Ухвала

від 24.02.2023 по справі 712/1702/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа №712/1702/23

Провадження №1-кс/712/934/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі: слідчого судді ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 , погодженого прокурором спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62022100140000021 від 26.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді звернувся слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 з клопотанням про накладення арешту, в якому просить накласти арешт на майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із забороною відчужувати та розпоряджатися майном, а саме: земельною ділянкою площею 2 га, кадастровий номер 3223386500:02:005:0035, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2056166332233.

Клопотання обґрунтовує тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022100140000021 від 26.05.2022.

У ході досудового розслідування у зв`язку із наявністю достатніх доказів слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України незаконній порубці дерев на території природно-заповідного фонду, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки державним інтересам.

Досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням керівника Державного управління справами № 116-к від 16.04.2014 ОСОБА_6 призначено на посаду директора Державної організації «Лісове господарство Білоозерське» (далі ДО «ЛГ Білоозерське»).

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 , в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України з моменту призначення на вказану посаду, ОСОБА_6 є службовою особою правоохоронного органу, який постійно здійснює функції представника влади.

ОСОБА_6 , будучи директором ДО «ЛГ Білоозерське», діючи в порушення чинного законодавства України та всупереч Положення про Державну організацію «Лісове господарство Білоозерське», усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільну небезпечність та наслідки, спричинені перевищенням ним службових повноважень при видачі лісорубних квитків із завищеними обсягами деревини, що відводилась у рубку на території національного природного парку, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_6 , діючи умисно, в порушення вимог Положення про ДО «ЛГ Білоозерське», Санітарних правил в лісах України, Лісового Кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, незаконно видав лісорубні квитки серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, що призвело до незаконної порубки дерев природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859 грн. (один мільйон шістсот сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень нуль копійок), що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками державі у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.

Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки державним інтересам.

Крім того, за вказаних обставин ОСОБА_6 , діючи умисно, в порушення вимог Положення про ДО «ЛГ Білоозерське», Санітарних правил в лісах України, Лісового Кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», видавши лісорубні квитки серії КИ ЛРК № 007940, серії КИ ЛРК № 007942, серії КИ ЛРК № 007947, вчинив дії, які призвели до незаконної порубки дерев на території природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державі заподіяно шкоду на суму 1 646 859 грн. (один мільйон шістсот сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень нуль копійок), що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками державі у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України незаконній порубці дерев на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Підозра ОСОБА_6 обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Досудовим розслідуванням установлено, що діями ОСОБА_6 державі завдано шкоди на суму 1 646 859 грн. (один мільйон шістсот сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень нуль копійок)

Установлено, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_6 перебуває наступне майно, на яке можна накласти арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення: земельна ділянка площею 2 га (рілля, для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення), кадастровий номер 3223386500:02:005:0035, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2056166332233.

Документом, яким підтверджується право власності ОСОБА_6 на вказане майно, що належить арештувати, є інформаційна довідка № 321831254 від 03.02.2023 з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), допускається лише щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ч. 6 ст. 170 КПК України).

Враховуючи обставини кримінального провадження, забезпечення відшкодування збитків, спричинених державі внаслідок порушення чинного законодавства України, у даному кримінальному провадженні необхідним є накласти арешт на майно підозрюваного з метою відшкодування завданої шкоди.

Прокурор у судовому засіданні просив клопотання задовольнити з підстав, викладених у клопотанні, зазначив, що наразі цивільного позову до підозрюваного у даному кримінальному провадженні жодною особою не подано.

Підозрюваний та його захисник до судового засідання не викликались на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, якою передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

За вказаних обставин, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за відсутності підозрюваного власника майна.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін в судовому засіданні та дослідивши матеріали клопотання, дійшовши до наступного.

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно із п. 4 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні,а таксамо обґрунтованогорозміру неправомірноївигоди,яка отриманаюридичною особою,щодо якоїздійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання та зазначено прокурором у судовому засіданні на часрозгляду клопотання жодною уповноваженою особою від імені Держава Україна, якій завдано шкоду цим кримінальним правопорушенням, цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні не заявлено.

Отже, хоча вказаним кримінальним правопорушенням і завдана шкода державі, однак накладення арешту на майно підозрюваного для задоволення вимог майбутніх позовів суперечить принципу правової визначеності та порушить права власника майна.

До тогож,відповідно доп.4ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди; згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

На підставі ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).

За вказаних обставин, підстави для задоволення клопотання на цій стадії досудового розслідування відсутні, а тому у його задоволенні слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 , погодженого прокурором спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62022100140000021 від 26.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 24 лютого 2023 року о 8 год. 45 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1