Постанова

від 07.02.2023 по справі 50/155

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 50/155 (910/4978/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.М. Грек, судді: К.В. Тарасенко, Б.В. Отрюх) від 09.11.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна"

до Державного підприємства "Завод "Генератор"

та до приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна"

та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Державного концерну "Укроборонпром"

про зобов`язання виконати договір

у межах справи № 50/155 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Державного підприємства "Завод "Генератор"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача -Антощук А.О., адвокат,

представник відповідача-1 - Толсторебров І.М., адвокат, Мартюшев С.С. (в порядку самопредставництва),

представник відповідача-2 - не з`явився,

представник третьої особи-1 - не з`явився,

представник третьої особи-2 - не з`явився,

представник третьої особи-3 - Гетта Т.М., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 21.07.2008 Господарський суд міста Києва ухвалив порушити провадження у справі № 50/155 про банкрутство Державного підприємства "Завод "Генератор" (далі - Боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном тощо.

1.2. 29.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна " (далі - Позивач) подало позов до Державного підприємства "Завод "Генератор" (далі - Відповідач-1) та до Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича фірма "Дора" (далі - Відповідач-2) про зобов`язання відповідачів виконати умови договору № 2 від 09.11.2018 (далі - Договір) на завершення робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 15,1887 га, яка знаходиться в місті Києві, вул. Полярна, 20 (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002, далі - Земельна ділянка) на дві чи більше окремі ділянки (з урахуванням кількості будівель, які на сьогоднішній день можуть знаходитися у власності третіх приватних осіб та розташовуватися на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні Боржника, про що Позивачу невідомо, з додержанням визначених Договором меж земельних ділянок, та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за вказаною адресою та кадастровим номером.

1.3. Позов обґрунтований чиненням відповідачами перешкод Позивачу у реалізації ним права власності на набуте ним як правонаступником від Товариства з обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна" (далі - Третя особа-1) нерухоме майно, що розташоване на Земельній ділянці, через ухилення відповідачів від виконання Договору в частині виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки з виділенням з неї на користь Позивача земельної ділянки площею 7 458 кв. м. для забезпечення обслуговування належного Позивачу нерухомого майна та межі якої були погоджені протоколом узгодження меж земельної ділянки та Договором, оскільки Відповідач-1 не передав Відповідачу-2 правовстановлюючі документи, необхідні для виконання робіт за Договором та повідомив про намір провести поділ Земельної ділянки без дотримання погоджених домовленостей, зокрема, через погодження Державним концерном "Укроборонпром" (далі - Третя особа-2) плану санації Боржника (Відповідача-1) з умовами щодо продажу належного Позивачу нерухомого майна.

1.4. 12.07.2021 Позивач подав заяву про зміну предмета позову та просив зобов`язати відповідачів виконати умови Договору на завершення робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки на дві ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) із додержанням істотних умов, визначених додатком № 1 та планом поділу Земельної ділянки Відповідача-1.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 24.11.2021 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити, зобов`язати відповідачів виконати умови Договору на завершення робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки на дві ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 20 (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002) із додержанням істотних умов, визначених додатком № 1 та планом поділу Земельної ділянки Відповідача-1.

2.2. Судове рішення мотивоване невиконанням відповідачами своїх обов`язків за Договором, що порушує відповідні права Позивача у спірних правовідносинах, який звернувся з належним та ефективним способом захисту порушеного права, що відповідає змісту спірних правовідносин, тоді як Відповідач-1 не довів протилежного з огляду на визначену чинним земельним законодавством процедуру поділу земельної ділянки та відповідні обов`язки Відповідача-1 як постійного землекористувача.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 09.11.2022 Північний апеляційний господарський суд постановив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

3.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для задоволення позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки вони спрямовані на створення передумов для отримання Позивачем земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, власником якого є Позивач, а тому він захищає інтерес щодо поділу Земельної ділянки для отримання правовстановлюючих документів, тобто намагається у цій справі врегулювати правовідносини як власник нерухомого майна, яке розташоване на ділянці, яка належить іншому землекористувачу, що не може вирішуватись в межах договірних правовідносин за Договором - без залучення власника Земельної ділянки, яка є державною власністю. Також апеляційний суд виходив з того, що Договір є договором підряду, а законом не передбачено такого способу захисту, як зобов`язання замовника та підрядника виконувати цей договір, за яким Позивач не належить ні до замовника, ні до підрядника.

4. Встановлені судами обставини

4.1. У грудні 2015 року Третя особа-1 на прилюдних торгах ДП " Сетам" придбала будівлю, загальною площею 3325,70 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, літера "В" .

Відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" , статті 47 Закону України "Про іпотеку" та на підставі акту № 47626515/20 від 06.01.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. Третій особі-1 було видано свідоцтво (зареєстровано в реєстрі за № 10) та відомості про право власності Третьої особи-1 на будівлю гаражу на 50 автомобілів літера "В" , загальною площею 3325,7 кв.м. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

4.2. На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 17.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В., що зареєстрований за номером 1265 та акту прийому-передачі до такого договору Третя особа-1 набула право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 440,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, літера "В1". Вказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами.

4.3. За результатами проведеної ТОВ "Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна" технічної інвентаризації таких нежитлових приміщень було встановлено, що у зв`язку із уточненням лінійних розмірів та виправлення арифметичних помилок зменшилась загальна площа приміщень із 3 325,7 кв.м. до 3 290,1 кв.м. та одночасно із таким ТОВ "Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна" було надано висновки щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, а саме: групи приміщень № 1, № 2 та № 3, загальною площею 1184,3 кв.м., групи приміщень № 4, загальною площею 664,6 кв.м., групи приміщень № 5, загальною площею 1441,2 кв.м. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності були внесені відомості про реєстрацію нежитлового приміщення (літера "В" ), загальною площею 1241,4 кв.м. (реєстраційний номер 1236981280000) та нежитлового приміщення (літера " В" ), загальною площею 664,6 кв.м. (реєстраційний номер 1236967080000) за Третьою особою-1.

4.4. 02.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності були внесені відомості про реєстрацію нежитлового приміщення № 1 (літера "В") загальною площею 487,7 кв.м. (реєстраційний номер 1319365680000), нежитлового приміщення № 2 (літера " В"), загальною площею 162,7 кв.м. (реєстраційний номер 1319397880000), нежитлового приміщення № 3 (літера "В"), загальною площею 532,9 кв.м. (реєстраційний номер 1319413380000).

4.5. Відповідач-1 є постійним користувачем Земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 716905580380).

Вказане право існує на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: 04-9-00007 (бланк серії ЯЯ № 080614), виданого 15.11.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 249280725 від 22.03.2021 додається).

4.6. Листом 31.10.2016 № UOP-3.01-10891 Третя особа-2 через відділ сприяння торгівлі та інвестиціями Посольства Республіки Польща у Києві, повідомила, що Концерн не наділений повноваженнями розпоряджатися землями державної власності і це питання вирішує Відповідач-1.

З огляду на вказане Третя особа-1 звернулась до Відповідача-1 із повідомленням про необхідність відведення Третій особі-1 7 458,00 м.кв. земельної ділянки, на якій розміщена будівля, що належить Третій особі-1. Копія відповідного листа № 29-11/16-31 від 29.11.2016 наявна в матеріалах справи.

4.7. 22.02.2017 між Відповідачем-1, Третьою сообою-1 та виконавцем технічної документації з розподілу відповідної земельної ділянки (ТОВ "Рудеокс" ) було укладено договір № 9 на виготовлення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Платником за цим договором було визначено Третю особу-1.

На виконання вимог договору № 9 від 22.02.2017 Третя особа-1 здійснила оплату землевпорядній організації в сумі 130 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

У квітні 2017 року ТОВ "Рудеокс" повідомило, що для оформлення розподілу земельної ділянки землевпоряднику необхідно надати технічні паспорти на всі будівлі та споруди, що знаходяться на відповідній земельній ділянці. З`ясувалося, що такі документи відсутні у Відповідача -1.

У зв`язку із відсутністю у Відповідача -1 необхідного фінансування, витрати на виготовлення такої документації в сумі 86 263 грн 86 коп. в повному обсязі було покладено на Третю особу-1, яка сплатила вказані кошти. Копії підтверджуючих документів додаються.

4.8. Відповідач-1 подав до Третьої особи-2 листа від 24.04.2017 № 8/633, яким Відповідач-1 просив погодити вчинення поділу земельної ділянки з метою виділення Третій особі-1 7 458,00 кв.м.

Розпорядженням від 29.07.2016 № 620 виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) надав Відповідачу-1 згоду на поділ Земельної ділянки на декілька земельних ділянок.

4.9. Листом від 05.11.2018 № 87 ТОВ "Рудеокс" звернулось до Відповідача-1 та Третьої особи-1 із повідомленням про неотримання від Відповідача-1 документації, що є необхідною для виконання договору № 9 від 22.02.2017, у зв`язку із чим у ТОВ "Рудеокс" відсутня можливість виконати зобов`язання. Одночасно із таким ТОВ "Рудеокс" повідомило про наявність такої можливості у Відповідача-2 та запропонувало укласти відповідний договір із такою землевпорядною організацією.

09.11.2018 було укладено договір № 2 на завершення робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки на дві окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за адресою: вул. Полярна, 20 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:038:0002).

Закінчення робіт за договором визначено - 25.06.2019.

Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що:

- виконавець, Відповідач-2, прийняв на себе зобов`язання виготовити технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:78:038:0002 на окремі ділянки та надання правовстановлюючих документів на них за адресою: вул. Полярна, 20, в Оболонському районі м. Києва,

- замовник, Відповідач-1, зобов`язався прийняти виконані роботи,

- платник, Третя особа-1 зобов`язалась прийняти та оплатити виконані роботи.

При цьому, технічні, економічні та інші вимоги до технічної документації були погоджені сторонами названого правочину у завданні на виконання робіт (додаток 1), що є невід`ємною частиною Договору, а саме було погоджено:

1) 7 450,00 кв.м. - площа земельної ділянки, яка підлягає виділенню Третій особі-1 для забезпечення обслуговування належного йому нерухомого майна;

2) межі розташування земельної ділянки, яка підлягає виділенню Третій особі-1 для забезпечення обслуговування належного йому нерухомого майна.

Технічні умови, погоджені додатком № 1 до договору № 2 від 09.11.2018 та умови, які погодило КМДА розпорядженням від 29.07.2016 № 620 та умови, про які зазначив Відповідач-1 в листі 8/633 від 24.04.2017 є повністю ідентичними.

Пунктом 4.1. Договору погоджено строк виконання, а саме з 12.11.2018 по 25.06.2019. Пунктом 1.5. Договору встановлено, що строки закінчення робіт за договором може бути продовжений на час затримки надання Відповідачу-2 необхідних для роботи документів та інших вихідних даних, передбачених Земельним кодексом України.

4.10. 14.01.2021 Відповідач-2 звернувся до Третьої особи-1 із пропозицією розірвати Договір з причин ненадання Відповідачем-1 всіх документів та матеріалів, що є необхідними для виконання такого договору.

У зв`язку із таким, листом № 19/03-21 від 19.03.2021 Позивач звернувся до Відповідача-2 із вимогою самостійно виконати Договір, а у випадку відсутності можливості для такого - залучити субпідрядника, для чого надав Відповідачу-2 належним чином оформлені три автентичні примірники договору субпідряду із землевпорядною організацією, що має можливість здійснити такі роботи.

Станом на дату звернення до суду із цим позовом Відповідач-2 роботи за Договором не виконав, відомості про результати розгляду пропозиції щодо залучення субпідрядника не надав.

4.11. 26.11.2019 загальними зборами Третьої особи-1 було прийняте рішення, оформлене протоколом № 4/19, щодо реорганізації Третьої особи-1 шляхом виділу з нього нової юридичної особи у формі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТУПЛЕКС-ПЛЮС" та передачі йому, шляхом складання розподільчого балансу, який містить положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Товариства.

09.01.2020 загальними зборами Третьої особи-1 було прийняте рішення, оформлене протоколом № 1/2020 було створено Третю особу-1 шляхом виділу з ТОВ "ТУПЛЕКС-УКРАЇНА", на баланс правонаступника Третьої особи-1 було передано майно згідно з актом прийому передачі майна від 11.01.2020.

24.01.2020 загальними зборами Третьої особи-1 було прийняте рішення, оформлене протоколом № 2/2020 було прийняте рішення про припинення ТОВ "ТУПЛЕКС-ПЛЮС" (ЄДРПОУ - 43440384) шляхом приєднання до товариства Позивача.

28.02.2020 загальними зборами Третьої особи-1 було прийняте рішення, оформлене протоколом № 3/2020 й передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів й актом прийому- передачі майна, що складений на його виконання, нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення №1, загальною площею 487,7 м2, нежитлове приміщення №2, загальною площею 162,7 м2, нежитлове приміщення № 3, загальною площею 532,9 м2, нежитлове приміщення №4, загальною площею 664,6 м2, нежитлове приміщення №5, загальною площею 1 241,4 м2, нежитлова будівля Літера " в1", загальною площею 440,1 м2 на праві власності були набуті Позивачем.

02.03.2020 відомості про набуття Позивачем права власності на нерухоме майно були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності, після чого Відповідача-1 було повідомлено про вказані обставини листом Позивача № 05-01/20 від 24.01.2020.

4.12. Листом № 12-03/19, вхідний номер № 233 від 12.03.2020 Відповідача-1 було проінформовано про те, що відбулись зміни до установчих документів Третьої особи-1, і на підставі внесених змін необхідно замінити платника на Позивача.

15.07.2020 Позивач та Відповідач-1 підписали договір про відшкодування земельного податку, який раніше був підписаний з Третьою особою-1 на тих самих умовах. Відповідно до умов та предмету даного договору Позивач проводить відшкодування Відповідачу-1 сплаченої частини земельного податку, що розрахований із площі земельної ділянки, яка складає 7 458 м2 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача-1 в сумі 20 300,22 грн щомісячно.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 22.12.2022 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд відмовивши в задоволенні позову, не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19, в постанові Великої палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18; дійшовши неправомірних висновків, що договір підряду не є обов`язковим до виконання, що сторона договору, що має намір отримати за договором, не може захистити своє порушене право, що пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України щодо способу захисту порушеного права не підлягає застосуванню до договору підряду, що розпорядження КМДА про надання Відповідачу-1 згоди на поділ земельної ділянки підлягає ігноруванню, що Позивач має розпочати процедуру виділення йому земельної ділянки, а захист порушених прав іноземного інвестора не може здійснюватися в межах договірних правовідносин.

6.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі також є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову:

- порушив норму частини першої статті 850 Цивільного кодексу України, тоді як відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо зобов`язання постійного землекористувача, що є замовником робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за договором підряду;

- порушив положення частини першої статті 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, тоді як відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо належного та ефективного способу захисту охоронюваного законом інтересу іноземного інвестора на використання за цільовим призначенням придбаного ним нерухомого майна, чому повинно передувати отримання ним в користування земельної ділянки у площах та межах, що погоджені з постійним землекористувачем та які визначені як істотні умови договору на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянко зобов`язання постійного землекористувача, що є замовником робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за договором підряду;

- неправильно застосував часину першу статті 47 ГПК України щодо самостійного статусу кожного із відповідачів у судовому процесі щодо іншої сторони, оскільки апеляційний суд відмовив у задоволенні позову стосовно двох відповідачів, тоді як апеляційна скарга Відповідача-1 була направлена на заперечення рішення першої інстанції лише стосовно нього, а Відповідач-2 його не заперечував та фактично визнав факт невиконання ним умов Договору, вимоги щодо виконання якого є предметом спору у цій справі.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Згідно з аргументами Третьої особи-2 у відзиві на касаційну скаргу ця особа заперечує обґрунтування в касаційній скарзі з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові, наголошуючи на нерелевантності судових рішень Верховного Суду, на неврахування висновків в яких вказує скаржник; на неправильному застосуванні скаржником до спірних правовідносин положень пункту 5 частини другої статті 16, статті 850 Цивільного кодексу України, частини першої статті 7 Закону України "Про режим іноземного інвестування", а також статті 47 ГПК України.

7.2. Згідно з аргументами Третьої особи-1 у відзиві на касаційну скаргу ця особа погоджується з обґрунтуваннями в касаційній скарзі з підстав, наведених в скарзі.

7.3. Згідно з аргументами Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу він заперечує обґрунтування в касаційній скарзі з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові, а також з огляду на наведення скаржником взаємовиключних підстав для касаційного оскарження згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, без конкретизації змісту правовідносин, в яких відсутній висновок Верховного Суду та без зазначення необхідності формування відповідного висновку, з огляду на нерелевантність наведеної скаржником судової практики Верховного Суду відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та неправильне застосування скаржником частини першої статті 47 ГПК України, порушення якої у цій справі суди не допускали.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо набуття та захисту права на землю у зв`язку із придбанням на ній нерухомого майна

8.1. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в пункті 13 постанови від 14.08.2018 у справі 908/2212/17 та в пункті 7.1 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18.

8.2. Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Правова позиція щодо обов`язку позивача, відповідно до законодавчих приписів статей 15, 16 ЦК України та статей 4, 13, 74, 76, 79 ГПК України, обґрунтувати і довести належними і вірогідними доказами порушення (невизнання, оспорювання) його прав та/або законних інтересів, сформульована Верховним Судом в постанові від 28.04.2020 у справі № 910/6517/19.

8.3. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Таким чином, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

При цьому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

8.4. Суди встановили, що предметом спору за вимогами Позивача є обов`язки відповідачів за Договором завершити роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки, а підставами для цих вимог є стверджувані Позивачем обставини чинення відповідачами перешкод Позивачу у реалізації ним права власності на набуте ним та розташоване на Земельній ділянці нерухоме майно через ухилення відповідачів від виконання Договору в частині виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки з виділенням з неї на користь Позивача земельної ділянки площею 7458 кв. м. для забезпечення обслуговування належного Позивачу нерухомого майна (пункти 1.2, 4.1-4.4).

У наведених змісті позовних вимог та меті звернення із позовом у цій справі Суд також враховує вимоги та обґрунтування, що були наведені Позивачем в поданій ним у цій справі в апеляційному суді заяві про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 27.07.2022, пункти 6.22, 6.29, 6.30), а також враховує обставини, встановлені судовим рішенням за результатами розгляду цієї заяви (постанова Верховного Суду від 27.07.2022 тощо).

Отже, метою звернення Позивача у цій справі є здійснення поділу Земельної ділянки відповідно до умов Договору (зокрема, що розміру ділянки, право на яку стверджує Позивач), а об`єктом захисту у спірних правовідносинах - право Позивача на ту частину Земельної ділянки розміром, вказаним в Договорі, яка, за твердженням Позивача, є необхідною йому для доступу та для обслуговування придбаних ним у власність у Відповдіача-1 об`єктів нерухомого майна.

8.5. Наведене обумовлює необхідність звернутись до правил та встановленого законом порядку набуття особою права на земельну ділянку у зв`язку із придбанням на ній нерухомого майна.

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються, зокрема нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, споруди (нерухоме майно), що належали до державного майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання нерухомого майна та автоматичного переходу права на земельну ділянку відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Згідно з цим принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Отже, наведені земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав на об`єкт нерухомості до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований цей об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (Провадження № 12-143гс18).

8.6. При цьому, враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю у набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Отже право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою не залежить від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Суд звертається до подібних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.11).

Крім цього, за висновками, викладеними у пункт49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України), за яким власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

8.7. Суди встановили, що Земельна ділянка належить до державної форми власності (власником є Київська міська державна адміністрація), а Відповідач-1 є постійним користувачем Земельної ділянки і це право існує на підставі державного акту на право постійного користування Земельною ділянкою (пункт 4.5).

8.8. Між тим стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а тому за тих встановлених судами обставин, що Позивач не є державним підприємством, до нього у зв`язку з придбанням у Відповідача-1 нерухомого майна не може перейти право постійного землекористування на аналогічних підставах, яким користується Відповідач-1 відповідно до Державного акта (пункт 4.5).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування; земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частини друга, п`ята статті 116 ЗК України).

Відповідно до статті 141 ЗК України (в редакції, чинній як на час набуття Третьою особою-1, Позивачем права на нерухоме майно на Земельній ділянці (пункти 4.1-4.4), так і на час звернення Позивачем із вимогами у цій справі - в березні 2021) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

Однією з підстав припинення права постійного користування і є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт (е) частини першої статті 141 ЗК України у відповідній редакції).

8.9. Водночас, визначені законодавцем правила, умови та процедура оформлення особою, яка законно набула у власність будинок, споруду, права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття, зокрема на частину земельної ділянки державної власності (під таким нерухомим майном), що перебуває у користуванні постійного користувача (державного підприємства) та підлягає поділу, передбачають таке.

8.10. За змістом статей 122 та 123 ЗК України в редакції, чинній на час придбання Третьою особою-1 нерухомого майна (пункти 4.1-4.4), вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з нормами частини шостої статті 122 ЗК України Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. (частина перша статті 123 зазначеного Кодексу).

8.11. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 ЗК України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої, абзацу 1 частини третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Цією ж статтею ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзаци 3-5 частини першої статті 123 ЗК України).

За змістом наведених вище положень законодавства юридичній особі надано право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 40/3.

8.12. При цьому поділ земельної ділянки є процедурою створення земельних ділянок як окремих об`єктів зі складу однієї існуючої земельної ділянки, що вже сформована як об`єкт цивільного права.

Так, положеннями частин першої та другої статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (частина 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 вказаного Кодексу).

У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

За пунктом 12 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

8.13. Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та змісту позовних вимог, спірні правовідносини за вимогами Позивача стосуються Земельної ділянки державної форми власності, сформованої як об`єкт цивільного права відповідно до статті 79-1 ЗК України і наданої у постійне користування Відповідача-1, та виникли стосовно її поділу для подальшого оформлення права на її частину з наданням як окремого об`єкта у користування Позивачу.

При цьому Київська міська державна адміністрація у цих правовідносинах здійснює функції власника Земельної ділянки, що реалізовує свою волю на зміну якісних та кількісних ознак належних їй об`єктів та передачі права на них іншим суб`єктам, за наявності їх відповідного зустрічного волевиявлення.

8.14. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що реалізація Позивачем права, яке визначено у спірних правовідносинах об`єктом захисту (тобто права на ту частину Земельної ділянки, що необхідна для обслуговування його об`єкта нерухомості, розташованого на ній, відповідно до заявленого Позивачем у цій справі розміру в 7 458 кв. м.) має здійснюватися у наведеному встановленому законом порядку з дотриманням відповідної процедури, зокрема, шляхом звернення до відповідного органу виконавчої влади - у спірних правовідносинах до Київської міської державної адміністрації, як власника Земельної ділянки.

8.15. Між тим, Суд зауважує, що Договір, вимоги до відповідачів за яким заявив Позивач, містить в собі вирішення технічного питання - з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки.

Отже, вимогою до відповідачів щодо виконання Договору Позивач фактично просить здійснити поділ Земельної ділянки відповідно до його вимог з формуванням з неї однієї із нових розміром 7 458 кв. м., тоді як наведений встановлений законом порядок не передбачає договірний характер правовідносин з постійним землекористувачем, зокрема за Договором (підряду) для здійснення поділу Земельної ділянки.

А тому виконання Договору не призведе до реалізації Позивачем права на ту частину Земельної ділянки, той її розмір, на який він претендує на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, у зв`язку із чим Договір не є підставою для набуття ним права на відповідну частину Земельної ділянки.

Звідти, встановлена законом процедура поділу земельної ділянки (державної власності) та процедура набуття прав на неї (її частину) юридичними особами приватного права чи фізичними особами у зв`язку із придбанням на земельній ділянці нерухомого майна не передбачають здійснення поділу відповідної земельної ділянки, реалізацію та оформлення власником нерухомого майна прав на неї (її частину) у межах тих правовідносин, що виникли за Договором (тобто на визначених ним для сторін договірних умовах).

8.16. Суд також враховує, що Договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, за яким Позивач, визначений платником за ті роботи, які має виконати Відповідач-2 як підрядник на користь Відповідача-1 як замовника.

Статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, визначені статтями 848, 849, 851, 852 ЦК України наслідки порушення умов договору підряду будь-ким із сторін створюють правові наслідки (відповідні права та обов`язки) для замовника або підрядника, тоді як Позивач не належить до жодної із цих сторін Договору.

8.17. Таким чином, враховуючи наведені положення та висновки щодо порядку переходу права на земельну ділянку державної власності (її частину) від постійного землекористувача до набувача нерухомого майна на цій земельній ділянці та щодо правил оформлення набувачем права на цю земельну ділянку або на її частину відповідного розміру (необхідного для користування та обслуговування придбаного набувачем об`єкта нерухомого майна), Суд доходить висновку, що виконання сторонами, зокрема, відповідачами умов Договору (у добровільному або у примусовому порядку) щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу Земельної ділянки для виділення з неї земельної ділянки площею 7 458 кв. м., як цього вимагає Позивач, між тим не призведе до оформлення ним прав на неї, яке він має за законом (пункти 8.5, 8.6) саме у визначеному розмірі, а відповідно не призведе до захисту (відновлення) його права на відповідну частину Земельної ділянки (пункти 8.9-8.12).

Дійшовши цього висновку, Суд зазначає про відсутність підстав для формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм права, питання щодо застосування яких порушено скаржником, через що Суд відхиляє відповідні аргументи скаржника (пункт 6.2).

8.18. Поряд з цим Суд зауважує, що відповідачі та жодний інший учасник у цій справі не заперечують виникнення у Позивача права на частину Земельної ділянки у зв`язку із набуттям ним права власності на нерухоме майно, розташоване на ній, а суди не встановили обставин чинення цими особами Позивачу перешкод у володінні та/або користуванні відповідним нерухомим майном або в реалізації права на оформлення права на відповідну частину Земельної ділянки під цим майном у встановленому законом порядку (пункти 8.9-8.12).

У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку про відсутність порушеного відповідачами права Позивача, яке за його вимогами є об`єктом та підлягає захисту у спірних правовідносинах.

8.19. Отже, з урахуванням загального правила та підстав для захисту порушеного права (пункти 8.1-8.3) Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог Позивача у спірних правовідносинах та про скасування протилежного рішення суду першої інстанції, а відповідні висновки апеляційного суду зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відповідно до норм законодавства та встановлених на підставі доказів обставин справи.

Дійшовши цих висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.1) та Третьої особи-1 (пункт 7.2).

8.20. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

8.21. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 у справі № 50/155 (910/4978/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк