Рішення

від 24.02.2023 по справі 125/1377/21

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1377/21

2/125/474/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2023 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаргород» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Украгро ТТК» про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги до суду позивач мотивував наступним. Між ТОВ «Агрофірма Шаргород» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н від 22.06.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520282000:02:005:0003 строком на 10 років.

Однак, 31.08.2017 було здійснено подвійну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за СТОВ «Подільська зоря».

06.09.2018 було здійснено чергову подвійну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за ПП «Украгро ТТК» на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Украгро ТТК» договору оренди землі б/н від 30.07.2018, і цей запис є актуальним.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 допустила подвійну передачу в оренду спірної земельної ділянки і подвійну реєстрацію права оренди за різними юридичним особами.

Посилаючись на вказане, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 30.07.2018, укладений між ОСОБА_1 і Приватним підприємством «Украгро ТТК» щодо земельної ділянки площею 1,5530 га кадастровий номер 0520282000:02:005:0003 з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки Приватного підприємства «Украгро ТТК».

Представник позивача ТОВ «Агрофірма Шаргород» адвокат Старцун М.І. у судове засідання подав заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні.

У судове засідання 24.02.2023 відповідач ОСОБА_1 не з`явилася. Про дату та час судового засіданні була повідомлена завчасно та належним чином. Доказів поважності причини не явки до суду не надала.

У судове засідання 24.02.2023 представник відповідача ПП «Украгро ТТК» не з`явився. Про дату та час судового засіданні був повідомлений завчасно та належним чином. Доказів поважності причини не явки до суду не надав.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. (Постанова КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.)

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області площею 1,5530 га з кадастровим номером 0520282000:02:003:0130.

Вказана земельна ділянка була передана в оренду ТОВ «Агрофірма Шаргород» на підставі договору оренди землі б/н від 22.06.2017 укладеного між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма Шаргород», як орендарем. Договір оренди укладено строком на 10 (десять років).

Право оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород» на земельну ділянку за вказаним договором було зареєстровано в Державному реєстрі 03.07.2017, номер запису 21276089.

Між ОСОБА_1 , як орендодавцем, і СТОВ «Подільська Зоря», як орендарем, було укладено договір оренди землі № 112-К від 29.08.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520282000:02:005:0003 строком на 7 років.

Між ОСОБА_1 , як орендодавцем, і ПП «Украгро ТТК», як орендарем, було укладено договір оренди землі б/н від 30.07.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520282000:02:005:0003 строком на 10 (десять років). Право оренди земельної ділянки орендаря ПП «Украгро ТТК» за вказаним договором було зареєстровано в Державному реєстрі 06.09.2018, номер запису про інше речове право 27843587. Цей запис є актуальним на момент розгляду справи.

Наведені обставини підтверджуються даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державний реєстр) № 227479133 від 09.10.2020, яка відображає актуальну і деталізовану інформацію про об`єкт нерухомого майна земельну ділянку за кадастровим номером 0520282000:02:005:0003, а також наданою позивачем копією договору оренди землі б/н від 22.06.2017 між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма Шаргород».

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з часиною 1 статті 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1 статті 5).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частини 1, 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13).

Частиною 1 статті 14 вказаного Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Такі норми передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі».

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції Закону України № 191-VIII від 12.02.2015, який набрав чинності 05.04.2015) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі, набуваються після відповідної державної реєстрації. Отже, орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору.

Водночас, загальними положеннями Цивільного кодексу України, які стосуються будь-яких видів договорів, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.1. договору оренди землі б/н від 09.08.2017 між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма Шаргород» передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Копайгородської селищної ради.

Згідно з пунктом 3.1. вказаного договору право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до законодавства, а сам договір набирає чинності після підписання сторонами.

Відомостей про те, що договір б/н від 22.06.2017 між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма Шаргород» був визнаний недійсним чи розірваний, матеріали справи не містять.

Отже, згідно з цим договором ОСОБА_1 зобов`язалася передати об`єкт оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород».

Згідно із спеціальними нормами, які регулюють правовідносини у сфері договорів оренди землі, цей обов`язок вважається виконаним з моменту державної реєстрації права оренди. Таке право було зареєстровано за ТОВ «Агрофірма Шаргород» 03.07.2017. Однак, реєстрація цього права була скасована 13.06.2018 (згідно із наданою позивачем інформаційною довідкою з Державного реєстру).

Водночас, як вбачається з наданої інформаційної довідки, ТОВ «Агрофірма Шаргород» користувалося земельною ділянкою ОСОБА_1 ще з 2009 року (первинний договір), який згідно з пунктом 14.2 договору від 17.04.2009 було достроково розірвано, тобто відбулося фактично перекладення договору оренди землі і продовження орендних правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма Шаргород».

Таким чином, без припинення договірних відносин з ТОВ «Агрофірма Шаргород» в період, коли запис про право оренди ТОВ «Агрофірма Шаргород» мав статус скасованого на підставі рішення адміністративного суду у справі № 802/2192/17-а, яке потім було скасовано постановою Верховного Суду від 16.07.2019, ОСОБА_1 уклала з ПП «Украгро ТТК» оскаржуваний договір б/н від 30.07.2018.

На підставі цього договору було зареєстровано право оренди ПП «Украгро ТТК» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520282000:02:005:0003, про що зроблено у Державному реєстрі запис номер 27843587, котрий на момент розгляду справи є актуальним.

Відповідно до частини 5 статі 12 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20).

Саме на відомості з Державного реєстру щодо укладення договору оренди землі б/н від 30.07.2018 між ОСОБА_1 і ПП «Украгро ТТК» посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки копія згаданого договору у позивача відсутня.

Суд вважає доведеним факт укладення договору оренди землі б/н від 30.07.2018 між ОСОБА_1 і ПП «Украгро ТТК», на підставі якого було зареєстровано право оренди ПП «Украгро ТТК», враховуючи дані Державного реєстру. Доказів протилежного відповідачі не надали.

Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 передала свою земельну ділянку в подвійну оренду двом юридичним особам, при чому договір з ТОВ «Агрофірма Шаргород» був укладений раніше, ніж з ПП «Украгро ТТК».

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Внаслідок укладення ОСОБА_1 договору оренди землі б/н від 30.07.2018 із ПП «Украгро ТТК» було порушено право користування земельною ділянкою, яке ОСОБА_1 зобов`язалася передати ТОВ «Агрофірма Шаргород» на підставі чинного договору від б/н від 22.06.2017

Оскільки законодавством не передбачено одночасного існування двох договорів оренди однієї і тієї земельної ділянки, то правочин, який порушує раніше передане право оренди земельної ділянки, суперечить закону, що відповідно до положень частини 1 статті 203 і частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 02.06.2021 у справі №125/731/19.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині припинення права оренди земельної ділянки, що було зареєстровано за ПП «Украгро ТТК» на підставі договору, який визнано судом недійсним, також підлягають задоволенню.

З наведених мотивів позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то витрати із сплати позивачем судового збору в сумі 2270 грн слід стягнути на користь позивача з відповідачів в рівних частках по 1135 грн з кожного.

Керуючись ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаргород» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Украгро ТТК» про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 30.07.2018, укладений між ОСОБА_1 і Приватним підприємством «Украгро ТТК» щодо земельної ділянки площею 1,5530 га кадастровий номер 0520282000:02:005:0003 з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки Приватного підприємства «Украгро ТТК», що зареєстроване державним реєстратором згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42924276 від 10.09.2018, номер запису про інше речове право 27843587.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаргород» судовий збір в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень.

Стягнути із Приватного підприємства «Украгро ТТК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаргород» судовий збір в сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: