Постанова

від 22.02.2023 по справі 645/2980/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/2980/21 Номер провадження 22-ц/814/1408/23Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.Ю. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І.В.

учасники справи

представник позивача - адвокат Максименко О.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Максименка Олега Вікторовича

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 червня 2021 року, ухвалене суддею Алтуховою О.Ю., повний текст рішення складено - 18 червня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», третя особа: Служба у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації, про негайне відібрання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Максименко О.В. звернувся до суду з позовом в порядку ч. 2 ст. 163 Сімейного кодексу України про негайне відібрання дитини, у якому просив суд відібрати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Комунального закладу «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» та передати її батькові ОСОБА_1 для проживання з ним.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини була позбавлена батьківських прав за позовом батька. 04.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Покотилівського дошкільного навчального закладу ясла-садок із заявою про зарахування своєї дитини, куди дитина мала піти з 02.09.2019 року. Під час проживання з батьком дитина ніколи не хворіла, про що свідчить виписка із медичної карти ОСОБА_2 , надана амбулаторією загальної практики сімейної медицини с. Бабаї, про те, що у період з 03.07.2016 року по 03.07.2019 року донька позивача хворіла по декілька днів один раз на ОРЗ та один раз гострим фарингітом, до амбулаторії дитину завжди приводив ОСОБА_1 . У дитини завжди було по декілька комплектів одягу. 03.07.2019 року до домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_1 , із застосуванням фізичної сили увірвався поліцейський Коритов та інші особи, які провели обшук будинку, а після цього забрали дитину ОСОБА_2 та відвели спочатку до сусідки, а потім забрали у батька на підставі рішення №45 від 05 липня 2018 року виконавчого комітету Бабаївської селищної ради. Проте, в цьому рішенні не зазначено дати прийняття опікунською радою рішення про відібрання дитини, складено акт не при відвідуванні домоволодіння ОСОБА_1 . При цьому, при огляді дитини лікарем ніяких порушень здоров`я виявлено не було. Рішення про відібрання дитини у ОСОБА_1 було прийняте не на підставі акту проведення оцінки рівня безпеки дитини, який є обов`язковим згідно п. 10 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 року. Також, це рішення не було винесено органом опіки та піклування у розумінні положень ч. 2 ст. 170 СК України, ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», оскільки у Бабаївській селищній раді відсутнє положення про службу у справах дітей. Зазначав, що відповідачем у порушення Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей, затвердженого постановою КМУ № 87 від 28.01.2004 року, було прийнято до себе дитину ОСОБА_2 на підставі направлення №88 від 17.07.2019 року служби у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації, яке не відповідає формі та змісту такого направлення, зазначеного в додатку 12 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, та без документів, передбачених у ст. 111 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей». У порушення вимог ч. 2 ст. 111 вказаного Закону та п.п. 17, 20 Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей, згідно яким граничний термін перебування дитини в ЦСПРД становить не більше 9 місяців, керівником служби у справах дітей ХОДА не було прийнято жодного рішення щодо дитини ОСОБА_2 . За час перебування дитини у відповідача стану її здоров`я та психічному стану загрожує небезпека, дитину не годують фруктами та ягодами, до яких вона звикла, не возять на море, дитина постійно знаходиться у пригніченому стані, терпить побиття від інших дітей. Кожна телефонна розмова ОСОБА_3 починається із запитання, коли вона поїде додому. Батько відвідував дитину дуже часто, за період з 18.07.2019 року по 06.03.2020 року 52 рази, у подальшому постійно спілкується з донькою по телефону. Відповідач відмовляв позивачу у прийнятті для харчування доньки динь, кавунів, персиків, інших фруктів тощо. Згідно ст. 112 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка) є закладами соціального захисту для проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, безпритульних дітей віком від 3 до 18 років, дітей, розлучених із сім`єю, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової, інших видів допомоги та подальшого їх влаштування. У рішенні про відібрання дитини не зазначено жодної підстави вважати ОСОБА_2 дитиною, яка перебуває у складних життєвих обставинах, зазначених у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства». Вона не перебуває на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», третя особа: Служба у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації про негайне відібрання дитини - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не усунуто обставин, які були підставою для відібрання дитини, а тому враховуючи положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України суд вважав, що повернення дитини ОСОБА_2 позивачу не буде відповідати інтересам дитини.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Максименко О.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ч.2 ст. 11 1 Закону України «Про органи в служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» без наявності визначеного психолого - медико -педагогічною комісією строку перебування дитини в Центрі було прийнято до себе дитину ОСОБА_2 на підставі направлення №88 від 17.07.1019 року служби у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації, яке не відповідає формі та змісту такого направлення, зазначеного в додатку 12 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженого Постановою КМУ від 24 вересня 2008 року №866. Зазначає, що ніякого рішення про відібрання дитини не існує, що було підтверджено відповідачем у судовому засіданні. Представник 3-ї особи в судовому засідання також пояснила, що відсутнє рішення суду про відібрання дитини та не надала відповіді на запитання суду про номер справи та дату винесення будь-яким органом рішення про відібрання дитини у батька, а також про продовження строку перебування ОСОБА_4 . Наголошує, що згідно з законом батько має право особисто здійснювати виховання своєї дитини, дитина повинна проживати разом з ним, оскільки він створив належні умови для виховання і проживання дитини, що підтверджується поданими ним доказами, яким суд не дав належної правової оцінки, однак, дитина тривалий час протиправно утримується в Центрі, чим порушуються його права як батька та права самої дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції (т.2 а. с. 110).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі (т.1 а.с. 119).

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року та 07 лютого 2022 року справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи (т.1 а.с. 128, 142).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Дорош А.І, суддів Лобова О.А., Триголова В.М.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року справу прийнято до провадження, закінчено проведення підготовчих дій та призначено її до розгляду в приміщенні Полтавського апеляційного суду з повідомленням (викликом) учасників справи на 10.20 год. 22 лютого 2023 року.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися представники відповідача Комунального закладу «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» та третьої особи Служби у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 10.02.2023 року судових повісток про виклик до суду на офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 148,149). Електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 26.08.2022 року про призначення справи до розгляду на 22.02.2023 року розміщений в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяви та клопотання про відкладення справи розглядом не надходили. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, повторно виданим 25 жовтня 2019 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 10).

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав стосовно малолітньої дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 13.09.2018 року (т. 1 а.с. 12-13).

З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2019 року комісією у складі: заступника селищного голови Михайличенка І., секретаря виконавчого комітету селищної ради Кабиш В., ДОП СП Харківського ВП Коритова Я., старшого інспектора по роботі з дітьми Жупінської О. , складено акт відвідування сім`ї ОСОБА_1 , яка перебуває у складних життєвих обставинах за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що на момент відвідування ОСОБА_1 знаходиться у стані сильного алкогольного сп`яніння, веде себе неадекватно. На подвір`ї та у будинку брудно. У холодильнику та на полицях запас продуктів харчування відсутній. Дитина одягнута брудно. При огляді лікарем дитини ніяких порушень здоров`я не виявлено. Акт підписаний членами комісії та сімейним лікарем Степаненко Л. , скріплений печаткою виконавчого комітету Бабаївської селищної ради (т. 1 а.с. 18).

03 липня 2019 року комісією у складі: заступника селищного голови Михайличенка І., секретаря виконавчого комітету селищної ради Кабиш В., старшого інспектора по роботі з дітьми Жупінської О. , сімейного лікаря Степаненко Л. складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що умови для проживання та розвитку дитини в будівлі відсутні (т. 1 а.с. 64).

З врахуванням ст. ст. 77, 78, 81, 95 ЦПК України суд першої інстанції зазначив, що підстав для визнання даних актів недопустимими доказами, як про це просив суд представник позивача через те, що вони складені не на місці та виготовлені друкованим способом, не підписані позивачем, то суд не вбачає для цього підстав, оскільки стороною позивача не доведено, що вказані докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно повідомлення служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації за №1661 від 16.07.2019 року малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у службі на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах на підставі наказу №59-СЖО від 02.07.2018 року (т. 1 а.с. 76, 107).

05 липня 2019 року виконавчим комітетом Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області прийнято рішення №45 від 05 липня 2019 року «Про невідкладне відібрання дитини у батька» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано невідкладно у батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із загрозою здоров`ю дитини (т. 1 а.с. 65).

11 липня 2019 року Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області подала до Харківського районного суду Харківської області позов про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с.64).

Сторони не заперечували, що дана справа судом по суті не розглянута.

17 липня 2019 року службою у справах дітей ХОДА складено направлення №88 на підставі клопотання служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації №1667 від 17.07.2019 року та Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, якою прийнято рішення №45 від 05 липня 2019 року «Про невідкладне відібрання дитини у батька», згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлена до КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» (т. 1 а.с. 57).

Згідно акту від 18 липня 2019 року дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято до КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» (т. 1 а.с. 56).

05 травня 2020 року Службою у справах дітей ХОДА погоджено продовження терміну перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» до розгляду судом питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав (т. 1 а.с 121-122).

