Рішення

від 24.02.2023 по справі 902/1320/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2023 р. Cправа № 902/1320/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ", 04050, місто Київ, вулиця Пимоненка, будинок 13-Ж, ідентифікаційний код юридичної особи 21665318

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Він", 21012, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 119 А, офіс 202, ідентифікаційний код юридичної особи 41646697

про стягнення 25 000,00 гривень

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 19.12.2022 надійшла позовна заява № 30/11/22 від 30.11.2022 (вх. № 1323/22 від 19.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Він" про стягнення 25 000,00 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 118 від 23.03.2021 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 26.12.2022 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1320/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

21.02.2023 до суду від позивача надійшла заява №18 від 10.02.2023 (вх. № 01-34/1624/23 від 21.02.2023) щодо виконання ухвали суду.

24.02.2023 до суду від позивача надійшла заява №22 від 23.02.2023 (вх. № 01-34/1762/23 від 24.02.2023) щодо виконання ухвали суду.

Ухвалу суду від 26.12.2022 року надіслано сторонам на повідомлені позивачем електронні адреси сторін та відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Натомість надіслану за адресою місцезнаходження відповідача кореспонденцію повернуто на адресу суду 09.02.2023 з відміткою "повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання".

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19.

У постанові Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Він" 25 000,00 гривень основного боргу.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 118 від 23.03.2021 року в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт Він" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 118 (далі - договір).

Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується здійснити поставку і передачу у власність покупцю товару, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість такого товару в порядку та на умовах, визначених даним договором. Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2020 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Загальна сума договору складається з сум вартості отриманих покупцем партій товару, вказаних у видаткових накладних (п. 1.3. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору вартість товару зазначається у видаткових накладних в українській гривні і на дату відвантаження є еквівалентною доларам США за комерційним курсом постачальника, зазначеному на офіційному сайті постачальника.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі товару, покупець зобов`язаний перерахувати па поточний рахунок постачальника повну вартість поставленого товару, яка вказана у рахунку-фактурі постачальника.

Відповідно до пунктів 11.1., 11.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2021 р. включно. У разі, якщо за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання припинити його дію, при відсутності у сторін взаємних претензій до виконання договірних зобов`язань, дія договору продовжується на невизначений строк на таких самих умовах.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками товариств.

На виконання умов укладеного договору за період з 01.04.2021 по 22.04.2021 згідно видаткових накладних № АТ-03310221 від 01.04.2021 на суму 54 163,00 гривень, № АТ-04070217 від 08.04.2021 на суму 2 721,63 гривень, № АТ-04070233 від 08.04.2021 на суму 5 007,34 гривень, № АТ-04140272 від 15.04.2021 на суму 13 052,82 гривень, № АТ-04210089 від 21.04.2021 на суму 797,04 гривень, № АТ-04210238 від 22.04.2021 на суму 2 135,44 гривень (т. 1 а.с. 13-16, 18, 19) позивач поставив відповідачу товар на загальну 77 877,27 гривень.

Видаткові накладні містять підписи уповноважених представників сторін, які скріплені печатками товариств.

Згідно накладної № 1 від 22.04.2021 відповідачем повернено товар позивачу на суму 474,12 гривень (т. 1 а.с. 17).

Як вбачається із платіжних доручень № 83 від 21.05.2021 на суму 797,04 гривень, № 84 від 21.05.2021 на суму 2 135,44 гривень, № 92 від 09.07.2021 на суму 2 721,63 гривень, № 93 від 09.07.2021 на суму 5 007,34 гривень, № 94 від 09.07.2021 на суму 12 578,70 гривень, № 96 від 09.07.2021 на суму 4 163,00 гривень, № 100 від 30.07.2021 на суму 10 000,00 гривень, № 104 від 09.08.2021 на суму 3 000,00 гривень, № 111 від 24.09.2021 на суму 5 500,00 гривень, № 117 від 22.10.2021 на суму 6 500,00 гривень відповідачем здійснено оплату поставленого товару на суму 52 403,15 гривень (т. 1 а.с. 20-29).

Сума залишку заборгованості складає 25 000,00 гривень (77 877,27 гривень (вартість поставленого товару) - 474,12 гривень (вартість поверненого товару згідно накладної № 1 від 22.04.2021) - 52 403,15 гривень (сума здійсненої відповідачем оплати) = 25 000,00 гривень).

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 25 000,00 гривень основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 118 від 23.03.2021 року 25 000,00 гривень основного боргу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар на суму 25 000,00 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки № 118 від 23.03.2021 року в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 25 000,00 гривень.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 25 000,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги про стягнення 25 000,00 гривень боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 1007 від 14.11.2022 року сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Він" (21012, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 119 А, офіс 202, ідентифікаційний код юридичної особи 41646697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (04050, місто Київ, вулиця Пимоненка, будинок 13-Ж, ідентифікаційний код юридичної особи 21665318) 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень заборгованості та 2 481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - sales@avers.ua, відповідача - expert.st777@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 04050, місто Київ, вулиця Пимоненка, будинок 13-Ж; sales@avers.ua;

3 - відповідачу, 21012, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 119 А, офіс 202; expert.st777@gmail.com.