Постанова

від 23.02.2023 по справі 280/5593/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 280/5593/18

касаційне провадження № К/9901/27791/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Стрельнікова Н.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бишевська Н.А.; судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

у справі № 280/5593/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Пром-Ком»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Пром-Ком» (далі - ТОВ «Бізнес-Пром-Ком»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2018 року № 0015251406, від 01 жовтня 2018 року № 0015271406, від 01 жовтня 2018 року № 0015231406, від 01 жовтня 2018 року № 0015261406.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення: від 01 жовтня 2018 року № 0015251406 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року на 3310,00 грн, за грудень 2017 року на 1502,00 грн; від 01 жовтня 2018 року № 0015271406 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у розмірі 336900,00 грн; від 01 жовтня 2018 року № 0015231406 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 734111,25 грн, у тому числі 587289,00 грн за основним платежем та 146822,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 01 жовтня 2018 року № 00152361406 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 590311,25 грн, у тому числі 472249,00 грн за основним платежем та 118062,25 за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс компані плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавіра», Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері оптторг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорцеф».

Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бізнес-Пром-Ком» за період діяльності 2016, 2017 роки з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами Приватним підприємством «Торговий дім «Макс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкапіталтрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал-Інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс компані плюс» за 2016 рік, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавіра», Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері оптторг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорцеф» за 2017 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами Приватним підприємством «Торговий дім «Макс» за період квітень, травень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкапіталтрейд» за період травень, червень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал-Інвест» за період червень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс компані плюс» за період травень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавіра» за період серпень, вересень, жовтень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері оптторг» за період грудень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорцеф» за період грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 11 вересня 2018 року № 533/08-01-14-06/38967749.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання кремнієвого матеріалу та шихти карбіду кремнію в Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс компані плюс», корундо-кремнієвого матеріалу, промислових відходів шихти карбонату кремнію в Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері оптторг», матеріалу корундо-кремнієвого в Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорцеф», матеріалу корундо-кремнієвого та шихти карбіду кремнію в Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавіра» з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на те, що поставлені контрагентами товарно-матеріальні цінності на адресу платника в постачальників не придбавалися. Також у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс компані плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавіра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері оптторг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорцеф» відсутні в достатній кількості трудові ресурси, а також основні та виробничі засоби, необхідні для здійснення оспорюваних поставок. Крім того, ГУ ДПС у Запорізькій області звертало увагу на наявність стосовно керівників постачальників позивача кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 01 жовтня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0015251406, згідно з яким з огляду на вказане порушення зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року на 3310,00 грн, за грудень 2017 року на 1502,00 грн; № 0015271406, згідно з яким з огляду на вказане порушення зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у розмірі 336900,00 грн; № 0015231406, згідно з яким з огляду на вказане порушення збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 734111,25 грн, у тому числі 587289,00 грн за основним платежем та 146822,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00152361406, згідно з яким з огляду на вказане порушення збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 590311,25 грн, у тому числі 472249,00 грн за основним платежем та 118062,25 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Бізнес-Пром-Ком» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; сертифікатів якості; податкових накладних; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; актів здачі-прийняття робіт.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення ТОВ «Бізнес-Пром-Ком» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження ГУ ДПС у Запорізькій області про те, що поставлені контрагентами товари на адресу платника в постачальників не придбавалися обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження також об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС у Запорізькій області, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Доводи контролюючого органу про те, що постачальники позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності правильно відхилено судами попередніх інстанцій. Адже, відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

За таких обставин доводи судових інстанцій про безпідставність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. П. Юрченко