За результатами розгляду справи по суті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у відповідача правових підстав для знаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» не знайшли свого підтвердження, з врахуванням наступного.

Згідно ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Відповідно ч. 1 ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Рішення від 05 липня 2019 року №45 від 05 липня 2019 року «Про невідкладне відібрання дитини у батька» прийнято виконавчим комітетом Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області.

За доводами представника позивача направлення №88 від 17.07.2019 року служби у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації не відповідає формі та змісту направлення, зазначеного у додатку 12 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ №866 від 24.09.2008 року, проте, у вказаному додатку наведено форму направлення (путівки) на влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку або загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

При цьому, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та влаштована не до дитячого будинку або загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а до закладу соціального захисту для дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, оскільки згідно наказу служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області №59-СЖО від 02.07.2018 року неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (т.1 а.с. 107).

Згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно виписки із медичної карти ОСОБА_2 від 11.07.2019 року дитині встановлений первинний діагноз: залізодефіцитна анемія, функціональне овальне вікно (т. 1 а.с. 198-199).

Відповідно виписки з медичної карти ОСОБА_2 від 29.07.2019 року дитині встановлений первинний діагноз: функціональне овальне вікно. З виписки також вбачається, що до року дитина консультувалася у кардіолога, невролога та хірурга, був поставлений діагноз: функціональне овальне вікно. Більше дитина не консультувалася у кардіолога до наступного часу (т. 1 а.с 16).

Виконавчим комітетом Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області як органом опіки та піклування було прийнято рішення від 05.07.2019 р. №45 «Про невідкладне відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_1 у зв`язку із загрозою здоров`ю дитини». У семиденний строк після постановлення рішення орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом про позбавлення батька батьківських прав.

Згідно ч. ч 1, 2 ст. 111 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» центри соціально-психологічної реабілітації дітей утворюються, реорганізуються та ліквідуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських і районних у містах рад і підпорядковуються відповідній службі у справах дітей для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

Строк перебування дитини в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей залежить від конкретних обставин, але не може перевищувати відповідно 9 і 12 місяців у разі стаціонарного і денного перебування. Строк перебування дитини в центрі визначається психолого-медико-педагогічною комісією за погодженням із відповідною службою у справах дітей.

Згідно п. 20 Типового положення про центр соціально - психологічної реабілітації дітей, затвердженого постановою КМУ №87 від 28 січня 2004 року, рішення про вибуття дитини з центру приймається відповідною службою у справах дітей, якій підпорядковується центр. Підставою для вибуття дитини з центру є завершення курсу реабілітації і повернення дитини на виховання до батьків (одного з них) або осіб, що їх замінюють; усиновлення дитини, влаштування під опіку, піклування, до прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу; повернення або влаштування дитини до закладу інтернатного типу; досягнення дитиною повноліття.

У вказаних нормативних актах не зазначено, що закінчення строку перебування дитини в центрі соціально-психологічної реабілітації є безумовною підставою для повернення її батькам, у зв`язку із чим 05 травня 2020 року Службою у справах дітей ХОДА погоджено продовження терміну перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» до розгляду судом питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Згідно ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила, для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали, проте документів від органу опіки та піклування щодо відсутності причин, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьком не надходило.

Позивач стверджував, що доказом належного виконання ним батьківських прав по відношенню до дочки є те, що він вчинив дії по зарахуванню дитини до дитячого садочку, позитивно характеризується за місцем роботи, за життя з батьком дитина майже не хворіла.

Проте, з наданої характеристики з Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті на ОСОБА_1 , встановлено, що вона не має дати її складення, в зв`язку із чим достовірно встановити чи працює позивач у даній медичній установі неможливо (т. 1 а.с. 17).

Вивченням медичної карти дитини №74 судом першої інстанції встановлено, що за час знаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» вона неодноразово перебувала на лікуванні у медичних установах, проте, цей факт самостійно не може свідчити на користь того, що відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьком.

У судовому засіданні були прослухані аудіо-записи, зроблені представником позивача під час телефонних розмов з ОСОБА_6 , які за доводами представника свідчать про те, що дитина під час перебування у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» знаходиться у пригніченому стані, піддається побиттю з боку інших дітей тощо.

Проте, з огляду на вік дитини (7 років) та на структуру бесід, під час яких дитина не надає розгорнутих відповідей, а говорить односкладно «так» чи «ні», а іноді на одне і же ж питання відповідає і «так» і «ні», постійно запитує, коли вона поїде додому, суд першої інстанції не визнав даний доказ належним у даній справі.

Окрім того, службою у справах дітей ХОДА на виконання ухвали суду від 07 травня 2021 року проведено бесіду з дитиною ОСОБА_6 , під час якої дитина не висловлювала скарг щодо поганого поводження з нею у Центрі . Висловила бажання повернення у родину батька (т. 2 а.с. 60).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи сторони позивача належними та допустимими доказами не підтверджені, спростовуються дослідженими судом доказами, які покладенні в основу даного рішення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Предметом даного спору є відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення її до батька ОСОБА_1 .

Згідно з ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у ч.1 статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно ст. 231 Закону України «Про охорону дитинства», усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб`єкти соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб`єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності.

У разі, якщо у зв`язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім`я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, зобов`язані в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини. Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють (пункт 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (далі - Порядок).

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров`я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров`ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров`я для обстеження стану її здоров`я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована у відповідний навчально-виховний заклад.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільській, селищній раді об`єднаної територіальної громади клопотання про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення про відібрання дитини звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або ж з позовом про відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Відібрання дитини у батьків може відбуватися також за постановою прокурора.

Відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування чи прокурора - це тимчасовий засіб захисту прав дитини.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Згідно матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що згідно наказу №59 СЖО від 02.07.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в службі як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах (т.1 а.с. 107). Батько ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_2 за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13.08.2018 року (т.1 а.с. 12-13).

03 липня 2019 року комісією у складі: заступника селищного голови Михайличенка І., секретаря виконавчого комітету селищної ради Кабиш В., старшого інспектора по роботі з дітьми Жупінської О. , сімейного лікаря Степаненко Л. складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що умови для проживання та розвитку дитини у будівлі відсутні. У будинку дуже брудно, антисанітарія, повітря тяжке «сморід», в кутках кімнати розміщено якесь сміття, кухонний посуд брудний, постільна білизна схожа на ганчір`я. У кутку кімнати знаходиться велика кількість порожньої скляної тари після алкогольних напоїв. Місце для відпочинку та розвитку дитини взагалі відсутнє (т. 1 а.с. 64).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в акті не зазначено, що у будинку дитина має своє відведене облаштоване місце (окрему кімнату) з дитячим ліжком, дитячим столом для занять, шафою, іграшками, забезпечена відповідним приладдям за віком та за інтересами для свого розвитку (зошити, альбоми, олівці, фарби тощо), має сезонний одяг, взуття тощо.

05 липня 2019 року виконавчим комітетом Бабаївської селищної ради прийнято рішення про невідкладне відібрання дитини у батька та влаштування дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей (т.1 а.с. 65-66).

З врахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо відсутності рішення суду про відібрання дитини є необґрунтованими.

Колегія суддів, вважає, що матеріалами справи достовірно підтверджується, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області була відібрана від батька ОСОБА_1 , що відповідає п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини». При цьому, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштована не до дитячого будинку або загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а до закладу соціального захисту для дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Крім того, згідно матеріалів справи 11 липня 2019 року Бабаївською селищною радою Харківського району Харківської області подано до суду позовну заяву про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа №635/5286/19).

На даний час справа не розглянута. У зв`язку зі зміною підсудності, справа №635/5286/19 надійшла на розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області, на 26.12.2022 року у справі призначалося підготовче судове засідання.

Питання перебування малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Харківському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей перебуває на контролі адміністрації Центру (т.1 а.с. 108 - 114).

05 травня 2020 року службою у справах дітей ХОДА погоджено продовження терміну перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у КЗ «Харківський обласний ЦСПРД» до розгляду судом питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав (а.с. 121-122), що також не суперечить чинному законодавству.

За результатами перегляду справи в апеляційному суді колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на виконання ч. 3 ст. 170 СК України не надано суду доказів, які б підтвердили, що відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини та були підставою для відібрання ОСОБА_3 , зокрема, про створення для дитини безпечних умов проживання та її розвитку.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під опікою держави та влаштована у відповідний освітній заклад, де забезпечена належними умовами для проживання, виховання та духовного розвитку, а тому, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини та у зв`язку з не вирішенням питання про позбавлення/відмову у позбавленні батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої ОСОБА_13 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність на час вирішення даного спору законих підстав для повернення дитини батьку.

Разом з тим, це не перешкоджає у подальшому вирішенню питання про повернення дитини за наявності для цього, визначених законом підстав, та з урахуванням прийнятого судового рішення у справі №635/5286/19.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максименка Олега Вікторовича - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 червня 2021 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов