Рішення

від 20.01.2023 по справі 691/1228/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/1228/22

Провадження № 2/691/123/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судового засідання Бевз Л.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Городищенської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в інтересах дітей звернувся до суду з позовом про відібрання від матері ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , без позбавлення батьківських прав, та передачу їх органу опіки та піклування для подальшого влаштування, стягнення аліментів на їх утримання в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнення з відповідача на користь держави судові збори і витрати.

В обгрунтування позову вказує, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (одинока матір). Сім'я перебуває під соціальним супроводом. ОСОБА_1 систематично зловживає спиртними напоями, залишає дітей без догляду на тривалий час, діти мають неохайний вигляд, брудний одяг, часто пропускають заняття у школі та дитячому садку, будинок знаходиться у занедбаному стані, часто відсутні продукти харчування, ніде не працює, під час тривалого вживання алкоголю, старший син змушений пропускати навчання в школі, щоб піклуватись про сестричку. Старшим сином опікується релігійна громада, середній змушений досить тривалий час проживати у бабусі по батьковій лінії. Відповідач не здійснює належний догляд за дітьми, не бажає брати на себе обов'язки по утриманню та вихованню дітей. Діти опинились в хворій сімейній обстановці, надані самі собі, страждають морально і фізично. Перебування дітей у даній сім'ї несе загрозу їх життю та здоров'ю. ОСОБА_1 неодноразово попереджалась про відповідальність за неналежне виховання та утримання дітей, притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. 16.12.2022 року в районі залізничного вокзалу м. Городище виявлено малолітню дитину ОСОБА_4 з ознаками недогляду та недбалості. Мати дитини перебуваючи у нетверезому стані, поводилась неадекватно, вчинила бійку, вживала нецензурну лексику, порушувала правила поведінки на проїзджій частині та коліях, що створювало пряму загрозу життю та здоров'ю малолітньої дитини. Безвідповідальне сталення до здоров'я дітей, призвело до реальної загрози їх життю та здоров'ю, у зв'язку з чим прийнято рішення та відібрано дітей в матері, тимчасово влаштовано в сім'ї громадян та ініційовано даний позов.

23 грудня 2022 року в справі відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.01.2023 року.

До суду сторони не з`явилися, повідомлені належним чином. Надійшли заяви про слухання справи за їх відсутності. Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Відповідач позовні вимоги визнала.

Суд, за відсутності підстав до відкладення судового засідання, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, врахувавши думку сторін, що викладена письмово, та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї .

Закон України "Про охорону дитинства" у статті 11 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (статті 14 Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно статті 9 Конвенції, Держави - сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є матір'ю:

неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1 від 11.01.2007 року, Свідоцтво про народження, повторне, Серія НОМЕР_1 від 21.12.2022 року, а батьком ОСОБА_5 , який відповідно до актового запису № 191 від 16.09.2008 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно даних Свідоцтва про смерть, що видане повторно, Серія НОМЕР_2 від 21.12.2022 року,

малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 16 від 28.01.2010 року, Свідоцтво про народження, повторне, Серія НОМЕР_3 від 21.12.2022 року, а батьком ОСОБА_6 , який відповідно до актового запису № 193 від 11.11.2013 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно даних Свідоцтва про смерть, що видане повторно, Серія НОМЕР_4 від 21.12.2022 року,

малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості про батька дитини зазначені відповідно до частини 1 статті 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 20.12.2022 року № 00037889290.

Сім'я позивача ОСОБА_1 , відповідно до наказу Комунального закладу "Городищенський центр надання соціальних послуг" Городищенської міської ради № 37 від 30.06.2022 року, перебуває під соціальним супроводом як сім'я, яка перебуває в складних життєвих обставинах, що сама нездатна вирішувати питання.

Відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 16.12.2022 року Служби у справах дітей Городищенської міської ради, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 має зовнішні ознаки недогляду (поряд з дитиною відчувається неприємний запах, одяг дитини не відповідає віку та сезону, дитина одягнута в брудний одяг), помешкання в якому проживає дитина не пристосоване для її проживання (перебуває в антисанітарійному стані, відсутнє тепло), мати ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці на території залізничного вокзалу м. Городище, стан неадекватний, рівень безпеки дитини - дуже небезпечно, прийнято рішення про негайне відібрання дитини.

Згідно Актів та Висновків оцінки потреб сім'ї, на адресу ЦНСП надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 три дні "бродить" в районі залізничного вокзалу в стані алкогольного сп'яніння разом з дочкою, ОСОБА_1 багатодітна матір, сама виховує трьох дітей, перебувала у центрі реабілітації м. Вінниця, 14.11.2022 року повернулася, не працює, веде нездоровий спосіб життя, у будинку холодно, продукти харчування відсутні, не займається вихованням дітей, потреби дітей не задоволені, сім'я перебуває на обліку під соціальним супроводом.

Відповідно до Витягу з протоколу № 12 засідання комісії з питань захисту дитини виконавчого комітету Городищенської міської ради від 16 грудня 2022 року, комісія звернулася із проханням про відібрання дітей у матері ОСОБА_1 та звернення до суду з позовом про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

Згідно рішення Виконавчого комітету Городищенської міської ради № 248 від 16.12.2022 року, висновку органу опіки та піклування, вирішено відібрати із сім'ї ОСОБА_1 дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернутися до суду з позовом про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав.

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із частиною першої статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною четвертої статті 155 СК України України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 8 Постанови КМУ від 24.09.2008 року № 866 "Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно частини першої статті 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.

Відповідно до роз'яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа "Мамчур проти України", № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв'язку із її тяжким станом здоров'я), а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

При винесенні рішення суд враховує положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Із матеріалів цивільної справи, також вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дітей за ч.1 ст.184 КУпАП. Так, відповідно до постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 13.11.2015 року, судова справа № 691/1150/15-п (внаслідок зловживання спиртними напоями неналежно виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від 21.02.2020 року, справа № 691/132/20 (03.01.2020 о 11 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання не виконувала передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх малолітніх дітей, а саме, перебуваючи у нетверезому стані залишила дітей без нагляду на тривалий термін), від 03.06.2021 року, справа № 691/485/21 (21.04.2021 року, близько 17 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , не виконувала передбачених законодавством обов'язків щодо виховання своїх неповнолітніх дітей, а саме: перебувала в стані алкогольного сп'яніння, в будинку антисанітарія, продукти харчування відсутні).

Наказами Служби у справах дітей № 4, № 5, № 6 від 03.01.2023 року неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , взяті на облік як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, по причині проживання в сім'ї, де батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд вважає обґрунтованим та законним рішенням виконавчого комітету ради про відібрання дітей, оскільки існували станом на момент його прийняття і наразі існують підстави для відібрання дітей від матері.

Приймаючи рішення про відібрання дітей, суд вважає наявними підстави для задоволення позову і в частині стягнення аліментів.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, та несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно частин першої - п'ятої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; повинні поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом частини 1 статті 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Положенням частин 3 та 4 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.

Згідно з чатиною 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач позов визнала.

При наведених вище конкретних обставинах суд вважає встановленим, що дійсно станом на день відібрання дітей існували умови, загрозливі для їх життя і здоров'я і були підстави для негайного їх відібрання від матері. Суд погоджується з тим, що на теперішній час є підстави для відібрання дітей від відповідача, оскільки умови для їх проживання відсутні і дійсно існує загроза для здоров'я дітей та їх життя. При цьому, відповідач ОСОБА_1 не спростовує, що вона не готова виконувати батьківські обов'язки самостійно, оскільки мати має низький рівень виховного потенціалу.

Суд вважає, що відібрання дітей від матері відповідає їх інтересам.

При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (справа "Савіни проти України") у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідач ОСОБА_1 , відповідно до частини третьої статті 170 СК України, не позбавлена можливості повернути дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, і суд за заявою матері може постановити рішення про повернення їй дітей.

При визначенні розміру аліментів на утримання трьох дітей з відповідача, суд враховує матеріальне становище відповідача, її згоду сплачувати аліменти, а також те, що відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, не звільняє її як матір від обов'язку щодо утримання дітей, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дітей у заявленому в позові розмірі, як такий, що відповідає нормі Закону, про стягнення аліментів у розмірі на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина 5 статті 183 СК України), починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повнолітнього віку.

Виходячи із вимоги статті 141 ЦПК України та статті 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн., з яких: витрати по сплаті судового збору за вимогу про відібрання дітей становлять 992,40 грн., витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей становлять 992,40 грн..

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання обов'язків по вихованню неповнолітнього та малолітніх дітей, та з урахуванням найкращих інтересів дітей, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та відібрання дітей без позбавлення останньої батьківських прав, стягнення аліментів на їх утримання.

Керуючись нормами Конвенції про права дитини, ст. ст. 8, 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст. 7, 150, 152, 155, 170, 180, 181, 182, 191 СК України, постановою КМУ від 24.09.2008 року № 866 "Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав", ст. ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 211, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Відібрати неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без позбавлення батьківських прав, та передати (залишити) дітей під нагляд Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Городищенської міської ради, для подальшого їх влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь особи або закладу, де будуть перебувати діти, аліменти на утримання дітей: неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 грудня 2022 року і до досягнення дітьми повнолітнього віку.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. П. Синиця