Постанова

від 07.02.2023 по справі 910/3224/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. Справа№ 910/3224/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Хоменко В.О. (ордер серія АІ №1259912 від 02.08.202

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2022

у справі №910/3224/22 (суддя Марченко О.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Техпостач-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві

про стягнення 1 274 085, 84 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №4» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостач-Сервіс» 1 274 085,84 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був позбавлений права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у пред`явленому до стягнення розмірі з огляду на порушення відповідачем положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у не реєстрації податкових накладних, складених за результатами виконання сторонами зобов`язань за визначеними у позовній заяві договорами на загальну суму 1 274 085,84 грн., в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено існування в діях відповідача всіх складових цивільного правопорушення. Крім того, вказав на те, що позивачем не надано доказів, які б вказували на причини неформування та не реєстрації ТОВ «Техпостач-Сервіс» податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, якими засвідчується поставка товару чи доказів, які б свідчили про наявність вини та протиправності поведінки відповідача у такому порушенні, а також доказів того, що у зв`язку із такою не реєстрації податкових накладних позивач не зміг зарахувати до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 274 085,84 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №4» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2022 по справі №910/3224/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що:

1) на запит позивача від 20.07.2022 №546442 щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних податковим органом надано витяг №546442 яким підтверджено відсутність у вказаному реєстрі податкових накладних за зазначеними позивачем операціями;

2) законодавством передбачено обов`язок постачальника скласти податкову накладну, натомість відповідач не надав доказів вчинення спрямованих на реєстрацію податкових накладних дій та не спростував розмір пред`явленої до стягнення суми збитків;

3) оплата позивачем ПДВ у період з жовтня 2017 по липень 2019 підтверджується наданими до апеляційної скарги копіями платіжних доручень та деклараціями з ПДВ;

4) звернення покупця зі скаргою на продавця не дає покупцю права на включення суми податку, а є лише підставою для його перевірки контролюючими органами (що відповідає викладеній у постанові КГС ВС від 03.08.2018 у справі №917/877/17 позиції);

5) судом не враховано викладену у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18 позицію, відповідно до якої встановлено факт завдання позивачу збитків внаслідок нереєстрації відповідачем податкових накладних, оскільки такі дії позбавили позивача права на включення визначеної у них суми податку до податкового кредиту;

6) на підтвердження того, що належним способом захисту прав позивача як покупця, може бути звернення з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних, скаржник посилається на правову позицію, що викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі №917/877/19 та Великої палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18;

7) суд порушив норми процесуального права оскільки розглянув у порядку спрощеного провадження справу яка підлягала розгляду у порядку загального позовного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 09.08.2022 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/3224/22 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3224/22.

17.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 поновлено Приватному акціонерному товариству «Домобудівний комбінат №4» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/3224/22, відкрити апеляційне провадження у справі №910/3224/22, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/3224/22 до закінчення апеляційного провадження у даній справі та призначено до розгляду на 04.10.2022 об 11.00.

03.10.2022 через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, яким мотивовано тим, що:

1) положення податкового законодавства свідчать про те, що права покупця у випадку нереєстрації продавцем податкової накладної підлягають захисту шляхом звернення до податкового органу разом з декларацією за відповідний податковий період зі скаргою на дії продавця, за наслідками розгляду якої можуть бути вжиті заходи щодо усунення порушень. Натомість у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до податкового органу із відповідною скаргою на дії відповідача у зв`язку із несвоєчасним оформленням та реєстрацією відповідних податкових накладних, а також доказів про результати здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності відповідача, оформлені актом, довідкою або іншим рішенням відповідного контролюючого органу;

2) доведеність вини і протиправної поведінки відповідача у даному випадку має бути підтверджено зокрема актом (довідкою) перевірки відповідного контролюючого органу, що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19;

3) позивачем не надано доказів, які б вказували на причини неоформлення та нереєстрації відповідачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, якими засвідчується поставка товару, чи доказів, які б свідчили про наявність вини та протиправності поведінки відповідача у такому порушенні, а також доказів того, що у зв`язку з такою нереєстрацією податкових накладних позивач не зміг зарахувати до податкового кредиту ПДВ у сумі 1 274 085,84 грн.;

4) позивач не навів підстав для прийняття судом нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, що на переконання відповідача відповідає правовій позиції, що викладена у постановах КГС ВС від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19;

5) розгляд справи у порядку спрощеного провадження не свідчить про порушення норм процесуального права оскільки першопочатково судом відкрито провадження у порядку загального позовного провадження, проте враховуючи введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України воєнного стану із подальшим його продовженням, з метою уникнення можливості завдання шкоди життю та здоров`ю працівників та відвідувачів суду перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з клопотанням про розгляд справи у порядку загального провадження - позивач не звертався.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 розгляд справи відкладено на 08.11.2022 р.

17.10.2022 через канцелярію суду від представника третьої особи, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.11.2022 через канцелярію суд від представника позивача надішли письмові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про долучення доказів, а саме копію супровідного листа Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 14.09.2022 та копії електронного файлу/інформації щодо реєстрації , а точніше відсутності реєстрації ТОВ «Техпостач-Сервіс» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2019 рік.

28.11.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення проти задоволення клопотання щодо прийняття додаткових доказів.

В подальшому розгляд справи було відкладено.

05.12.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні, 07.02.2022 представник позивача, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомленні належним чином (а.с.169-174 т.2). В своїх запереченнях та письмових пояснення представник відповідача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 07.02.2023.

У судовому засіданні, колегія суддів заслухавши доводи представника позивача, стосовно клопотання про долучення доказів, які були подані останнім через канцелярію суду 09.11.2022, порадившись на місці ухвалила, відмовити в його задоволенні, оскільки вказані докази, в порушення вимог ст.269 ГПК України було надано на стадії апеляційного перегляду справи, в той час як на дату прийняття оскарженого рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав. При цьому, позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав неможливості подання відповідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №4», як покупцем та ТОВ «Техпостач-Сервіс», як продавцем укладено договори поставки від 01.08.2017 №1/8, від 09.01.2018 №15/01, від 12.06.2018 №12/06, від 20.09.2018 №20/1 і від 20.05.2019 №20/05 (а.с. 13-19, 21-26, 28-33, 44-49, 70-75 т.1), за умовами яких за замовленнями покупця постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність (поставити) покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти замовлений товар та оплатити його на умовах договорів.

У пунктах 5.1 зазначених договорів поставки передбачено, що постачальник надає покупцю на кожну одержану кількість товару в тому числі податкові накладні. Постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну (за кожної поставки), що передбачає реєстрацію постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому законодавством України; така реєстрація проходить у строк, що передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими нормативними актами; одночасно з реєстрацією податкових накладних постачальник надсилає таку накладну (її примірник) покупцю з відміткою про отримання територіальними органами ДФС за електронною адресою: patdbk@ua.fm.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що відповідач на виконання умов зазначених договорів здійснив поставку позивачу товарів на загальну суму 6 748 247,80 грн. (а.с.20,27,34-43,50-54,56-68,76,78,80,82,84,86,88,90,92,94,96,98,100-108 т.1)

Позивач зазначає, що за кожною поставкою відповідачем подано податкові накладні, реєстрація яких була зупинена податковим органом.

Як вказує позивач, станом на день звернення з позовом загальна сума незареєстрованих відповідачем податкових накладних становить 1274085,84 грн., у зв`язку з чим позивач втратив право на включення суми ПДВ у вказаному розмірі до податкового кредиту, що призвело до зайвої сплати позивачем такої суми до бюджету.

Наведені витрати позивач вважає збитками, які виникли з вини відповідача.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача із претензією від 10.02.2022 №23-109 (а.с.109-114 т.1) у якій вимагав протягом семи календарних днів з дати її отримання зареєструвати податкові накладні на суму 1 274 085,84 грн. або сплатити зазначену суму як компенсацію збитків позивачу.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надіслав.

Доказів вчинення відповідачем вказаних у претензії позивача дій - матеріали справи не містять, що стало підставою для звернення зі вказаним позовом про відшкодування збитків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не подано до суду жодних доказів, які б підтверджували зупинення податковим органом реєстрації податкових накладних, зокрема квитанцій про таке зупинення, у зв`язку з чим неможливо встановити чи дійсно було зупинення реєстрації, а також що було причиною для зупинення реєстрації податкових накладних. Окрім того зазначив, що позивачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували оплату позивачем податку на додану вартість в розмірі 1 274 085, 84 грн. до державного бюджету. Також, позивачем при розгляді справи не доведено всього складу цивільного правопорушення як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договорів поставки від 01.08.2017 №1/8, від 09.01.2018 №15/01, від 12.06.2018 №12/06, від 20.09.2018 №20/1 і від 20.05.2019 №20/05, за яким відповідач здійснив поставку позивачу товарів на загальну суму 6 748 247,80 грн., на підтвердження чого позивач надав копії видаткових накладних.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, по поставці товарів, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент вчинення господарських операцій за укладеними сторонами договорами накладних) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з абзацами першим і третім пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзаців першого - четвертого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абзацом 12 пункту 201.10 статті 201 ПК України квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Абзацами двадцять другим - двадцять п`ятим пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/ покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Відповідно до абзацу першого пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця за формою згідно з (Д7) (додаток 7). Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації.

Крім того, пунктами 11.6 договорів поставки від 01.08.2017 №1/8, від 09.01.2018 №15/01, від 12.06.2018 №12/06, від 20.09.2018 №20/1 і від 20.05.2019 №20/05 позивач і відповідач погодили, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН покупець має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 ПК України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Враховуючи викладене, права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

При цьому, в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів судам не надано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження звернення позивача до податкового органу разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заявою зі скаргою на дії відповідача, як і не містить актів відповідної перевірки контролюючого органу за вказаним зверненням.

Вказане свідчить про те, що позивач, звертаючись з позовом не довів факту протиправності поведінки відповідача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем на стадії розгляду справи судом першої інстанції не надано ні доказів подання податкових декларацій за періоди у які здійснювались операції за спірними договорами, ні доказів сплати позивачем ПДВ у заявленій у якості збитків в межах даної справи суми, ні доказів того, що відповідні податкові накладні дійсно не були зареєстровані відповідачем.

При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для врахування наданих разом з апеляційною скаргою нових доказів, а саме, платіжних доручень про сплату ПДВ, копії витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №546442 від 20.07.2022 р. та копій податкових декларацій з розшифровками з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено вичерпний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, встановлено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

З аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивачем не обґрунтовано існування підстав об`єктивної неможливості подання до суду першої інстанції платіжних доручень про сплату ПДВ та копій податкових декларацій з розшифровками.

Крім того, як зазначає сам відповідач та про що свідчить дата вказаного документу, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №546442 від 20.07.2022 р. (а.с.33-34 т.2) створено після прийняття оскаржуваного рішення, будь-яких обґрунтувань причин неможливості отримання такої інформації та подання її до суду першої інстанції, - скаржником не зазначено.

Наведене свідчить, що вказаний доказ, наданий відповідачем до суду апеляційної інстанції, у доданій до апеляційній скарзі формі не існував на момент розгляду даного спору по суті місцевим господарським судом.

На переконання колегії суддів, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції як додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Навпаки, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме своїм наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи викладене, те, що позивачем не доведено обґрунтованості причин неможливості подати долучені до апеляційної скарги докази до суду першої інстанції, а також виходячи з положень ст. ст. 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані позивачем до суду апеляційної інстанції копії платіжних доручень про сплату ПДВ, копії витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №546442 від 20.07.2022 р. та копій податкових декларацій з розшифровками.

Вказане відповідає викладеній постановах Касаційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 правовій позиції.

За вказаних обставин колегія суддів зазначає про відсутність підстав для застосуванню до правовідносин у даній справі і викладених у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі №917/877/19 правових висновків, з огляду на відмінність предмету дослідження, яке полягає у тому, що у справах щодо яких було зроблено висновки касаційним судом позивач належним чином та у встановленому ГПК України порядку підтвердив свої вимоги податковими деклараціями, натомість в межах розгляду даної справи (№910/3224/22), позивачем таких доказів у встановлений ГПК України строк не надано, обґрунтувань неможливості своєчасного вчинення таких дій - не наведено.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів оплати 1 274 085,84 грн. податку на додану вартість до державного бюджету, а відповідно і не підтверджено реальності збитків, а також не доведено факту звернення до податкових органів зі скаргою щодо неправомірних дій відповідача, з огляду на що вина відповідача не підтверджена відповідними належними та допустимими доказами.

Крім того, пунктом 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Вказане свідчить про те, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної надсилається і постачальнику, і покупцю, що свідчить про те, що позивач мав можливість надати такий доказу суду першої інстанції.

Натомість, доказів на підтвердження зупинення податковим органом реєстрації податкових накладних, зокрема, квитанцій про таке зупинення, - позивачем до матеріалів справи не надано.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість встановити чи дійсно було зупинено такі реєстрації, а також що стало підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, якщо така мала місце.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено всього складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та документально не підтвердженими, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню викладені у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18 з огляду на відмінність правовідносин, яка полягає у тому, що у вказаній справі відповідачем виступав податковий орган, внаслідок дій (протиправність яких встановлена судовим рішенням у адміністративній справі) якого постачальнику відмовлено у реєстрації податкових накладних.

Викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 висновки на результати апеляційного перегляду даної справи не впливають оскільки стосуються визначення юрисдикції та визначення належного способу захисту, а не підстав для його застосування.

Відносно доводів апелянта про те, що вказана справа має суму спору у розмірі суму 1 274 085,84 грн., проте суд першої інстанції розглянув її у порядку спрощеного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 250 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/3224/22, визнано справу малозначною та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування можливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд першої інстанції зазначив, що враховуючи введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України воєнного стану та продовження строку його дії (Указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022; Указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022), з метою уникнення можливості завдання шкоди життю і здоров`ю працівників апарату суду та представників сторін суд вважає за необхідне розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».)

Місцевий господарський суд урахував наведені положення законодавства з огляду на введення на території України воєнного стану, взяв до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, розглянув справу у спрощеному провадженні, не порушуючи вимог процесуального закону.

Обставин протилежного позивач не довів, як і не зазначив, яким саме чином суд позбавив його можливості подати всі належні та допустимі докази і пояснення до винесення судового рішення, з огляду на те, що позивач був повідомлений про час та місце слухання справи в суді першої інстанції (а.с. 131 том 1) та мав право подати або витребувати документи, які, як він вважав, можуть вплинути на вирішення спору по суті та прийняття законного судового рішення.

Крім того, позивачем не наведено доводів, за яких розгляд судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене вище, розгляд судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження не призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення, а відтак не може бути підставою для зміни чи скасування відповідного судового рішення у суді апеляційної інстанції.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/3224/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/3224/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/3224/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/3224/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 27.02.2023

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук