ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
24.02.2023 Справа № 908/491/23
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши матеріали заяви, що надійшла 16.02.2023 через підсистему ЄСІТС Електронний суд (вхід. № 527/08-07/23) від
про видачу судового наказу про стягнення суми 10780,75 грн.,
Без повідомлення(виклику) заявника і боржника
ВСТАНОВИВ:
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 16.02.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/491/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 2, п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З положень ст. 86 ГПК України вбачається, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Із аналізу вищенаведених процесуальних норм права слідує, що зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами. Зміст вимоги про стягнення грошової заборгованості повинен беззаперечно відповідати викладеним у заяві обставинам та наданим доказам.
Із змісту поданої КП «ВРЕЖО №7» заяви та доданих до неї документів слідує, що вимога про стягнення суми грошової заборгованості виникла на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1223/2 від 01.09.2004, з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами. Згідно з умовами договору оренди в редакції додаткової угоди від 01.10.2018 Комунальне підприємство КП «ВРЕЖО №7» є Балансоутримувачем нежитлового приміщення, переданого в оренду. Згідно з Додатковою угодою від 20.12.2022 сторони дійшли згоди розірвати договір оренди від 01.09.2004 № 1223/2; орендарю здійснити остаточний розрахунок з Орендодавцем та Балансоутримувачем по орендній платі по дату передачі об`єкта оренди, що була здійснена за підписаним сторонами актом прийому-передачі від20.12.2022, копія якого додана до заяви.
В прохальній частині заяви заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з боржника Громадської організації офіцерів Запорізької області заборгованості з орендної плати, а також пені на підставі п. 3.5 договору та інфляційних втрат, а саме стягнути:
- на користь КП «ВРЕЖО №7» - заборгованість зі сплати 30% орендної плати за період з березня 2020 по 19.01.2023 в розмірі 3147,19 грн., суму 263,14 грн. пені, суму 112,27 грн. інфляційних втрат;
- на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя заборгованість зі сплати 70% орендної плати за період з лютого 2020 по 19.01.2023 в розмірі 6497,47 грн., суму 535,41 грн. пені, суму 225,27 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, зміст заявлених грошових вимог суперечить викладеним у ній обставинам та доказам, поданим на їх обґрунтування.
Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги (її розміру), за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; у заяві не зазначено та до неї не додано доказів, які підтверджують наявність обставин для стягнення заборгованості з орендної плати за період з лютого 2020 і саме по 19.01.2023.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.
За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Крім того, заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити Комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» у видачі судового наказу про стягнення з Громадської організації офіцерів Запорізької області грошової заборгованості у розмірі 10780,75 грн.
Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.
Ухвала підписана 24.02.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя О.С. Боєва
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 24.02.2023 |
Оприлюднено | 27.02.2023 |
Номер документу | 109174668 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи наказного провадження |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Боєва О.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні