Рішення

від 22.02.2023 по справі 910/10858/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2023Справа № 910/10858/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "ТД Трейдсток"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна"

про стягнення 272450,99 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ТД Трейдсток" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" про стягнення за договором поставки від 01.08.2019 № АІ90108190043 основного боргу в розмірі 207874,02 грн., пені в розмірі 24635,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 35592,11 грн. та трьох процентів річних у розмірі 4349,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № АІ90108190043, за умовами якого пункту 13.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених договором, поставити і передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 13.7 договору найменування, асортимент, торгова марка та ціна товару, шо поставляється, вказуються в специфікації, яка є електронним документом.

Пунктом 14.1 договору визначено, що товар поставляється партіями. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах DDP (згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС 2000») в місце/місця поставки, зазначене в п. 5.2 спеціальної частини договору з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 16.5 договору поставка вважається виконаною з моменту передачі товару у власність покупця і надання повного та відповідного пакету документів покупцю.

Згідно з п. 16.6 договору дата отримання товару покупцем вказується в первинному документі, підписаному сторонами.

У пункті 24.3 договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом строку, встановленого п. 3.1 спеціальної частини договору за умови надання постачальником повного та відповідного пакету бухгалтерських та інших документів, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1. спеціальної частини договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 60 (шістдесят) календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця і надання постачальником повного та відповідного пакету документів.

Згідно з пунктом 30.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом строку, визначеного в п. 1.3 спеціальної частини договору.

Пунктом 1.3 спеціальної частини договору визначено термін його дії до 31.12.2019 року.

У пункті 30.10 договору зазначено, що у випадку, якщо не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, цей договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивачем у період з 14.09.2021 по 14.06.2022 поставлено товар на загальну суму 545504,14 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними.

Разом із цим, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково на суму сплачено 41578,42 грн., проте за період з 04.01.2022 по 14.06.2022 товар залишився не оплаченим у повному обсязі.

У той же час, згідно з накладною на повернення товару від № 4520320742 від 15.09.2022 відповідач повернув позивачу товар на суму 296051,70 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 207874,02 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до підписаних обома сторонами видаткових та товарно-транспортних накладних позивач поставив відповідачу товар за договором поставки від 01.08.2019 № АІ90108190043 за період з 14.09.2021 по 14.06.2022 на суму 545504,14 грн., з якої відповідачем повернуто товару на суму 296051,70 грн. та сплачено 41578,42 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 207874,02 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 24635,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 35592,11 грн. та три проценти річних у розмірі 4349,08 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 27.6 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нарахована відповідачем пеня в сумі 24635,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 35592,11 грн. та три проценти річних у розмірі 4349,08 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

При цьому суд зауважує, що відповідачем контррозрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не надався.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Так, відповідно до наданих позивачем договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 28.09.2022 № 180/22 із додатком № 1 та платіжного доручення від 04.10.2022 № 444 на суму 26000 грн., розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката є фіксованим та становить 26000 грн.

При цьому, судом прийнято до уваги відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Одночасно, суд зауважує, що позивачем надмірно сплачено суму судового збору в розмірі 31,35 грн., повернення якого здійснюється за відповідним клопотанням позивача згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "ТД Трейдсток" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (04208, м. Київ, пр-т Правди, 47; ідентифікаційний код 36003603) на користь Приватного підприємства "ТД Трейдсток" (04053, м. Київ, вул. Некрасівська, 3; ідентифікаційний код 41898361) 207874 (двісті сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 02 коп. основного боргу, 24635 (двадцять чотири тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 78 коп. пені, 35592 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 4349 (чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн. 08 коп. трьох процентів річних, 26000 (двадцять шість тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 4086 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 76 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова