Рішення

від 23.02.2023 по справі 910/13144/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2023Справа № 910/13144/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК 2.3"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Берінокс-Україна"

про стягнення 188 007,26 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК 2.3" до товариства з обмеженою відповідальністю "Берінокс-Україна" про стягнення 188 007,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю "Берінокс-Україна" виставлено рахунок на оплату №160 від 27.01.2022 в сумі 188 007,26 грн., який оплачений позивачем.

Проте, до 20.11.2022 відповідач не здійснив постачання товару та не повернув на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 188 007,26 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.01.2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить суд: поновити пропущений позивачем строк на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, проводити розгляд справи №910/13144/22 у судовому засіданні з повідомленням сторін, забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції через Господарський суд Полтавської області.

Ухвалою господарського суду від 19.01.2023 у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК 2.3" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК 2.3" про забезпечення проведення судового засідання у режимі відеоконференції через Господарський суд Полтавської області відмовлено.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 93216275 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2022 року, а саме: 02141, м. Київ, вул.. Мишуги Олександра, будинок 9А.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 05.12.2022 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13144/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №160 від 27.01.2022 року на суму 188 007,26 грн.

Позивачем здійснено оплату в розмірі 188 007,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №451 від 27.01.2022 на суму 188 007,26 грн. з призначенням платежу: «№451 від 27.01.22 У сумі 156672,72 грн., ПДВ - 20% 31334,54 грн.».

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок.

Враховуючи те, що відповідач виставив рахунок, а позивач його оплатив, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Листом вих.. №24.06/22-1 від 24.06.22 відповідач запропонував позивачу перенести кошти на інші потреби ТОВ «ЗНАК 2.3» або повернути кошти на рахунок замовника у невизначений термін у зв`язку з форс-мажорними обставинами в Україні.

03.11.2022 позивачем на адресу відповідача направлена претензія в якій просив: 1. Негайно виконати свої зобов`язання та здійснити до 20 листопада 2022 року поставку оплаченого ТОВ «ЗНАК 2.3» товару, а саме поставити (з доставкою) трубу 57х2,5 оцинковану в кількості 1002 метри по ціні 156,36 гривень за метр (без ПДВ). 2. У випадку неможливості здійснити поставку повару до 20 листопада 2022 року повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАК 2.3» грошові кошти в сумі 188 007,26 грн.

Позивачем зазначено, що станом на дату подання позову вищезазначені вимоги відповідачем не виконані, належної поставки товару не здійснено, грошові кошти не повернуто.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні належні докази з поставки товару на суму 188 007,26 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно виставленого рахунку, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 188 007,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 11 550,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №03/11/22ГС від 03.11.2022, укладений між адвокатським бюро «Алли Пустяк» в особі керуючого бюро адвоката Пустяк Алли Володимирівни та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНАК 2.3», додаток №1 до договору про надання правової допомоги №03/11/22 ГС від 03.11.2022, акт №1 приймання передачі виконаних робіт з надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №03/11/22ГС від 21.11.2022 на суму 11 550,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1905 від 17.10.2017, платіжна інструкція №592 від 23.11.2022 на суму 11 550,00 грн. та ордер про надання правової допомоги серія ПТ №206463 від 03.11.2022 на ім`я адвоката Пустяк Алли Володимирівни.

Відповідно до ч.1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що справи договір про надання правової допомоги №03/11/22ГС від 03.11.2022, укладений між адвокатським бюро «Алли Пустяк» в особі керуючого бюро адвоката Пустяк Алли Володимирівни та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗНАК 2.3» предмет договору: клієнт доручає та зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактично понесених витрат, необхідних для виконання доручення, а виконавець приймає доручення і зобов`язується здійснити правову допомогу клієнту на підставі діючого законодавства України (п.1).

Відповідно до п.2 договору виконавець зобов`язується надавати роз`яснення, здійснювати консультування з юридичних питань, досліджувати та аналізувати документи, матеріали, надані клієнтом для досягнення мети із захисту прав і законних інтересів клієнта з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, КАС України, складати процесуальні документи, адвокатські запити для одержання необхідної для захисту прав клієнта інформації, яка стосується клієнта, а саме з питань стягнення в судовому порядку з ТОВ «Берінокс-Україна» заборгованості в сумі 188 007,26 грн., яка сплачена на підставі рахунку №160 від 27.01.2022 грн. за товар, а саме за поставку на умовах доставки покупцю оцинкованих труб в кількості 1002 метрів по ціні 156,36 коп. (без ПДВ) за один погонний метр.

Виконавець зобов`язується здійснювати представництво у справі про захист прав та законних інтересів клієнта по відновленню в судовому порядку порушених майнових прав, у зв`язку із стягненням в судовому порядку з ТОВ «Берінокс-Україна» заборгованості в сумі 188 007,26 грн., яка сплачена на підставі рахунку №160 від 27.01.2022, представництво клієнта під час судового розгляду судом І та апеляційної інстанції (п.2.2 договору).

Адвокатський гонорар обчислюється у фіксованому розмірі та може вказуватися розраховуватися еквівалентно долару США, по курсу на дату укладення договору, яка сплачується як безповоротний авансовий платіж, готівкою. Про внесення гонорару вчиняється відповідна відмітка за підписом сторін в додатку до цього договору. Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги визначається сторонами в додатку 1 до цього договору (п. 6 договору).

Розмір адвокатського гонорару може бути зменшений лише за взаємною згодою сторін (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 7 договору клієнт зобов`язується внести повністю гонорар або внести недонесений гонорар незалежно від результату виконаного доручення за цим договором, тобто незалежно від того чи винесено рішення відповідного органу та не залежно чи рішення винесено на користь клієнта.

Згідно з п.1 додатку №1 до договору від 03.11.2022 за правову допомогу, передбачену даним договором клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі, який становить 11 550,00 гривень.

Вартість правової допомоги в розмірі 100% гонорару, визначеного цим договором, сплачується клієнтом на рахунок АБ «Алли Пустяк» протягом десяти календарних днів з дати укладення договору (п. 2 додатку №1 до договору від 03.11.2022).

23.11.2022 позивачем оплачено правову допомогу в розмірі 11 550,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №592 від 23.11.2022.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення завищення вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 11 550,00 грн., а тому дані послуги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст.236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Берінокс-Україна" (02141, м. Київ, вул.. Мишуги Олександра, будинок 9А, код ЄДРПОУ 42305090) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНАК 2.3" (36007, Полтавська обл.., місто Полтава, вулиця Кучеренка, будинок 5, квартира 105, код ЄДРПОУ 43704210) основний борг в розмірі 188 007 (сто вісімдесят вісім тисяч сім) грн. 26 коп. судовий збір в розмірі 2 820 (дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 11 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 11 550 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий