Рішення

від 22.02.2023 по справі 904/4072/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4072/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Дудченко Т.І.;

від відповідача: представник не з`явився,

дослідивши матеріали справи №904/4072/22

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗ-Д"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" (далі - позивач) звернувся з позовною заявою від 28.10.2022 за вих. №28/10/4-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗ-Д" (далі - відповідач) про стягнення 362.999,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, зазначений в рахунку-фактурі від 03.09.2021 № СФ-03/09/1, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. 07.02.2023). Фактичною підставою позовних вимог визначено договір поставки від 24.05.2021 №24/05/21.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4072/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022.

Ухвалою від 14.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 16.11.2022 від позивача надійшло клопотання від 15.11.2022 за вих. № 15/11/4-22, у якому позивач інформує суд про відправлення відповідачу за належною адресою копії позовної заяви та доданих до неї документі та просить приєднати до матеріалів справи оригінали квитанції, опису вкладення і прийняти до розгляду вищевказане клопотання.

Проте, 18.11.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 16.11.2022 за вих. № 16/11/4-22, у якому позивач просить суд раніше подане клопотання від 15.11.2022 №15/11/4-22 залишити без розгляду, оскільки позивачем було помилково подано вказане клопотання.

Ухвалою від 30.11.2022 клопотання позивача від 16.11.2022 за вих. № 16/11/4-22 задоволено. Залишено клопотання позивача від 15.11.2022 №15/11/4-22 без розгляду.

Ухвалою від 26.12.2023 позивача зобов`язано надати до суду письмові пояснення з доказами на їх обґрунтування (у разі наявності) чому вимога у претензії від 25.08.2022 за вих. №112/9 стосувалася грошових коштів лише у розмірі 362.999,90 грн, а до стягнення у даній справі завлено 792.000,00 грн. Визначено, що письмові пояснення з доказами на їх обґрунтування (у разі їх наявності) слід подати до суду в строк до 03.01.2023. Повідомлено, що вимоги суду є обов`язковими до виконання.

Оскільки позивач вимоги ухвали суду від 26.12.2022 не виконав, а процесуальний строк вирішення спору по суті добігає кінця, суд ухвалою від 12.01.2023 перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почав спочатку, замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, учасників справи повідомив, що підготовче засідання відбудеться 08.02.2023.

Через відділ документального забезпечення 06.02.2023 та 07.02.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 362.999,90 грн основної заборгованості, а судові витрати, у тому числі і витрати на оплату професійної правової допомоги покласти на відповідача.

Ухвалою від 08.02.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 22.02.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, ВУЛИЦЯ ВИРОБНИЧА, будинок 1, за трек-номером 4930021090478.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 29.11.2022 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.12.2022.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Так, суд встановив, що ухвала від 14.11.2022 вважається врученою відповідачу 25.11.2022 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження).

Отже, з 25.11.2022 відповідач був обізнаний про судове провадження у справі №904/4072/22.

Суд наголошує, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок (а не право) демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.06.2022, а тому відповідач мав змогу цікавитися судовими провадженнями за його участю цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 22.02.2023 представник позивача надав усні пояснення, відповів на питання суду, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для повернення суми передплати; правомірності заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що 24.05.2021 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 24/05/21 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується на умовах, визначених договором, поставляти та передавати у власність покупця продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Найменування, асортимент, кількість, комплектність, ціна, термін сплати, термін поставки кожної партії товару визначається сторонами в специфікаціях, які підписуються сторонами та скріплюються їх печатками на кожну партію товару, що поставляється, та є невід`ємними частинами договору. Під партією товару сторони розуміють товар, що поставляється за однією специфікацією (п. 1.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє 1 (один) рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.1 договору).

Відповідач виписав позивачу рахунок-фактуру № СФ-03/09/1 від 03.09.2021 на суму 792.000,00 грн (арк. 18, том 1).

Позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 792.000,00 грн в якості передплати, що підтверджується платіжним дорученням № 294 від 22.09.2021 на суму 292.000,00 грн (арк. 19, том 1) та платіжним дорученням № 329 від 28.09.2021 на суму 500.000,00 грн (арк. 20, том 1).

Як стверджує позивач, відповідач на момент подачі позовної заяви товар на загальну суму 362.999,90 грн не поставив. Докази зворотного у матеріалах відсутні.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.08.2022 за вих. № 112/9 (вимога кредитора) (арк. 21, том 1), у якій позивач просив відповідача протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії (вимоги кредитора) поставити позивачу замовлений та оплачений товар. Крім цього, у претензії позивача до відповідача вказано, що у випадку неможливості виконати умови договору позивач просить відповідача перерахувати на його розрахунковий рахунок грошові кошти у загальному розмірі 362.999,90 грн. В якості доказів направлення претензії на адресу відповідача до матеріалів справи долучено опис вкладення у цінний лист від 29.08.2022 та накладну № 4904412459033 від 29.08.2022 (арк. 22, том 1).

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 362.999,90 грн передплати за товар.

Право вимоги вказаної заборгованості позивач набув в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, у зв`язку із не поставкою товару в обумовлені строки та з ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Порядок оплати товару врегульовано розділом 3 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за відповідну партію товару, що повинна бути поставлена, здійснюються покупцем в національній валюті України (гривня) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника згідно отриманим рахункам-фактурам протягом 1 (одного) банківського дня, на умовах 100 % попередньої оплати.

Суд встановив, що відповідач виписав позивачу рахунок-фактуру № СФ-03/09/1 від 03.09.2021 на суму 792.000,00 грн (арк. 18, том 1), який позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 294 від 22.09.2021 на суму 292.000,00 грн (арк. 19, том 1) та платіжним дорученням № 329 від 28.09.2021 на суму 500.000,00 грн (арк. 20, том 1).

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Питанню строку виконання обов`язку передати товар присвячено ст. 663 ЦК України, а саме продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2.3 договору визначено, що сплачений покупцем рахунок постачальника на партію товару може прирівнюватися до специфікації і вважатися узгодженою сторонами щодо поставки і прийняття (найменування, ціна і кількість) в рамках суми оплати.

Термін поставки товару узгоджується сторонами в заявці (п. 2.4 договору). Заявки, відповідно до п. 2.2 договору, можуть здійснюватися як усно, так і по електронній пошті на адресу уповноваженої особи.

Наявні у справі докази не дають змоги визначити строк поставки товару.

Водночас, ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.08.2022 за вих. № 112/9 (вимога кредитора) (арк. 21, том 1), у якій позивач просив відповідача протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії (вимоги кредитора) поставити позивачу замовлений та оплачений товар. Крім цього, у претензії позивача до відповідача вказано, що у випадку неможливості виконати умови договору позивач просить відповідача перерахувати на його розрахунковий рахунок грошові кошти у загальному розмірі 362.999,90 грн. В якості доказів направлення претензії на адресу відповідача до матеріалів справи долучено опис вкладення у цінний лист від 29.08.2022 та накладну № 4904412459033 від 29.08.2022 (арк. 22, том 1).

Надаючи оцінку діям позивача суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався правом вимагати або виконання умов договору шляхом поставки товару, або повернення суми попередньої оплати.

Суд звертає увагу, що претензія позивача до відповідача від 25.08.2022 за вих. №112/9 (вимога кредитора) (арк. 21, том 1) складена на загальну суму 362.999,90 грн (ціна позову становить 362.999,90 грн).

Суд бере до уваги, що оплата товару відбулася 03.09.2021 у загальному розмірі 792.000,00 грн; доказів поставки товару на суму 362.999,90 грн чи на її частину матеріали справи не містять; строк поставки товару у договорі чітко не визначений, однак він має бути розумним, а тому звернення позивача до суду з даною позовною заявою 10.11.2022 /більш ніж через рік після оплати товару, який так і не був поставлений відповідачем/, розцінюється судом як правомірні дії позивача щодо відмови від договору.

З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Суд також встановив, що 27.10.2022 між позивачем (далі - клієнт) та адвокатом Дудченко Тетяною Іванівною (далі - адвокат) був укладений договір №27/10/4-22 про надання правової допомоги.

Позивач просить стягнути з позивача на свою користь 6.202,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У п. 3.1 договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

Оскільки до ухвалення рішення суду заявник не подав відповідних доказів, суд роз`яснює йому право подати такі докази з відповідним клопотанням (з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України), в якому чітко, з посиланням на матеріали справи та інші докази, визначити, які суми слід повернути, розподілити чи стягнути. Така заява може бути розглянута судом в порядку ст. 244 ГПК України.

При цьому копії такої заяви та доданих до неї документів повинні бути невідкладно надіслані стороні у справі, з якої заявник просить стягнути відповідні витрати, докази чого мають бути надані суду разом із заявою (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Інша сторона, в свою чергу, має право подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗ-Д" (Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, ВУЛИЦЯ ВИРОБНИЧА, будинок 1; ідентифікаційний код 41665814) на користь ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «ГАРДЕН СІТІ» (Україна, 29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ЗАРІЧАНСЬКА, будинок 3/3, офіс 517; ідентифікаційний код 43728493) 362.999,90 грн (триста шістдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн 90 к.) попередньої оплати, 5.445,00 грн. (п`ять тисяч чотириста сорок п`ять грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 23.02.2023.

Суддя С.А. Дупляк