Постанова

від 22.02.2023 по справі 183/4107/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/863/23 Справа № 183/4107/21 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське»

на рішення Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 03лютого 2022року, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агро-Віта 2000» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», в якому просила: - розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 1,65 га (кадастровий номер 1223281000:02:013:2346), зареєстрований 16 жовтня 2015 року Новомосковським міськрайонним управлінням юстиції, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 11675657.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на те, що їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯИ № 097531, виданого 16 вересня 2010, на праві приватної власності, належить земельна ділянка загальною площею 1,65 га, кадастровий номер 1223281000:02:013:2346, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10 березня 2012 року між нею та ТОВ «Агро-Віта 2000» було укладено договір оренди земельної ділянки, без номеру, який 20.10.2015 року був зареєстрований Новомосковським міськрайонним управлінням юстиції Дніпропетровської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25425593.

16 жовтня 2015 року між нею та ТОВ «Агро-Віта 2000» та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено додаткову угоду про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди землі, а також змінено строк дії договору оренди земельної ділянки. Крім того, цією додатковою угодою визначено обов`язок орендаря проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що у спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

Однак, починаючи з 2017 року позивач в повному обсязі не отримувала орендну плату, зокрема наполягає на тому, що орендна виплата орендної плати проводилася без індексації.

Також ОСОБА_1 наполягає на тому, що нею подавалися заяви про виплату орендної плати в натуральній та відробітковій формі, однак така орендна плата взагалі їй не виплачувалася.

Позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є грубим порушенням її прав, оскільки вона не отримала ті блага, на які розраховувала, а також вважає, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань (а.с.2-8).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Віта 2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі, - задоволено. Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 1,6550 га, кадастровий номер 1223281000:02:013:2346, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді без номеру від 25 грудня 2016 року, Додаткової угоди № б/н від 25 грудня року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта-2000», яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки Новому Орендареві - ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське». Стягнуто з ТОВ «Агро-Віта - 2000» на користь на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривень. Стягнуто з ТОВ Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривень (а.с.108-112).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що розрахунок у натуральній формі є лише способом оплати в межах основного орендного платежу, що підлягає оплаті за договором. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що на час укладання додаткової угоди законом не передбачено таких самостійних форм орендної плати, як натуральна та відробіткова, а тому безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та оранка і культивація присадибної ділянки за свою суттю не є самостійними формами орендної плати, а є додатковими обов`язками орендаря. Апелянт також вказує, що позивачка не надала жодної заяви про надання послуг щодо ранки, культивації та безкоштовної поставки соломи до її садиби, а заяви, що містяться у матеріалах справи то форма викладення, дати та характер заяв свідчить лише про те, що ці заяви до підприємства не надавались і були створені вже під час судового розгляду справи виключно для надання до суду .

Перевіривши матеріалисправи,законність таобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційної скарги,колегія суддіввважає запотрібне апеляційнускаргу задовольнити,виходячи знаступного.

Судом першоїінстанції встановленота матеріаламисправи підтверджено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯИ № 097534, виданого 16 вересня 2010 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,6550 га, кадастровий номер 1223281000:02:013:2346, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «»Агро-Віта 2000», який був зареєстрований 20.10.2015 року Новомосковським міськрайонним управлінням юстиції, індексний номер 25425593 (а.с. 12-16), ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ Агро-Віта - 2000» прийняв в оренду земельну ділянку площею 1,6550 га, кадастровий номер 1223281000:02:013:2346, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.12).

25.12.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта - 2000»» було укладено Додаткову угоду без номеру про внесення змін і доповнень до Договору оренди земельної ділянки. За змістом Додаткової угоди, Сторонами було вирішено:

-продовжити термін дії Договору до 31 грудня 2029 року;

-збільшено розмір орендної плати у грошовій формі у розмірі 6,5 (шести цілих п`яти десятих) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 3516,98 грн., а також визначено, що на підставі попередньої заяви Орендодавця, Орендар проводить доставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря, сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними (а.с. 46-50).

Судом встановлено, що 25.12.2016 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Агро-Віта - 2000» та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» укладено додаткову угоду про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі (а.с. 51).

Вказана додаткова угода була зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 58-59).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 25.12.2016 року, зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені в договорі оренди.

Відповідно до п. 4.3 додаткової угоди від 25.12.2016 року, сторони домовились внести зміни в абзац 4 пункту 4.1 Додаткової угоди до договору оренди та викласти його в наступній редакції: «п. 4.1 За користування вказаною в Договорі земельною ділянкою Орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5 % (сім цілих п`ять десятих) відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 4058,06 грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем» (а.с. 51).

Відповідно до п. 4.2 додаткової угоди від 25.12.2016 року, сторони домовились внести зміни в п.3.1 Додаткової угоди Термін дії Договору, Розділу Умов Договору оренди та викласти його в наступній редакції: «Договір діє до 31 грудня 2029 року, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем».

Суду не надано доказів виплати орендної плати у натуральній формі (поставки 1 тони соломи до садиби позивача) та відробітковій формі (оранка і культивація присадибної земельної ділянки) жодним з відповідачів взагалі, розмір цієї орендної плати, визначений позивачем у позові, відповідачами не спростований.

Подані відповідачем відомості про виплату орендної плати та платіжні доручення свідчать про отримання позивачем орендної плати за 2018-2021 рік у грошовій формі в повному обсязі (а.с. 60-71).

Відомостей про виплату орендної плати у грошовій формі за 2017 рік суду не подано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із систематичної несплати визначеної Договором орендної плати в частині поставки соломи, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки позивача, що є підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом . Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141, 143 ЗКУ), систематична несплата орендної плати ( ст.141 ЗКУ).

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Колегія суддів зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

З матеріалів справи вбачається, що укладаючи, як основний договір, так і додаткові, сторони визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню).

Аналізуючи вищенаведені обставини по справі, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність ознак систематичності несплати відповідачем орендної плати.

Відповідач сплачував орендну плату в грошовій формі за погодженням із позивачем в повному обсязі за 2018-2021 роки, що підтверджується наданою відповідачем довідкою про розмір нарахованої та фактично виплаченої орендної плати та копіями відомостей про виплату орендної плати.

Колегія суддів ставиться критично до посилання позивачки, що за 2017 рік у відповідачів перед позивачем існує заборгованість по виплаті орендної плати.

Належних доказів щодо звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» про не виплату чи не доплату орендної плати за 2017 рік до суду не надано. Належних доказів щодо звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про не виплату Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» також позивачем не надано.

Що стосується орендної плати у вигляді надання послуг з оранки, культивації присадибної земельної ділянки та надання послуг з завезення соломи, то колегія суддів зауважує наступне. Договором оренди земельної ділянки, з урахуванням внесених змін, не передбачено безумовного обов`язку відповідача щорічно, або у певний період (періоди) року здійснювати завезення соломи до садиби орендодавця та здійснення безкоштовної оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця.

Так, відповідно до додаткової угоди від 17.04.2018 року аб. 4 п.4.1 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4058,06 грн. за рік, а також Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем.(а.с.51).

Отже, договором передбачено послуги саме завезення соломи та здійснення безкоштовної оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря. При цьому, надання зазначених послуг здійснюється лише на підставі поданої письмової заяви Орендодавця.

Тобто, виконання вказаних дій за договором проводиться за ініціативою орендодавця.

Зважаючи навикладене,виходячи зумов договорута додатковихугод донього,колегія суддівприймає доуваги доводивідповідача проте,що безкоштовнезавезення соломидо садиби,безкоштовна оранката/абокультивація присадибноїземельної ділянкиорендодавця здійснюється орендарем на підставі відповідної заявки; процедура подання таких заявок безпосередньо у договорі оренди не передбачена, однак є загальновідомою для орендодавців.

В матеріалах справи відсутні докази відмови (або не реагування) відповідача у виконані умов договору оренди щодо безкоштовного завезення соломи до садиби позивача, безкоштовної оранки та/або культивації присадибної земельної ділянки орендодавця. При цьому, належних доказів звернення позивача до відповідача із заявою на завезення соломи, обробітку присадибної ділянки суду також не надано.

Надані позивачем заяви щодо звернення позивача до відповідача із заявою на завезення соломи, обробітку присадибної ділянки, колегія суддів вважає неналежними доказами, оскільки такі заяви не підтверджують, як звернення позивача до відповідача, так і отримання відповідачем вказаних заяв.

Враховуючи вищевикладене, встановивши, що додаткова угода містить вимогу щодо звернення Орендодавця до Орендаря із письмовою заявою щодо завезення соломи, обробітку присадибної ділянки, враховуючи відсутність факту звернення позивача до відповідача із даною заявкою у оспорюваний період, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність тверджень позивача щодо невиконання відповідачем умов договору оренди в частині надання вказаних послуг.

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, що між позивачем та апелянтом було погоджено порядок виконання встановленого договором обов`язку відповідача проводити безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця, здійснення ним оранки та культивації присадибної ділянки, а тому виконання таких дій має відбуватися у спосіб, який визначений у додатковій угоді від 17.04.2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди), тобто на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем, на підтвердження яких позивач не надала належних доказів, оскільки безкоштовна доставка придбаної нею соломи чи виконання інших робіт (оранка, культивація присадибної ділянки) неможлива без волевиявлення позивача та доведення його до відома Орендаря.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 18 квітня 2018 року (справа № 183/3993/16) та від 28 листопада 2018 року (справа № 183/1526/17).

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат.

Таким чином, з позивача на користь апелянта слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 1362 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» - задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2022 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» (ЄДРПОУ 41102163) судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: