Рішення

від 20.02.2023 по справі 907/930/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2023 р. м. УжгородСправа № 907/930/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/930/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Р Оптікс Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн", м. Ужгород про стягнення суми 100 643,37 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 100 643,37 грн. яка складається з суми 60 568,56 грн. основного боргу, суми 11 004,50 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 15 313,29 грн. інфляційних втрат, суми 2 148,27 грн трьох відсотків річних, та 11 608,75 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору №21/06/15 купівлі продажу обладнання від 15.06.2021 р. та вимог положень статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/930/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.12.2022 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 06.12.2022 р. була надіслана відповідачу 06.12.2022 р. та як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №8850101714813 отримана відповідачем 14.12.2022 р.

20.12.2022 р. через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Представнику відповідача надано доступ для ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

На виконання вимог ухвали суду від відповідача 29.12.2022 р. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення вимог позивача заперечує, з підстав наведених у ньому.

Зокрема, представник відповідача не заперечуючи обставин з поставки товару, вказує на те, що відповідачем здійснювались часткові проплати за отриманий товар.

Разом з тим, представник відповідача зазначає, що труднощі з оплатою виникли через обставини, які не залежали від ТОВ «Превеншн» - війну.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Р ОПТІКС Україна» (далі Постачальник, Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШН» (далі Покупець, Відповідач) був укладений Договір купівлі продажу обладнання №21/06/15, (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити Покупцю обладнання, що зазначене у Додатку №1 до даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити це обладнання.

Обладнання по даному договору поставляється згідно Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору, після підписання даного договору (п. 2.1 Договору).

У відповідності до п. 3.3 Договору покупець зобов`язаний: Прийняти обладнання відповідно Додатку №1 до даного Договору. Провести оплату за поставлене обладнання відповідно до умов цього Договору.

За умовами п. 4.1 Договору загальна сума Договору дорівнює вартості обладнання і складає 124 800 гривень 00 копійок (Сто двадцять чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок ) у т.ч. ПДВ 7% - 8164 гривні 49 копійок (Вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 49 копійок), що еквівалентно 4 600 Доларів 00 центів (Чотири тисячі шістсот Доларів 00 центів) по міжбанківському валютному курсу на дату підписання Договору.

Пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що порядок оплати обладнання поетапний: І етап: У строк 10 (десяти) банківських днів від дати підписання Договору та надання рахунку-фактури Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату в розмірі 24 960 гривень 00 копійок (Двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), що еквівалентно 926 Доларів 85 центів (Дев`ятсот двадцять шість Доларів 85 центів) по міжбанківському валютному курсу Євро на дату, згідно Договору в Євро на курс гривні до Євро на 12:00 год 00 хв, за даними інтернет-сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/, значення «Міжбанк EUR- Продаж». ІІ етап: Решту суми за обладнання за даним Договором розбивається на 4 щомісячних рівних платежів, кожний з котрих дорівнює 24 960 гривень 00 копійок (Двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Покупець може здійснити оплату платежів достроково за власним бажанням.

Після здійснення останнього платежу сторони підписують акт звіряння взаєморозрахунків (п.4.3 Договору).

У випадку якщо протягом 2 банківських днів після повідомлення про зміну ціни Покупець не повідомить про незгоду з новою зміненою ціною обладнання, нова змінена ціна вважається прийнятою Покупцем (п. 4.5 Договору).

Покупець сплачує вартість обладнання за даним Договором у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.6 Договору).

У випадку прострочення Покупцем оплати - за обладнання відповідно пунктів 4.2.1., 4.2.2. даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожен день прострочення (п. 5.3 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується « 31» листопада 2021 року за умови повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.п. 8.1, 8.2 Договору).

На виконання умов договору 15 червня 2021 р. по накладній №481 Постачальник відвантажив Покупцю медичне обладнання відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору №21/06/15 від 15.06.2021), а саме щілинну лампу, стіл електропідйомний, проф.комплект офтальмоскопа.

Згідно п.4.2.1 Договору №21/06/15 Покупець був зобов`язаний сплатити у строк 10 банківських днів від дати підписання Договору грошові кошти у сумі 24 960,00 грн.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи 16.06.2021 покупець сплатив Постачальнику грошові кошти у сумі 24 800,00 грн.

Позивач вважає, що решту суми за обладнання покупець повинен був сплатити: - не пізніше 16.07.2021 - 24 900 грн - не пізніше 16.08.2021 - 24 900 грн - не пізніше 16.09.2021 - 24 900 грн - не пізніше 16.10.2021 - 24 900 грн.

З платіжних доручень № 2283 від 16.06.2021 року на суму 24 800,00 грн. № 2824 від 19.10.2021 року на суму 10 000,00 грн. № 3134 від 17.12.2021 року на суму 10 000,00 грн. № 3285 від 04.02.2022 року на суму 25 000,00 грн. № 3925 від 13.09.2022 року на суму 15 000,00 грн. № 4646 від 28.12.2022 року на суму 15 000,00 грн. вбачається, факт часткової оплати покупцем вартості товару в загальному розмірі 99 800,00 грн.

За доводами позивача, станом на 21.11.2022р. за отримане обладнання ТОВ «Превеншн» повинно сплатити ТОВ «Р ОПТІКС УКРАЇНА» грошові кошти в сумі 60 568,56 грн.

У зв`язку з простроченням оплати по договору, позивачем крім основної суми боргу заявлено також позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 11 004,50 грн., інфляційних нарахувань у сумі 15 313, 29 грн., трьох відсотків річних у сумі 2 148, 27 грн. та пені у розмірі 11 608, 75 грн.

В матеріалах справи наявна претензія позивача від 11.11.2022 р. з доказами надіслання відповідачу, однак така залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення позивача до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір купівлі продажу обладнання №21/06/15 від 15.06.2021 р., а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі Видаткової накладної №481 від 15.06.2021 р. на суму 124 800,00 грн. товар.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити Покупцю обладнання, що зазначене у Додатку №1 до даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити це обладнання.

Обладнання по даному договору поставляється згідно Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору, після підписання даного договору (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 4.1 Договору загальна сума Договору дорівнює вартості обладнання і складає 124 800 гривень 00 копійок (Сто двадцять чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок ) у т.ч. ПДВ 7% - 8164 гривні 49 копійок (Вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 49 копійок), що еквівалентно 4 600 Доларів 00 центів (Чотири тисячі шістсот Доларів 00 центів) по міжбанківському валютному курсу на дату підписання Договору.

Пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що порядок оплати обладнання поетапний: І етап: У строк 10 (десяти) банківських днів від дати підписання Договору та надання рахунку-фактури Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату в розмірі 24 960 гривень 00 копійок (Двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), що еквівалентно 926 Доларів 85 центів (Дев`ятсот двадцять шість Доларів 85 центів) по міжбанківському валютному курсу Євро на дату, згідно Договору в Євро на курс гривні до Євро на 12:00 год 00 хв, за даними інтернет-сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/, значення «Міжбанк EUR- Продаж». ІІ етап: Решту суми за обладнання за даним Договором розбивається на 4 щомісячних рівних платежів, кожний з котрих дорівнює 24 960 гривень 00 копійок (Двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Покупець може здійснити оплату платежів достроково за власним бажанням.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару не заперечується сторонами та підтверджується видатковою накладною, що містяться в матеріалах справи, підписаною та скріпленою печатками сторін, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується « 31» листопада 2021 року за умови повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.п. 8.1, 8.2 Договору).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, з платіжних доручень № 2283 від 16.06.2021 року на суму 24 800,00 грн. № 2824 від 19.10.2021 року на суму 10 000,00 грн. № 3134 від 17.12.2021 року на суму 10 000,00 грн. № 3285 від 04.02.2022 року на суму 25 000,00 грн. № 3925 від 13.09.2022 року на суму 15 000,00 грн. № 4646 від 28.12.2022 року на суму 15 000,00 грн. вбачається, факт часткової оплати покупцем вартості товару в загальному розмірі 99 800,00 грн.

Водночас, крайня проплата на суму 15 000,00 грн. була здійснена відповідачем 28.12.2022 року, тобто після відкриття провадження у даній справі.

Таким чином, відповідач частково оплатив суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі. Вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі цій частині, а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 15 000,00 грн.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вже було зазначено, умовами п. 4.1 Договору сторони визначили, що загальна сума договору дорівнює вартості обладнання і складає 124 800 гривень 00 копійок (Сто двадцять чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 7% - 8164 гривні 49 копійок (Вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 49 копійок), що еквівалентно 4 600 Доларів 00 центів (Чотири тисячі шістсот Доларів 00 центів) по міжбанківському валютному курсу на дату підписання Договору.

Проте, пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що порядок оплати обладнання поетапний: І етап: У строк 10 (десяти) банківських днів від дати підписання Договору та надання рахунку-фактури Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату в розмірі 24 960 гривень 00 копійок (Двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), що еквівалентно 926 Доларів 85 центів (Дев`ятсот двадцять шість Доларів 85 центів) по міжбанківському валютному курсу Євро на дату, згідно Договору в Євро на курс гривні до Євро на 12:00 год 00 хв, за даними інтернет-сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/, значення «Міжбанк EUR- Продаж». ІІ етап: Решту суми за обладнання за даним Договором розбивається на 4 щомісячних рівних платежів, кожний з котрих дорівнює 24 960 гривень 00 копійок (Двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Покупець може здійснити оплату платежів достроково за власним бажанням.

Також, положеннями пункту 4.5 Договору сторони погодили, що у випадку якщо протягом 2 банківських днів після повідомлення про зміну ціни Покупець не повідомить про незгоду з новою зміненою ціною обладнання, нова змінена ціна вважається прийнятою Покупцем.

З огляду на наведене суд констатує, що сторонами за домовленістю визначено загальну вартість товару в договорі та її еквівалент, а також погоджено право Продавця на перегляд ціни товару.

Разом з тим, пунктом 4.2 Договору сторонами погоджено, що решта суми за обладнання за даним Договором розбивається на 4 щомісячних рівних платежів, кожний з котрих дорівнює 24 960,00 грн. без визначення еквіваленту зазначеної суми відповідно до валюти зобов`язання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення покупця у відповідності до п. 4.5 Договору про зміну ціни товару.

Таким чином судом не встановлено факту погодження зміни ціни товару на умовах, встановлених договором.

Отже, у зв`язку з наведеним, беручи до уваги факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати за поставлений позивачем товар, з урахуванням здійсненої 28.12.2022 року проплати в розмірі 15 000,00 грн. у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 25 000,00 грн.

З огляду на що, позовна вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 60 568,56 грн., підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з огляду на вищенаведене.

У зв`язку з простроченням оплати по договору, позивачем крім основної суми боргу заявлено також позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 11 004,50 грн., інфляційних нарахувань у сумі 15 313, 29 грн., трьох відсотків річних у сумі 2 148, 27 грн. та пені у розмірі 11 608, 75 грн.

Так, статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Висновок Позивача про необхідність застосовувати до відносин купівлі-продажу положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, тут йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на вищенаведене, та на не встановлення сторонами розміру процентів за користування коштами у випадку порушення зобов`язань, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми 11 004,50 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

З огляду на зазначені норми права, дослідивши умови договору в частині погодженого сторонами строку оплати товару, суд констатує про відсутність можливості визначити дату відліку визначених договором строків на поставку товару, та як наслідок відсутність можливості визначити точну дату виникнення зобов`язання продавця з поставки товару з огляду на положення та умови договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З урахуванням обставин справи, суд виходить з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

На підтвердження направлення відповідачу претензії щодо сплати коштів, позивач долучив до матеріалів справи опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг.

З відстеження поштового відправлення за трек кодом №0405049140797, який наданий позивачем як доказ направлення відповідачу претензії про сплату боргу, вбачається, що позивачем направлявся відповідачу рекомендований лист, який вручений адресату 13.12.2022 р., тобто після звернення позивача до суду.

З урахуванням зазначеного господарський суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати за вимогами позивача не настав.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Щодо нарахованої позивачем і пред`явленої до стягнення суми 11 608, 75 грн. пені то така, не підлягає задоволенню з аналогічних вищенаведених підстав у зв`язку з ненастанням строку виконання грошового зобов`язання в силу умов договору.

Твердження позивача, про правомірність нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Доводи відповідача, які зводяться до твердження, що невиконання договірних зобов`язань виникли через обставини, які не залежали від ТОВ «Превеншн», судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

За загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Однак, відповідачем не доведено, що ці обставини вплинули на виконання господарського зобов`язання, що виникло на підставі Договору купівлі продажу обладнання №21/06/15.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання сторін виникли до настання обставин непереборної сили, а саме 15.06.2021 року, а не як помилково вказано відповідачем 15.06.2022 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р Оптікс Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Превеншн", м. Ужгород про стягнення суми 100 643,37 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 25 000,00 грн.

За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви у справі №907/930/22 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №352 від 21.11.2022 року.

Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред`явлення відповідного позову до суду, а також те, що судом встановлено сплату позивачем судового збору у більшому розмірі суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 616,28 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) закрити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю «ПРЕВЕНШН» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 70, квартира 12, код ЄДРПОУ 41136847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Р ОПТІКС УКРАЇНА» (03062, місто Київ, пр. Перемоги, будинок 67, корпус В, офіс 305, код ЄДРПОУ 37394744) суму 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, а також суму 616,28 грн. (шістсот шістнадцять гривень 28 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 24.02.2023.

Суддя О. Ф. Ремецькі