Постанова

від 14.02.2023 по справі 380/159/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/159/22 пров. № А/857/18746/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засіданняРибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року (головуючий суддя Мричко Н.І., м. Львів, повний текст складено 19.12.2022) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 24886/13-01-07-05 від 10.11.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 165609,00 грн та №24890/13-01-07-05 від 10.11.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 293335,83 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 10.11.2021 № 24886/13-01-07-05 та від 10.11.2021 №24890/13-01-07-05. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАР ЛТД» судовий збір у розмірі 6884 (шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 18 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права, тому просить скасувати таке та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд погодився із доводами позивача про те, що про реальність господарських операцій ТзОВ «Крамар ЛТД» з придбання, доставки та монтажу дверей у ТзОВ «Розфуд» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та використані у господарській діяльності підприємства.

Документальною перевіркою встановлено: ТЗОВ «КРАМАР ЛТД» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаєморозрахунках із контрагентом ТОВ «РОЗФУД» всього у сумі 234 668,66 грн. у тому числі за травень 2019 року у сумі 50 000,00 грн., за грудень 2019 року у сумі 172 501,66 грн., за лютий 2020 року у сумі 12 167,00 грн.

Згідно Договору поставки №10/04/2019 від 10.04.2019 р. укладеного між ТЗОВ «КРАМАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 38978420) в особі директора Крамара Д.В. (Покупець) та ТОВ «РОЗФУД» (код ЄДРПОУ 39736613) в особі директора Розумного О.В., (Постачальник), Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця у визначені Договором строки Товар, а Покупець зобовґязується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього обумовлену Договором грошову суму (п.1.1. Договору).

До договору поставки від 10.04.19 №10/04/2019 надано: специфікацію №1 від 10.04.19 на поставку дверей автоматичних відкатних морозильних 5 шт., доставку та монтаж в м. Львів 7 дверей, специфікацію №2 від 10.04.19 на поставку маятникових дверей 2 шт.

Проте, позивачем надано видаткову накладну від 22.01.20 №РН-0000088 та рах.- факт. від 03.12.19 №СФ-000227 на поставку дверей відкатних морозильних -1 шт. та воріт швидкісних проріз. 1 шт., та також, видаткову накладну від 17.03.20 №РН-0000115 та рах.- факт №СФ-0000022 від 30.01.22 на поставку відкос н/ж на пром. двері 1 шт.

Попри це такі партії товару не узгоджені відповідними специфікаціями. Разом із тим, у всіх видаткових накладних зі сторони отримувача товару міститься тільки підпис та печатка та відсутня ідентифікація осіб, які одержали товар.

Також, до матеріалів справи позивачем надано акт від 08.01.2020 №ОУ-0000001 на сумі 212010 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 3535 грн. щодо доставки і монтажу 7-ми дверей. Акт приймання-здачі робіт від 08.01.20 не містить місця його складання.

Як зазначено у договорі, специфікаціях, видаткових накладних місцем складання таких документів є м. Київ.

Позивачем не надано підтвердження щодо відряджень працівників підприємства у м.Київ 10.04.19, 08.01.20, 22.01.20, 17.03.20, 29.01.21 для складання договору та специфікацій, отримання ТМЦ.

Позивачем не надало ТТН чи інших документів щодо транспортування товару від ТОВ «РОЗФУД».

Позивачем не надано документів на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад, його рух та списання.

Із долучених позивачем договорів: оренди складського приміщення від 02.05.16 №01/5-2 та оренди холодильного приміщення від 01.03.17 №3 вбачається, що проводити перепланування об`єкта оренди та здійснювати поліпшення можна тільки за згодою орендодавця. Для отримання згоди орендар подає на розгляд орендодавця план та кошторис, про що обов`язково зазначається у письмовому вигляді. За письмовою згодою орендодавця дозволяється встановлювати та/або використовувати в орендованому приміщенні спеціальне устаткування та/або обладнання.

Позивачем не надано письмової згоди орендодавця для встановлення дверей у орендованому приміщенні. Згідно баз даних ІС «Податковий блок»: ТОВ «РОЗФУД» зареєстровано 07.04.2015 №10681020000039352. Перебуває на обліку в 2650. ГУ ДПС у м.Києві.

Основним видом діяльності є: 28.93-виробництво машин i устаткування для виготовлення харчових продуктiв i напоїв, перероблення тютюну. Юридична адреса: АДРЕСА_1 , Керівник: Розумний Олексій Володимирович, Головний бухгалтер: Розумний Олексій Володимирович,

Згідно баз даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «РОЗФУД» сформовано податковий кредит від наступних ризикових контрагентів: 42536143 ТОВ «МЕТЕРЛІНК», 1028 ГУ ДПС У Київській області (м. Бориспіль), вид діяльності: Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Звітність по ЄСВ не подано, Декларацію по ПДВ прийнято до відома.

ТОВ «МЕТЕРЛІНК» в свою чергу сформовано податковий кредит від наступного ризикового контрагента: ТОВ «Лойс Трейд».

Як видно з вищенаведеної інформації, згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання товарів по ланцюгу постачання зазначених у податкових та видаткових накладних (дверей) підприємством ТОВ «РОЗФУД», які були «продані» на ТзОВ «КРАМАР ЛТД», встановлено обрив ланцюга постачання.

Враховуючи вищенаведене, відсутнє підтвердження фактичного придбання ТМЦ у ТОВ «РОЗФУД».

ТЗОВ «КРАМАР ЛТД» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «РОЗФУД» у сумі 234 668,66 грн.

Згідно п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене про відсутність реальності господарської операції свідчить: - отримання майнової вигоди чи права на неї учасника операції ТЗОВ «КРАМАР ЛТД» шляхом зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. (вищевказана інформація щодо підміни товарів та обриву ланцюга постачання до контрагента ТОВ «РОЗФУД» (код ЄДРПОУ 39736613).

Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, на порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТЗОВ «КРАМАР ЛТД» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаєморозрахунках із контрагентом ТОВ «РОЗФУД» всього у сумі 234 668,66 грн.

Також, суд прийшов до висновку, що податковим органом помилково віднесено наявну у бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість по контрагенту ФОП ОСОБА_1 , яка виникла згідно договору від 21.03.16 №2016/05 до безнадійної та не включення такої заборгованості до доходу.

Так, суд вважав, що таку суму заборгованості не можна вважати безнадійною, оскільки, укладеною між сторонами додатковою угодою до договору термін позовної давності збільшено до семи років, строк позовної давності не минув на час проведення перевірки, а тому таку заборгованість не можна вважати безнадійною.

ТЗОВ «КРАМАР ЛТД» не включило до складу «Інших операційних доходів» (рядок 2120) Звіту про фінансові результати за ІІ кв. 2021 року суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 920050 грн. контрагенту ФОП ОСОБА_1 (по договору №2016/05 від 21.03.2016р) у сумі 920050 грн., що обліковувалась на бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 30.06.2021р. та виникла станом на 01.01.2017 р. у сумі 920050 грн.

Згідно наданої до перевірки картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (по договору №2016/05 від 21.03.2016р) за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 розрахунки не здійснювались.

Відповідно до п.п.14.1.11. ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року « 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (із змінами та доповненнями), визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Враховуючи вищенаведене, ТЗОВ «КРАМАР ЛТД» порушуючи вимоги п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України; п.5, п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV; Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності, занижено інші операційні доходи (рядок 2120) Звіту про фінансові результати за ІІ кв. 2021 року у сумі 920050 грн.

Статтею 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані: вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 ПК); забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 ПК).

Абзацом першим пункту 44.6 цієї статті визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.12.2022 13 задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки, позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Апелянт зазначає, що позивач не скористався своїм правом незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, подавши заперечення до акту перевірки. Заперечення на акт планової перевірки від 16.09.2021 року № 17958/13-01-07- 05/38978420 до ГУ ДПС не надходило, письмові пояснення чи додаткові документи щодо обставин виявлених порушень не надавались.

Вважає, що згадана вище додаткова угода не може бути належним та допустимими доказом збільшення строку позовної давності.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Крамар ЛТД», за результатами якої складено акт від 16.09.2021 №17958/13-01-07-05/38978420 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Крамар ЛТД» за період діяльності з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2021 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2021 року щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України; пунктів 5, 7 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 165609,00 грн за II кв. 2021 року;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 234668,66 грн за липень 2020 року.

На підставі Акта перевірки від 16.09.2021:

за порушення позивачем пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України; пунктів 5, 7 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 165609,00 грн за II кв. 2021 року, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.11.2021 № 24886/13-01-07-05 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 165609,00 грн.;

за порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 234668,66 грн за липень 2020 року, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.11.2021 №24890/13-01-07-05 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 293335,83 грн.

Надаючи оцінку правомірності податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС у Львівській області від 10.11.2021 № 24886/13-01-07-05 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 165609,00 грн, суд першої вірно врахував, що відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу.

Базою оподаткування таким податком, відповідно до пункту 135.1. статті 135 ПК України, є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим зазначеного пункту.

Стаття частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З Акту перевірки від 16.09.2021 вбачається, що перевіркою встановлено заниження позивачем задекларованих показників у рядку 2120 Звіту про фінансові результати «Інші операційні доходи» зі ІІ кв. 2021 у сумі 920050,00 грн, а саме: ТзОВ «КРАМАР ЛТД» не включило до складу «Інші операційні доходи» (рядок) 2120 Звіту про фінансові результати за ІІ кв. 2021 року суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 920050,00 грн контрагенту ОСОБА_1 (по договору від 21.06.2016 №2016/05) у сумі 920050,00 грн, що обліковувалась на бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 30.06.2021 та виникла станом на 01.01.2017 у сумі 920050,00 грн. Згідно з наданою до перевірки картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (по договору від 21.06.2016 №2016/05) за період з 01.01.2017 по 10.06.2021 розрахунки не здійснювались. На підставі цих обставин відповідач сформував висновок про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 165609,00 грн за II кв. 2021 року.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що 21.03.2016 між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ТзОВ «Крамар ЛТД» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 2016/05 (далі Договір від 21.03.2016).

Згідно з пунктом 1.1. Договору від 21.03.2016 в порядку та на умовах, визначених у такому Договорі, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити Товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться у видаткових накладних, які підписуються та скріплюються печатками обох Сторін та є невід`ємною частиною вказаного Договору.

Оплата вартості (ціни) Товару здійснюється Покупцем на умовах оплати вартості (ціни) Товару з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної та фактичного отримання Товару Покупцем.

На виконання умов Договору від 21.03.2016 ФОП ОСОБА_1 впродовж березня - грудня 2016 року відвантажив ТзОВ «Крамар ЛТД» товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Позивач частково оплатив отриманий на підставі видаткових накладних товар, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Згідно з розрахунками з контрагентом ФОП ОСОБА_1 по Договору від 21.03.2016 за період з 01.01.2016 по 30.06.2021 кредиторська заборгованість ТзОВ «Крамар ЛТД» складає 920050,02 грн.

Формуючи висновок про не включення позивачем до складу «Інші операційні доходи» (рядок) 2120 Звіту про фінансові результати за ІІ кв. 2021 року суми безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 920050,00 грн, відповідач виходив з того, що така заборгованість виникла станом на 01.01.2017 і упродовж 3-річного строку позовної давності до 10.06.2021 погашена не була.

Надаючи оцінку такому висновку, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Для кваліфікації заборгованості безнадійною за цією ознакою обов`язковим є встановлення факту спливу строку позовної давності за зобов`язаннями, з приводу яких виникла така заборгованість, яка регулюється статтею 256 ЦК України, яка дефініціює позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, суд правильно вказав, що у відповідності до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З огляду на це, правильним є твердження, що позовна давність тривалістю у три роки може бути збільшена за домовленістю сторін.

Судом з`ясовано, що у Договорі від 21.03.2016 не визначено строку позовної давності, відтак підлягали застосуванню положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності тривалістю у три роки, однак 06.04.2016 між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ТзОВ «Крамар ЛТД» (Покупець) укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 21.03.2016, згідно з якою Сторони погодили доповнити Розділ 7. Договору від 21.03.2016 пунктом 7.4. та викласти його в такій редакції: «Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності щодо зобов`язань сторін за цим договором становить сім років».

При цьому, суд правильно врахував, що питання надання платниками податків документів до перевірки врегульовано статтею 85 ПК України, пунктом 85.2 якої передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що усі запитувані в усному порядку посадовими особами контролюючого органу документи були надані ним під час перевірки. У пункті 2.7 (сторінка 6) Акту перевірки від 16.09.2021 зафіксовано таке: «Платнику податків ТзОВ «КРАМАР ЛТД» надано запит від 16.08.2021 №23829/6/13-01-07-05 «Про надання документів та інформації». Документи та інформація надані.» Разом з цим, на сторінці 14 Акта перевірки від 16.09.2021 міститься запис про те, що посадові особи не надали належним чином завірених копій документів та пояснень.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У матеріалах справи відсутні докази складення акта, який би зафіксував факт відмови позивача від надання копій документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, що підтверджує доводи позивача про відсутність доказів, зі сторони контролюючого органу, про ненадання під час перевірки Додаткової угоди №1 від 06.04.2016 до Договору від 21.03.2016.

Зважаючи на викладене, враховуючи положення Додаткової угоди №1 до Договору від 21.03.2016, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що строк позовної давності, визначений сторонами у зобов`язанні не сплинув, а тому заборгованість (яка згідно з висновком відповідача виникла 01.01.2017) задекларована позивачем по рахунку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» у розмірі 920050,00 грн у відповідності до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України не можна вважати безнадійною, що не зумовило сплати податку на прибуток. Відтак, безпідставним та необґрунтованим є висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 165609,00 грн за II кв. 2021 року.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 10.11.2021 №24890/13-01-07-05 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 293335,83 грн, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 вказаного Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 вказаного Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

У пункті 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що 10.04.2019 між ТзОВ «Крамар ЛТД» в особі директора Крамара Д.В. (Покупець) та ТзОВ «РОЗФУД» (код ЄДРПОУ 39736613) в особі директора Розумного О.В. (Постачальник) укладено договір поставки (довгостроковий) № 10/04/2019 (далі Договір від 10.04.2019), згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця у визначені Договором строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2. Договору від 10.04.2019 предметом поставки є Товар, перелік якого, та термін поставки, зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних або специфікаціях до Договору, або в інших документах, підписаних Сторонами, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що постачання здійснюється самовивозом зі складу Постачальника або на умовах доставки до складу Покупця чи на визначену адресу (адреса вказується на кожну поставку у Додатку (специфікації) до Договору) на умовах: EXW - склад Постачальника, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010; EXW - склад транспортної компанії (Нова пошта, Делівері, CAT, Інтайм, Нічний Експрес і т.д.) згідно правил ІНКОТЕРМС-2010; якщо інше не вказано у специфікаціях до даного Договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачається також можливість здійснення поставки Товару на склад Покупця транспортом Постачальника.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору від 10.04.2019 Покупцем замовлено:

- автоматичні відкатні морозильні двері в кількості 5 шт., ціна без ПДВ 896375,00 грн;

- доставку і монтаж в м. Львів 7-ми дверей, ціна без ПДВ становить 17675,00 грн.

Всього на суму 1096860,00 грн з яких: вартість Товарів/послуг без ПДВ становить 914050,00 грн, ПДВ - 182810,00 грн.

Умови оплати: 30% - передплата, 20% - перед відправкою, 30% - після монтажу, 20% - протягом 10 банківських днів після завершення монтажних робіт.

Згідно зі Специфікацією № 2 до Договору від 08.08.2019 Покупцем замовлено:

- маятникові двері, проріз: 1500*2100 мм, потрійний відбійник в кількості 1 шт., ціна без урахування ПДВ 30 166,67 грн;

- маятникові двері проріз: 800*2100 мм, потрійний відбійник в кількості 1 шт., ціна без урахування ПДВ 22 916,67 грн.

Всього на суму: 63700,00 грн, з яких: вартість Товарів без ПДВ становить 53083,33 грн, ПДВ - 10616,67 грн.

Умови оплати: 60% - передплата, 30% - перед відправкою, 10% - після монтажу протягом 10 банківських днів.

На виконання умов Договору від 08.08.2019 ТзОВ «РОЗФУД» здійснило поставку замовлених позивачем Товарів, що підтверджується такими документами:

- рахунками-фактурами: № СФ - 0000073 від 24.04.2019 на суму 1096860,00 грн; № СФ-000227 від 03.12.2019 на суму 206299,99 грн; № СФ-000228 від 03.12.2019 на суму 63700,00 грн; № СФ -0000022 від 30.01.2020 на суму 73002,00 грн;

- видатковими накладними: № PH-0000029 від 08.01.2020 на суму 1075650,00 грн; №PH-0000088 від 22.01.2020 на суму 206299,99 грн; № PH-0000032 від 29.06.2021 на суму 63700,00 грн; № PH-0000115 від 17.03.2020 на суму 73002,00 грн;

- платіжними дорученнями: № 1967 від 07.05.2019 на суму 300000,00 грн; №2775 від 26.12.2019 на суму 796860,00 грн; № 2774 від 26.12.2019 на суму 206299,99 грн; № 2779 від 26.12.2019 на суму 31850,00 грн; № 5674 від 29.06.2021 на суму 31850,00 грн; № 2984 від 14.02.2020 на суму 73002,00 грн;

- актом здачі-прийняття робіт (про надання послуг) згідно рахунку № СФ-0000073 від 24.04.2019;

- податковими накладними: № 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 26.12.2019; № 1 від 07.05.2019; №19 від 14.02.2020; №1 від 29.06.2021;

- карткою розрахунку з контрагентом ТзОВ «РОЗФУД» за період 01.01.2019 -31.12.2021, яка підтверджує проведення розрахунків між сторонами.

Відповідач сформував висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, зокрема, у зв`язку з відсутністю у видаткових накладних ідентифікації осіб, які одержали товар. З цього приводу суд зазначає таке.

Договір від 10.04.2019 від імені ТзОВ «Крамар ЛТД» підписав директор Крамар Д.В. Представник позивача пояснила, що у видаткових накладних на отримання товару також підписувався директор ТзОВ «Крамар ЛТД» - Крамар Д.В., що підтверджується ідентичністю підпису.

Зважаючи на ці обставини, суд першої інстанції підставно відхилив посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні видаткових накладних платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні (як-то відсутність місця складення акта приймання-здачі робіт від 08.01.2020), не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

При цьому, суд вірно врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 03.02.2022 у справі №640/21185/18, від 09.06.2022 у справі №826/6491/17.

Щодо відрядження працівників у м. Київ для отримання ТМЦ, то суд вірно зауважив, що згідно з пунктом 3.4 Договору від 08.08.2019 поставка товару Покупцю відбувалась на склад Покупця транспортом Постачальника, тобто контрагентом позивача ТзОВ «РОЗФУД», а отже у позивача не було необхідності здійснювати оформлення відрядження працівникам для отримання ТМЦ.

Відхиляючи твердження відповідача з приводу на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних чи інших документів щодо транспортування товару від ТзОВ «РОЗФУД», суд правильно зазначив, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, втратила чинність 01.01.2015. Натомість, останнім внесено зміни до п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Оновленою нормою передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, котра в інтересах юридичної або фізичної особи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. Їх може бути підтверджено письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Таким чином, за наявності інших первинних документів відсутність довіреності не може заперечувати такої господарської операції.

Крім цього, відповідно до підпункту 11.1, пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до вказаних Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажо-відправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. При цьому суд вірно зауважив, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. З урахуванням наведеного, правильним є висновок, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.

Крім того, суд правильно відхилив заперечення відповідача про те, що позивач не надав письмової згоди орендодавця для встановлення дверей в орендованому приміщенні, виходячи з того, що згідно із заявою-згодою від 08.04.2019 ТзОВ «ПЕРЕРОБНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМІНЬ» (Орендодавець), з яким ТзОВ «КРАМАР ЛТД» (Орендар) уклало договір оренди складського приміщення від 02.05.2016 №01/5-2 та договір оренди холодильного приміщення від 01.03.2017 №3, Орендодавець надав згоду на встановлення таких дверей в об`єктах оренди.

Щодо посилання в Акті перевірки від 16.09.2021 на те, що господарські операції позивача з придбання товарів (дверей) у ТзОВ «РОЗФУД» та подальше їх використання у власній господарській діяльності фактично не відбулося, зважаючи на відсутність джерела походження товарів по ланцюгу постачання, кінцевим покупцем яких є позивач, то суд першої інстанції правильно вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15.

Отже, порушення певними суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окрім цього, формуючи висновок про відсутність ланцюгу постачання товару, придбаного позивачем, відповідач посилається на інформацію в АІС «Податковий блок». Однак будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України (занижено податок на додану вартість у сумі 234668,66 грн за липень 2020 року) не відповідають фактичним обставинам справи, відтак податкове повідомлення-рішення від 10.11.2021 №24890/13-01-07-05 не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року по справі №380/159/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколін

О.М. Гінда

повний текст складено 23.02.2023