Постанова

від 13.02.2023 по справі 910/2480/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2023 р. Справа№ 910/2480/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Овчинніковій Я.Д.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/2480/22 (суддя Смирнова Ю.М.) за позовом Кам`янець-Подільського акціонерного товариства "Гіпсовик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" про стягнення 385 685,03 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Кам`янець-Подільське акціонерне товариство "Гіпсовик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" про стягнення 385 685,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/2480/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" на користь Кам`янець-Подільського акціонерного товариства "Гіпсовик" 385 685 грн 03 коп. заборгованості та 5785 грн 28 коп. судового збору.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині як поставки товару, так і повернення суми попередньої оплати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що невиконання ним зобов`язання з поставки товару зумовлено несплатою його в повному обсязі позивачем.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать телефонограми.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" (постачальник) та Кам`янець-Подільським акціонерним товариством "Гіпсовик" 22.06.2021 укладено договір поставки товару № КР003158, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість. Назва (асортимент, номенклатура товару), кількість, ціна, загальна вартість партії товару, одиниця виміру вказуються у відповідних товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, відповідно до наданих покупцем та прийнятих постачальником письмових заявок.

Поставка продукції за цим договором, протягом строку його дії, здійснюється окремими партіями. Під партією сторони домовились розуміти кількість продукції певного роду, якості та вартості, що визначена в кожній конкретній специфікації чи додатку (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.2, 4.3 договору строк поставки за цим договором визначаються додатком. Порядок оплати визначається окремо для кожної партії товару та зазначається у додатках до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, в частині не виконаних зобов`язань за договором до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору (п. 7.2 договору).

Згідно додатку № 1 від 22.06.2021 до договору поставки № КР003158 від 22.06.2021 сторони домовились, що постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця за наступним асортиментом, технічними характеристиками, кількістю та ціною: кран мостовий опорний КМП 3,2-16,5-6УЗ г/п 3,2 т в/п 10 м у кількості 1 штука, вартістю 365969,00 грн з урахуванням ПДВ; монтаж крана КМП 3,2-16,5-6УЗ г/п 3,2 т в/п 10 м у кількості 1 штука, вартістю 46158,00 грн з урахуванням ПДВ. Термін виготовлення 30 робочих днів, умови оплати: 70% - авансова оплата, 30% - по факту готовності обладнання до відвантаження, протягом 5 банківських днів. Термін монтажу крана 5 робочих днів. Умови оплати: 70% - авансова оплата, 30% - доплата після випробувань і підписання акту виконаних робіт, протягом 5 банківських днів.

Позивач 25.06.2021 перерахував 248 492,95 грн. попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 344 від 25.06.2021.

Листом від 07.10.2021 відповідач повідомив позивача про готовність замовленого ним товару до поставки та просив здійснити остаточний розрахунок і здійснити передплату за монтаж товару.

Як вбачається з платіжного доручення № 5746 від 08.10.2021 позивач сплатив відповідачу ще 106 496,98 грн вартості замовленого товару.

Отже, загальна сума сплачена позивачем за товар, замовлений за договором №КР003158 від 22.06.2021, становить 354 989,93 грн.

Також, платіжним дорученням № 5747 від 08.10.2021 позивач сплатив попередню оплату за монтаж крана у розмірі 30 695,10 грн.

У матеріалах справи наявні листи від відповідача: № К300-0000103 від 18.11.2021 про планування поставки товару на 30.11.2021; № К300-0000103 від 18.11.2021 про те, що поставка планується після 30.11.2021.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 742 від 08.12.2021, в якій просив виконати умови договору № КР003158 від 22.06.2021 щодо поставки та монтажу товару, а також попередив, що у випадку не виконання зобов`язань з поставки, він буде ініціювати повернення суми попередньої оплати товару. В підтвердження направлення претензії відповідачу до матеріалів справи долучено фіскальний чек від 09.12.2021.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 - 10.12.2021 за договором № КР003158 від 22.06.2021, згідно якого кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем складає 385685,03 грн.

До матеріалів справи долучений лист позивача № 751 від 13.12.2021, адресований відповідачу, з проханням письмово підтвердити гарантійні зобов`язання, які були надані усно, щодо остаточної дати поставки крана до 22.01.2022 та додатково надання знижки у розмірі 5%.

У відповідь на зазначений вище лист відповідач підтвердив дату поставки товару до 22.01.2022 та надання знижки у листі № К300-0000104 від 13.12.2021.

Відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, як і не повернув позивачу кошти, сплачені за товар.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 385685,03 грн., які є сумою попередньої оплати товару та його монтажу.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено.

Колегія суддів погоджується із задоволенням позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою правочин, укладений між сторонами правочин є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в сумі 385 685,03 грн.,

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторонами в договорі та додатку до нього чіткого строку, протягом якого відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар, не встановлено. Разом з цим, з листування сторін випливає, що відповідач брав на себе зобов`язання поставити товар позивачу після 30.11.2021, а в подальшому - до 22.01.2022, проте так і не виконав зобов`язання з поставки.

Враховуючи, що відповідачем не було здійснено поставку товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, в тому числі після звернення позивача з письмовою вимогою, позивач, звернувшись до суду, скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 Цивільного кодексу України, щодо повернення суми попередньої оплати.

Стосовно посилань апелянта на те, що ним не було поставлено товар позивачу, з огляду на нездійснення останнім оплати за такий товар в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Аналіз частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

За змістом статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У даному випадку, поведінка відповідача, який своїми листами від 18.11.2021 вказував про поставку товару 30.11.2021 та після цієї дати, а згодом гарантував поставку вже до 22.01.2022 (лист від 13.12.02021), без зазначення при цьому про неповну оплату позивачем товару, є суперечливою, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що обставини з оплати товару позивачем не в повному обсязі перешкоджали здійсненню такої поставки та про них відповідачем повідомлялося позивачу.

Навпаки, відповідач у своїх листах від 18.11.2021 вказував, що затримка у поставці товару виникла у зв`язку з високою захворюваністю працівників.

Враховуючи наведене, колегія суддів застосовує концепцію заборони суперечливої поведінки, а тому наведені доводи скаржника не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування обставин поставки позивачу попередньо оплаченого ним товару.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар, покупець набув права на повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, тоді як відповідач не передав товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про повернення попередньої оплати за товар підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/2480/22 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 20.02.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко