Ухвала

від 24.02.2023 по справі 910/2032/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

24.02.2023Справа № 910/2032/23

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши заяву стягувача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Губин Перший (адреса для листування: 43005, Волинська область, м. Луцьк, проспект Перемоги, 15), код ЄДРПОУ 03373842) про видачу судового наказу за вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастон» (04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИРЕЦЬКА, будинок 9; код ЄДРПОУ 42644643) про стягнення заборгованості у розмірі 268368,00 грн., яка виникла внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань за Договором поставки та виконання робіт №161Т/301121 від 26.11.2021 року та 268,40 грн. витрат по сплаті судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про видачу судового наказу за вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастон» про стягнення 268368,00 грн. заборгованості за Договором поставки та виконання робіт №161Т/301121 від 26.11.2021 року.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує сплату судового збору.

За змістом частини 1 статті 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Суд зазначає, що правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.

При цьому відповідні документи на підтвердження такої сплати подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При дослідженні судом матеріалів заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про видачу судового наказу встановлено, що в якості доказу сплати судового збору заявником до матеріалів додано платіжне доручення № 12299 від 18.01.2023 року на суму 268,40 грн.

Згідно відомостей Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що платіжне доручення № 12299 від 18.01.2023 року на суму 268,40 грн. також було використано Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка в якості доказу сплати судового збору за зверненням 30.01.2023 року із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастон" заборгованості у розмірі 289 368,00 грн., за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 31.01.2023 року у справі № 910/1515/23 у видачі наказу було відмовлено (суддя В.В. Бондарчук).

Згідно частини 2 статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на приписи ст. 151 ГПК України щодо неповернення суми судового збору у разі відмови у видачі наказу, суд не може прийняти платіжне доручення № 12299 від 18.01.2023 року на суму 268,40 грн. як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому порядку.

Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.150 ГПК України, щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастон" заборгованості у розмірі 268 368,00 грн. на підставі п. 1 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству ім. Івана Франка у видачі судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трастон» про стягнення заборгованості за Договором поставки та виконання робіт №161Т/301121 від 26.11.2021 року в сумі 268 368,00 грн.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон