Рішення

від 09.02.2023 по справі 754/15847/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/124/23

Справа №754/15847/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2023 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю: секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача-1 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання частково недійсними угод та визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання частково недійсними угод та визнання права власності на квартиру.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 23.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Також ухвалою суду від 23.10.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі відмовлено.

05.11.2021 позивачем на виконання ухвали суду надано нову редакцію позовної заяви, в якій позивач уточнив позовні вимоги та просив суд:

1. Визнати частково недійсним Договір відступлення права вимоги за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015, укладений 16.09.2019 між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», в частині ОСОБА_4 .

2. Визнати частково недійсним Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування від 16.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця» та ОСОБА_4 , в частині ОСОБА_4 .

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений шлюб. ОСОБА_4 , відповідач за позовом, є матір`ю дружини позивача. 16.09.2019 між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та TOB «Фінансова компанія «Столиця» був укладений Договір відступлення права вимоги за Договором № 12 участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015, за яким ОСОБА_7 передав на користь відповідачки свої права та зобов`язання стосовно участі у фонді фінансування будівництва виду «А», об`єктом будівництва, за яким є житловий будинок АДРЕСА_2 . 16.09.2019 після укладення зазначеного вище Договору ОСОБА_4 сплатила 523980,00 грн. повної вартості об`єкта будівництва. Також 16.09.2019 між ТОВ Фінансова компанія «Столиця» та ОСОБА_4 після сплати останньою повної вартості квартири, був укладений Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування, за яким ТОВ Фінансова компанія «Столиця» відступила на користь ОСОБА_4 об`єкт інвестування, а саме кв. АДРЕСА_1 . 16 вересня 2019 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Фіаніт», що діяло від імені ТОВ Фінансова компанія «Столиця», був складений Акт прийому-передачі об`єкта інвестування. Позивач стверджує, що реальним довірителем за зазначеними вище угодами був він, а відповідачка, незважаючи на те, що нею власноручно були підписані угоди «за довірителя» є фіктивним інвестором вказаної квартири. Між позивачем та ОСОБА_4 відбулась домовленість про те, що кв. АДРЕСА_1 вона оформить на себе, а в подальшому переоформить на позивача шляхом дарування. Проте, сімейне життя у позивача з дружиною не склалось і на даний час Дніпровським районним судом м. Києва розглядається позов ОСОБА_6 про розірвання шлюбу (справа №755/8744/21).

Позивач вказує, що він проводив всі перемовини з ОСОБА_5 та ТОВ Фінансова компанія «Столиця» про відступлення права вимоги за укладеними договорами про участь у фонді фінансування будівництва кв. АДРЕСА_1 . Ця квартира набувалася для його сім`ї. Тому, ОСОБА_4 в цьому процесі не приймала жодної участі. ОСОБА_4 була присутня тільки на підписанні всіх необхідних документів. До їх підписання вона навіть не бачила ні сторін за договорами, ні самої квартири. Здійснював оплату вартості квартири і передавав кошти також позивач.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження.

27 січня 2022 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . У відзиві йдеться про те, що відповідно до умов договору відступлення ОСОБА_5 передав (відступив) на користь ОСОБА_4 свої права та зобов`язання, а ОСОБА_4 прийняла (набула) все та будь-яке належне ОСОБА_5 право вимоги та зобов`язання за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015. З моменту набуття чинності цим Договором, до ОСОБА_4 перейшли усі зобов`язання ОСОБА_5 , як сторони, що іменується «Довіритель» у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015. У взаємовідносинах із Товариством ОСОБА_4 виступала від власного імені. Представник відповідача вказує, що з огляду на надані позивачем докази, не вбачається за можливе дійти висновку, що між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір доручення за умовами якого ОСОБА_4 зобов`язувалась придбати для позивача квартиру. Договір відступлення права вимоги від 16.09.2019 за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015 та Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування від 16.09.2019 були укладені в порядку та у формі передбаченій чинним законодавством України, їх зміст не суперечить законодавству України, волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, й сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, й правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно відсутні підстави для визнання даних договорів недійсними повністю або частково.

11 лютого 2022 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що ОСОБА_4 ніколи не укладала з позивачем жодних договорів, в яких би вона виступала, як повірений позивача, а квартира придбана нею за власні кошти і для власного користування. Твердження позивача, що ОСОБА_4 є фіктивним інвестором не можуть підтверджуватись показами заявлених свідків, оскільки дані свідки не були свідками укладання договору доручення з тих підстав, що такий договір ніколи не укладався між позивачем і відповідачем. Участь позивача у спілкуванні з приводу вибору квартири та його присутність при спілкуванні ОСОБА_4 з первісними кредиторами мала просто консультативний характер, оскільки він був на той час членом сім`ї відповідача, але жодним чином не вказує на наявність договору доручення та будь-які конкретні юридичні дії за таким договором. Позивач дійсно був присутній при обговорювані умов та укладанні Договорів, але як сторонній спостерігач. Позивач намагається ввести суд в оману щодо наявності в нього будь-яких прав на квартиру відповідача, що не відповідає дійсності. Відповідач купувала квартиру АДРЕСА_1 за власні кошти, які отримала від продажу земельних ділянок та з власних накопичень. Так, відповідач 16.09.2019 продала дві належні їй на праві приватної власності земельні ділянки та додавши до них власні збереження, які накопичувала все життя - придбала майнові права на об`єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

12 травня 2022 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт» подані письмові пояснення, в яких представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник зазначає, що згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 346/2238/15-ц нормами Цивільного кодексу України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Позивачем не надано суду ніякої довіреності, виданої ним на ім`я ОСОБА_4 , яка б підтверджувала його твердження, що ОСОБА_4 у взаємовідносинах з ТОВ «Фінансова компанія «Столиця» виступала від імені позивача. Укладеними договорами не було порушено ніяких прав та інтересів позивача, а відповідно відсутні для задоволення його позовних вимог.

31.10.2022 до суду від позивача надійшла позовна заява (уточнена), згідно з вимогами якої позивач просить:

- визнати частково недійсним Договір відступлення права вимоги за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015, укладений 16.09.2019 між ОСОБА_5 , як «Первісним довірителем», ОСОБА_4 , як «Новим довірителем», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», як «Управителем», в частині «Нового довірителя» Сушко Ірини Павлівни, та визнати «Новим довірителем» за цим Договором ОСОБА_1 ;

- визнати частково недійсним Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування від 16.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», як «Управителем», та ОСОБА_4 , як «Довірителем», в частині «Довірителя» ОСОБА_4 , та визнати «Довірителем» за цим Договором ОСОБА_1 ;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію кв. АДРЕСА_1 за номером запису 33349782 на ім`я ОСОБА_4 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 лютого 2023 року.

У судове засідання 09 лютого 2023 року позивач та його представник з`явились, підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. Представник відповідача-1 (Сушко І.П.) також з`явився у судове засідання та заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Інші учасники справи до суду не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача-1, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві. Шлюб розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2021 у справі № 755/8744/21.

23 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця» (Управителем) та ОСОБА_5 (Довірителем) було укладено Договір № 12 про участь у фонді фінансування будівництва. Об`єктом будівництва є житловий будинок АДРЕСА_2 (п. 1.5). Довіритель до введення житлового будинку в експлуатацію вносить на рахунок Управителя кошти в розмірі 524964,00 грн., що становить 100 % вартості об`єкта інвестування (п. 5.2).

16 вересня 2019 року між ОСОБА_5 (первісним довірителем), ОСОБА_4 (новим довірителем) та TOB «Фінансова компанія «Столиця» (управителем) укладено Договір відступлення права вимоги за Договором № 12 участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015, за яким ОСОБА_7 передав на користь ОСОБА_4 свої права та зобов`язання за Договором про участь у фонді фінансування будівництва виду А, об`єктом будівництва, за яким є житловий будинок АДРЕСА_2 , й згідно з яким за первісним довірителем закріплений об`єкт інвестування з характеристиками: квартира, частка довірителя складає 100/100 від загальної площі інвестування; житловий будинок № 3 ; номер об`єкта інвестування - 239; поверх - 23; кількість кімнат - 2; загальна площа - 64,02 кв.м.; фактична площа - 63,9 кв.м. (п. 1.1).

Таким чином, ОСОБА_4 у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця» набула прав та обов`язків довірителя щодо об`єкта інвестування.

Згідно з довідкою № 236 про оплату 100 (ста) відсотків вартості фактичної загальної площі об`єкта інвестування згідно з Договором відступлення права вимоги від 16 вересня 2019 року до договору № 12 від 23.09.2015 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 16.09.2019 ОСОБА_4 , яка діє від свого імені відповідно до договору відступлення права вимоги від 16.09.2019 до договору № 12 від 23.09.2015 про участь у фонді фінансування будівництва набула майнові права на об`єкт інвестування (за адресою АДРЕСА_4 , загальна фактична площа 63,9 кв.м.). 100 % вартості фактичної загальної площі в сумі 523980,00 грн. сплачено в повному обсязі.

16.09.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Столиця» (управителем) та ОСОБА_4 (довірителем) після сплати останньою повної вартості квартири, був укладений Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Столиця» відступила на користь ОСОБА_4 об`єкт інвестування, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_5 , кімнати - 2, загальна фактична площа 63,9 кв.м.

Також 16 вересня 2019 року між ОСОБА_4 (довіритель) та ТОВ «Фіаніт», в інтересах якого діяло ТОВ «Житлоекономія» (забудовник) був складений Акт прийому-передачі об`єкта інвестування, за яким забудовник передає, а довіритель приймає квартиру за адресою АДРЕСА_5 , кімнати -2, загальна фактична площа 63,9 кв.м.

У вказаному Акті також зазначено, що вартість квартири сплачена довірителем.

У матеріалах справи містяться договори купівлі-продажу земельної ділянки № 4885 та № 4886 від 16.09.2019 (копії), посвідчені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., відповідно до яких ОСОБА_4 продала ОСОБА_9 земельні ділянки вартістю 298 000,00 грн. та 12750,00 грн. відповідно.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182071377 від 23.09.2019 квартира за адресою АДРЕСА_6 , загальна площа 63,9 кв.м. зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджує, що квартира за адресою АДРЕСА_6 була придбана за його кошти, а ОСОБА_4 є фіктивним інвестором, між сторонами існувала домовленість, що відповідачка переоформить спірну квартиру на позивача шляхом дарування. Позивач посилається на положення ст. 1000 ЦК України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 299/857/19.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 678/326/17.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України), обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 522/23819/15-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Слід зауважити, що в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19) було зроблено висновок, що при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд повинен встановити, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає; вказаний договір відповідно до статей 235, 236 ЦК України може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір. Зокрема, за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти було придбано майно.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19, провадження № 61-1188св21.

Однак у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17 (провадження № 61-2308св19), а також для забезпечення єдності судової практики відступив і від аналогічного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19, провадження № 61-1188 св 21.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми права, згідно з яким «нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору».

Отже, підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів в частині сторони договору « ОСОБА_4 » у суду немає.

Окрім того, за правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20.

Доказів того, що позивач мав кошти на придбання квартири та вносив кошти на виконання умов договору відступлення права вимоги від 16.09.2019 до договору № 12 від 23.09.2015 про участь у фонді фінансування будівництва матеріали справи не містять. Водночас позивачем не доведено неможливість відповідачки ОСОБА_4 здійснити придбання квартири, враховуючи те, що на момент укладення спірних договорів 16.09.2021 відповідачкою здійснено продаж земельних ділянок, що підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим підстав вважати, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи відсутні.

Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до положень статей 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з ч. 1 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

ОСОБА_1 не надав доказів, що між ним та ОСОБА_4 був укладений договір доручення на придбання спірної квартири для позивача, оскільки ні довіреності, і ні договору доручення матеріали справи не містять.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

З огляду на зазначене, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання частково недійсними угод та визнання права власності на квартиру немає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 18, 76-83, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіаніт», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання частково недійсними угод та визнання права власності на квартиру відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач-1 - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач-2 - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», код ЄДРПОУ 33052113, місцезнаходження: вул. Будіндустрії, 5.

Відповідач-4 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіаніт», код ЄДРПОУ 32212775, місцезнаходження: м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 8, кв. 4-а.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, місцезнаходження: АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення складено 24.02.2023.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК