Постанова

від 20.02.2023 по справі 504/2401/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1544/23

Справа № 504/2401/19

Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

ОСОБА_2 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 10 га, розташовану на території Крижанівської сільської ради (нині Фонтанської сільської ради) АДРЕСА_1 , серії Р1 №454546, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності серії ІІ-ОД №011952. Зазначений державний акт видано на підставі рішення виконкому Крижанівської сільської Ради народних депутатів №92 від 28.10.1997р.

Згідно із рішення виконкому Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №311 від 17.10.2007 року в зв`язку з тим, що при забудові вулиці Марсельської змінилась нумерація земельних ділянок, номер належної їй ділянки було змінено з номеру «16» на номер «14». Протягом усього часу з березня 1998 р. вона відкрито користувалась і досі користується належною їй земельною ділянкою. Щорічно сплачує земельний податок. Крім того, на ділянці розташоване її майно: металевий контейнер, ємкість для води, та інше.

06 листопада 2018 року сусіди повідомили її про те, що належну їй земельну ділянку агентством нерухомості виставлено на продаж. Згодом вона дізналась, що продавцем виступає громадянин України ОСОБА_1 . Тому звернулась до юристів, які після розмови з представником агентства надали їй копію державного акту на право приватної власності на спірну земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення IX сесії XXIII скликання Крижанівської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 30 грудня 1999 року №152-ХХІІІ.

08 листопада 2018 року вона отримала витяг з Державного земельного кадастру, в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки 5122783200:01:002:2440, а власником вказаний ОСОБА_1

04 липня 2019 року вона звернулась до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що наявний перетин ділянок з ділянкою 5122783200:01:002:2440. Площа співпадає на 97,6895%. Знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У відповіді Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.06.2019 р. за №22-15-0/220- 387/110-19 повідомляється, що згідно наявних Книг записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі та других примірників державних актів, запис про реєстрацію державного акта від 23 вересня 2002 р. Р1 №454546 на ОСОБА_1 не значиться.

У відповіді на адвокатський запит від 28.11.2018р. за № 29-15-0.220-1423/110-18, Головне управління Держгеокадастру в Одеської області надало копію державного акту на її ім`я , та повідомило про те, що другий примірник державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №454546 на ім`я ОСОБА_1 у Відділі відсутній.

На адвокатський запит до архівного відділу Лиманської районної державної адміністрації і на прохання надати рішення, на підставі якого ОСОБА_1 виданий державний акт, було надано копію рішення IX сесії XXIII скликання від 30 грудня 1999 р., в якому ані прізвища ОСОБА_1 , ані земельної ділянки за АДРЕСА_1 не значиться.

Вважає дії відповідачів, які виразились в безпідставній та протизаконній видачі та отриманні державного акту на право приватної власності на землю, протиправними та такими, що створюють перешкоди в подальшій реалізації її права власності на належну їй земельну ділянку, а саме - здійснити внесення відомостей до Державного земельного кадастру, зареєструвати право власності в реєстрі прав власності на зазначену земельну ділянку та подальшому здійсненню безперешкодного розпорядження цією земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю задоволено. Визнано недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 10 гектарів, розташовану на території Крижанівської сільської ради АДРЕСА_1 , серії Р1 454546, виданий 23.09.2002р. на ім`я ОСОБА_1 . Стягнено солідарно із ОСОБА_1 та Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області 768 гривень 40 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Виконавчого комітету Крижанівської сільської ради №311 від 17.10.2007р. винесено фактично на особу « ОСОБА_3 », яка на той час вже була під іншим прізвищем, що свідчить про завідому нікчемність та безпідставність винесеного рішення виконавчого комітету.

Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначено, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 08 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 лютого 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Крижанівської сільської Ради народних депутатів від 28.10.1997р. №92 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 103 га, розташовану на території АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що підтверджено копією державного акту на право приватної власності ІІ ОД №011952. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №660. (а.с.7, 8)

Рішенням виконкому Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 17.10.2007р., змінено номер земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №011952, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №660 з АДРЕСА_2 (а.с.9).

Позивач щорічно здійснювала сплату земельного податку за належну їй земельну ділянку, що підтверджено копіями квитанції (а.с.10-20).

Разом із тим, 23.09.2002р. Крижанівською сільською Радою народних депутатів, на підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 30.12.1999р. №152-ХХІІІ, ОСОБА_1 , передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 10 га, розташовану на території Крижанівської сільської ради АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що підтверджено копією державного акту на право приватної власності на землю (а.с.21).

08 листопада 2018 року представник позивача-адвокат Баринов Г.М. отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5107019242018, в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки 5122783200:01:002:2440, а власником вказаний ОСОБА_1 . Документ який став підставою для виникнення права рішення органу місцевого самоврядування, рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 30.12.1999р. 152-ХХІІІ; документ, що посвідчує право державний акт від 23.09.2002р. Р1 454546 (а.с.22).

Позивач звернулась до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Рішенням №РВ-5101155352019 від 08.07.2019 р. їй було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тим, що наявний перетин ділянок з ділянкою 5122783200:01:002:2440. Площа співпадає на 97,6895%. Знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с.23).

Адвокатом Бариновим Г.М. було направлено адвокатський запит №02/06 від 10.06.2019р. до Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області стосовно надання засвідченої копії Книги записів державних актів на право приватної власності на землю щодо реєстрації державного акту серії Р1 №454546 від 23 вересня 2002 р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1637.

З відповіді від 13.06.2019р. за №22-15-0/220-387/110-19 вбачається, що згідно наявних у Відділі у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Книг записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі та других примірників державних актів запис про реєстрацію державного акта від 23 вересня 2002р. Р1 №454546 на ОСОБА_1 не значиться. Крім того, другий примірник державного акту на право приватної власності на землю серія РІ454546 на ім`я ОСОБА_1 у Відділі відсутній. (а.с.24, 25 зворот).

Судом першої інстанції при дослідженні, копії рішення IX сесії XXIII скликання від 30.12.1999р. про виділення земельних ділянок громадянам та передачу їх у приватну власність правильно встановлено, що питання передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 цим рішенням не вирішувалось, а ні прізвища ОСОБА_1 , а ні земельної ділянки за АДРЕСА_1 не значиться (а.с.26).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до ст.126 ЗК України (в ред. на час отримання земельної ділянки) таким документом був державний акт, форма якого затверджувалася КМУ.

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами 1, 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм матеріального права, дає суду підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом місцевого самоврядування на підставі не існуючого рішення про передачу земельної ділянки у власність, тобто без достатніх на те законних підстав, визнається судом недійсним.

Таким чином, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, яке зазначено як підстава виникнення у відповідача права власності на спірну земельну ділянку не приймалося, оскільки державний акт є похідним документом від рішення органу самоврядування, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що на ім`я ОСОБА_1 Крижанівською сільською Радою народних депутатів неправомірно, у порушення встановленого законом порядку, був виданий оскаржуваний державний акт, у зв`язку із чим позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Твердження представника Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області), викладені у відзиві про, те що сільська рада не видавала державного акту на ім`я ОСОБА_1 , спростовується наявністю копії самого державного акту в матеріалах справи та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого документом, що посвідчує право вказано державний акт від 23.09.2002р. Р1 454546. Жодних доказів щодо недостовірності оспорюваного державного акту сільрадою не надано, клопотань з цього приводу не заявлялося.

Позицію представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Племениченко Г.В., який заперечував проти задоволення позову з підстав того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на порушення саме її прав, суд першої інстанції правильно розціниа як спосіб захисту і вважав, що всі докази досліджені судом у своїй сукупності вказують на створення перешкод позивачу в подальшій реалізації її права власності на належну їй земельну ділянку.

Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши з наданих позивачем та досліджених і оцінених в порядку ст. 89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до уваги наведені норми права, враховуючи принцип змагальності сторін, суд першої інстанції вмотивованого вважав, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що у рішенні виконкому Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 17.10.2007р. дійсно зазначено прізвище « ОСОБА_3 », яке є дошлюбним прізвищем позивача, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 7). Вказана розбіжність між дошлюбним прізвищем позивача та прізвищем, яке фактично було на момент винесення рішення органу публічної адміністрації, не є підставою для визнання його нікчемним та не містить жодних правових наслідків.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк