Рішення

від 14.02.2023 по справі 902/1172/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2023 р. Cправа № 902/1172/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

представників:

позивача - Мазая В.М.,

відповідача - Прокоповича Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" (вул. Пирогова, 107А, оф. 3, м. Вінниця, 21020)

до: Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" (вул. Пушкіна, 107А, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000)

про стягнення 260 080,78 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" подано позов до Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" про стягнення 260 080,78 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного погашення платежів за Договором про реструктуризацію заборгованості від 30.11.2021, укладеним в результаті порушення умов Договору №14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів від 04.01.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" заявлено до стягнення з Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" 260 080,78 грн заборгованості, з яких: 231 253,41 грн - основного боргу; 16 149,57 грн - пені; 9 926,56 грн - інфляційних втрат та 2 751,24 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 16.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1172/22 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 08.12.2022. Цією ж ухвалою учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Однак у визначений судом строк, що кореспондується з приписами ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

За результатами слухання справи 08.12.2022 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.01.2023, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

У судовому засіданні 17.01.2023 в межах розгляду справи по суті за участю представників сторін оголошено перерву до 14.02.2023, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Поряд з цим у судовому засіданні 17.01.2023 представником відповідача подано список боржників Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс", який долучено до матеріалів справи.

На визначений час у судове засідання 14.02.2023 з`явилися усі учасники справи.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

04.01.2021 між Комунальним підприємством "Хмільницька житлово-експлуатаційна контора" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" (Виконавець, позивач) укладено Договір №14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, відповідно до п. 1.1. якого Замовник передає, а Виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів на об`єктах Замовника відповідно з додатком до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Виконавець зобов`язується надати послуги Замовнику в порядку та на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх (п. 1.2. Договору №14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів).

Додатковою угодою №1 від 29.09.2021 до Договору від 04.01.2021 №14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів сторони дійшли згоди замінити сторону Замовника на його правонаступника - Комунальне підприємство "Хмільниккомунсервіс" (позивач).

30.11.2021 між Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс" (Замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" (Виконавець, позивач) укладено Договір про реструктуризацію заборгованості (Договір), відповідно до п. 1 якого Замовник визнає за собою заборгованість, що виникла на підставі договорів №14 від 04.01.2021 та №12 від 26.06.2020 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, укладених між Виконавцем та Комунальним підприємством "Хмільницька житлово-експлуатаційна контора", правонаступником якого є Замовник, в сумі 285 831,53 грн.

Згідно з п. 2 Договору Замовник зобов`язується погасити суму, вказану в пункті 1 цього Договору в строк до 31.12.2023 року шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 11 909,65 грн на розрахунковий рахунок Виконавця починаючи з 01.01.2022.

Пунктом 5 Договору сторони погодили, що у разі порушення Замовником порядку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2 цього Договору, даний Договір автоматично розривається без повідомлення Сторін одна одну, а борг, що залишився непогашеним, стягується Виконавцем в загальному порядку, встановленому чинним законодавством.

Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31 грудня 2023 року (п. 6 Договору).

Як підтверджується обопільно підписам та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 20, т.1), станом на 12.04.2022 заборгованість Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" за Договором №14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" склала 231 253,41 грн.

Несплата відповідачем основного боргу в сумі 231 253,41 грн у строк, встановлений Договором про реструктуризацію заборгованості від 30.11.2021 слугувала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду. Поряд з основним боргом позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16 149,57 грн - пені; 9 926,56 грн - інфляційних втрат та 2 751,24 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що позивач звертався до відповідача із претензією вих. №05 від 12.10.2022 про сплату заборгованості, однак реагування Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" на таку претензію матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Внаслідок укладення сторонами Договору про реструктуризацію заборгованості від 30.11.2021 у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем щодо погашення заборгованості в розмірі 231 253,41 грн на умовах такого Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно з п. 2 Договору Замовник зобов`язався погасити суму, вказану в пункті 1 цього Договору в строк до 31.12.2023 року шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 11 909,65 грн на розрахунковий рахунок Виконавця починаючи з 01.01.2022.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору про реструктуризацію заборгованості від 30.11.2021 щодо початку погашення заборгованості з 01.01.2022, суд приходить до висновку, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання за таким Договором, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. Поряд з цим статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки строк виконання зобов`язання визначено з 01.01.2022, що є вихідним днем, тому такий строк переноситься на перший робочий день, а прострочення виконання зобов`язання виникло з 04.01.2022.

Враховуючи положення пункту п. 5 Договору, у разі порушення Замовником порядку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2 цього Договору, даний Договір автоматично розривається без повідомлення Сторін одна одну, а борг, що залишився непогашеним, стягується Виконавцем в загальному порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором про реструктуризацію заборгованості від 30.11.2021 таким Договір є автоматично розірваним, а заборгованість підлягає стягненню на умовах Договору №14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів від 04.01.2021, з урахуванням погодження зміни сторонами строку виконання зобов`язання саме за Договором про реструктуризацію заборгованості від 30.11.2021.

Слід зазначити, що наявність основного боргу відповідача перед позивачем в сумі 231 253,41 грн підтверджено в сукупності актами надання послуг за Договором за період березня-серпня 2021 року на суму 272 141,8 грн та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.04.2022, у якому відображено ряд здійснених відповідачем проплат на суму 40 888,39 грн. Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 231 253,41 грн основного боргу та про задоволення такої позовної вимоги повністю.

Окрім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 16 149,57 грн - пені; 9 926,56 грн - інфляційних втрат та 2 751,24 грн - 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. Договору №14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів від 04.01.2021 сторони погодили, що при порушенні строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 3.3. цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний календарний день прострочки від несплаченої суми.

Позивач при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат початковою датою нарахування визначив 01.10.2021, однак як встановлено судом, прострочення виконання зобов`язання виникло з 04.01.2022.

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 04.01.2022 по 31.01.2022 на суму наявного основного боргу в цей період (272 141,8 грн), судом встановлено обґрунтованість нарахування пені в сумі 3 921,82 грн, інфляційних втрат в сумі 3 537,84 грн та 3% річних в сумі 626,3 грн.

Позаяк позивачем заявлено відповідні складові заборгованості у більших сумах, задоволенню підлягають пеня, 3% річних та інфляційні втрати у визначених судом сумах. Тому у стягненні з відповідача 12 227,75 грн - пені; 6 388,72 грн - інфляційних втрат та 2 124,94 грн - 3% річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладених між сторонами договорів, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим відповідач щодо задоволення позовних вимог не заперечив та власного контррозрахунку заборгованості не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням мотивів щодо безпідставного нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок неправильного визначення початкової дати прострочення виконання зобов`язання.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 3 590,09 грн, в решті такі витрати в сумі 311,12 грн залишаються за позивачем.

Окрім того, розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, як зазначено у прохальній частині позовної заяви, суд враховує таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 по справі 922/576/18 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: №911/3533/17 від 27.11.2018, №910/10483/18 від 29.05.2019, №916/1340/18 від 25.06.2019.

Разом з тим матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги де було б визначено повноваження адвоката, розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, порядок виплати, тощо.

Більше того, до матеріалів справи долучено копію ордеру серії АВ №1035039 від 01.12.2022 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" адвокатом Мазаєм Віталієм Миколайовичем, у якому вказано, що адвокат здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Поряд з цим одержувачем коштів за підготовку позовної заяви відповідно до платіжного доручення №157 від 08.11.2022 на суму 1500 грн є ТОВ "Радник плюс".

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність договору про надання правової допомоги як правової підстави понесених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про відшкодування відповідних витрат за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" (вул. Пушкіна, 107А, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 32505648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвар-Він" (вул. Пирогова, 107А, оф. 3, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 36967569) 231 253,41 грн - основного боргу; 3 921,82 грн - пені; 3 537,84 грн - інфляційних втрат; 626,3 грн - 3% річних та 3 590,09 грн - витрат на сплату судового збору.

3. В решті позову щодо стягнення з відповідача 12 227,75 грн - пені; 6 388,72 грн - інфляційних втрат та 2 124,94 грн - 3% річних відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 311,12 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відому суду адресу електронної пошти позивача - invarvin88@gmail.com.

Повне рішення складено 24 лютого 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Пирогова, 107А, оф. 3, м. Вінниця, 21020;

3 - відповідачу - вул. Пушкіна, 107А, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000.