Рішення

від 24.02.2023 по справі 904/4481/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4481/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад"

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

про стягнення боргу за поставлений товар

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 120 690,00 грн. - основного боргу, 6 754,32 грн. - індексу інфляції, 1 210,21 грн. - 3 % річних, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору поставки 497 від 07.06.2022.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що АТ "КТЦ" є стратегічно важливим підприємством в м. Кривому Розі та є виконавцем послуг з теплопостачання у Покровському, Саксаганському, Довгинцівському, Інгулецькому та частково Тернівському районах міста Кривого Рогу, як наслідок, товариство забезпечує тепловою енергією 79 учбових закладів, 76 позашкільних закладів, 22 лікувальних закладів, а також понад 300 тисяч споживачів-мешканців міста. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії військового стану продовжено до 18.02.2023 Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022. З 24.02.2022 в умовах воєнного стану в Україні АТ "Криворізька теплоцентраль" зіткнулося зі значними фінансовими труднощами. Єдиними джерелом доходів для Відповідача є виключно грошові кошти, що надходять від споживачів, як плата за відпущену теплову енергію, яких вкрай недостатньо, особливо в міжопалювальний період. Станом на 25.01.2013 дебіторська заборгованість контрагентів перед АТ "Криворізька теплоцентраль" становить 2 186 614 729,14 грн. При цьому, Відповідач намагається працювати в звичайному режимі та виконувати вкрай необхідні ремонтні роботи по підготовці обладнання теплоджерел та теплових мереж до опалювального сезону 2022-2023 та забезпеченні його безперервного перебігу, адже несвоєчасний початок або тривалі перерви опалювального сезону може призвести до техногенної катастрофи санітарно-епідемічного та соціального характеру у м. Кривому Розі. Крім того, через відсутність у товариства у достатній кількості обігових коштів є труднощі у веденні позовної роботи щодо боржників в умовах воєнного часу та примусовому виконанні отриманих виконавчих документів, що значно впливає на його платоспроможність. Попри це Відповідач вживає всіх можливих заходів задля стягнення з боржників заборгованості та намагається повноцінно здійснювати претензійно-позовну роботу.

07.02.2023 від Відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що п.7.2. Договору поставки № 497 від 07.06.2022, передбачено, що покупець звільняється від відповідальності за порушення грошових зобов`язань у разі накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках (IBAN) покупця органами державної виконавчої служби. Так, постановами державних виконавців від 20.01.2020, 22.09.2021 та 28.01.2022 накладено арешт на грошові кошти підприємства. Відповідач просить врахувати суд дані обставини, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошових зобов`язань, при ухваленні рішення у справі № 904/4481/22.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що посилання Відповідача на відсутність вини за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань в частині оплати через брак грошових коштів, є безпідставним, оскільки згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України і ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності. Крім того, Позивач не погоджується з твердженнями Відповідача щодо п. 7.2. Договору та постанов державних виконавців про накладення арештів, оскільки згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлене договором або законом. Беручи до уваги, що арешти на грошові кошти Відповідача накладені 20.01.2020, 22.09.2021 та 28.01.2022 перед укладенням договору, що свідчить про таку форму вини, як умисел, коли особа розуміє значення своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. До того ж, банківський рахунок (IBAN), який вказаний в Договорі поставки є № НОМЕР_1 АТ "КРИСТАЛБАНК", що не є одним з рахунків на які накладено арешт, відповідно до додаткових пояснень. Також Позивач вважає, що відзив підписано не уповноваженою особою, оскільки для самопредставництва особі необхідно надати докази того, що особа обіймає певну посаду, та докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи. 20.07.2022 та 05.09.2022 Позивач надсилав Відповідачеві листи № 2022/0720-001, № 2022/0905-001 з вимогою погасити заборгованість, однак відповідей на них не отримував.

Разом з відповіддю на відзив, Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивовану тим, що Відповідач сплатив вартість товару в розмірі 120 690,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 565, у зв`язку з чим, Позивач просить стягнути з Відповідача 6 754,32 грн. індексу інфляції та 1 210,21 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2022 сторони уклали Договір поставки № 497 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов`язується передати у власність Покупця (Відповідача) товар, згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором.

Товаром за цим Договором є лічильник холодної води (Код за ДК 021:2015 "38420000-5" Прилади для вимірювання витрат, рівня та тиску рідин і газів) (п. 1.2. Договору).

Оплата партії товару здійснюється Покупцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки партії товару на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних або актів прийому-передачі товару та наданого Постачальником рахунку (п. 4.1. Договору).

Загальна сума цього Договору становить: 116 640,00 грн. (сто шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20 % - 23 328,00 грн. (двадцять три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок), всього з ПДВ: 139 968,00 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 00 копійок) (п. 4.4. Договору).

Відповідно до підп. 5.3.1. п. 5.3. Договору Покупець зобов`язаний приймати та оплачувати поставлений належної якості товар, відповідно до умов цього Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 7.1. Договору).

Покупець звільняється від відповідальності за порушення грошових зобов`язань у разі накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках (IBAN) Покупця органами державної виконавчої служби (п. 7.2. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2022 р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.3. Договору).

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 120 690,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЄВ-0000130 від 20.06.2022, підписаною сторонами без зауважень.

За твердженнями Позивача, останній направляв Відповідачеві лист № 2022/0720-001 від 20.07.2022 з проханням погасити борг та претензію № 2022/0905-001 від 05.09.2022 з вимогою негайно погасити борг, в останній зазначено, що у разі невиконання заявлених у претензії вимог у повному обсязі на протязі 5-ти робочих днів з моменту отримання даної претензії, ТОВ "Інженерно-виробничий центр "Європрилад" звернеться до господарського суду за примусовим задоволенням вимог.

За даними Позивача, Відповідач своєчасно борг не сплатив відповідь на листи та претензію не надав.

На прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 6 754,32 грн. інфляційних витрат за період серпень жовтень 2022 року, 1 210,21 грн. 3% річних за період з 19.07.2022 по 17.11.2022.

Під час вирішення спору в суді Відповідач сплатив основний борг за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 565 від 31.01.2023. У зв`язку з цим Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є виконання умов договору, період прострочки виконання зобов`язання Відповідачем, обґрунтованість нарахування боргу та стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України)

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов частково заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем і не приймає позицію Відповідача.

Так, надані Сторонами документи (докази) (Договір, видаткова накладна) свідчать про належне виконання Позивачем договірних зобов`язань та прострочку Відповідача з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим суд визнає обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи звернення з вимогою про стягнення 120 690,00 грн. основного боргу.

Разом з відповіддю на відзив, Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивовану тим, що Відповідач сплатив вартість товару в розмірі 120 690,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 565, у зв`язку з чим, Позивач просить стягнути з Відповідача 6 754,32 грн. індексу інфляції та 1 210,21 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження…

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, 16.02.2023 (13.02.2023 здано на відділення поштового зв`язку) надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне залишити без розгляду дану заяву, оскільки вона надійшла після спливу тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог та платіжного доручення № 565 від 31.01.2023 на суму 120 690,00 грн. вбачається, що після відкриття судом провадження у даній справі, Відповідач сплатив Позивачеві 120 690,00 грн. основного боргу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 120 690,00 грн., підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (п. 4 ст. 231 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Щодо штрафних санкцій та заперечень Відповідача щодо їх нарахування, суд бере до уваги, що Відповідач, укладаючи Договір поставки та беручи на себе зобов`язання оплачувати вартість поставленого товару, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання викладених у відзиві обставин.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Отже, в цьому контексті, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

ЦК України не містить визначення поняття "вина". Втім, в окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, у цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

З огляду на положення ст. 86 ГПК України, господарський суд у кожному конкретному випадку самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

Укладаючи Договір поставки 07.06.2022. Відповідач був обізнаний про накладення арештів (20.01.2020, 22.09.2021, 28.01.2022) на рахунки підприємства, однак незважаючи на це підписав Договір в редакції узгодженій сторонами, де зазначено, що Покупець звільняється від відповідальності за порушення грошових зобов`язань у разі накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках (IBAN) Покупця органами державної виконавчої служби (п. 7.2. Договору).

Отже не здійснюючи своєчасну оплату за поставлений товар, Відповідач заздалегідь розумів, що відповідальності за дане порушення не передбачено Договором, у зв`язку з чим недобросовісно виконував взяті на себе зобов`язання по Договору поставки.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20.

До того ж, банківський рахунок (IBAN), який вказаний в Договорі поставки № НОМЕР_1 АТ "КРИСТАЛБАНК" є одним з рахунків на які накладено арешт, відповідно до додаткових пояснень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, до стягнення належать: 6 754,32 грн. індексу інфляції та 1 210,21 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі № 904/4481/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад" (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 22, код 24688544) до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, код 00130850) про стягнення заборгованості за поставлений товар в частині стягнення основного боргу в розмірі 120 690,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Європрилад" (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 22, код 24688544) 6 754,32 грн. індексу інфляції, 1 210,21 грн. 3 % річних, 153,59 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Суддя С.Г. Юзіков