Рішення

від 23.02.2023 по справі 120/6871/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 лютого 2023 р. Справа № 120/6871/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

державного підприємства «Електричні системи»

до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство «Електричні системи» (далі-позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2022 № 0050250703, яким відмовлено в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку у розмірі 37819 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено Акт від 25.07.2022 № 4202/02-32-07- 03/40210018, яким зроблено висновок, що перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу б п.200.4., п.200.7. та п.200.9. ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п. 5 р. V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (зі змінами та доповненнями), оскільки позивачем завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1. Декларації) за січень 2022 року на суму 37 819 грн., та занижено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за січень 2022 року на суму 37 819 грн.

В результаті чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2022 №0050250703, яким повідомлено позивача про виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період 01.2022 та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларовано на рахунок платника у банку у розмірі 37 819 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2022 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в судове засідання.

У встановлений судом строк надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 (20.2.1) Декларації) за січень 2022 р. в сумі 620058 грн. встановлено її завищення на суму 37819 грн. внаслідок порушення абзацу б) п.200.4, п.200.7, п.200.9 ст.200 Кодексу та п.5 р. V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 (далі - Порядок) зі змінами та доповненнями.

Таким чином, на думку відповідача, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість).

Відповідач вказує, що відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Перерахування попередньої оплати за товари (роботи, послуги) без факту їх отримання не відповідає визначенню придбання. Оскільки дослідити повноту та достовірність здійснення контрагентами постачання товарів (робіт, послуг) в наступних звітних періодах у рахунок отриманої попередньої оплати неможливо в періоді, що перевіряється (січень 2022 року), що в свою чергу унеможливлює підтвердження в ході проведення перевірки використання товарів (робіт послуг) у господарських операціях підприємства, суми податку на додану вартість з перерахованої попередньої оплати не відносяться до суми бюджетного відшкодування.

Відповідач вважає, що норми абзацу б) п.200.4, п.200.7, п.200.9 ст.200 Кодексу, сума податку на додану вартість, яка сплачена постачальникам у складі попередньої оплати відноситься до розрахунку сум бюджетного відшкодування після фактичного отримання оплачених підприємством товарів (робіт, послуг).

03.10.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, якій представник позивача не погодився із доводами відповідача і просив задовольнити позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як зазначає позивач, на виконання вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, відомостями про суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, розрахунком суми бюджетного відшкодування, довідкою про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та розрахунком сум податку на додану вартість, що передбачено Порядком.

У рядку 9 Розділу 1 «Податкові зобов`язання» Декларації зазначена сума податкових зобов`язань позивача - 341 510 грн., у рядку 17 розділу II «Податковий кредит» - сума податкового кредиту позивача - 1 298 962 грн.

На виконання пп. 2 п.5. розділу V Порядку, позивачем у рядку 19 розділу III «Розрахунки за звітний період» зазначено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яка становила - 957 452 грн.

Із суми 620058 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку відповідачем погоджено до відшкодування податку на додану вартість - 582 239 грн., у відшкодуванні суми 37 819 грн. - відмовлено.

Сума 37819 грн. вказана в декларації, як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - це сума, сплачена авансом за надання послуг.

На підставі направлення від 28.06.2022 №1911, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області, заступником начальника відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Оленою Гуменюк та наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 31.05.2022 №966к проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «ЕЛЕКТРИЧНІ СИСТЕМИ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 №9036459424 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.12.2020 по 31.12.2021.

В ході перевірки, відповідачем встановлено:

- завищено ряд. 20.2.1 (Сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) за січень 2022р. на 37819 грн.;

- занижено ряд. 21 (Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на 37819 грн.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2022 №4202/02-32-07-03/40210018, відповідно до якого встановлено порушення:

- абзацу б) п.200.4, п.200.7, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України та п.5 p.V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 (із змінами та доповненнями), оскільки ним завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1 Декларації) за січень 2022 року на суму 37819 грн., та занижено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за січень 2022 року на суму 37819 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем подано до відповідача заперечення від 29.07.2022 №336/01 до Акту перевірки. Заперечення мотивовані тим, що під час заповнення додатку №3 до декларації з ПДВ за січень 2022 року послуги та товари сплачені авансом у попередніх та звітному періодах. Так вказав, що структурна одиниця Вінницьких міських електричних мереж надає послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до договору від 16.09.2019 № ВІ-488500/16-182/19, згідно якого споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період, шляхом попередньої оплати до кінця останнього робочого дня попереднього розрахункового періоду 100% вартості обсягу очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий місяць; Споживач здійснює остаточний розрахунок за розподілену (передану) електроенергію та інших платежів згідно з умовами цього договору на підставі самостійно отриманих у Оператора системи рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Крім того, ТОВ «Вінницягаз збут», надає послуги з постачання природного газу Позивачу відповідно до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2018 №1141145U01АР018/01-4/18 та відповідно до якого оплата газу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника 100% місячної вартості запланованого обсягу газу, що сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав будівля належить на праві господарського відання Позивачу, що і підтверджує пов`язаність витрат на утримання приміщення із господарською діяльністю.

ТОВ ВКФ «СЕНС ЛТД» є постачальником скрапленого газу для навантажувача газового Still RX70-16T (інвентарний номер 304071), який є частиною виробничого обладнання, обліковується на балансі рахунку 105 «Транспортні засоби» та використовується Позивачем у господарській діяльності з 21.07.2021 року. Відповідно до договору поставки скрапленого газу від 27.01.2021 №18-24/21 оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку на умовах 100% передоплати.

ТОВ «Кроу Ерфольг Україна» є виконавцем обов`язкового аудиту фінансової звітності позивача. З метою висловлення аудитором думки про те чи фінансова звітність відображається достовірно у всіх суттєвих аспектах та результати його фінансової діяльності, відповідно до договору на виконання завдання з надання впевненості (аудиту) від 25.01.2022 №03-08/22. Згідно з умовами зазначеного договору оплата здійснюється поетапно: авансовий платіж у розмірі 40% від загальної ціни послуг сплачується до 01.02.2022, остаточний розрахунок у розмірі 60% від загальної ціни послуг здійснюється протягом 10 робочих днів після підписання відповідного Акту про надані послуги обома сторонами, але не раніше за дату реєстрації Виконавцем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач листом № 16948/6/02-32-07-01-14 від 11.08.2022 про розгляд заперечення повідомив позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки, 15.08.2022 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0050250703, виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період 01.2022 та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі також - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначенийМитним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу Українивважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Вказана правовий висновок підтверджується усталеною практикою Верховного Суду (наприклад, постанова від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18 та інші).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено у статті 200 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Отже, з аналізу зазначених положень податкового законодавства слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ, як і права на бюджетне відшкодування цього податку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відповідно до п.200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності, перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами. Тобто, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків (та інші дані, визначені п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України), зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом документальної позапланової перевірки ДП "Електричні системи" було саме дотримання позивачем податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Як зазначалося судом вище, висновок контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем спірних сум податкового кредиту та декларування від`ємного значення з ПДВ за січень 2022 року зводиться до того, що на думку відповідача в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а перерахування попередньої оплати за товари (роботи,послуги) без факту їх отримання не відповідає визначенню придбання.

Втім, з такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено та висновками проведеної перевірки підтверджено, що на підставі договору з АТ «Вінницяобленерго» від 16.09.2019 № ВІ-488500/16-182/19 структурна одиниця Вінницьких міських електричних мереж надає послуги з розподілу (передачі) електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3 глави 5 цього договору споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 «Порядок розрахунків».

Пунктом 5.2 глави 5 Договору встановлено, що оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора.

Пунктом 5.3. глави 5 визначено, тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 «Порядок розрахунків».

Так, відповідно до Порядку розрахунків до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 16.09.2019, розрахунковим періодом для визначення обсягу розподіленої електричної енергії, спожитої протягом календарного місяця приймається період часу з 00 год. 00 хв. 01-го числа поточного календарного місяця до 00 год. 00 хв. такого ж числа наступного календарного місяця.

Оператор системи визначає обсяг електричної енергії, що розподілена (передана) Споживачу протягом розрахункового періоду, та здійснює нарахування коштів за розподілену (передану) Споживачу електроенергію із званням тарифів, що діють на кінець розрахункового періоду.

Нарахування за електроенергію, фактично розподілену (передану) у розрахунковому періоді, Сторони відносять до відповідного календарного місяця у бухгалтерському обліку.

Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період наступним чином:

- попередня оплата - до кінця останнього робочого дня попереднього розрахункового періоду 100 % вартості обсягу очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий місяць згідно з Додатком №10 до цього Договору.

Споживач здійснює остаточний розрахунок за розподілену (передану) електроенергію та інших платежів згідно з умовами цього Договору на підставі самостійно отриманих у Оператора системи рахунків протягом 5-ти операційних днів на їх отримання.

При остаточному розрахунку за розподілену (передану) електроенергію Оператор системи враховує здійснену споживачем попередню оплату та/або планові платежі станом на кінець розрахункового періоду.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами (доказами), а саме: заявою-приєднанням до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 16.09.2019, паспортом точки (точок) розподілу електричної енергії ДП «Електричні системи» до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 16.09.2019, відомостями про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, включаючи субспоживачів до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 16.09.2019, Порядок розрахунків до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 16.09.2019, заява-приєднання № 0942145U0IAP018, інформаційний лист, акт прийняття-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії № 8090054038370 від 31.03.2022, акт прийняття-здачі наданих послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 2090054038376 від 31.03.2022, акт прийнятті-здачі наданих послуг з із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 8090052822510 від 28.02.2022, акт прийнятті-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії № 8090051498379 від 31.01.2022, акт прийняття-здачі наданих послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №2090051498375 від 31.01.2022, акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2021-березень 2022, податкова накладна № 562 від 31.01.2022, платіжне доручення № 97 від 31.01.2022, платіжне доручення №41 від 18.01.2022.

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (Постачальник) та ДП «Електричні системи» (Споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1141145U0IAP018/01-4/18.

Відповідно до предмету договору, постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 3 договору, розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та Споживачем.

Відповідно до п. 3.2 ціна газу з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами становить 9240,40 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1848,02 грн., всього з ПДВ - 11088,22 грн.

Ціна, зазначена в п. 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору.

Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.2. Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

- 4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

- 4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 4.3. визначено, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.4. у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу, Сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. v кладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за Договором.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: акт наданих послуг №ВІЯ82000655 від 31.01.2022, акт наданих послуг № ВІЯ82005767 від 28.02.2022, акт наданих послуг № ВІЯ82010057 від 31.03.2022, акт звірки взаємних розрахунків за період з грудня 2021 по березень 2022, податкова накладна № 642 від 14.01.2022, платіжне доручення № 32 від 14.01.2022.

27.01.2021 між ТОВ ВКФ «СЕНС ЛТД» (постачальник) та ДП «Електричні системи» (покупець) укладено договір № 18-24/21 про наступне: Постачальник зобов`язується реалізовувати з АГЗП, ГНП та АГНКС (автомобільних газозаправних пунктів, газо-накопичувальних пунктів та автомобільних газо-накопичувальних компресорних станціях) Покупцю газ скраплений.

Відповідно до п. 3.1. Сторони погодили, що загальна вартість даного Договору не перевищуватиме 45 648 (сорок п`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн, 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Товар відпускається Покупцеві по цінам, що діють на момент оплати на кожному АГЗП, до повного закриття авансу.

Згідно з п. 3.3. Форма оплати та ціна за отриманий Товар встановлюється в наступному порядку: 3.3.1. Оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку на умовах 100 %.

Вказане підтверджується наявними а матеріалах справи доказами, а саме: видаткова накладна № 0000039962 від 31.12.2021, акт звірки взаємних розрахунків за період з грудня 2021 по березень 2022, податкова накладна № 434 від 17.12.2022, платіжне доручення № 509 від 17.12.2021.

25.01.2022 між ТОВ «Кроу Ерфольг Україна» (виконавець) та ДП «Електричні системи» (замовник) укладено договір № 03-08/22 , згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати обов`язковий аудит фінансової звітності Замовника за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та станом на 31.12.2021, з метою висловлення аудитором думки про те, чи фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан Замовника та результати його фінансової діяльності за зазначений період, відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (надалі - «послуги» чи «аудит», чи «перевірка»). Код послуг за ДК 021:2015 (CPV): 79210000-9 «Бухгалтерські та аудиторські послуги».

Завданням перевірки є висловлення незалежної професійної думки аудитора та надання незалежних аудиторських роз`яснень і рекомендацій з усунення виявлених помилок стосовно відповідності складання фінансової звітності Замовника чинному законодавству, прийнятій обліковій політиці, адекватності (правильності та своєчасності) відображення результатів господарювання.

Відповідно до п. 2 договору, за надані аудиторські послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду на поточний банківський рахунок Виконавця, зазначений в розділі 11 даного Договору, у національній валюті України та в безготівковій формі.

Відповідно до п. 2.2. ціна послуг становить 131938,53 грн. (сто тридцять одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім гри, 53 коп.) грн. (включаючи ПДВ у розмірі 21 989,75 грн.).

Відповідно до п. 2.3. Оплата здійснюється поетапно:

- 2.3.1. авансовий платіж у розмірі 40% від загальної ціни послуг, тобто 52 775,41 (п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят п`ять грн. 41 коп.) грн.. (з урахуванням ПДВ), сплачується Замовником до 01.02.2022.

- 2.3.2. остаточний розрахунок у розмірі 60 % від загальної ціни послуг, тобто 79 163.12 (сімдесят дев`ять тисяч сто шістдесят три грн.12 коп) грн.. (з урахуванням ПДВ). Замовник здійснює протягом 10 робочих днів після підписання відповідного Акта про надані послуги (надалі - Акт) обома Сторонами, але не раніше за дату реєстрації Виконавцем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо Виконавець є платником ПДВ).

Вказане підтверджується наявними а матеріалах справи доказами, а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 581 від 30.05.2022, акт звірки взаємних розрахунків за період 2022, податкова накладна № 25 від 31.12.2022, платіжне доручення № 95 від 31.01.2022.

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами, що позивач на виконання вимог вищевказаних договорів, здійснює авансові платежі за надані йому послуги.

Відповідач вважає, що позивачем завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 Декларації) за січень 2022 року на суму 37819 грн. та занижено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за січень 2022 року на суму 37819 грн.

Однак, позивачем на виконання вимог абзацу б) п. 200.4., п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 ПК України та керуючись п. 5 р. V Порядку 21 лютого 2022 року подано до податкового органу Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, відомостями про суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, розрахунком суми бюджетного відшкодування, довідкою про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та розрахунком сум податку на додану вартість, що передбачено Порядком.

На виконання пп. 2 п.5. розділу V Порядку, яким визначено, що якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації,

Позивачем у рядку 19 розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» зазначено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яка становила - 957 452 грн., яка також вказана і у рядку 20 вказаного розділу як сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1) та у рядках 20.2, 20.2.1 - зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, яка становила - 620 058 грн. (пп. 3,4 п.5. розділу V Порядку).

Із суми 620 058 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку відповідачем погоджено до відшкодування податку на додану вартість - 582 239 грн., у відшкодуванні суми 37 819 грн. - відмовлено, як такої що сплачена авансом постачальникам, які надають послуги/постачають товари позивачу.

Відповідач обґрунтовує свою відмову у відшкодування суми 37 819 грн. тим, що перерахування попередньої оплати за товари (роботи, послуги) без факту їх отримання не відповідає визначенню придбання.

Разом з тим, суд критично ставиться до таких висновків відповідача, оскільки зазначені твердження не відповідають вимогам абз. 5 п. 198.3. ст. 198 ПК України, відповідно до якого нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В межах розгляду даної справи датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - це дата списання коштів з банківського рахунка платника податку, позивача, на оплату товарів/послуг.

Крім того відповідач обґрунтовує свою відмову у відшкодування суми 37 819 грн. тим, що оскільки дослідити повноту та достовірність здійснення контрагентами постачання товарів (робіт, послуг) в наступних звітних періодах у рахунок отриманої попередньої оплати неможливо в періоді, що перевіряється (січень 2022 року), що в свою чергу унеможливлює підтвердження у ході проведення перевірки використання товарів (робіт, послуг) у господарських операціях підприємства, суми податку на додану вартість з перерахованої попередньої оплати не відносяться до суми бюджетного відшкодування.

В той же час, суд зазначає, що пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних.

Як було встановлено судом вище, податкові накладні структурної одиниці Вінницьких міських електричних мереж, ТОВ ВКФ «СЕНС ЛТД», ТОВ «Кроу Ерфольг Україна», ТОВ «Вінницягаз збут» за надання послуг/товарів яких позивачем були сплачені авансом, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що також не заперечується відповідачем.

В даному випадку факт здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача, а також обов`язковими податковими накладними, достовірність та правильність оформлення яких контролюючий орган не ставить під сумнів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за січень 2022 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, що відображені в акті перевірки від 25.07.2022 № 4202/02-32-07-03/40210018.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог даного позову та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0050250703 від 15.08.2022.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0050250703 від 15.08.2022

Стягнути на користь державного підприємства «Електричні системи» сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Державне підприємство "Електричні системи" (вул. Стрілецька, 57-Б, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40210018)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: