Постанова

від 23.02.2023 по справі 380/12939/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12939/22 пров. № А/857/16405/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Хомою О.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Буд Констракт» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Буд Констракт» (далі - ТзОВ «Моноліт Буд Констракт», Товариство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС №7214100/39908197 від 16.08.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної (далі - ПН) №1 від 14.07.2022 та рішення комісії ГУ ДПС №7214099/39908197 від 16.08.2022 про відмову у реєстрації ПН №2 від 18.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН, Реєстр) та зобов`язати ДПС України зареєструвати їх в Реєстрі датою подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наданих платником податків копій документів по спірних ПН було недостатньо для прийняття рішення про їх реєстрацію. Зазначає, що саме платник податку має визначити які первинні документи необхідно надати податковому органу на підтвердження реальності господарської операції та прийняття рішення про реєстрацію ПН. Щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні ПН в ЄРПН, то вказана вимога не може бути задоволена, оскільки реєстрація ПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією відповідного органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності з присвоєнням коду ЄДРПОУ 39908197. Видами діяльності за КВЕД є : 52.21. допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний); 23.61. виготовлення виробів з бетону для будівництва; 23.63. виробництво бетонних розчинів, готових для використання.

У ході здійснення господарської діяльності позивачем було складено та направлено на реєстрацію до ЄРПН спірні ПН, які були доставлені до ДПС України, документ прийнято, реєстрацію зупинено, що підтверджено наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування (далі ПН/РК) кількісних і вартісних показників до ПН в Реєстрі.

Підставами для зупинення реєстрації спірних ПН вказано : «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН №1 від 14.07.2022 в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3824, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - ПДВ), як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (далі - Критерії)».

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації щодо кожної спірної ПН в ЄРПН.

09.08.2022 ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» направило на адресу ГУ ДПС пояснення №2 до спірних ПН, реєстрацію яких зупинено та копії документів щодо господарської діяльності.

Надіслання вказаних документів податковому органу відповідачем не заперечується.

За наслідками розгляду повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено, відповідачем-1 16.08.2022 було прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, а саме : №7214100/39908197 щодо ПН №1 від 14.07.2022 та №7214099/39908197 щодо ПН №2 від 18.07.2022.

Підставою відмови у реєстрації ПН вказано ненадання платником податку копій документів, а саме : первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Вважаючи оспорювані рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування та зобов`язання вчинити дії по реєстрації спірних ПН.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення не є обґрунтованими та вмотивованими, не містять переконливих та зрозумілих мотивів їх прийняття, оскільки не встановлюють, які саме первинні документи не надав позивач контролюючому органу для прийняття рішень про реєстрацію ПН. Суд дійшов висновку, що відповідачем-1 не подано належних доказів правомірності прийняття оспорюваних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цьогоКодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абз.10 п.201.10 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010(далі - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимогЗаконів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За змістом п.13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п.15 Порядку №1246).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №1165 від 11.12.2019(набрала чинності 01.02.2020) були затверджені Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

За змістом п.11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

З матеріалів справи видно, що згідно квитанцій від 25.07.2022 реєстрація спірних ПН була зупинена з таких підстав, а саме : «Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН №1 від 14.07.2022 в ЄРПН зупинена. КодиУКТЗЕД/ДКППтовару/послуг 3824, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН щодо кожної.

Разом з тим, зазначені квитанції про зупинення реєстрації ПН не містили конкретного переліку документів, які платник податків повинен був додатково подати до Комісії ГУ ДПС для їх реєстрації в ЄРПН.

Тобто, сформована комісією регіонального рівня пропозиція про надання документів є загальною та формальною, яка за своїм змістом дублює положення п.п.3 п.11 Порядку №1165.

Така пропозиція щодо надання документів не є конкретизованою, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку документів, які слід надати.

Зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації ПН вбачається, що реєстрація зупинена через відповідність п.1 Критеріїв.

У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає хоча б одному критерію, реєстрація таких ПН/РК зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку таким критеріям. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (п.6 Порядку №1165).

У Додатку № 1 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості платника ПДВ, згідно з якими:

1. Платника ПДВ зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16та абз.1 п.49.2, п.49.18 ст.49 ПК України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16та п.46.2 ст.46 ПК України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Як видно з матеріалів справи, на підставі п.1 Критеріїв було зупинено реєстрацію спірних ПН в ЄРПН.

Відповідно до п.2 Порядку №1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту187.1 статті 187, абзацу першого пунктів201.1,201.7,201.10 статті 201 ПК Україниза наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Вказані вище норми свідчать про те, що положеннями Порядку №1165 передбачено певний алгоритм дій контролюючого органу, за результатом виконання якого ним може бути прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Так, згідно п.5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Тобто, процедура перевірки особи щодо її відповідності критеріям ініціюється (проводиться) лише після подання таким платником податків для реєстрації ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації.

Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості самостійно ініціювати процедуру розгляду відповідного питання, лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено.

За змістом п.5 Порядку №1165, питання про віднесення позивача до Критеріїв могло розглядатися виключно у зв`язку з перевіркою господарської операції, якої стосується саме подана на реєстрацію ПН, а не будь-якої іншої операції, щодо якої вже прийняте рішення про віднесення платника податків до таких Критеріїв.

Як зазначено в оспорюваних рішеннях, підставою відмови у реєстрації спірних ПН слугувало ненадання платником податку копій документів, а саме : первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

З матеріалів справи видно, що для здійснення господарської діяльності ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» орендує офісне приміщення, площею 25 кв.м. за адресою, яка збігається з офіційною юридичною адресою підприємства, а саме : вул. Івана Франка, 57, м. Броди, Львівська область у ТзОВ «Бродівського Автотранспортного Підприємства 14610» на підставі договору оренди офісу №29/09/2021/1 від 29.09.2021.

Згідно договору оренди нежитлових приміщень №11/01/21/1 від 11.01.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Моноліт Буд Констракт», останнім орендовано нежитлове приміщення (склад металічний Б-1) загальною площею 157,2 кв.м., яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно договору позики транспортного засобу від 01.07.2020 ОСОБА_2 передає у безоплатне тимчасове користування з правом пролонгації транспортний засіб автогрейдер OK F156.

Також, між Бродівською міською радою та ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» було укладено договір про компенсацію за фактичне використання земельної ділянки від 01.12.2017, за умовами якого ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» використовує ділянку площею 800 кв.м. для обслуговування площадки для складання будматеріалів в м. Броди, вул. Й.Рота і зобов`язується сплачувати ОСОБА_3 компенсацію за фактичне використання земельної ділянки.

Згідно договору поставки №127-К/22 від 06.06.2022, укладеного між ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» та ТзОВ «Клесівський кар`єр нерудних копалин «Технобуд», позивачу поставляється на умовах договору щебінь гранітний та пісок із відсіву граніту (відсів гранітний).

Для здійснення діяльності щодо купівлі та продажу продукції ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» уклало договір купівлі-продажу продукції №58 від 27.07.2021 із Державним підприємством «Бродівське лісове господарство».

ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» та ТзОВ «Трак Ойл Груп» уклали договір поставки №30/04-27 від 27.04.2021 про передачц у власність ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» нафтопродуктів.

Між ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» (постачальник) та ТзОВ «Львів Профібуд» (покупець) було укладено договір поставки №1/11072022 від 11.07.2022 (далі- Договір №1/11072022 від 11.07.2022), за умовами якого ТзОВ «Моноліт Буд Констракт» зобов`язується виготовляти та поставляти, а покупець (ТзОВ «Львів Профібуд») приймати та сплачувати бетон (суміш цемент, пісок, щебінь різних фракцій) та послуги у кількості, асортименті, терміни та за ціною відповідно до умов цього Договору.

На виконання вказаного договору позивачем було поставлено товар згідно видаткової накладної №4 від 14.07.2022 на суму 97350 грн, в тому числі ПДВ на суму 16225 грн, перевезення здійснювалось за Товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) №00001/14/07, №00004/14/07, №00003/14/07, №00002/14/07 від 14.07.2022.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар за видатковою накладною №6від 18.07.2022 на суму 76700 грн, в тому числі ПДВна суму 12783,33 грн,перевезення здійснювалось за ТТН №00005/18/07, №00006/18/07, №00007/18/07 від 18.07.2022.

Часткова оплата за товар була здійснена за платіжними дорученнями №1428 від 18.07.2022 та №1452 від 22.07.2022.

На думку колегії суддів, надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних документів повністю відображають зміст господарських операцій Товариства та були достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію спірних ПН.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки ГУ ДПС у квитанціях про зупинення реєстрації ПН не зазначило які саме конкретно документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати.

Проте, комісія ГУ ДПС, незважаючи на надіслані позивачем повідомлення та пояснення з доданими до них первинними документами, прийняла оспорювані рішення без зазначення мотивів неврахування поданих позивачем документів. Які саме документи було враховано, а які ні, в рішеннях комісії не зазначено.

Таке формулювання не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки на підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивачем подані пояснення з підтверджуючими первинними документами

Також, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення контролюючим органом визначено загальні підстави та не зазначено конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття.

Водночас, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію ПН.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення їх реєстрації чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

Сформований у п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019(далі - Порядок №520) перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі зазначені у ньому документи.

При цьому, вказаний перелік є загальним і повинен дифенціюватися у залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оскільки для виникнення податкового зобов`язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов`язок продавця виписати і зареєструвати ПН в ЄРПН на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події, а не обох подій одночасно.

Відсутність конкретного переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації ПН поставила платника податку у стан правової невизначеності, що позбавило його можливості надати контролюючому органу необхідний у розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створило передумови для можливого прояву негативної дискреції шляхом прийняття рішення про відмову у реєстрації ПН.

На думку колегії суддів, загальними вимогами, які висуваються до будь-якого акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Проте, в ході судового розгляду як в суді першої, так і апеляційної інстанцій відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісії, і який слугував підставою для прийняття оспорюваних рішень.

Таким чином, рішення комісії не містять мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Крім того, затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-6 Критеріїв здійснення операцій, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч.2ст.77 КАС України.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.01.2021 по справі №640/11321/20, які в силу положень ч.5ст.242 КАС Українимають бути враховані при розгляді цієї справи.

Таким чином, доводи контролюючого органу повністю спростовуються матеріалами справи. Інших аргументів, у чому полягає незаконність рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на недоведеність контролюючим органом наявності підстав для зупинення поданих для реєстрації позивачем ПН, а також наявність у ТзОВ первинних документів, які підтверджують викладену у ній інформацію та подання таких контролюючому органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у Комісії правових підстав для відмови у реєстрації спірних ПН.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

При цьому, згідно п.19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація ПН/РК в ЄРПН, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України, до якої з 21.08.2019 перейшли повноваження ДФС України, як правильно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та з метою дотримання судом гарантій, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірні ПН.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідност.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року по справі №380/12939/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. М. Обрізко