мав достатньо часу на виконання своїх зобов`язань в частині належної та повної поставки розробленого пакету програмного забезпечення чи повернення передоплати.

Станом на 01.01.2023 заборгованість Відповідача перед Позивачем по передоплаті за договором становить 162500,00 грн (основний борг).

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості як здійсненої передоплати - в сумі 162500,00 грн. Позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права в розумінні приписів ст.ст.15-16 ЦК України. Позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відсутність коштів у відповідача на виконання грошового зобов`язання, відсутність фінансування - не є підставою звільнення відповідача від виконання зобов`язання за договором.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що проведення відшкодування передоплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку з позивачем, навіть після звернення останнього до суду.

Відповідно до приписів ст.130 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2684,00 грн судового збору в повному розмірі.

Суд не розглядав питання стягнення судового збору чи витрат на послуги адвоката, оскільки позивачем на момент прийняття рішення не подано суду первинних документів про надання такої допомоги та понесених ним витрат.

Керуючись ст.ст.129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті Юкрейн", код ЄДРПОУ 40338276, м.Черкаси, вул.Припортова, 22А, офіс 209, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Варто", м.Київ, бульв.Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43199626, номер рахунку в банку невідомий

162500,00 грн боргу в розмірі передоплати та 2684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду на вказане рішення.

Повне рішення складено 23.02.2022.

Суддя Г.М.Скиба