Рішення

від 24.02.2023 по справі 927/4/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2023 року м. Чернігівсправа № 927/4/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Технова,

код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Чернігівська взуттєва фабрика Берегиня,

код ЄДРПОУ 00308376, вул. Родимцева, 16, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 95 818,92 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Технова звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Чернігівська взуттєва фабрика Берегиня, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 95 818,92 грн заборгованості, з яких 79914,12 грн боргу, 3603,24 грн 3 % річних та 12 301,56 грн інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 04.01.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Копія ухвали суду від 04.01.2023 отримана відповідачем 06.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400055801950.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 23.01.2023.

У встановлений судом строк, відповідач надіслав суду відзив на позов з додатками, у т. ч. доказами направлення його позивачу.

Від позивача, у встановлений судом строк, надійшла відповідь на відзив, у т.ч. з доказами направлення її відповідачу.

Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400056435427, тобто відповіді на відзив, направленої на адресу відповідача, з якого вбачається, що відповідь на відзив отримано відповідачем 01.02.2023.

Отже, останнім днем для подання відповідачем заперечень є 06.02.2023.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання заперечень не скористався.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати здійсненого перерахунку вартості поставленої теплової енергії з 28.10.2018 по 31.12.2018 через різницю тарифів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 79 914,12 грн, на яку позивачем нараховано 3603,24 грн 3 % річних та 12 301,56 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, посилаючись на те, що о ним були оплачені виставлені позивачем рахунки за жовтень-грудень 2018 року в повному обсязі. Зазначив, що факт узгодження сторонами об`ємів спожитих послуг та застосованих тарифів, підтверджують підписані сторонами акти прийому-передачі послуг теплової енергії. Категорично не погоджується з тим, що застосування тарифу має зворотну дію в часі.

Позивач у відповіді на відзив повідомив, що умовами договору передбачено здійснення розрахунків за теплову енергію по тарифах, які затверджені в установленому порядку та які можуть змінюватися згідно з нормативними актами України. Зауважує на тому, що відповідачем повного розрахунку за отриману теплову енергію за тарифом 1993,13 грн за 1Гкал не здійснено. Вказав, що перерахунок за спожите відповідачем опалення проводив виключно у порядку встановленому договором та чинним законодавством України та за тарифами на теплову енергію, які встановлені обов`язковими до виконання постановами НКРЕКП. Зазначає, щ постанова НКРЕКП № 239 від 27.02.2018, якою прийняті зміни до постанови НКРЕКП № 1976 від 30.06.2015, опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» лише 27.10.2018, в той же час 14.06.2018 НКРЕКП прийнято постанову № 404, якою внесені зміни до постанови НКРЕКП № 1976. Зазначене є підставою для проведення відповідачу донарахування зі застосуванням тарифів згідно постанови № 1976. Також повідомив, що враховуючи звернення до суду з позовом 22.12.2022, строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який триває, звернення до суду за захистом порушеного права відбулось в межах строку позовної давності.

Відповідач заперечень, в установлений судом строк, не подав.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

01.12.2001 між Комунальним енергогенеруючим підрозділом «Чернігівська теплоелектроцентраль» Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Технова» (далі - Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня» (далі - Споживач) укладено договір №139 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (а.с. 16-19).

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором Постачальник бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об`єктів, вказаних у додатку №1 цього договору, а Споживач, у свою чергу, зобов`язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбаченими цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що теплова енергія постачається Споживачу для об`єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання протягом року, технологічні потреби.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 3.2.22 Договору Споживач теплової енергії зобов`язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов`язаний повідомити про це постачальника.

Відповідно до п. 4.1.8 Договору постачальник має право вносити зміни до договору змінювати діючі тарифи на відпущене тепло згідно з законодавством України та розпорядженням обласної держадміністрації, рішеннями міської ради.

Пунктом 4.2.4 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний повідомляти споживача про зміни нормативних документів, які визначають взаємовідношення з постачальником.

За змістом п. 5.1 Договору облік спожитої Споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм Постачальника п. 1, 2, 3 приладом обліку, п. 4.5 теплолічильником, п. 6 розрахунком за м кв.

Згідно з п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію на опалення протягом опалювального періоду здійснюється по тарифу:

- за 1 Гкал при наявності приладів обліку теплової енергії згідно з їх показаннями;

- за 1 Гкал при наявності тільки витратоміра за умов узгодженого визначення фактичних температур теплоносія з урахуванням показань витратоміра, або відомому проектному максимальному годинному навантаженні: в обох випадках розрахунковим способом;

- за 1 кв. м опалювальної площі в інших випадках.

Розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками Постачальника щомісячно відповідно з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.5 Договору).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.6 Договору).

Згідно з п. 7.2.3. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і трьох відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 10.1, 10.4 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписаний сторонами, а підписи осіб скріплені печатками сторін.

Письмових повідомлень сторін про припинення дії Договору матеріали справи не містять, а отже Договір був пролонгованим на кожний наступний рік та діяв у спірному періоді.

Доказів розірвання або визнання недійсним Договору в судовому порядку матеріали справи також не містять.

У Додатку №1 до Договору зазначено найменування та адресу об`єкта, до якого здійснюватиметься постачання теплової енергії, а саме: головний виробничий корпус, вул. Родимцева, 16, опалювальною площею 2348,3 кв. м, адміністративно-виробничий корпус, вулю Родимцева, 16, опалювальною площею 834,6 кв. м, механічна майстерня, вул. Родимцева, 16, опалювальною площею 133,0 кв. м, склад готової продукції, вул. Родимцева, 16, опалювальною площею 1016,1 кв. м, магазин № 1 (з прохідної), вул. Родимцева, 16, опалювальною площею 123,8 кв. м, магазин № 2, вул. Текстильників, 16, опалювальною площею 78,0 кв. м, а також обсяги постачання теплової енергії протягом року (а.с. 23-26).

25.10.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду про зміну Договору №339 від 01.12.2001 на постачання теплової енергії в гарячій воді в зв`язку з перейменуванням споживача та зміною реквізитів.

Даною угодою змінено преамбулу договору та викладено її в наступній редакції: «Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Технова» в особі заступника директорі із збуту теплової енергії директора Департаменту «Теплозбут» КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «Технова» Швеця Олександра Васильовича, що діє на підставі довіреності № 65 від 04.05.2011 та Положення про КЕП «Чернігівська ТЕЦ», з однієї сторони і

Споживач: Приватне акціонерне товариство «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня» в особі генерального директора Бас Анни Олексіївни, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей договір на постачання та споживання теплової енергії в гарячій воді.»

Також в розділі 12 Договору реквізити постачальника та споживача викладено в наступній редакції:

«Постачальник: КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «Технова»: 14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 33, код 21680602, р/р НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Демарк» м. Чернігів, МФО 353575, інд. № 241000626115, св. № 10032840.

Споживач: ПрАТ «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня», 14000, м. Чернігів, вул. Родімцева, 16, р/р 26002060684300, МФО 351005, код ЄДРПОУ 00308376, св. ПДВ 100336128, інд. № 003083725269».

Інші умови Договору, не порушені даною угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання (а.с. 20).

30.08.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду (а.с. 21) до Договору № 339 від 01.12.2001 на постачання на постачання теплової енергії в гарячій воді, якою викладено п. 1 Договору в наступній редакції: «За цим договором Постачальник бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води, для об`єктів, вказаних у Додатку № 1 цього Договору, а споживач зобов`язується сплачувати кошти за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) у терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим Договором».

Даною додатковою угодою пункти 5.1 та 6.2 Договору викладено у наступній редакції: «5.1. Облік: - спожитої споживачем теплової енергії (Гкал) здійснюється відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, а за його відсутності розрахунковим способом згідно з тепловими навантаженнями, визначеними у цьому договорі; - за надану послугу з централізованого постачання гарячої води гарячої води: 1 куб. м за показаннями приладів обліку, а за його відсутності розрахунком за 1 куб. м згідно з нормами споживання»;

6.2.1 Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:

- за 1 Гкал при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал згідно з їх показниками;

- за 1 Гкал якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: ГДж=0,239 Гкал; 1 МВт/ч=0,86 Гкал, тощо;

- за 1 Гкал за відсутністю приладів обліку обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

14.10.2014 між сторонами укладено між сторонами укладено Додаткову угоду (а.с. 22) до Договору № 339 від 01.12.2001 на постачання на постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно якої на підставі ч. 4 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 1 Угоди); розірвання договору за ініціативою споживача можливе лише за відсутності заборгованості та після відключення теплоспоживання (п. 2 Угоди).

Здійснено підключення до опалення Приватного акціонерного товариства «Чернігівська взуттєва фабрика «Берегиня» по об`єкту головний виробничий корпус, вул. Родимцева, 16 Відповідно до наряду № 860 від 22.10.2018 та по об`єкту склад готової продукції, вул. Родимцева, 16 відповідно до наряду № 863 від 22.10.2018.

Помісячний розрахунок тепла за опалення та гаряче водопостачання за період жовтень грудень 2018 року проведено згідно показників приладів обліку, встановлених на об`єкті, Текстильників, 16, зафіксованих в актах зняття показань приладів обліку теплової енергії, від 29.10.2018, від 28.11.2018, від 26.12.2018, підписаних майстром та згідно показників приладів обліку, встановлених на об`єкті, Родимцева, 16, зафіксованих в актах зняття показань приладів обліку теплової енергії, прилад № 757 від 31.10.2018, від 29.11.2018, від 27.12.2018 та прилад № 1052, від 31.10.2018, від 29.11.2018, від 27.12.2018, підписаних представником ТЕЦ та споживачем.

Позивач надав копії актів прийому-передачі теплової енергії за жовтень-грудень 2018 року, які не були підписані відповідачем (а.с. 48-50).

На оплату спожитої у спірний період теплової енергії позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № 0339 від 31.10.2018 на суму 3731,68 грн, № 0339 від 30.11.2018 на суму 72 384,81 грн, № 0339 від 31.12.2018 на суму 91 945,74 грн, (а.с. 44-46).

Вказана у рахунках-фактурах вартість поставленої теплової енергії у гарячій воді визначена позивачем згідно з тарифом, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 404 від 14.06.2018, який введеною в дію 16.08.2018, а саме у розмірі - 1344,78 грн.

Всього позивачем було відпущено теплової енергії відповідачу за вказаний період на загальну суму 168 062,23 грн.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідачем оплачені вказані рахунки в повному обсязі.

Постановою НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 Про накладення штрафу на ТОВ фірма Технова за порушення Ліцензійних умов виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання підпунктом 1 пункту 2 зобов`язано позивача у термін до 20 січня 2020 року здійснити перерахунок для категорій споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання (а.с. 72-73).

У січні 2020 року позивачем на виконання постанови НКРЕКП № 2542 від 26.11.2019 здійснено перерахунок донарахування за теплову енергію, поставлену за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, з урахуванням тарифу 1993,13 грн.

Позивач надав копію акту прийому-передачі теплової енергії за жовтень-грудень 2018 року з донарахуваннями від 31.01.2020, який не був підписаний відповідачем (а.с. 51).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 0339ДН на оплату теплової енергії, донарахування за жовтень грудень 2018 року на суму 79 914,12 грн з урахуванням тарифу 1993,13 грн.

Відповідач у листі № 241 від 21.07.2021 повідомив позивача про отримання разом з актом звірки з розбіжностями дубліката акту прийому-передачі теплової енергії на суму 79914,12 грн від 31.01.2020 та дубліката рахунка-фактури № 0339ДН. Також повідомлено, про отримання роз`яснення щодо здійснених донарахувань. Зазначив, що підстав для оплати рахунку № 0339ДН та в підписання акту прийому передачі теплової енергії від 31.01.2020 не вбачає.

Вказаний сума донарахувань відповідачем не сплачена.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Крім того, відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України Про теплопостачання, а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення і даного спеціального закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частина 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1, 2 ст. 191 Господарського кодексу України визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 Закону України Про ціна та ціноутворення державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Одним з основних завдань Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 3 ст. 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 9 ст. 14 Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 12, 13 ст. 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Пунктами 5-7 ч. 4 ст. 19 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом; за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та внесення змін до відповідних інвестиційних програм.

Згідно абзацу 7 ст. 16 Закону України Про теплопостачання (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією

Відповідно до ч. ст. 20 Закону України Про теплопостачання (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП внесено зміни до постанови від 30 червня 2015 року № 1976 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі ТехНова, зокрема додатки 1 - 4 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 25.

Вказаною постановою зміна тарифів на теплову енергію для потреб інших споживачів була викладена в додатках та вказано, що тариф на теплову енергію грн/Гкал для потреб інших споживачів становить 1993,13 грн.

Проте, дана постанова набрала чинності не одразу, а лише після опублікування її в газеті Урядовий кур`єр 27.10.2018 та діяла з 28.10.2018.

У свою чергу постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП внесено зміни до постанови від 30 червня 2015 року № 1976 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ТОВ фірмі ТехНова, зокрема додатки 1 та 2 до постанови викладено в новій редакції, наведеній у додатку 11 та встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 1344,78 грн/Гкал. Дана постанова набрала чинності 16.08.2018.

Постановою НКРЕКП № 1822 від 11.12.2018 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі Технова та внесення змін до деяких постанов НКРЕКП установлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі Технова тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, зокрема для потреб інших споживачів (крім населення) у розмірі - 1339,01 грн/Гкал (без ПДВ). Ця постанова набрала чинності з 01 січня 2019 року.

Таким чином, прийнята раніше постанова НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 набрала чинності пізніше, ніж постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, фактично змінивши тарифи, визначені постановою № 404 з 28.10.2018. При цьому постанова НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 недійсною не визнавалась, а відтак підлягає застосуванню з 28.10.2018 по 31.12.2018 до набрання чинності постановою НКРЕКП № 1822 від 11.12.2018.

За умовами п. 3.2.22 Договору відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. Однією із умов здійснення споживачем оплати спожитої теплової енергії є отримання ним від постачальника рахунку. При цьому у разі неотримання рахунку до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач зобов`язаний повідомити про це постачальника.

Згідно з п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.9 Договору сторони передбачили, що у випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

З огляду на умови Договору вартість теплової енергії в гарячій воді, поставленої позивачем, відповідач був зобов`язаний оплатити до 15 числа наступного місяця.

Згідно п. 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доказів вручення (направлення) відповідачу рахунку № 0339 ДН суду не надано.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки позивачем не надано суду доказів вручення (направлення) відповідачу рахунку № 0339ДН, усі негативні наслідки цього повинні покладатися на нього, а тому суд доходить висновку, що позивачем не доведено точну дату отримання відповідачем рахунку.

Отже, датою отримання відповідачем вказаного вище рахунку суд оцінює лише як не пізніше 21.07.2020, оскільки так датовано лист відповідача, в якому повідомлено про отримання рахунку № 0339ДН.

Таким чином, здійснення оплати рахунку відповідачем повинно бути здійснено у строк не менше ніж 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки за вимогами чинного законодавства строк оплати не може бути меншим ніж 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, а несвоєчасне направлення (надання) такого рахунку відбувалось саме з вини позивача, суд дійшов висновку про відтермінування строків здійснення відповідної оплати.

Отже, враховуючи дату листа, адресованого позивачу, а саме 21.07.2020, здійснення оплати рахунку відповідачем повинно бути здійснено у строк не менше ніж 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки за вимогами чинного законодавства строк оплати не може бути меншим ніж 10 календарних днів з моменту надання рахунка споживачу, а несвоєчасне направлення (надання) такого рахунку відбувалось саме з вини позивача, суд дійшов висновку про відтермінування строків здійснення відповідної оплати.

З огляду на норми п. 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії вартість теплової енергії в гарячій воді з донарахуваннями, поставленої позивачем за період з 28.10.2018 по 31.12.2018 року, відповідач повинен був оплатити до 31.07.2020. Отже прострочення виконання зобов`язань по оплаті починається з 01.08.2020.

Суд відхиляє доводи відповідача, що факт узгодження сторонами об`ємів спожитих послуг та застосованих тарифів, підтверджують підписані сторонами акти прийому-передачі послуг теплової енергії, оскільки зміна тарифів на теплову енергію відбулась на підставі постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239, яка набрала чинності 28.10.2018. Позивачем лише було допущено помилку під час формування відповідного рахунку в частині застосування тарифу на теплову енергію у розмірі 1344,78 грн, визначеного постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404. Крім того, вартість послуг встановлюється не домовленістю сторін, а регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання енергетики та комунальних послуг.

Також суд зазначає, що повідомлення теплопостачальної організації про зміну тарифу відповідно до п. 4.2.4 Договору по своїй суті носить виключно інформаційний характер, а відсутність такого повідомлення не може спростовувати або впливати на застосування визначених регуляторним органом тарифів.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за спожиту теплову енергію в гарячій воді з урахуванням перерахунку у визначені законодавством і Договором терміни, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 79 914,12 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував та заявив до стягнення 3603,24 грн 3 % річних за період з 01.08.2020 по 31.01.2020 та інфляційні втрати в сумі 12 301,56 за період з серпня 2020 року по січень 2022 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чернігівська взуттєва фабрика Берегиня (код ЄДРПОУ 00308376, вул. Родимцева, 16, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТехНова (код ЄДРПОУ 24100060, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050) 79 914,12 грн заборгованості, 3603,24 грн 3% річних, 12 301,56 грн інфляційних втрат та 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяВ. В. Шморгун