Постанова

від 22.02.2023 по справі 916/1853/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1853/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» - Сурикова І.А.;

Від ТОВ «Світополіс» - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022

по справі №916/1853/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світополіс

про стягнення,

(суддя місцевого господарського суду: Рога Н.В., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світополіс» (далі ТОВ «Світополіс») про стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 773 005 грн. 44 коп.

Позивач зазначає, що у період з січня по червень 2022 року ним було посталено Споживачу 338 057 кВт/год активної електричної енергії на загальну суму 1 151 520 грн 80 коп., з яких було оплачено 378 515 грн. 36 коп., у зв`язку із чим, за розрахунком позивача за період з січня 2022 року по червень 2022 року за ТОВ «Світополіс» утворилася заборгованість у розмірі 773 005 грн. 44 коп.

Посилаючись на положення ч.1 ст.526, ст. 629 Цивільного кодексу України, п.5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 773 005 грн 44 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 по даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивачем до матеріалів справи не надано інформації оператора системи розподілу щодо обсягів фактично спожитої ТОВ «Світополіс» електричної енергії у період з січня 2022 року по червень 2022 року. Надані позивачем до матеріалів справи акти про прийняття-передавання товарної продукції Споживачем не підписані, отже є одностороннім документом, складеним лише позивачем, і не можуть бути доказом на підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії.

Суд першої інстанції вважав недоведеним факт поставки позивачем у справі на користь ТОВ «Світополіс» електричної енергії за період з 01.01.2022 по червень 2022 року обсягом 338 057 кВт/год, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заявник апеляційної скарги вказує, що обов`язок підписання електронно-цифровим підписом рахунку на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунків, Актів приймання-передавання товарної продукції та після цього завантаження їх на сервіс, покладається на споживача. Постачальник при формуванні рахунків та Актів дотримався положень Договору та ПРРЕЕ.

На переконання позивача, суд не врахував, що рахунки на оплату за спожиту електричну енергію направлялися на електронну адресу споживача, при цьому жодних заяв щодо неправильності розрахунків від відповідача не надходило.

Апелянт зазначає, що висновок суду, що акти прийняття-передачі товарної продукції не можуть бути доказом на підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, оскільки не підписані іншою стороною споживачем (відповідачем), суперечить нормам матеріального права та не відповідає обставинам справи, оскільки будь-яких заперечень стосовно обсягів споживання зазначених в актах безпосередньо споживачем не надано, при цьому доказами споживання відповідного обсягу електричної енергії є сформовані та направлені постачальником відповідні рахунки рахунки на оплату.

Крім того, заявник вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову не надав належної оцінки доказам позивача на предмет їх достовірності, чим порушив норми процесуального права та невірно застосував принцип вірогідності доказів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 по справі №916/1853/22; витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи.

16.12.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла справа №916/1853/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 по справі №916/1853/22 на: 22.02.2023 року о 12-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/1853/22 поза межами приміщення суду, розгляд справи призначено на: 22.02.2023 року о 12-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

В судове засідання з`явився представник апелянта, який підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до приписів чинного Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2019 року між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», що діяло на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 14.06.2018 №429, (Постачальник) та ТОВ «Світополіс» (Споживач) укладено Договір №44/7372 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п.1.1 цей Договір є договором про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2 до умов цього Договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (далі- ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії.

За умовами п.13.1 Договору він укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви -приєднання, яка є додатком №1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Додатками до Договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.06.2019 (додаток №1) та комерційна пропозиція (додаток №2).

Згідно з додатковою угодою від 06.12.2019 сторони виклали Додаток №2 «Комерційна пропозиція» до Договору №44/7372 від 01.01.2020 у новій редакції.

Додатковою угодою від 24.04.2020 сторони виклали у новій редакції п.1 додатку №2 «Комерційна пропозиція» щодо визначення ціни (тарифу) для здійснення планових платежів за електричну енергію за 1 кВт/год (без ПДВ).

Відповідно до п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

За умовами п.5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п.5.7 Договору оплата рахунку Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Згідно з п.п.1 п.6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.2 Комерційної пропозиції Споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на рахунок Постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством:

1. До 7 числа поточного місяця 60% вартості заявленого обсягу спожитої електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

2. До 10 числа поточного місяця 40% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Пунктом 3 Комерційної пропозиції передбачено, що постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяцем надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua. Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передаченому Договором.

Якщо рахунок на електроенергію не був отриманий Споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ним ознайомлений.

Згідно з Актом про прийняття - передавання товарної продукції від 31.01.2022 Споживачем за січень 2022 року було спожито 117074 кВт/год електроенергії на суму 449 656 грн 88 коп., але оплачено було лише 58 515 грн. 36 коп., що підтверджується платіжним дорученням №653 від 31.01.2022 в рахунок оплати рахунку №44/7372/1/1 від 03.02.2022 Споживачем було сплачено 320 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №665 від 17.02.2022 та №666 від 23.02.2022.

Згідно з Актом про прийняття-передавання товарної продукції від 28.02.2022 Споживачем за лютий 2022 року було спожито 113483 кВт/год електроенергії на суму 345 994 грн 22 коп., але рахунок №447372/2/1 від 08.03.2022 не оплачено.

Згідно з Актом про прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2022 Споживачем за березень 2022 року було спожито 33495 кВт/год електроенергії на суму 112 174 грн. 21 коп., але рахунок №44/7372/3/1 від 08.04.2022 не оплачено.

За Актом про прийняття-передавання товарної продукції від 30.04.2022 Споживачем за квітень 2022 року було спожито 25645 кВт/год електроенергії на суму 84 503 грн 56 коп., але рахунок №44/7372/4/1 від 10.0.2022 не оплачено.

За Актом про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2022 Споживачем за травень 2022 року було спожито 27734 кВт/год електроенергії на суму 91 132 грн. 81 коп, але рахунок №44/7372/5/1 від 08.06.2022 не оплачено.

Згідно з Актом про прийняття -передавання товарної продукції від 30.06.2022 Споживачем за червень 2022 року було спожито 20626 кВт/год електроенергії на суму 68 059 грн 12 коп., але рахунок №44/7372/6/1 від 06.07.2022 не оплачено.

Позивач зазначає у період з січня по червень 2022 року ним було посталено Споживачу 338 057 кВт/год активної електричної енергії на загальну суму 1 151 520 грн 80 коп., з яких було оплачено 378 515 грн. 36 коп., у зв`язку із чим, за розрахунком позивача за період з січня 2022 року по червень 2022 року за ТОВ «Світополіс» утворилася заборгованість у розмірі 773 005 грн 44 коп., що стало підставою для звернення ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Частиною 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлюється Законом України Про ринок електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За змістом ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Згідно з п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року за № 312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Відповідач, приєднавшись до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електричної енергії, погодився з умовами публічного договору, та взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.3.13. глави 2.3. розділу ІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно із пунктом 4.12. розділу IV розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Пунктом 4.13. розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченомуКодексом комерційного обліку.

Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.14. розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Як зазначалося раніше, Пунктом 3 Комерційної пропозиції передбачено, що постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяцем надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua. Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передаченому Договором.

Якщо рахунок на електроенергію не був отриманий Споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ним ознайомлений.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи умови укладеного між сторонами договору, судова колегія погоджується з доводами апелянта в частині того, що саме на споживача покладається обов`язок щодо підписання електронно-цифровим підписом рахунків на оплату за спожиту електричну енергію, Актів прийняття-передавання товарної продукції, а постачальник в свою чергу при формуванні рахунків дотримався положень договору та чинного законодавства.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на нступне.

Відповідно до абзаців 3-6 п. 2.3.5 ПРРЕЕ у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ. Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку. На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.

Відповідно до п. 8.6.16. Кодексу комерційного обліку електричної енергії у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику.

Втім відповідачем не надано доказів оскарження вказаних у рахунках позивача обсягів спожитої електроенергії чи доказів звернення щодо отримання роз`яснень стосовно виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що процедура оскарження даних ОСР та ППКО щодо обсягів споживання електричної енергії передбачена кодексом комерційного обліку електричної енергії, однак відповідач не надав до суду доказів оскарження зазначених відомостей.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували поставку позивачем електричної енергії у заявленому обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та наявні матеріали справи, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції виставлених рахунків та відсутності належних доказів споживання електроенергії у заявленому обсязі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 по справі №916/1853/22 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 253, 269, 270, 275, 277 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 по справі №916/1853/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2022 по справі №916/1853/22 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світополіс про стягнення 773005,44 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Світополіс (65045, м.Одеса, вул.Троїцька, 43-А, ЄДРПОУ: 41258155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, 39/1, ЄДРПОУ: 42129888) 773005,44 грн. за спожиту електричну енергію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Світополіс (65045, м.Одеса, вул.Троїцька, 43-А, ЄДРПОУ: 41258155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м.Миколаїв, вул.Погранична, 39/1, ЄДРПОУ: 42129888) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 11595,08 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17392,62 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.02.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.І. Колоколов