Постанова

від 20.02.2023 по справі 522/4318/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2900/23

Справа № 522/4318/21

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Одеське комерційне товариство», про звільнення майна з-під обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

22 березня 2021 року подано позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Одеське комерційне товариство», про звільнення майна з-під обтяжень, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11158823000, за умовами якого ОСОБА_3 було надано кредит в іноземній валюті у сумі 90000 дол. США, з відсотковою ставкою 13% річних, та в забезпечення якого було укладено іпотечний договір від 24.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Дєордієвою І.В., за реєстровим номером 2279, та передано в іпотеку банку нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Вказували, що 12 грудня 2011 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» були укладені договір факторингу №1 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, 12.12.2011 року за реєстровим № 5207-5208, згідно яких право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

Вказували, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору про надання споживчого кредиту №11158823000, 14.06.2018 року іпотекодержателем було звернено стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку». Отже, право власності ОСОБА_3 на квартиру припинено зверненням стягнення на предмет іпотеки. Між тим, із інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що на спірну квартиру накладено заборони:

1) реєстраційний номер обтяження 26316093, підстава обтяження: повідомлення про заборону відчуження майна, серія та номер 24-05/2, виданий 24.05.2018 року, видавник: ТОВ «Одеське комерційне товариство»;

2) реєстраційний номер обтяження 26315894, підстава обтяження : повідомлення про заборону відчуження майна, серія та номер 24-05/1, видавник: ТОВ «Одеське комерційне товариство».

Вважають, що існуючі обтяження обмежують їх права як власників майна, суперечать положенням цивільного законодавства та перешкоджають ТОВ «Кей-Колект» як власнику майна вільно ним розпоряджатись.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2022 року позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Одеське комерційне товариство», про звільнення майна з-під обтяжень задоволено. Звільнено з-під обтяжень квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1 )реєстраційний номер обтяження 26316093, підстава обтяження: повідомлення про заборону відчуження майна, серія та номер 24-05/2, виданий 24.05.2018 року, видавник : ТОВ «Одеське комерційне товариство»; 2) реєстраційний номер обтяження 26315894, підстава обтяження: повідомлення про заборону відчуження майна, серія та номер 24-05/1, видавник: ТОВ «Одеське комерційне товариство».

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала про закриття провадження не набирає законної сили, таким чином вживається загальне правило щодо набрання законної сили судовим рішенням (яке підлягає оскарженню і виконання якого зупиняється до розгляду апеляційної скарги), пов`язане з апеляційним оскарженням. Враховуючи викладене, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року про закриття провадження у справі №522/9851/21 не набрала законної сили, в той час як ухвала про відкриття провадження по даній справі набрала законної сили.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 08 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

08 лютого 2023 року від адвоката Ніца А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що скаржник має намір приймати участь у справі через свого представника в режимі відеоконференції, однак у зв`язку із відсутністю світла на теперішній час не має можливості прийняти участь у справі через екстрену ситуацію в місті зі світлом.

Розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у справі не призначалось судове засідання в режимі відеоконференції, жодних заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції представником відповідача не подавалось у встановлені ст. 212 ЦПК України строки, хоча адвокат Ніц А.С. був повідомлений про розгляд справи на 08 лютого 2023 року ще 30 серпня 2022 року.

Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 лютого 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 24 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11158823000, за умовами якого ОСОБА_3 було надано кредиту в іноземній валюті у сумі 90000 дол. США, з відсотковою ставкою 13% річних, строком до 24 травня 2017 року.

24 травня 2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2279, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступили майновими поручителями ОСОБА_3 за Договором про надання споживчого кредиту №11158823000 від 24 травня 2007 року. Предметом іпотеки за Договором іпотеки виступала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, 12 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк», як правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», та ТОВ «Кей-Колект» були укладені договір факторингу №1 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, 12.12.2011р. за реєстровим № 5207-5208, згідно із яких право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кей-Колект» (а.с.17-23).

14червня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. було проведено державну реєстраціїправа власності на нерухоме майно, а саме задоволено заяву Товариства «Кей-Колект» та здійснено перехід права власності на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання. До заяви про проведення державної реєстрації права Товариством «Кей-Колект» надано наступні документи: лист-повідомлення; договір відступлення прав вимоги від 12 грудня 2011 року; договір факторингу від 12 грудня 2011 року; договір №1 про внесення змін від 20 травня 2009 року; постанова 815/2174/16 від 25 липня 2016 року; ухвала суду 815/2174/16 від 25 жовтня 2016 року; договір іпотеки від 24 травня 2007 року.

Отже, позивач набув право власності на спірну квартиру в позасудовому порядку шляхом звернення на неї стягнення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/14598/18 від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області», за участю третьої особи ОСОБА_3 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження № 41658269 від 18.06.2018 року; скасування реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968 на квартиру АДРЕСА_2 ; витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ- КОЛЕКТ», ЄДРПОУ 37825968 квартиру вказаної квартири на користь позивачів ; визнання за позивачами права власності по 1/2 частини вказаної квартири; усунення перешкод у користування майном - квартирою, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», не чинити опір та не заважати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при здійсненні ними права власності.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто скаржнику.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що ухвалою суду від 13 липня 2021 року було закрито провадження у справі № 522/9851/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2018 року номер 41658269 про реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» з підстав п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Отже, станом на час розгляду даної справи судом власником спірної квартири є позивач ТОВ «Кей-Колект».

При цьому, з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2021 року (а.с.6-8) та від 25.08.2021 року (а.с.69-71) вбачається, що на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладено наступні заборони:

1) реєстраційний номер обтяження 26316093, підстава обтяження: повідомлення про заборону відчуження майна, серія та номер 24-05/2, виданий 24.05.2018 року, видавник : ТОВ «Одеське комерційне товариство»;

2) реєстраційний номер обтяження 26315894, підстава обтяження : повідомлення про заборону відчуження майна, серія та номер 24-05/1, видавник : ТОВ «Одеське комерційне товариство».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із наступного.

Відповідно дост. 16 ЦК Україниособа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно дост. 317 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1ст. 321 ЦК України).

Згідноіз ст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із п.2 глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі - Порядок № 296/5, в редакції, яка діяла на час вчинення відповідачем дій) заборона відчуження майна накладається: за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку (квартири); при посвідченні договору застави (іпотеки) житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно, а також транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, або при посвідченні договору про внесення змін щодо предмета застави (іпотеки), якщо це передбачено договором; за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання (догляду); за повідомленням іпотекодержателя; при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п`ять років); при одержанні повідомлення про смерть одного з подружжя, які за життя склали спільний заповіт подружжя; при посвідченні спадкового договору; у всіх інших випадках, передбачених законом.

Підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4 глави 15 Розділу ІІ Порядку визначено, що накладання заборони щодо відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Про накладені заборони щодо відчуження робиться запис в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Накладені заборони щодо відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна та майнових прав на нерухомість підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а заборони щодо відчуження транспортного засобу - в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як зазначено в п.п.5.1 п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку (в редакції, яка діяла на час вчинення відповідачем дій), нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 п.6 глави 15 розділу ІІ Порядку про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об`єкти нерухомого майна підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень». якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Суд першої інстанції правильно вбачав, що обтяження за іпотечним договором від 24.05.2007 року виникло раніше, ніж обтяження за повідомленнями про заборону відчуження майна, виданими 24.05.2018 року ТОВ «Одеське комерційне товариство», яке накладено з необґрунтованих підстав.

Отже, наведе свідчить про те, що позивач має право на звернення до суду з позовом для захисту свого порушеного права, оскільки безпідставне обтяження набутого ним майна створює перешкоди в його використанні, зокрема, неможливості розпорядитись ним.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Таким чином, цивільним процесуальним законодавством врегульовано питання щодо набрання законної сили ухвалами суду.

Апеляційний суд зазначає, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2021 року, якою закрито провадження у справі №522/9851/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2018 року номер 41658269 про реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» з підстав п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, набрала законної сили на момент розгляду справи у суді першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк