Рішення

від 16.02.2023 по справі 903/954/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2023 року справа № 903/954/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників:

від позивача: Стельмах Ю.М. - адвокат (довіреність від 14.11.2022р.)

участь представника у судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції згідно ухвали від 09.02.2023р.

від відповідача: Рущак В.М. - адвокат (ордер серія АС №1051335 від 03.01.2023р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед", смт. Голоби

про стягнення 550 392,46 грн.,

встановив:

15 грудня 2022 року (з врахуванням письмових доповнень до позову від 16.12.2022р. №9/п) на адресу Господарського суду Волинської області надійшла та була зареєстрована позовна заява від 12.12.2022р. №8/п у котрій, посилаючись на обставини, встановлені Господарським судом Волинської області при розгляді справи №903/46/22 та відображені у рішенні суду від 09.06.2022р., ТОВ "Суффле Агро Україна" просило суд стягнути на його користь з ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" 550 392,46 грн., в тому числі 259 647,19 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, 263 363,24 грн. інфляційних та 27 382,03 грн. трьох процентів річних, нарахованих з врахуванням ст. 625 ЦК України.

Ухвалою від 20.12.2022р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 19.01.2023р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

06 січня 2023 року до суду від ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" за підписом адвоката Рущака В.М. надійшов відзив від 04.01.2023р. №011/23/01/23 на позовну заяву із додатками обґрунтовуючих документів.

17 січня 2023 року судом була зареєстрована відповідь ТОВ "Суффле Агро Україна" від 17.01.2023р. №11/п на відзив відповідача.

Відображеною в протоколі засідання суду від 19.01.2023р. ухвалою, постановленою за результатами проведеного у справі за участю представника позивача судового засідання, судом не приступаючи до розгляду справи по суті, приймаючи до уваги заявлене представником відповідача клопотання, було відкладено судове засідання по розгляду даної справи на 09.02.2023р., явку представника ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" (адвоката Рущака В.М.) в судове засідання визнано обов`язковою. Ухвалою від 19.01.2023р. було повідомлено ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" про процесуальні дії, вчинені в судовому засіданні 19.01.2023р.

09 лютого 2023 року до суду за підписом представника ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" адвоката Рущака В.М. надійшло клопотання від 09.02.2023р. №055/01/23 про зменшення пред`явленої позивачем до стягнення суми пені до 90%.

Ухвалою від 09.02.2023р. суд, не приступаючи до розгляду справи по суті, розгляд справи відклав на 16.02.2023р. (у зв`язку із неможливістю на час початку судового засідання встановити зв`язок із представником ТОВ "Суффле Агро Україна", котрий, в свою чергу, своєчасно зареєструвався у відповідній системі відеоконференцзв`язку ЄСІТС до початку судового засідання), при цьому за клопотанням ТОВ "Суффле Агро Україна" було забезпечено участь представника позивача в судовому засіданні у справі, призначеному на 16.02.2023р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

14 лютого 2023 року до суду за підписом представника ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" адвоката Рущака В.М. надійшов супровідний лист від 14.02.2023р. №056/23/01/23 про долучення до матеріалів справи клопотання від 14.02.2023р. про зменшення пред`явленої позивачем до стягнення суми пені до 90%, в якому поруч з іншим було засвідчено про визнання позовних вимог в повному обсязі. При цьому представник сторони просив суд не враховувати при прийнятті рішення у справі обставини первинно поданого до суду клопотання від 09.02.2023р. №055/01/23 у зв`язку із допущеними у клопотанні помилками.

Присутнім в судовому засіданні 16.02.2023р. представником позивача, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені вимоги було підтримано, стосовно зменшення розміру сум штрафних санкцій заперечено.

Присутній в засіданні суду представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, зауважив, що розмір заявлених до стягнення санкцій є неспівмірним із розміром завданих позивачу збитків в результаті порушення строків виконання зобов`язань відповідачем, а також те, що позивачем не надано жодних доказів наявності у товариства збитків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором, не обґрунтовано розміру збитків, відтак, просив суд зменшити пред`явлену до стягнення пеню до 1%.

При цьому, в обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафних санкцій засвідчив, що:

- відповідач виконав зобов`язання з договором у повному обсязі;

- на момент виконання зобов`язання товариство працювало не на повну потужність у зв`язку із розповсюдженням на території України респіраторної хвороби COVID-19, тому господарська діяльність товариства в першу чергу була спрямована на виплату заробітної плати працівникам;

- причини прострочення виконання зобов`язань не залежали від волі відповідача, а виникли в результаті форс-мажорних обставин: збройної агресії на території країни, запровадження військового стану, у зв`язку з чим відбулося спад виробництва та реалізації продукції, необхідність сплати першочергово обов`язкових податків, платежів та зборів до держави.

Заслухавши пояснення представника відповідача про повне визнання позову на суму 550 392,46 грн., суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 ГПК України, суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За обставин повного визнання позову уповноваженим представником, в межах повноважень, визначених належними документами, судом прийнято визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, засвідчує наступні обставини:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Судом засвідчується, що рішенням Господарського суду Волинської області від 09.06.2022р. у справі №903/46/22 (з врахуванням ухвали від 14.07.2022р. про виправлення описки), поруч з іншим, позовні вимоги було задоволено, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 1 257 315 грн. заборгованості та 29 781,79 грн. пені, 9 653,23 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору (всього сума до стягнення 1 296 750,02 грн.).

У зв`язку із набранням 12 липня 2022 року означеним рішенням законної сили, на його примусове виконання судом 12.07.2022р. було видано та направлено поштовим зв`язком стягувачу наказ №903/46/22-1.

При розгляді господарським судом справи №903/46/22 останнім були встановлені факти:

- укладення 31 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" (Покупець) договору купівлі-продажу №28С/21-22, згідно з умовами котрого постачальник зобов`язався в порядку, на умовах та в строки, передбачені договором, передати покупцю, а покупець, в свою чергу, прийняти та своєчасно здійснити розрахунки за олійні, зернові, зернобобові культури (в подальшому - "Товар") у кількості, за якістю та за цінами, вказаними у додатках, видаткових накладних, специфікаціях та рахунках, які є невід`ємною частиною договору;

- поставки ТОВ "Суффле Агро Україна" передбаченого договором від 31.08.2021р. №28С/21-22 товару на загальну суму 1 527 315 грн. згідно Специфікації від 31.08.2021р. №1, видаткової накладної №5190062844 від 02.09.2021р., складської квитанції №150 від 02.09.2021р. та акту приймання передачі №gr00-000069 від 02.09.2021р.;

- невиконання ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" взятих на себе згідно договору від 31.08.2021р. №28С/21-22 зобов`язань по оплаті отриманого товару;

- існування у ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" заборгованості по оплаті отриманого товару;

- підставності сум пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Ухвалою від 25.07.2022р. виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022р. у справі №903/46/22 (з врахуванням ухвали від 14.07.2022р. про виправлення описки) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 1 257 315 грн. заборгованості та 29 781,79 грн. пені, а всього 1 287 096,79 грн., 9 653,23 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, було розстрочено на шість місяців із встановленням для Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" наступних строків проведення розрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна": до 31 липня 2022 року 95 000,02 грн., до 09 серпня 2022 року 240 350 грн., до 09 вересня 2022 року 240 350 грн., до 09 жовтня 2022 року 240 350 грн., до 09 листопада 2022 року 240 350 грн., до 09 грудня 2022 року 240 350 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Суффле Агро Україна" в 2022 році було повністю погашено залишок боргу в сумі 1 257 315 грн., суму пені 29 781,79 грн. та 9 653,23 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, зокрема, 95 000,02 грн. - 27.07.2022р., 240 350 грн. - 03.08.2022р., 150 000 грн. - 31.08.2022р., 90 350 грн. - 01.09.2022р., 140 350 грн. - 28.09.2022р., 100 000 грн. - 28.09.2022р., 240 350 грн. - 07.11.2022р., 240 350 грн. - 30.11.2022р., що підтверджено випискою по особовому банківському рахунку позивача. Відтак, повне фактичне виконання відповідачем рішення у справі №903/46/22 відбулось 30.11.2022р.

Невиконання ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" рішення суду та наявність у період з 03.01.2022р. по 29.11.2022р. боргових зобов`язань (в частині сплати суми основної заборгованості 1 257 315 грн.) виступило підставою для донарахування позивачем 259 647,19 грн. пені (за період з 03.01.2022р. по 29.11.2022р.) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, 263 363,24 грн. інфляційних втрат (за період з 03.01.2022р. по 29.11.2022р.) та 27 382,03 грн. трьох процентів річних (за період з 03.01.2022р. по 29.11.2022р.), подальшого звернення кредитора до суду з позовом про примусове стягнення цих сум.

Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.2. договору від 31.08.2021р. №28С/21-22, за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на неоплачену суму в річному розрахунку (відсотки річних) за кожен день прострочення.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.06.2022р. у справі №903/46/22 (з врахуванням ухвали від 14.07.2022р. про виправлення описки), поруч з іншим, позовні вимоги було задоволено, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 29 781,79 грн. пені за період з 21.10.2021р. по 31.12.2021р.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарів, позивачем при зверненні до суду з позовом було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 259 647,19 грн. пені донарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 03.01.2022р. по 29.11.2022р.

Судом встановлено, що нарахування відповідних сум пені було здійснено:

- за період прострочки платежів з 03.01.2022р. по 26.07.2022р. із наявної на той час суми боргу 1 257 315 грн;

- за період прострочки платежів з 27.07.2022р. по 02.08.2022р. із наявної на той час суми боргу 1 162 314,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 03.08.2022р. по 30.08.2022р. із наявної на той час суми боргу 921 964,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 31.08.2022р. по 31.08.2022р. із наявної на той час суми боргу 771 964,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 01.09.2022р. по 27.09.2022р. із наявної на той час суми боргу 681 614,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 28.09.2022р. по 06.11.2022р. із наявної на той час суми боргу 441 264,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 07.11.2022р. по 29.11.2022р. із наявної на той час суми боргу 200 914,98 грн.

При цьому суд зауважує, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин. Зазначений карантин триває і до сьогодні. Отже, нарахування пені поза 6-місячним строком впродовж дії карантину є правомірним.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені 259 647,19 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі. При цьому враховується, що нарахована санкція визнається боржником повністю у клопотанні від 14.02.2022р. та представником позивача в судовому засіданні 16.02.2022р.

Водночас, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та, шляхом подання клопотання від 14.02.2023р., здійснено заяву про зменшення розміру нарахованої до стягнення суми пені посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору від 31.08.2021р. №28С/21-22, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, повне визнання позову відповідачем, повну оплату стороною сум ухвалених до стягнення рішенням господарського суду Волинської області від 09.06.2022р. у справі №903/46/22 до подання позовної заяви та до відкриття судом провадження у справі, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем до сьогоднішнього дня (введення воєнного стану на території України з 24.02.2022р. зумовило зниженням інтенсивності роботи та зменшення прибутків), суд з власної ініціативи на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 80% та стягнути її з ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" 20 відсотків від заявленої суми, зокрема, 51 929,43 грн.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 207 717,76 грн. в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням розміру пені судом.

Разом з цим, зменшуючи розмір пені на 80%, судом враховується принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін та нарахування позивачем 3% річних та суми індексу інфляції у справі.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №913/70/18.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що із ухваленням та набранням законної сили рішення Господарського суду Волинської області від 09.16.2022 року по справі №903/46/22 про стягнення з ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" заборгованості, зобов`язання відповідача сплатити таку заборгованість не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, тобто до 30.11.2022р.

За визначених обставин, на думку та переконання суду, ТОВ "Суффле Агро Україна" наділене правом на нарахування та отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення оплати товару, тобто до 17 лютого 2021 року включно. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022р. у справі №903/46/22 (з врахуванням ухвали від 14.07.2022р. про виправлення описки), з ТОВ "Гранд Інвест Лімітед" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" ухвалено стягнути 29 781,79 грн. пені за період з 21.10.2021р. по 31.12.2021р., при цьому інфляційні втрати та три проценти річних не стягувалися.

Згідно з наданими суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 263 363,24 грн. інфляційних втрат (за період з 03.01.2022р. по 29.11.2022р.) та 27 382,03 грн. трьох процентів річних (за період з 03.01.2022р. по 29.11.2022р.).

Судом встановлено, що нарахування відповідних сум, а саме:

збитків, завданих інфляцією було здійснено:

- за період прострочки платежів з 03.01.2022р. по 26.07.2022р. із наявної на той час суми боргу 1 257 315 грн;

- за період прострочки платежів з 03.08.2022р. по 30.08.2022р. із наявної на той час суми боргу 921 964,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 01.09.2022р. по 27.09.2022р. із наявної на той час суми боргу 681 614,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 01.10.2022р. по 31.10.2022р. із наявної на той час суми боргу 441 264,98 грн.

трьох процентів річних було здійснено:

- за період прострочки платежів з 03.01.2022р. по 26.07.2022р. із наявної на той час суми боргу 1 257 315 грн;

- за період прострочки платежів з 27.07.2022р. по 02.08.2022р. із наявної на той час суми боргу 1 162 314,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 03.08.2022р. по 30.08.2022р. із наявної на той час суми боргу 921 964,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 31.08.2022р. по 31.08.2022р. із наявної на той час суми боргу 771 964,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 01.09.2022р. по 27.09.2022р. із наявної на той час суми боргу 681 614,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 28.09.2022р. по 06.11.2022р. із наявної на той час суми боргу 441 264,98 грн.;

- за період прострочки платежів з 07.11.2022р. по 29.11.2022р. із наявної на той час суми боргу 200 914,98 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 263 363,24 грн. інфляційних втрат та 27 382,03 грн. трьох процентів річних (за визначені позивачем періоди), нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України, судом засвідчується на підставності вимог, оскільки розрахунки, надані позивачем, відповідають положенням законодавчих актів, дійсним обставинам справи, не містять арифметичних помилок, та вірно враховують періоди нарахування та обставини за котрих відповідачем було погашено суму заборгованості в той чи інший період, з огляду на що, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 263 363,24 грн. інфляційних втрат та 27 382,03 грн. трьох процентів річних.

При цьому, суд наголошує, на правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. по справі №916/190/18, відповідно до котрого, після прийняття судом рішення про розстрочку або відстрочку виконання рішення грошове зобов`язання боржника не припиняється, тому передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Водночас, частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та враховуючи повне визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті (шляхом подання письмової заяви), приймаючи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України на суму 4127,95 грн., що становить 50% від загальної суми сплаченого судового збору 8 255,89 грн., за рахунок ТОВ "Гранд Інвест Лімітед".

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, у господарського суду виникають обставини для вирішення питання про повернення ТОВ "Суффле Агро Україна" з Державного бюджету України згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" 4127,94 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №10124 від 09.12.2022р.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" (Волинська область, Ковельський район, смт. Голоби, вул. Ткача, 1, код ЄДРПОУ 35333297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, Славутський (Шепетівський) район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 43, код ЄДРПОУ 34863309) 51 929,43 грн. пені, 263 363,24 грн. інфляційних втрат та 27 382,03 грн. трьох процентів річних, а всього 342 674,70 грн. та 4127,95 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові в частині стягнення 207 717,76 грн. пені відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

5. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, Славутський (Шепетівський) район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 43, код ЄДРПОУ 34863309) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4127,94 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №10124 від 09.12.2022р. на суму 8255,89 грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 23.02.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

рішення направити:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (yuriystelmah@optima-lf.com; 2984313059@mail.gov.ua);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Інвест Лімітед" (grandi19@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_1).