Постанова

від 16.02.2023 по справі 7/27

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Харків Справа № 7/27

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства економіки України (вх. №1075 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 у справі №7/27 (прийняту в приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ореховською О.О., повний текст ухвали складено 23.09.2022)

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Полтавський завод газорозрядних ламп", м.Полтава,

до Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла, м. Полтава,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 припинено процедуру ліквідації Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла та припинено повноваження ліквідатора Степаненка Максима Михайловича.

Закрито провадження у справі № 7/27 про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла.

Скасовано дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвала суду обґрунтована тим, що враховуючи наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника - державного підприємства обмеження в застосуванні процедур санації та ліквідації, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.04.2020 за № 07-1-7-7131 про закриття провадження у справі № 7/27 про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько -технологічного інституту джерел світла на підставі п. 7 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Міністерство економіки України з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 у справі №7/27, справу направити до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду. Розгляд апеляційної скарги проводити за участі представника апелянта.

Скарга обґрунтована тим, що враховуючи дату набрання законної сили Законом України Про визнання таким, що втратив чинність Закон України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідні процедури ліквідації не застосовуються до 20.10.2022. Названа норма передбачає не застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств, якщо така ліквідаційна процедура не була застосована раніше. Тобто, ця норма забороняє переходити у справах про банкрутство державних підприємств від процедури розпорядження майна чи санації до ліквідаційної процедури протягом трьох років з дня набрання чинності такою нормою. Однак, жодних вказівок на необхідність припинення уже існуючої ліквідаційної процедури чи процедури санації, яка була розпочата до 20.10.2019, Закон України Про визнання таким, що втратив чинність Закон України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не містить.

Зазначає, що судом порушено процесуальну норму, а саме вимоги п.7 ч.1 ст.90 КУзПБ та безпідставно закрито провадження у справі 7/27. Норми ГПК України та КУзПБ не передбачають такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, як «незастосування процедури ліквідації у справах про банкрутство державних підприємств» з урахуванням наведеної в ухвалі від 13.09.2022 судової практики (постанова Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №916/61/13).

Представник Міністерства економіки України у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 23.01.2023.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.01.2003 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Полтавський завод газорозрядних ламп" порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.03.2003 визнано вимоги ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" у розмірі 128 403,09 грн; зобов`язано ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Іваненка С.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.06.2003 визнано вимоги: ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" в сумі 128 403,09 грн; Відділення виконавчої дирекції ФСС від НВВ та ПЗ України у м. Полтаві в сумі 728,44 грн; ДПІ у м. Полтаві Головного Управління Міндходів у Полтавській області в сумі 9 690,66 грн; Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві в сумі 26 750,46 грн; заборгованість по заробітній платі працівникам в сумі 65 865,81 грн. Ухвалено внести визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів; зупинено приватизацію ДП Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут джерел світла до припинення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.07.2003 розпочато процедуру санації Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Іваненка С.А., якого зобов`язано до 22.10.2003 розробити план санації підприємства та подати його на затвердження комітету кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.10.2003 зобов`язано керуючого санацією погодити план санації боржника з Фондом державного майна та докази цього надати суду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.09.2004 замінено конкурсного кредитора - ВАТ "Полтавський завод газорозрядних ламп" у справі 7/27 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговій дім ГРЛ" та зобов`язано керуючого санацію Іваненко С.А. внести зміни до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут джерел світла.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.01.2005 затверджено план санації Державного підприємства Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут джерел світла; визначено термін здійснення заходів по виконанню даного плану-12 місяців з дня його затвердження; зобов`язано керуючого санацією надати суду звіт про проведення санації боржника у визначені статтею 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строки.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2008 відмовлено у задоволенні клопотання комітету кредиторів про визнання Державного підприємства Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут джерел світла банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури зазначеного підприємства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2014 задоволено клопотання Міністерства промислової політики України про заміну учасника провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла; залучено до участі у справі № 7/27 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як правонаступника Міністерства промислової політики України.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2015 припинено процедуру санації Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла та повноваження керуючого санацією Степаненка М.М.; визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Степаненка Максима Михайловича з наданням йому повноважень відповідно до вимог вищевказаного Закону.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, підприємство ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №7/27 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

В ході здійснення ліквідаційної процедури суд здійснював процесуальне правонаступництво учасників у справі, а саме:

- згідно ухвали суду від 14.03.2019 замінено кредитора Полтавський міський центр зайнятості на його правонаступника - Полтавський обласний центр зайнятості;

- згідно ухвали суду від 10.10.2019 замінено кредитора Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, як правонаступника Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, на його правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області;

- згідно ухвали суду від 24.12.2019 замінено Міністерство аграрної політики та продовольства його правонаступником - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;

- згідно ухвали суду від 08.09.2020 замінено кредитора Головне управління ДФС у Полтавській області на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області;

- згідно ухвали суду від 12.07.2022 замінено кредитора Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 задоволено клопотання Північно-східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) код ЄДРПОУ 43316700 (вх. № 1989 від 18.02.2020) про залучення Північно-східного міжрегіонального управління юстиції (м.Суми) до участі у справі № 7/27.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вх. № 5723 від 26.05.2021) про перейменування учасника у справі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України.

09.04.2019 від арбітражного керуючого Степаненка М.М. надійшла заява про відмову від участі у справі про банкрутство.

24.05.2021 від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло клопотання (вх. № 5608) про здійснення судом електронного запиту до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство для призначення ліквідатора Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 ухвалено, зокрема, здійснити запит щодо автоматизованого відбору арбітражного керуючого, визначеного шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України; зобов`язано визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого подати заяву про участь у відповідній справі протягом 3 робочих днів з дня отримання ухвали суду.

На запит про автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого надана кандидатура арбітражного керуючого Завори Олега Івановича (ліцензія №АВ470279 від 16.03.2010).

07.07.2021 від арбітражного керуючого Завори О.І. надійшло письмове повідомлення (вх. № 7462) про неможливість його участі у справі № 7/27 у зв`язку із завантаженістю у інших справах.

Через канцелярію Господарського суду Полтавської області кредитор у справі - ГУ ДПС у Полтавській області надав з супровідним листом (вх. № 13381 від 01.12.2021) письмове погодження на участь у даній справі арбітражного керуючого Несвіта В.І. (свідоцтво № 896 від 26.06.2013).

Приймаючи до уваги те, що арбітражним керуючим Несвітом В.І. не були подані до суду документальні докази у відповідності до вимог ч.3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, вказана кандидатура арбітражного керуючого на участь у справі № 7/27 судом не розглядалась.

23.04.2020 до Господарського суду Полтавської області надійшло клопотання Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.04.2020 за № 07-1-7-7131 (вх. № 4592) про закриття провадження у справі № 7/27, в якому державний орган з питань банкрутства просить суд вирішити питання щодо закриття провадження у справі № 7/27 про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла, з підстав визначених абз.1 ч.2 розділу ІІІ Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", яким встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

22.03.2021 від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (перейменовано у Міністерство економіки України) надійшли письмові пояснення на клопотання Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закриття провадження у справі (вх. № 3060), в яких Мінекономіки заперечував щодо закриття провадження у справі № 7/27 про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла, посилаючись на те, що:

- Державне підприємство Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут джерел світла в переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відсутнє;

- закриття провадження у справі на підставі п.9 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства можливе лише до визнання боржника банкрутом;

- відповідно до ч. 8 ст. 48 Кодексу до компетенції комітету кредиторів належить право прийняття рішень щодо процедур у справі про банкрутство. А тому, на думку Мінекономіки, питання закриття провадження у справі про банкрутство, з метою недопущення порушення прав та інтересів кредиторів боржника, повинно вирішуватися на засіданні комітету кредиторів та має бути оформлене протоколом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.12.2021 зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надати суду:

- письмові відомості про розмір частки державної власності у Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла (наказом Фонду державного майна від 29.04.2003 № 722 боржник підлягав підготовці до продажу (приватизації) в 2003);

- документальні докази на підтвердження наявності та розміру частки державної власності у Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла;

- копію статуту Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла.

Також зазначеною ухвалою суду зобов`язано Департамент з питань реєстрації надати суду належним чином засвідчену копію статуту боржника.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях листом від 18.01.2022 за № 10-125-00243 повідомило, що Регіональне відділення, як один із суб`єктів (органів) управління державним майном, відповідно до повноважень, визначених, зокрема, Законом України "Про управління об`єктами державної власності", веде облік тільки тих об`єктів, що належать до його сфери управління, а саме: об`єктів, що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств під час приватизації, та державних підприємств щодо яких прийнято рішення про приватизацію, при цьому органом приватизації визначено Регіональне відділення. Станом на теперішній час серед таких об`єктів є відсутнім майно вищевказаного підприємства, а також Регіональне відділення не є органом приватизації останнього, а тому виконати вимоги суду не є можливим.

Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради на вимогу суду щодо надання статуту боржника повідомив, що у Департаменту відсутній на зберіганні статут Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла, а також зазначив, що документи, які подавались для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців м.Полтави до виконавчого комітету Полтавської міської ради до 01.07.2004 знаходяться на зберіганні в Архівному відділі міської ради.

Ухвалою суду від 01.12.2022 зобов`язано Архівний відділ Полтавської міської ради надати суду належним чином засвідчену копію статуту Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла .

Архівний відділ Полтавської міської ради з супровідним листом за вх. № 1873 від 21.02.2022 надав суду копію розпорядження Полтавської міської ради народних депутатів № 710-р від 26.12.1991 Про державну реєстрацію Полтавського державного Спеціального конструкторсько-технологічного бюро джерел світла, а також статут Полтавського державного Спеціального конструкторсько-технологічного бюро джерел світла.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Державне підприємство Український науково-дослідний і конструкторсько - технологічний інститут джерел світла підпорядковане Міністерству економіки України, частка держави у зазначеному підприємстві становить 100 відсотків.

Відповідно до листа Фонду державного майна України від 28.05.2003 № 10-21-6728 згідно наказу Фонду державного майна України від 29.04.2003 за № 722 Державне підприємство Український науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут джерел світла підлягало підготовці до продажу (приватизації) в 2003 за участю працівників центрального апарату Фонду.

Як вбачається з листа Фонду державного майна України від 20.10.2004 за № 10-17-14505 рішення про приватизацію Державного підприємства Український науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут джерел світла не приймалось.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2015 припинено процедуру санації Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла, визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У справі про банкрутство боржника, який з 10.09.2015 перебуває в процедурі ліквідації у справі про банкрутство, подано клопотання про закриття провадження у цій справі з підстав заборони на застосування процедури ліквідації у справі про банкрутство боржника, як державного підприємства через запроваджені з 20.10.2019 пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ відповідні законодавчі обмеження.

Пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, який набрав чинності з 20.10.2019, установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

З прийняттям Закону №145-ІХ втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", положення якого поширювались на певне коло суб`єктів, що прямо визначені в цьому законі, а саме на юридичних осіб - об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також на юридичних осіб - об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, та були включені у відповідний перелік за цим законом.

При цьому, щодо заборон на застосування процедур банкрутства щодо окремих суб`єктів, то положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (в період його чинності) узгоджувались з нормами Господарського Кодексу України, а саме з положеннями частини третьої статті 214 (у редакції цієї статті станом до втрати чинності Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"): процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств; до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Водночас, норми пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять винятків, окрім тих, що прямо визначені в цій нормі, щодо кола суб`єктів - Державних підприємств, на яких за цими нормами не поширюються відповідні заборони у застосуванні процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство.

А тому відсутність в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ прямої вказівки на збереження в ньому тих обмежень у застосуванні за колом суб`єктів, що були встановлені Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", виключає звуження кола суб`єктів - Державних підприємств, на яких поширюють свою дію положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.

Отже, не допускається звуження кола Державних підприємств, на яких поширюються визначені цими положеннями обмеження у застосуванні процедур санації та ліквідації, окрім тих винятків, які прямо визначені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ.

Тобто, положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ - заборона у застосуванні процедури санації, не поширюється на Державні підприємства, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки; а заборона у застосуванні процедури ліквідації не поширюється на Державні підприємства, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №145-ІХ не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.

Водночас ці положення допускають закриття провадження у такій справі на стадії судової процедури розпорядження майном із застосуванням наведених положень, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Положеннями частини 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ запроваджений порядок подальшого здійснення провадження у справах про банкрутство за правилами КУзПБ незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, відповідно до статті 6 цього Кодексу законодавець не передбачив застосування у справі про банкрутство будь-яких інших процедур, окрім процедур розпорядження майном, санації боржника та ліквідації, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що передбачав окрім наведених процедур також і процедуру (можливість) укладення мирової угоди.

Щодо передбачених КУзПБ процедур, то відповідно до його преамбули цим нормативним актом встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Такий порядок забезпечується, зокрема, застосуванням у справі про банкрутство окремих, однак послідовних та пов`язаних між собою судових процедур (стаття 6 КУзПБ).

Судова процедура розпорядження майном боржника, згідно із положеннями КУзПБ, повинна забезпечити збереження активів, ефективне їх використання, аналіз фінансового стану боржника та прийняття рішення щодо наступної процедури - санації або ліквідації (частина перша статті 44 Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 49 цього Кодексу у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Частиною третьою цієї статті КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з викладеним суд доходить висновку, що:

- факт перебування боржника-Державного підприємства у справі про банкрутство в процедурі розпорядження майном, незалежно від того за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або КУзПБ було застосовано цю процедуру;

- обставини неможливості завершення цієї справи про банкрутство на стадії розпорядження майном із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство (у разі їх встановлення);

- заборона на застосування судових процедур санації чи ліквідації;

в сукупності вказують на існування передбаченої пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ підстави для закриття провадження у цій справі про банкрутство - через законодавчі обмеження щодо застосування подальших - після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ) процедур санації та ліквідації до Державних підприємств (крім тих, для яких пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ встановлені винятки у забороні щодо застосування цих процедур).

Отже, хоча норми пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ та пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України і не містять прямої вказівки на закриття провадження у справі про банкрутство з підстав обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) процедур санації/ліквідації, проте застосування цих норм як підстав для закриття провадження у справі про банкрутство узгоджується із передбаченою законодавцем в частині першій статті 49 КУзПБ можливістю закрити провадження у справі про банкрутство у процедурі розпорядження майном через встановлені в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження у застосуванні подальших (після процедури розпорядження майном) судових процедур (стаття 49 КУзПБ).

Аналогічна правова позиція щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - Державних підприємств наведена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15 з посиланням на висновки в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15.

У цьому висновку суд також враховує сталу судову практику з відповідними висновками та правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 05.11.2019 у справі № 910/3704/13, від 12.12.2019 у справі № 923/382/14, від 19.12.2019 у справі № 50/155, від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 07.10.2020 у справі № 917/1230/15.

Між тим, на відміну від справ про банкрутство Державних підприємств, що перебували в процедурі розпорядження майном, у учасників проваджень у справах про банкрутство Державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом, виникає неоднозначне розуміння щодо застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону № 145-ІХ, оскільки у цьому пункті відсутнє окреме застереження щодо правил його застосування за темпоральною ознакою - у справах про банкрутство, у яких на час набрання Законом № 145-ІХ вже були застосовані процедури санації та ліквідації.

Так, незважаючи на можливість закриття провадження у справі у судовій процедурі розпорядження майном із застосуванням пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ ці норми, між тим, не містять ні прямої вказівки, ні передбачають можливості (як для процедури розпорядження майном у сукупності із застосуванням інших норм: статті 90, 96 КУзПБ, стаття 231 ГПК України тощо) закрити провадження у справах про банкрутство Державних підприємств, у яких, на момент набрання чинності Законом № 145-ІХ, тривають вже запроваджені судові процедури санації чи ліквідації.

Відповідно до КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.

Зокрема, процедура судової санації запроваджується для превенції банкрутства та ліквідації боржника, його фінансового оздоровлення, а також задоволення вимог кредиторів шляхом додаткових заходів (реструктуризація боргів, реорганізація юридичної особи тощо) (частина перша статті 50 КУзПБ).

Ліквідаційна процедура спрямована, в першу чергу, на задоволення вимог кредиторів та виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Судові процедури застосовуються у справах про банкрутство шляхом прийняття судових рішень, з моменту набрання чинності яких, законодавець надає учасникам справи комплекс прав і обов`язків та запроваджує відповідні наслідки.

При цьому, якщо КУзПБ допускає перехід від однієї до іншої (наступної за цим Кодексом) процедури (від процедури розпорядження майном до санації та/або ліквідації, від санації до ліквідації, статті 49, 57 КУзПБ тощо), то можливість повернення до попередньої процедури банкрутства, окрім як шляхом скасування у встановленому законом (ГПК України) порядку судового рішення про відкриття відповідної судової процедури у справі про банкрутство, правила КУзПБ не містить.

Щодо судового рішення про застосування судової процедури у справі про банкрутство, що набрало чинності, в контексті застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, суд зазначає наступне.

За правилами частини третьої статті 3 ГПК України, статті 58 Конституції України не допускається зворотна дія закону в часі.

Це правило застосовується із врахуванням принципу правової визначеності, який закріплений також і в статті 18 ГПК України, відповідно до частини першої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Принцип правової визначеності, серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися; та який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Таким чином, вжиту законодавцем в нормі пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ лінгвістичну конструкцію "не застосовуються" щодо судових процедур санації та ліквідації, що передбачає обмеження на їх застосування у подальшому (тобто, коли їх ще не було застосовано), між тим не можна ототожнювати з "закриттям провадження", а відповідно не можна і розуміти як вказівку на припинення чинних процедур санації та ліквідації і з закриттям провадження у тих справах про банкрутство Державних підприємствах, щодо яких відповідні процедури вже були застосовані (відкриті) на час набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 1-24-7-5/297-06-7817, формулюючи правову позицію щодо застосування нечітких та неоднозначних для їх застосування положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ за темпоральною ознакою, дійшов висновку, що на боржників - Державних підприємств, до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом № 145-ІХ, положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" не поширюються та не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.

Застосування норм як нових (через зміни у законодавстві, які відбулись з прийняттям Закону № 145-ІХ- його положень в пункті 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення"), що не містять окремої вказівки щодо їх зворотної дії в часі, призведе до не передбаченого законом та не врегульованого ним втручання в ті правовідносини між їх учасниками (у спірних правовідносинах - між визнаними кредиторами та банкрутом на стадії ліквідації у справі про банкрутство, зокрема щодо задоволення вимог кредиторів за правилами спеціального закону про банкрутство), які виникли до цих змін - згідно з судовим рішенням (постановою про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), яке не скасоване, набрало законної сили, є обов`язковим до виконання (стаття 18 ГПК України).

При цьому, закриттям провадження у справі про банкрутство посеред триваючої процедури санації/ліквідації відбудеться втручання у наведені правовідносини тією мірою, що ці правовідносини залишаться без їх вирішення, що, в свою чергу, обумовить виникнення нових спорів, однак за відсутності їх правового врегулювання. Тобто, закриття судової процедури банкрутства без її завершення та/або без переходу до іншої (передбаченої законом) судової процедури не вирішує, а ускладнює, передусім становище кредиторів боржника.

А тому наведений підхід у застосуванні пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ створює умови для порушення у відповідних правовідносинах у цих справах принципу правової визначеності (певності).

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.04.2020 за № 07-1-7-7131 та закриваючи провадження у справі № 7/27 про банкрутство Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла на підставі п. 7 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, послався на правовий висновок Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду, висловлений ним у постанові від 20.10.2020 у справі № 916/61/13-г, відповідно до якого встановлені обмеження відносно процедур санації чи ліквідації державних підприємств підлягають застосуванню незалежно від того, на яких стадіях розгляду перебуває справа про банкрутство.

Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 відступив від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.10.2020 у справі №916/61/13-г.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Учасники спору завжди повинні мати змогу орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент учинення дії.

У рішенні у справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд з прав людини наголосив, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вираз «передбачено законом» охоплює дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що цей термін передбачає не лише писане право, як-от норми законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

У разі ж наявності різних позицій застосовується позиція, викладена в постанові з більш пізньою датою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 №755/10947/17).

Натомість, суд першої інстанцій наведеного вище не врахував, неправомірно поширив на боржника у цій справі, що перебуває у процедурі ліквідації, застосованої до набуття чинності Законом № 145-ІХ, положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення", а тому дійшов помилкового висновку про задоволення заяви Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.04.2020 за № 07-1-7-7131 та закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, суду належало продовжити провадження у цій справі, яка має завершуватись, з урахуванням частини 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, за правилами цього Кодексу у межах процедури ліквідації, в зв`язку з чим ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 у справі №7/27 підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 у справі №7/27 підлягає скасуванню, у задоволенні заяви Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.04.2020 за № 07-1-7-7131 слід відмовити, справу №7/27 передати на розгляд Господарського суду Полтавської області.

Керуючись статтями 269, 270, ч.3 статті 271, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 280, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економіки України задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 у справі №7/27 скасувати. У задоволенні заяви Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 21.04.2020 за № 07-1-7-7131 відмовити.

Справу №7/27 передати на розгляд Господарського суду Полтавської області.

Стягнути з Державного підприємства Українського науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту джерел світла (36007, м.Полтава, вул.Заводська, 3, код ЄДРПОУ 00217018) на користь Міністерства економіки України (01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2 код ЄДРПОУ 37508596) 2481,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.02.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова