Рішення

від 14.02.2023 по справі 916/1626/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1626/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/1626/22

за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, 33; код ЄДРПОУ 25932851)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Андріаді Елени Харлампієвни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 111 961,25 грн;

представники сторін:

від позивача Жорін В.П.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Андріаді Елени Харлампієвни про стягнення 111 961,25 грн.

В обґрунтування позову посилається на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1799 га (кадастровий номер 5110800000:020025:0047) за період з 19.06.2021 по 31.01.2022 у розмірі 111 961,25 грн.

Вказує, що 09.09.2005 між Чорноморською (на той час Іллічівською) міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА СТРЕЛЕЦ» як орендарем було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,1799 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (м. Іллічівськ), вулиця Паркова, 2-М. Договір оренди землі було укладено на 49 років, до 09 вересня 2054 року. У відповідності до акту прийому-передачі об`єкта оренди Іллічівська (Чорноморська) міська рада Одеської області передала, а ТОВ «ФІРМА СТРЕЛЕЦ» прийняло в оренду земельну ділянку площею 0,1799 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що згідно з Договором купівлі-продажу від 16.02.2010, укладеним між ТОВ «ФІРМА СТРЕЛЕЦ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання прийняла у власність будівлю супермаркету з вбудовано-прибудованими приміщеннями, загальною площею 1359,3 кв.м, розташовану на земельній ділянці площею 0,1799 га, кадастровий номер 5110800000:020025:0047, за адресою: АДРЕСА_2 .

Посилаючись на ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України), зауважує, що під час укладання Договору купівлі-продажу від 16.02.2010 між ТОВ «ФІРМА СТРЕЛЕЦ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до останньої, одночасно з будівлею супермаркету з вбудовано-прибудованими приміщеннями, перейшло відповідне право оренди земельної ділянки площею 0,1799 га, кадастровий номер 5110800000:020025:0047, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на умовах та в обсязі, встановлених для ТОВ «ФІРМА СТРЕЛЕЦ» відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 09.09.2005 й додаткового внесення змін до договору оренди землі, у зв`язку з новим орендарем земельної ділянки законодавством не вимагається.

Звертає увагу, що наявність нерухомого майна будівлі супермаркету з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що належить ОСОБА_2 , та функціонування вказаного нерухомого майна у повному обсязі на земельній ділянці з кадастровим номером 5110800000:02:030:0049 свідчить про використання даної земельної ділянки відповідачем.

Як вказав позивач, за період з 19.06.2021 року по 31.01.2022 року від ОСОБА_2 за користування вказаною земельною ділянкою на рахунок Чорноморської міської ради Одеської області не надійшло жодних платежів та існує заборгованість за попередні періоди (лютий - травень 2021 року).

Ухвалою від 25.07.2022 позовну заяву (вх. №1687/22 від 19.07.2022) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильного поштового індексу відповідача згідно з даними Реєстру; належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу листом з описом вкладення (відповідно до вимог даної ухвали).

28.07.2022 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 02.08.2022 прийнято позовну заяву (вх. №1687/22 від 19.07.2022) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1626/22, яку ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2022, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

22.08.2022 за вх. № 16993/23 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні.

Не заперечував набуття права власності на будівлю супермаркету за Договором купівлі-продажу від 16.02.2010 та вказав, що вказана будівля розташована на земельній ділянці, площею 1 799 кв.м, кадастровий номер 5110800000:02025:0047, яка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Стрілець» на підставі Договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного між ТОВ «Фірма Стрілець» та Іллічівською міською радою Одеської області від 09.09.2005.

Зазначив, що 18.06.2021 року рішенням Чорноморської міської ради Одеської області № 98/15-VIII припинено договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Стрілець» з урахуванням того, що ОСОБА_3 не виконувала свої обов`язки, передбачені договором оренди земельної ділянки.

Звернув увагу, що до матеріалів позовної заяви позивач не долучив рішення органу місцевого самоврядування про проведення нормативно грошової оцінки земельної ділянки, Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки та Рішення Чорноморської міської ради щодо встановлення розміру ставки орендної плати.

Додатково звернув увагу на виявлені неточності в наданому позивачем розрахунку заборгованості стосовно коефіцієнту використання земельної ділянки.

31.08.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

31.08.2022 за вх. № 17994/22 до суду надійшла відповідь на відзив, до якої позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, додав копію рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 08.06.2018 року № 344-VІІ «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чорноморська (у тому числі: сіл. Олександрівка, с. Малодолинське, с. Бурлача Балка) в межах Чорноморської міської ради Одеської області»; копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копію рішення Іллічівської міської ради (нині - Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) від 10.07.2015 № 639-VІ (зі змінами та доповненнями на підставі рішення Чорноморської міської ради від 03.02.2017 № 204-VІІ).

31.08.2022р. з 11 год. 47 хв. до 12 год. 23 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 31.08.2022 сторін повідомлено про те, що підготовче судове засідання відкладено на 12.10.2022.

12.10.2022 за вх. № 22369/22 до суду надійшла заява представника відповідача про визнання позову, в якій зазначено, що з урахуванням наданої відповіді на відзив, а також з урахуванням тих доказів, які були отримані шляхом надання адвокатського запиту та долучені до відповіді на відзив ЧМР, відповідач визнає позовні вимоги.

Водночас у цій заяві представник відповідача звернув увагу на допущення позивачем арифметичної помилки в розрахунку заборгованості. Вказав. що за період січень 2022 року позивач здійснив індексацію НГО, встановив загальну суму орендної плати за 2022 рік (226822,46 грн), але при розрахунку орендної плати за місяць (226822,46 / 12) допустив арифметичну помилку, вказавши суму орендної плати 19 264,34 грн замість правильної 18 901,87 грн.

12.10.2022 від представника відповідача надійшла також заява про розстрочку судового рішення у даній справі на три місяці, з моменту набрання рішенням законної сили.

Протокольною ухвалою від 12.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 31.10.2022.

31.10.2022 з 07 год. 04 хв. до 10 год. 05 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 31.10.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відкладено на 14.11.2022.

Протокольною ухвалою від 14.11.2022 судове засідання було відкладено на 21.11.2022.

18.11.2022 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій позивач вказав, що в розрахунку заборгованості у позовній заяві виявив описку, а саме за період січня 2022 року. Зазначив, що правильною сумою заборгованості за цей період є 18 901,87 грн. У зв`язку з вказаними обставинами просив зменшити розмір позовних вимог до 111 598,75 грн.

В подальшому, у зв`язку з перебоями електропостачання, повітряними тривогами та знаходженням судді Волкова Р.В. на лікарняному судове засідання неодноразово відкладалося.

22.12.2022 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 25.01.2023 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 14.02.2023.

14.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.09.2005 між Чорноморською (на той час Іллічівською) міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА СТРЕЛЕЦ» як орендарем було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,1799 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (м. Іллічівськ), вулиця Паркова, 2-М. Вказаний договір було укладено на 49 років до 09.09.2054, а також зареєстровано приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Н.В. 09.09.2005, внесено відповідний реєстраційний запис до Державного реєстру правочинів за реєстраційним номером 824098 від 09.09.2005.

Актом від 27.08.2005 (Т. 1, а.с. 11) проведено встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,1799 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (м. Іллічівськ), вулиця Паркова, 2-М.

Передбачену даним договором земельну ділянку було передано міськрадою Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІРМА СТРЕЛЕЦ» за Актом прийому-передачі від 09.09.2005.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить будівля супермаркету з вбудовано-прибудованими приміщеннями, загальною площею 1359,3 кв.м, розташована на земельній ділянці площею 0,1799 га, кадастровий номер 5110800000:020025:0047, за адресою: АДРЕСА_2 .

18.06.2021 Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області прийнято рішення № 98/15-VIII «Про припинення договору оренди земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА СТРЕЛЕЦЬ» площею 0,1799 га за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, 2-М».

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122-124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Враховуючи те, що 18.06.2021 року рішенням Чорноморської міської ради Одеської області № 98/15-VIII припинено договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Стрілець» (попереднім власником належної відповідачу будівлі супермаркету), суд зазначає, що з 19.06.2021, відносини з фактичного користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1799 га, кадастровий номер 5110800000:020025:0047, за адресою: АДРЕСА_2 , є за своїм змістом кондикційними та будуть такими до моменту оформлення відповідачем права на земельну ділянку у порядку, визначеному законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідного договору оренди землі між відповідачем та Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області укладено не було.

Вищевказані обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у період з 19.06.2021 по 31.01.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Тому, відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як свідчать матеріали справи, спірна земельна ділянка з площею 0,1799 га, кадастровий номер 5110800000:020025:0047, за адресою: АДРЕСА_2 є сформованою.

Щодо розміру позовних вимог.

Слід зазначити, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано розрахунок заборгованості з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2021 р. 6 873 407,77 грн та у 2022 р. 7 560 748,55 грн.

Слід зазначити, що відповідач визнав позовні вимоги у даній справі, надавши відповідну заяву (вх. № 22369/22 від 12.10.2022) й водночас звернув увагу на помилку, здійснену позивачем у розрахунку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічна за змістом норма щодо наявності у відповідача права визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, закріплена у ч. 1 ст. 191 ГПК України.

Частина 4 вказаної статті також зазначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Здійснивши ґрунтовний аналіз запропонованого позивачем розрахунку, суд дійсно виявив у ньому помилку в сумі, нарахованій за січень 2022 р., яка має складати 18 901,87 грн (7560748,55 х 3% / 12).

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Долідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, та практику Верховного Суду у подібних спорах, з урахуванням заяви відповідача про визнання позову та з огляду на виявлену помилку у розрахунку заборгованості, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 111 598,75 грн безпідставно збережених коштів.

Щодо заяви позивача про зменшення позовних вимог.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, відповідна заява подана позивачем 18.11.2022 на електронну пошту, без накладення КЕП, та 21.11.2022 надійшла до суду в паперовому вигляді від кур`єра.

Суд звертає увагу, що протокольною ухвалою від 12.10.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

Таким чином, суд не вбачав наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, так як дана заява, всупереч приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, була подана після закінчення підготовчого засідання.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

В обґрунтування заяви відповідач послався на введення в Україні військового стану, значну дестабілізацію обстановки та скрутне фінансове становище.

За ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву відповідача, оцінивши надані ним доводи в порядку ст. 86 ГПК України, суд не вбачає наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, інакшого відповідачем не доведено.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України та частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, за загальним правилом, встановленим ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та визнання позову відповідачем суд розподіляє витрати зі сплати судового збору у даній справі наступним чином: 50 відсотків судового збору у сумі 1 236,49 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а решта 50 відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 91, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, 33; код ЄДРПОУ 25932851) до Фізичної особи-підприємця Андріаді Елени Харлампієвни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 111 961,25 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Андріаді Елени Харлампієвни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, 33; код ЄДРПОУ 25932851) 111 598,75 грн заборгованості, 1 236,49 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Чорноморській міській раді Одеського району Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, 33; код ЄДРПОУ 25932851) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) судовий збір у розмірі 1 236,49 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 35 від 22.06.2022 р.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14 лютого 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2023 р.

Суддя Р.В. Волков