ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" лютого 2023 р. Справа№ 927/818/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Чорногуза М.Г.
Шаптали Є.Ю.
секретар судового засідання: А.Р. Колосовська
за участю представників: не з`явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 (повний текст складено 19.12.2022)
у справі №927/818/22 (суддя Романенко А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області
про стягнення 1 934 206,82 грн,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі, відповідач або Відділ освіти) про стягнення 1 934 206,82 грн, з яких: 1 557 074,60 грн основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» б/д б/н; 225 165,03 грн пені за період з 01.04.2022 по 31.08.2022; 16 497,63 грн 3% річних за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 та 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов типового Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ, у період з лютого по квітень 2022 року.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення 1 934 206,82 грн задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основний борг у сумі 1 557 074,60 грн, пеню в сумі 22 516,50 грн, 3% річних у сумі 16 497,63 грн, інфляційні втрати у сумі 135 469,56 грн та судовий збір у сумі 29 013,10 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доведено факт постачання відповідачу, як постачальником «останньої надії», природного газу в період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та в період з 02.03.2022 по 17.04.2022, в об`ємі 29,94603 тис.куб.м, загальною вартістю 1 557 074,60 грн.
Відповідачем, у свою чергу, не надано до суду належних доказів на підтвердження оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 557 074,60 грн у повному обсязі або частково, в зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 225 165,03 грн неустойки (у формі пені) за період з 01.04.2022 по 31.08.2022, 16 497,63 грн 3% річних за той самий період та 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року, суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого природного газу, дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Водночас, суд, враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій (пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат), беручи до уваги наведені відповідачем причини прострочення виконання грошового зобов`язання, що зумовлені об`єктивними обставинами, незалежними від його волі (своєчасне невключення його до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на Інформаційній платформі Оператора ГТС на підставі підписаного сторонами договору №24-1228/21-БО-Т від 15.02.2022; перебування в період з 25.02.2022 по 01.04.2022 території, де функціонує відповідач. під окупацією військ РФ; першочергове направлення бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується відповідач, на підтримку сімей, що постраждали внаслідок ведення бойових дій на території населених пунктів, віднесених до Киселівської сільської ОТГ), за недоведеності факту наявності збитків у позивача, спричинених протиправною поведінкою відповідача, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення суми неустойки (в формі пені) до 22 516,50грн (що складає 90% від заявленої суми).
Поруч із цим, виходячи з правової природи 3% річних та інфляційних втрат, суд наголосив, що їх розмір не підлягає зменшенню судом у порядку частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки наведене позбавить кредитора можливості компенсувати матеріальні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання, в тому числі в результаті інфляційних процесів у економіці країни.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 27.12.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої позивач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 202 648,53 грн скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в розмірі 202 648,53 грн задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до посилань на те, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 90%, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
На переконання скаржника суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Господарського кодексу України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.
Спірним періодом поставки природного газу є лютий-квітень 2022 року, за який відповідач мав розрахуватися з позивачем згідно з пунктом 4.4. типового договору, тобто відповідач почав споживати газ постачальника «останньої надії» до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та відповідно до початку воєнних (бойових) дій та взагалі не сплатив за жодний місяць поставки.
За твердженнями позивача матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача у справі саме з лютого по квітень 2022 року, тобто в період виникнення спірних правовідносин.
Саме по собі посилання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Також судом не враховано, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Судом під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у справі №927/818/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/818/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.
16.01.2023 матеріали справи №927/818/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22, призначено справу до розгляду на 13.02.2023.
У судовому засіданні 13.02.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 13.02.2023 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що у матеріалах справи містяться роздруківки електронного листування про направлення копій ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 на електронні адреси сторін у справі, вказані у матеріалах справи.
Отже, за вказаних обставин, неявка у судове засідання представників сторін у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензоване постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09.04.2015 постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 та від 09.12.2020 №1236», відповідно до якої (пункт 2), з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», оператором газорозподільних систем:
- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалось жодним постачальником;
- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);
- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.
Акціонерному товариству «НАК «Нафтогаз України» разом із Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності мають забезпечити, зокрема, укладення до 01.12.2021 договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником «останньої надії».
Відділ освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (відповідач, споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
За пунктом 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (зареєстровано МЮУ за №1378/27823) (далі - Кодекс ГТС) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
За частиною 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Наведене узгоджується зі змістом пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу.
У випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу (абз. 4 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були в попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.
Для здійснення діяльності постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі забезпечується функціонування окремого Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 15,4359 тис.м.куб., з 02.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 9,4153 тис.м.куб. та з 01.04.2022 по 17.04.2022 у розмірі 5,09483тис.м.куб., автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем у спірному періоді, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується, зокрема, листом Оператора ГТС України від 05.08.2022 №ТОВВИХ-22-8255; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від Оператора ГРМ; а також відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХТ00018FC5Y00N (у вигляді принтскрину з особистого кабінету ПОН на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається в випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором (п.2 розділу VI Правил постачання природного газу).
Відповідно до пункту 4.2. розділу IV Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 2 глави 7 ХІІ Кодексу ГТС (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником при розрахунку вартості спожитого природного газу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач провів нарахування вартості спожитого відповідачем у спірному періоді природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого відповідачем природного газу, що отримані в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС.
Згідно пункту 4.1. розділу IV Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Згідно з пунктом 8 розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії». Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».
Починаючи з 01.12.2021, ціна природного газу розрахована відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809, в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 №1102, та відповідно до Правил постачання природного газу та умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» опублікована / оприлюднена на сайті позивача.
Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (пункт 8 розділу VI Правил постачання природного газу).
Виходячи з умов пунктів 4.3. та 4.4. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач, у свою чергу, зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Як встановив місцевий господарський суд, позивачем направлялись на адресу відповідача наступні рахунки: №9788 на суму 628 695,86 грн (за спожитий природний газ обсягом 15,4359 тис.м.куб., у лютому 2022 року); №12954 на суму 659 302,40 грн (за спожитий природний газ обсягом 9,4153 тис.м.куб., у березні 2022 року); №15687 на суму 269 076,34 грн (за спожитий природний газ обсягом 5,09483 тис.м.куб., у квітні 2022 року). Відповідач, у свою чергу, факт отримання перелічених рахунків, разом з актами приймання-передачі природного газу №3854 на суму 628695,86 грн (за лютий 2022 року), №5684 на суму 659302,40 грн (за березень 2022 року) та №7312 на суму 269076,34 грн (за квітень 2022 року), не заперечив.
За висновком суду першої інстанції позивачем на підставі належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доведено факт постачання відповідачу, як постачальником «останньої надії», природного газу в період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та в період з 02.03.2022 по 17.04.2022, в об`ємі 29,94603 тис.куб.м, загальною вартістю 1 557 074,60 грн.
Згідно пункту 4.4. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Таким чином, за висновками Господарського суду Чернігівської області, виходячи з умов пункту 4.4. Типового договору, відповідач мав розрахуватись за спожитий природний газ у лютому 2022 року в строк по 31.03.2022 (оплату прострочено з 01.04.2022); у березні 2022 року в строк по 02.05.2022 (оплату прострочено з 03.05.2022, оскільки 30.04.2022 - припадає на вихідний день, тому граничний строк оплати перенесено на перший робочий день, що відповідає приписам частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України); у квітні 2022 року в строк по 31.05.2022 (оплату прострочено з 01.06.2022).
Відповідачем, натомість, до суду першої інстанції не було надано належних доказів на підтвердження оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 557 074,60 грн, в зв`язку з чим позивач заявив про стягнення останніх в судовому порядку.
З огляду на порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості природного газу в указаному періоді в сумі 1 557 074,60 грн, позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення в межах даного позову 225 165,03 грн неустойки (у формі пені) за період з 01.04.2022 по 31.08.2022; 16 497,63 грн 3% річних за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 та 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення суми штрафних санкцій (пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат) до 1 гривні 00 коп, посилаючись на фінансовий стан Відділу освіти, що напряму залежить від існуючого дефіциту сільського бюджету, початок на території України військових дій країною агресором - російською федерацією, знаходження Киселівської територіальної громади у лютому-березні 2022 року в зоні проведення активних бойових дій, халатність працівників іншого надавача послуг - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (товариство порушило обов`язок своєчасності реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Місцевим господарським судом вказане клопотання відповідача було задоволено частково та зменшено суму неустойки (в формі пені) до 22 516,50 грн (що складає 90% від заявленої суми).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення місцевого господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 202 648,53 грн, а відтак, з огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, рішення суду у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1 557 074,60 грн, 16 497,63 грн 3% річних та 135 469,56 грн інфляційних втрат судом апеляційної інстанції не переглядається.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується наразі відповідачем, сума основної заборгованості Відділу освіти перед Товариством становить 1 557 074,60 грн. Прострочення з оплати, виходячи із умов пункту 4.4. Типового договору, за спожитий природний газ у лютому 2022 року настало з 01.04.2022; у березні 2022 року настало з 03.05.2022; у квітні 2022 року - з 01.06.2022.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України установлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого йому природного газу, на підставі пункту 4.5. Типового договору просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 225 165,03 грн за період з 01.04.2022 по 31.08.2022.
Судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені та вірно встановлено, що розмір пені за заявлені періоди в сумі 225 165,03 грн є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи; розрахунок позивача - арифметично вірний.
Відповідач, натомість, у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити суму штрафних санкцій до 1 грн.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначав, що основною причиною, що є винятковою, не залежала від його волі, та вплинула на належне виконання зобов`язань перед позивачем, є наслідки бойових дій на території міста Чернігова та Чернігівського району в період з 25.02.2022 по 01.04.2022, зумовлені військовою агресією з боку російської федерації. 15.02.2022 між ним та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було укладено договір постачання природного газу №24-1228/21-БО-Т, за яким у період з лютого по грудень 2022 року замовлено поставку природного газу, виходячи з погодженої ціни та обсягу поставки, натомість, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зареєстрував його як споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС лише 18.04.2022, як наслідок, у спірному періоді природний газ було поставлено йому з ресурсу постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Водночас відповідач був позбавлений можливості вплинути на цю ситуацію, оскільки в період з 25.02.2022 по 01.04.2022 територія, на якій він провадить свою діяльність, перебувала під окупацією військ рф (про що до відзиву додано засвідчену копію довідки в/ч НОМЕР_1 МОУ). Також просив суд взяти до уваги, що Відділ освіти є самостійним структурним підрозділом Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, бюджетною та неприбутковою організацією, що повністю фінансується з місцевого бюджету. Киселівська територіальна громада вкрай сильно постраждала від активної фази бойових дій в період з лютого по березень 2022 року, зокрема, с. Новоселівка має руйнування житлових будинків у розмірі приблизно 85%, половину з яких зруйновано повністю; інші населені пункти також зазнали масштабних пошкоджень, зокрема, частково зруйновано інфраструктуру населених пунктів ОТГ (мости, дороги, лінії електропередач, водопровідна мережа). Водночас, незважаючи на дефіцит бюджетного фінансування, всі фінансові ресурси Киселівської сільської ради направлено на підтримку сімей, які втратили житло (про що до відзиву надано засвідчені копії довідок: з переліком об`єктів житлового фонду Киселівської територіальної громади, що непридатні до проживання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій РФ; щодо витрат по облаштуванню тимчасових (модульних) містечок для життєзабезпечення населення, яке втратило житло на території Киселівської селищної ради внаслідок бойових дій РФ; копії листів-звернень до меценатів з метою отримання фінансової підтримки громади).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення нарахованої суми пені на 90% від розрахованої позивачем та в цій частині відхиляє доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначеної норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Частина 2статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання по розрахунку за природний газ, поставлений постачальником «останньої надії» в період з 01.02.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 31.03.2022 та з 01.04.2022 по 17.04.2022, в об`ємі 29,94603 тис.куб.м, загальною вартістю 1 557 074,60 грн, при цьому, період такого прострочення є тривалим (перевищує півроку), в той час як в рахунок наявного боргу жодних оплат відповідачем проведено не було.
Разом з тим, беручи до уваги наведені відповідачем причини прострочення виконання грошового зобов`язання, суд доходить висновку, що вони зумовлені об`єктивними, винятковими обставинами, незалежними від його волі (своєчасне невключення його до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на Інформаційній платформі Оператора ГТС на підставі підписаного сторонами договору №24-1228/21-БО-Т від 15.02.2022; перебування в період з 25.02.2022 по 01.04.2022 території, де функціонує відповідач, під окупацією військ російської федерації, при цьому строк виконання зобов`язання з оплати природного газу, поставленого в лютому 2022 року, припав на 31.03.2022, тобто період перебування в окупації; першочергове направлення бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується відповідач, на підтримку сімей, що постраждали внаслідок ведення бойових дій на території населених пунктів, віднесених до Киселівської сільської ОТГ).
У свою чергу, апеляційний господарський суд наголошує, що апелянт, заперечуючи проти зменшення розміру пені, не надає доказів завдання йому збитків, спричинених несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого позивачем природного газу за Договором.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що зменшення розміру пені на 90% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків.
При цьому судова колегія також враховує, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.
Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, враховуючи ще й те, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні витрати, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.
З огляду на наведене, посилання скаржника на те, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача у справі, зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи.
Отже, вирішуючи спір в частині заявлених позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржниками зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість зменшення судом за клопотанням відповідача розміру заявленої до стягнення суми пені, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Матеріали справи №927/818/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді М.Г. Чорногуз
Є.Ю. Шаптала
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.02.2023 |
Оприлюднено | 28.02.2023 |
Номер документу | 109207721 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Михальська Ю.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні