Рішення

від 20.02.2023 по справі 910/9145/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2023Справа № 910/9145/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" (вул. Павла Усенка 8, Київ, 02105, код ЄДРПОУ 41030210)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВНИЦТВО ТА ЦИВІЛЬНА ІНЖЕНЕРІЯ" (вул. Солом`янська, 5, оф. 107, Київ, 03110, код ЄДРПОУ 42865316)

про стягнення 450 900,40 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВНИЦТВО ТА ЦИВІЛЬНА ІНЖЕНЕРІЯ" про стягнення 450 900, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №7/01/02-21СТО на виконання робіт від 01.02.2021 у частині оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 78 530, 22 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 122 549, 10 грн пені, 235 689, 63 грн штрафу, 2 021, 06 грн 3% річних та 12 110, 39 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

05.10.2022 у встановлений строк позивачем подано до суду докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9145/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.10.2022 на електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВНИЦТВО ТА ЦИВІЛЬНА ІНЖЕНЕРІЯ" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що у зв`язку з триваючою широкомасштабною агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, що є форс-мажорними обставинами, з огляду на що відсутні підстави для нарахування пені та інших штрафних санкцій через несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань по договору. Також у відзиві відповідач зазначає про протиправність нарахування позивачем розміру пені, який перевищує подвійну облікову ставку НБУ, та в період за понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, розрахований позивачем штраф фактично є пенею.

24.10.2022 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого, зокрема, долучена відповідь на відзив, згідно з якою позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та не підтвердженими, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження того, що саме зазначені форс-мажорні обставини мали непереборний характер та унеможливили вчасне та належне виконання зобов`язань, та твердження відповідача про заміну понять "штраф" та "пеня" є необґрунтованими.

25.10.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких наведено додаткові пояснення щодо заперечень проти доводів позивача.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" (далі - виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВНИЦТВО ТА ЦИВІЛЬНА ІНЖЕНЕРІЯ" (далі - замовник) укладено договір на виконання робіт №7/01/02-21СТО, за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується виконати роботи з ремонту вузлів і агрегатів до техніки (далі - техніка), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Найменування техніки, яка підлягає ремонту, її кількість, вид ремонту, і терміни виконання обумовлюються в специфікаціях (наряд-замовлення) (п. 1.2. договору).

Кожна оформлена специфікація (наряд-замовлення) є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.3. договору).

Згідно пункту 3.3. договору вартість робіт, що надає виконавець по кожному окремому ремонту, формується на основі сумарної кількості затрачених нормо-годин (нормативна затрата праці одного робітника протягом години) та матеріалів для його виконання.

Розрахунок загальної вартості ремонту за окремими специфікаціями (наряд-замовлення), проводиться, виходячи із вартості однієї нормо-години на рівні 600, 00 грн (в т. ч. ПДВ-20%) та ринкової вартості затрачених матеріалів (п. 3.5. договору).

Замовник оплачує роботи за договором у день отримання наряду-замовлення в розмірі 100% надання послуг, але не пізніше дати підписання акту виконаних робіт. Замовник перераховує кошти на розрахунковий рахунок виконавця за реквізитами, вказаними в цьому договорі. Замовник, до здійснення оплати, має право перевіряти якість виконаних робіт (п. 3.6. договору).

Ціни узгоджуються з замовником шляхом підписання специфікації (наряд-замовлення), яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.7. договору).

Згідно з пунктом 6.1. договору сторона, що не виконує або неналежним чином виконує обов`язки за цим договором, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до пункту 6.2. договору за несвоєчасну оплату, згідно п. 3.4. даного договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У випадку не оплати або неповної оплати, згідно п. 3.5. даного договору, в строк більше, ніж 10 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 1% від несплаченої суми з 11-ого календарного дня від дати, зазначеної в рахунку за кожний день прострочення до дати повного розрахунку (згідно п. 3.6.) (п. 6.3. договору).

За умовами пункту 7.3. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або зобов`язань за договором, якщо воно з`явилося слідством непереборної сили, а саме стихійної біди (злива, град, гроза, землетрус), страйку, війни, актів органів державної влади, пандемій (карантинів) якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договору. При цьому термін виконання зобов`язань за договором відтерміновується пропорційно часу, протягом якого діяли вказані обставини. Перелік форс-мажорних обставин, вказаних в цьому пункті, не є вичерпним. Обставини форс-мажор повинні бути підтвердженими висновками Торгово-промислової палати України або прямо передбачені Законами України.

Сторона повинна повідомити іншу про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань з обґрунтуванням обставин та посиланням на законодавство України протягом 5 календарних днів з моменту настання таких обставин будь-яким можливим для неї способом (факс, e-mail) з обов`язковим подальшим підтвердженням даної обставини письмово (п. 7.4. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Термін дії цього договору продовжується на наступний рік, якщо жодна зі сторін цього договору за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 78 530, 22 грн, про що свідчать наряди-замовлення №238 від 05.10.2021, №243 від 06.10.2021, №263 від 25.10.2021, №6 від 11.01.2022 та відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №226 від 26.10.2021 на суму 15 104, 94 грн, №227 від 26.10.2021 на суму 33 216, 24 грн, №240 від 29.10.2021 на суму 28 709, 04 грн, №14 від 27.01.2022 на суму 1 500, 00 грн.

Вказані наряди-замовлення та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач, свої зобов`язання з оплати виконаних і прийнятих робіт у визначений строк не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 78 530, 22 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією №1 Вих.№ 01/27-П від 27.06.2022 щодо здійснення оплати за договором, де просив негайно сплатити існуючу заборгованість та нараховані штрафні санкції.

Вказана претензія залишена без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 3.6 договору сторони визначили, що замовник оплачує роботи за договором у день отримання наряду-замовлення в розмірі 100% надання послуг, але не пізніше дати підписання акту виконаних робіт.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт за договором на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт за договором не виконав.

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Так, сам по собі факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є безумовною підставою для розірвання договору.

Настання певної події, яка обумовлена у договорі, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), автоматично не призводить до правових наслідків, таких як розірвання договору, звільнення від відповідальності, тощо. Для настання цих наслідків має бути присутнім причинно-наслідковий зв`язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов`язання за договором. Отже, заінтересована сторона, що вимагає розірвання договору з цих підстав, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.

Сторони у розділі 7 договору чітко узгодили, що: сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або зобов`язань за договором, якщо воно з`явилося слідством непереборної сили, а саме стихійної біди (злива, град, гроза, землетрус), страйку, війни, актів органів державної влади, пандемій (карантинів) якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договору. При цьому термін виконання зобов`язань за договором відтерміновується пропорційно часу, протягом якого діяли вказані обставини. Перелік форс-мажорних обставин, вказаних в цьому пункті, не є вичерпним. Обставини форс-мажор повинні бути підтвердженими висновками Торгово-промислової палати України або прямо передбачені Законами України (п. 7.3.).

При цьому, сторона повинна повідомити іншу про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань з обґрунтуванням обставин та посиланням на законодавство України протягом 5 календарних днів з моменту настання таких обставин будь-яким можливим для неї способом (факс, e-mail) з обов`язковим подальшим підтвердженням даної обставини письмово (п. 7.4. договору).

Отже, за умовами договору у випадку порушення або неможливості виконання зобов`язання через обставини непереборної сили (форс-мажор), своєчасне сповіщення (повідомлення) іншої сторони про настання таких обставин є обов`язковою умовою для розірвання договору та звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин і від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідач не подав суду жодного документального підтвердження того, що ним на виконання умов пункту 7.4. договору було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" про настання форс-мажорних обставин у п`ятиденний строк з моменту настання таких обставин з обов`язковим подальшим підтвердженням даної обставини.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВНИЦТВО ТА ЦИВІЛЬНА ІНЖЕНЕРІЯ" належним чином не повідомило про настання форс-мажорних обставин, то воно позбавлено права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання робіт, визначених умовами договору №7/01/02-21СТО від 01.02.2021, та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами частини 1 статті 230 ГК України також встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату, згідно п. 3.4. даного договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Водночас, згідно пункту 6.3. договору у випадку не оплати або неповної оплати, згідно п. 3.5. даного договору, в строк більше, ніж 10 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 1% від несплаченої суми з 11-ого календарного дня від дати, зазначеної в рахунку за кожний день прострочення до дати повного розрахунку (згідно п. 3.6.).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати виконаних робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 6.3 договору позивачем нараховано штраф у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, що в загальному розмірі становить 235 689, 63 грн та пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення (починаючи від дати початку прострочення протягом 315 к.д. по акту №226 від 26.10.2021, протягом 315 к.д. по акту №227 від 26.10.2021, протягом 312 к.д. по акту №240 від 29.10.2021, протягом 221 к.д. по акту №14 від 27.01.2022 в загальній сумі 122 549, 10 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №910/4783/19 та від 15.05.2018 у справі №917/889/17.

При цьому, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що визначений у п. 6.3 договору штраф у розмірі 1% від несплаченої суми з 11-ого календарного дня від дати, зазначеної в рахунку за кожний день прострочення до дати повного розрахунку за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється щоденно за весь період прострочення. Тобто, пунктами 6.2, 6.3. договору сторони передбачили одночасне нарахування за одне і теж порушення пені за різними формулами.

Тоді як, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені, хоча й розрахованої за різними формулами, втім за один і той же період заборгованості та допущене порушення, суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Відтак, оскільки розмір пені, визначений у розмірі 0,5% від суми загального зобов`язання, поглинається розміром пені, визначеним подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення, пеня підлягає нарахування тільки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків сплати вартості отриманих послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано за кожним актом окремо.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині: виходячи з дати виникнення прострочення зобов`язання, умов пункту 6.2. договору та періоду часу, за який нараховується пеня у відповідності до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим є розмір пені в сумі 7 492, 75 грн, який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

При цьому, за висновками суду, не підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення з відповідача 235 689, 63 грн штрафу, який розрахований відповідно до п. 6.3 договору за кожен день прострочення, що за визначенням статті 549 ЦК України відповідає поняттю «пеня», а не «штраф», а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені, хоча й розрахованої за різними формулами, втім за один і той же період заборгованості та допущене порушення, як вже зазначалося вище, суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 021, 06 грн (періоди: 26.10.2021 - 06.09.2022 по акту №226 від 26.10.2021; 26.10.2021 - 06.09.2022 по акту №227 від 26.10.2021; 29.10.2021 - 06.09.2022 по акту №240 від 29.10.2021; 27.01.2022 - 06.09.2022 по акту №14 від 27.01.2022) та інфляційні втрати у розмірі 12 110, 39 грн (періоди: листопад 2021 - травень 2022; листопад 2021 - травень 2022; листопад 2021 - травень 2022; лютий 2022 - травень 2022 відповідно).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення.

Так, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає 3% річних в сумі 2 014,76 грн, в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

В той же час, за результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у заявленому позивачем розмірі, оскільки він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо сплати заявленої заборгованості.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВНИЦТВО ТА ЦИВІЛЬНА ІНЖЕНЕРІЯ" (вул. Солом`янська, 5, оф. 107, Київ, 03110, код ЄДРПОУ 42865316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ТРАК" (вул. Павла Усенка 8, Київ, 02105, код ЄДРПОУ 41030210) суму основного боргу у розмірі 78 530 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять) грн 22 коп., пеню у розмірі 7 492 (сім тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 75 коп., 3% річних у розмірі 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) грн 76 коп, інфляційні втрати у розмірі 12 110 (дванадцять тисяч сто десять) грн 39 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 502 (одна тисяча п`ятсот дві) грн 22 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА