Постанова

від 15.02.2023 по справі 911/2897/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа№ 911/2897/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Линник А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021

у справі № 911/2897/19 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Київської обласної державної адміністрації

2) Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу

до 1) Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс»

про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Філіпенко О.І.;

від позивача - 1: Уляник Р.Б.;

від позивача - 2: не з`явився;

від відповідача - 1: не з`явився;

від відповідача - 2: не з`явився, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Керівник Бориспільської місцевої прокуратури (далі також - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі також - Київська ОДА) та Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу (далі також - ДП «Переяслав-Хмельницький ДАСП») до Господарського суду Київської області з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (далі також - Переяслав-Хмельницька РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» (далі також - Товариство), про:

- визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 300 від 17.03.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «Галатея Плюс» для організації риболовецького стану та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку загальною площею 0,2077 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.05.2010, укладеного між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» щодо земельної ділянки загальною площею 0,2077 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0079 для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 21.05.2010 між Переяслав-Хмельницькою РДА та ТОВ «Галатея Плюс» на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА №300 від 17.03.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2077 га, розташованої на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для організації риболовецького стану. Проте, земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079 знаходиться (фактично накладається) на землях лісогосподарського призначення, які, як на час видачі спірного розпорядження, так і на даний час перебувають у користуванні Державного Агролісгоспу, яким дозволу на вилучення з постійного користування підприємства вказаної земельної ділянки з лісового фонду не надавалося. Надання земельної ділянки для риболовецького стану відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України не відносилось до повноважень районної державної адміністрації. Прокурор стверджує, що розпорядження № 300 від 17.03.2010 прийнято з порушенням ст.ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки передача земельної ділянки в оренду проведена неуповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у користування ТОВ «Галатея Плюс», передача яких заборонена законом. Таким чином, спірне розпорядження підлягає визнанню недійсним в порядку, визначеному ст.ст. 152, 155 ЗК України, ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України. Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 був укладений на підставі незаконного розпорядження, відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, він має бути визнаний недійсним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі №911/2897/19 позов задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 300 від 17.03.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «Галатея Плюс» для організації риболовецького стану та передано на умовах довгострокової оренди земельну ділянку загальною площею 0,2077 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010, укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» щодо земельної ділянки загальною площею 0,2077 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0079, для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Рішення суду вмотивовано встановленими судом обставинами невідповідності оскаржуваного розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА вимогам ст.ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 ЗК України, ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки передача земельної ділянки була проведена неуповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, без згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у користування для ТОВ «Галатея Плюс», передача яких законом заборонена. Суд також дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 21.05.2010 недійсним, як такого, що укладений на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 300 від 17.03.2010, визнаного судом недійсним.

Суд також не погодився з твердженнями відповідача про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявленого Прокурором позову, оскільки матеріалами справи підтверджується факт звернення з даним позовом у межах встановленого законом строку позовної давності.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі №911/2897/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Водночас, скаржник надав клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник вказує на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, останній наполягає на недоведеності прокурором підстав для звернення до суду в інтересах держави як в особі державного підприємства, так і в особі Київської ОДА; судом також залишено поза увагою та не надано належної оцінки доводами відповідача про надання Київською ОДА відповідачу-2 погоджень у 2009 році щодо розміщення спірної земельної ділянки як доказу, що підтверджує пропущення строку позовної давності; судом також не надано належної оцінки доводам відповідача про приналежність спірної земельної ділянки до земель запасу Циблівської сільської ради, а не до земель лісогосподарського призначення.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 04.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі №911/2897/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі №911/2897/19 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі № 911/2897/19, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 09.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 провадження у справі № 911/2897/19 зупинено до перегляду судового рішення у справі № 911/2169/20 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/505/22 від 06.12.2022 у зв`язку з прийнятим зборами суддів Північного апеляційного господарського суду рішенням від 21.09.2022, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2897/19.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 апеляційну скаргу у справі № 911/2897/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі №911/2897/19 прийнято до провадження; поновлено апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду на 18.01.2023.

18.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване його зайнятістю в інших судових засіданнях.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, клопотання прокурора задоволено, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі № 911/2897/19 відкладено на 15.02.2023.

В судове засідання скаржник, позивач-2, відповідач-1 своїх уповноважених представників не забезпечили, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги на електронні адреси, зазначені представниками учасників, виконавши тим самим обов`язок щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі № 761/14537/15-ц, провадження № 61-3069св21.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника скаржника, позивача-2 та відповідача-1, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування їх пояснень, з огляду на встановлені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності вищевказаних осіб.

15.02.2023 в судовому засіданні прокурор та представник позивача-1 вимоги апеляційної скарги не визнали, проти її доводів заперечили, у зв`язку з чим просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

15.02.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як убачається із позовної заяви, Прокурором заявлено позов в інтересах Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу та органу державної влади - Київської обласної державної адміністрації.

В обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Прокурор зазначає, що прийняття оскаржуваного розпорядження про передачу в оренду спірної земельної ділянки порушило право постійного лісокористувача, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та вибула з користування без прийняття рішення про припинення права постійного користування. Водночас, державне підприємство позбавлене можливості самостійно звернутись до суду у зв`язку із скрутним майновим станом.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 у справі №4-рп/2008).

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п.3 ч.1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч.1 ст.23 вказаного Закону, представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань (ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказаним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Згідно з ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Нормами абз.2 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

В порушення прямої заборони, наведеної в абз.3 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» даний позов заявлений прокурором в інтересах державного підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, визначений прокурором позивач-2 Державне підприємство Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу прокурором порушено приписи абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Відповідно до правової позиції, викладеній у пунктах 48, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

З огляду на наведене, а також на правовий висновок, висловлений Великою палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу та вважає за необхідне залишити позов, поданий Прокурором в інтересах держави в особі вищезазначеного державного підприємства без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, відповідно, у цій частині рішення суду першої інстанції має бути скасовано.

Надаючи оцінку обґрунтованості звернення Прокурора в інтересах Київської ОДА, колегія суддів виходить з того, що у пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з метою встановлення відомостей про вжитті Київською ОДА заходи щодо усунення порушень земельного та лісового законодавства, Бориспільською місцевою прокуратурою спрямовано голові Київської ОДА запит від 06.02.2019, у якому висвітлено факти відведення ряду земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079, за рахунок земель лісогосподарського призначення згідно планово-картографічних матеріалів (планшетів, таксаційних описів, тощо) Державного Агролісгоспу, інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Згідно офіційної реакції на інформацію стосовно незаконного надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079, Київська ОДА надала доручення Департаменту містобудування та архітектури розглянути зазначені у листі факти, що відображено у листі від 21.02.2019.

В свою чергу, жодного вивчення наявності підстав для захисту інтересів держави уповноважений орган не здійснив. У відповіді на лист Бориспільської місцевої прокуратури Департамент містобудування та архітектури Київської ОДА з посиланням на ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр» вказав на відсутність зазначеної у листі інформації.

З метою встановлення інформації про вжиті Київською ОДА заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави за викладеними у позовній заяві доводам, місцевою прокуратурою 15.04.2019 та 10.06.2019 були спрямовані запити.

У відповідь на вказані запити Департаментом містобудування та архітектури Київської ОДА надано інформацію з посиланням на ст. 2 Бюджетного кодексу України та інформацію відділу фінансового забезпечення апарату Київської ОДА про те, що адміністрація на даний бюджетний рік не має можливості звернутись до суду із позовом у зв`язку з недостатністю коштів для сплати судового збору.

За даними веб-порталу «Судова влада» Київська обласна державна адміністрація з позовними заявами на захист інтересів держави в порядку господарського судочинства не зверталась.

Таким чином, з моменту інформування Бориспільською місцевою прокуратурою листом від 06.02.2019, 15.04.2019, 10.06.2019 та надалі після спрямування повідомлення про намір здійснювати представництво інтересів держави Київською ОДА жодних дій з метою захисту інтересів держави не вжито, що свідчить у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про нездійснення захисту інтересів держави та наявності підстав для звернення Бориспільської місцевої прокуратури з відповідним позовом.

Отже, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про недоведення прокурором підстав для звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Київської ОДА.

Переглядаючи в апеляційному порядку спір по суті позовних вимог, колегією суддів встановлено, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації (далі Переяслав-Хмельницькою РДА) №647 від 16.06.2009 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Галатея плюс» земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га в довгострокову оренду для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА №300 від 17.03.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ТОВ «Галатея плюс» на умовах довгострокової оренди земельну ділянку, для організації риболовецького стану загальною площею 0,2077 га, розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Надалі, 21.05.2010 між Переяслав-Хмельницькою РДА, як орендодавцем та ТОВ «Галатея плюс», як орендарем укладено договір оренди землі.

Як зазначено у п. 1 договору оренди землі, орендар отримав в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель загального користування (пісків), яка розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для організації риболовецького стану.

Відповідно до п.п. 2-4 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2077га для організації риболовецького стану.

Згідно із рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області від 14.05.2010 №426-38-V «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду ТОВ «Галатея плюс»», нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 818,96 грн.

Договір укладено на 49 років, який набирає чинності з часу державної реєстрації.

Пунктами 10-12 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для організації риболовецького стану. Цільове призначення земельної ділянки: землі загального користування (піски).

Умови збереження стану об`єкта оренди: за цільовим призначенням.

Договір зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому районному відділенні Київської обласної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.07.2010 за №041095101324.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 21.05.2010 орендареві ТОВ «Галатея плюс» передано земельну ділянку площею 0,2077 га на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом «а» ст. 17 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження) встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного розпорядження) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Частиною 1 ст. 55 Земельного кодексу України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже, з огляду на викладене, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

На підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької РДА № 152 від 26.03.2001 при управлінні сільського господарства та продовольства райдержадміністрації створено Державний Агролісгосп.

Відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького Державного Агролісгоспу Київської області останній розташований в східній частині Київської області на території Переяслав-Хмельницького адміністративного району.

Згідно з пп. 1.1.1 вказаного проекту структура міжгосподарського лісгоспу складається у тому числі з Майстерської дільниці № 1, до складу якої входять землі лісового фонду на території Циблівської сільської ради площею 333 га.

Відповідно до розділу 1.2 вказаного проекту Державний Агролісгосп організований у 2000 році на базі лісгоспів, колгоспів Переяслав-Хмельницького району. Попереднє лісовпорядкування колгоспних лісів, на базі яких утворений агролісгосп, було проведено у 1990 році Українською експедицією.

У 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» розроблено матеріали лісовпорядкування Державному Агролісгоспу. За протоколом другої лісовпорядної наради від 12.03.2002 у відповідності до ст. 94 Лісового кодексу України ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено обласним управління АПК в Київській області. За цим протоколом нарадою зроблено загальний висновок за результатами минулої господарської діяльності держлісгоспу про те, що в цілому, лісове господарство велось ціленаправлено і всебічно з діючими правилами ведення лісового господарства в лісах України.

Також, матеріали лісовпорядкування в частині розрахунку лісосік на 2002 рік і наступні роки погоджено з Київським державним лісогосподарським об`єднанням «Київліс», Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та Київською обласною державною адміністрацією.

Листом № 23 від 14.01.2019, адресованим прокурору Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури, Українське державне проектно-лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 30 та меж їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 року та межами земельних ділянок. З зазначеного фрагменту вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079 накладається на землі Майстерської дільниці №1 Державного Агролісгоспу, а саме - виділ 13 кварталу 30 за матеріалами лісовпорядкування 2001 року, з відображенням їх взаємного розміщення (перетину у просторі) у межах земель Державного Агролісгоспу.

Українське державне проектно-лісовпорядне виробниче об`єднання Укрдержліспроект засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Верховний Суд у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц зауважив, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Частиною 1 ст. 48 Лісового кодексу України встановлено, що в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Отже, надана ВО «Укрдержліспроект» інформація з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти України є допустимим доказом в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів, а матеріали лісовпорядкування 2001 року є наслідком інвентаризації земель лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні вказаного державного лісогосподарського підприємства.

Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Так, скаржник в апеляційній скарзі підкреслює, що згідно з довідкою управління земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 02.07.2009 № 06-16/61 «Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачам, власникам землі по угіддях в Переяслав-Хмельницькому районі» (форма 6 - зем) станом на 01.07.2009, загальна площа земельної ділянки, що вiдводиться в оренду ТОВ «Галатея Плюс» на території Циблівської сільської ради (за рахунок загальногокористування) становить 0,2077 га. Інших земель, номер рядка - 12.4., «Землi загального користування», шифр рядка- 97, графа 69-піски. Земельна ділянка призначена для облаштування риболовецького стану.

Колегія суддів звертає увагу на те, що довідка не містить інформації щодо приналежності земельної ділянки до земель державної власності, а також що її розпорядження здійснюється Переяслав-Хмельницькою РДА як органом державної влади, що реалізує повноваження власника землі. Чинний на момент формування довідки Земельний кодекс України (ст. 19) не виокремлює таку категорію земель як землі загального користування.

Висновок управління земельних ресурсів у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області Державного агентства земельних ресурсів від 02.07. 2009 №06-27/66, як і висновок відділу містобудування, архітектури тa житлово-комунального господарства Переяслав-Хмельницької РДА від 26.06.2009 року № 6-623 також не підтверджують приналежність земельної ділянки до земель запасу Циблівської сільської ради.

Як переконує апелянт, спірна земельна ділянка площею 0,2077 га розташована в прибережній захисній смузі Канівського водосховища на території Циблівської сільської ради (за межами населеного пункту), не вкрита рослинністю.

Вказане підтверджує:

висновок № 23 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову від 08.07.2009 року ДЗ «Переяслав-Хмельницька рай СЕС», відповідно до якого земельна ділянка, яка розміщена Київська область, м. Переяслав-Хмельницький район, територія Циблівської сільської ради придатна для розміщення риболовецького стану в урочищі «В`юнище» ТОВ «Галатея Плюс»,

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи вiд 27.07.2009 року №05.03.02-07/45824,

висновок державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про погодження матеріалів проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ «Галатея Плюс» для облаштування риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 10.07.2009 року 06-13/6715/4,

лист Дніпровського басейнового управління водних ресурсів державного комітету України по водному господарству від 01.12.2009 року за № 1Д 8-1609 «Щодо погодження проекту землеустрою розміщення риболовецького стану», де земельна ділянка площею 0,2077 га розташована в прибережній захисній смузі Канівського водосховища на території Циблівської сільської ради (за межами населеного пункту),

кадастровий план,

висновок відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Переяслав-Хмельницької РДА від 31.03.2009 року за №24, де вся земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги Канівського водосховища,

лист ДЗ «Переяслав-Хмельницька СЕС» від 01.04.2009 року за № 13,

Лист державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 11.06.2009 року за № 06-13/4889,

Лист Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 02.06.2009 року за №8-649 «Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки для організації риболовецького стану», де земельні ділянки, які відносяться до прибережних захисних смуг та є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Однак, колегія суддів звертає увагу Товариства на те, що усі висновки та погодження надавались апелянту в результаті розпочатої ним процедури відведення земельної ділянки в оренду. Так, як убачається із матеріалів справи, 16.06.2009 Переяслав-Хмельницька РДА видала розпорядження №677 «Про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Галатея». Саме у цьому розпорядженні зафіксовано розташування земельної ділянки - на території Циблівської сільської ради, та призначення - для організації риболовецького стану.

Саме на підставі вказаного розпорядження було розроблено проект відведення земельної ділянки, у якому також продубльовано місце розташування спірної землі та ціль відведення - для організації риболовецького стану.

Жоден із наданих відповідачем доказів не містить вказівки на категорію земель, яка планувалась до відведення. Усі довідки та листи містять суперечливі дані, як то: землі несільськогосподарського призначення, землі природоохоронного призначення, землі загального користування, землі запасу Циблівської сільської ради тощо.

Тобто відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Статтею 149 Земельного кодексу України передбачено порядок вилучення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За інформацією Державного Агролісгоспу, наданою листом № 7 від 13.02.2019, останнє погодження на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці № 1 для подальшого використання, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079 для організації риболовецького стану, не надавало.

Частиною 5 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Отже, вилучення для нелісогосподарських потреб спірних земельних ділянок державної власності, що віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» і передання у користування на умовах оренди таких ділянок належало та належить до повноважень Київської обласної державної адміністрації.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що Київська ОДА, як орган уповноважений розпоряджатись землями лісогосподарського призначення у даному випадку є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в інтересах держави.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Київська ОДА дозволу на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці № 1 для подальшого використання земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079 для організації риболовецького стану, не надавала.

В порушення вимог ст.ст. 20, 21, 93 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України, фактично відбулася незаконна зміна цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі водного фонду.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно із ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Однак, Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення чи на виділення у довгострокове тимчасове користування земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079 не надавалось, що підтверджується листом від 06.02.2019 № 04-48/249.

Крім того, уповноваженим органом рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок не приймалось, відповідний проект зміни цільового призначення не розроблявся.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім ділянок, необхідних для будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування.

Однак, спірним розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області №300 від 17.03.2010 прийнято рішення про фактичну зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення з подальшою передачею в оренду як землі водного фонду із порушенням ч. ч. 1, 4 ст. 20 ЗК України, а саме - без видачі уповноваженим органом рішення про зміну цільового призначення земель лісового фонду, без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача, без розроблення відповідного проекту землеустрою та без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Окрім цього, спірним розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області передано в оренду ТОВ «Галатея Плюс» земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079 для організації риболовецького стану за відсутності наявних для цього в райдержадміністрації повноважень.

Проте, розпорядження землями лісового фонду згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України відноситься до повноважень Київської обласної державної адміністрації.

Отже, з огляду на те, що уповноважені органи згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079, як землі лісогосподарського призначення, не надавали та відповідна процедура зміни цільового призначення лісових земель не проводилась, то прийняття Переяслав-Хмельницькою РДА розпорядження про передачу в оренду спірної земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, оскільки РДА не наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та вмотивованого висновку, що оспорюване розпорядження прийнято Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією в порушення вимог ст.ст. 20, 21, 56, 57, 59, 93, 122, 141, 142, 149 ЗК України, ст. 57 Лісового кодексу України, а передача земельної ділянки проведена неуповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у користування для ТОВ «Галатея Плюс», передача яких законом заборонена.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації №300 від 17.03.2010 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.05.2010, укладеного між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» щодо земельної ділянки загальною площею 0,2077 га (кадастровий номер 3223388200:02:015:0079) для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 укладений на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА №300 від 17.03.2010, яке визнано судом недійсним, то спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.05.2010, укладеного між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» щодо земельної ділянки загальною площею 0,2077 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0079, для організації риболовецького стану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області підлягає задоволенню судом.

Одночасно, відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4,5 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Початок перебігу строку позовної давності визначається відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України, за якими перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, якщо у передбачених законом випадках до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, тобто визначений прокурором державний орган, а не прокурор.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено, що розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 300 прийнято 17.03.2010, а договір оренди земельної ділянки укладено 21.05.2010, в той час як із відповідним позовом Прокурор звернувся 20.11.2019.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2016 зареєстровано провадження №.42016111100000111. У витязі зазначено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Так, посадовими особами Переяслав-Хмельницької РДА, Управління Держземагенства в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Циблівської сільської ради шляхом зловживання владою службовим становищем в інтересах третіх осіб незаконно вилучено із власності держави та передано у приватну власність громадян земельні ділянки лісового фонду на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, чим спричинено тяжкі наслідки інтересам держави.

У подальшому, як убачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2018, зареєстровано провадження №42018111100000345. У витязі зазначено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Так, згідно ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Журавського В.В. від 13.12.2018 у справі №359/10222/18 зобов`язано Бориспільську місцеву прокуратуру внести відомості до ЄРДР згідно заяви ОСОБА_1 від 22.11.2018 про те, що службова особа Переяслав-Хмельницької РДА Клименко Ю.В., достеменно знаючи про наявні порушення законодавства під час передачі у власність та користування земельних ділянок лісового фонду на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київськoї області, умисно, з метою приховування вчинених кримінальних правопорушень щодо незаконної передачі земель державної власності, розпочав процедуру ліквідації ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» без жодного обґрунтування.

Також, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 04.02.2019 відкрито кримінальне провадження №42019111100000034. У витязі зазначено короткий виклад обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Так, згідно заяви директора ДП «Переяслав-Хмельницького державного агролісгопу» ОСОБА_1 встановлено, що працівниками ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» при проведенні польових робіт з базового лісокористування лісових масивів наприкінці квітня 2018 року, які знаходяться в постійному користуванні державного підприємства згiдно матеріалів лісовпорядкування 2001 року у кварталах №29 та №30 виявлено відведення у власність та користування земельних ділянок за рахунок земель лісового фонду, невідомі забудови та паркани на площі 100 га на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області поблизу Канівського водосховища. Оскільки погодження щодо зміни та вилучення земельних ділянок лісового фонду території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького paйoну Київської області державне підприємство не надавало, тому службові особи Циблівської сільської ради та Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, шляхом зловживання владою та своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, сприяли незаконній передачі земель лісового фонду державної власності,що спричинило тяжкі наслідки.

Тобто, обставини зловживання посадовими особами Переяслав-Хмельницької РДА, Управління Держземагенства в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Циблівської сільської ради владою та службовим становищем в частині незаконного розпорядження земельними ділянками лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу з`ясовуються з 2016 року.

У свою чергу, Київська обласна державна адміністрація дізналась про вказані обставини з листа Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області від 06.02.2019.

Відповідно, відсутні підстави вважати, що строк позовної давності щодо звернення Прокурора в інтересах Київської ОДА із позовними вимогами про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 300 від 17.03.2010, а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.05.2010 пропущені.

Колегія суддів відхиляє доводи Товариства про те, що Київська ОДА погодила місце розташування спірної земельної ділянки висновком від 14.07.2009 №11/7007/02 «Про погодження проекту землеустрою щодо земельної ділянки для організації риболовецького стану в межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району». Так, із матеріалів справи убачається, що даний висновок надано ТОВ «Галатея» Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації.

Водночас, відповідно до Положення «Про управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації», затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 05.10.2005 №660, управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (далі - управління) є структурним підрозділом Київської облдержадміністрації, що утворюється головою Київської обласної державної адміністрації та підзвітне і підконтрольне голові Київської облдержадміністрації та Міністерству культури і туризму України. Управління є органом охорони культурної спадщини Київської обласної державної адміністрації.

Основними завданнями управління є забезпечення реалізації на території Київської області державної політики у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної і бібліотечної роботи, туризму і курортів, розвитку туристичної та курортно-рекреаційної індустрії, організація в межах своїх повноважень охорони, реставрації, використання пам`яток історії, археології, мистецтва, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів тощо. Тобто, до відання Управління віднесено питання охорони культурної спадщини, а не розпорядження землями державної власності.

До того ж, статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Як унормовано статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Отже, належним доказом погодження місця розташування земельної ділянки саме Київською ОДА є відповідне Розпорядження голови. Між тим, таких доказів матеріали справи не містять. Відсутні докази того, що посадові особи Київської ОДА були або могли бути обізнані з проектом відведення спірної земельної ділянки ТОВ «Галатея» або із прийняттям Переяслав-Хмельницькою РДА розпорядження щодо земель державної власності з перевищенням повноважень.

Матеріали справи містять ряд витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з яких вбачається, що у відомостях про правопорушення, що містять ознаки кримінальних, повідомляється про зловживання службовим становищем посадовими особами декількох органів та здійснення ними розпорядження землями державної власності з перевищенням повноважень, що додатково вказує на відсутність інформування Київської ОДА, принаймні посадовими особами Переяслав-Хмельницької РДА, Управління Держземагенства в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, Циблівської сільської ради про факти прийняття Переяслав-Хмельницькою РДА будь-яких розпоряджень.

Тобто, Київською ОДА дійсно виявлено факти порушень своїх прав оскаржуваним розпорядженням та договором оренди після отримання листа Прокуратури у 2019 році.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Поряд з цим, позовні вимоги, заявлені Прокурором в інтересах Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу мають бути залишені без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України з підстав, викладених вище.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Варто зазначити, що решта доводів заявника апеляційної скарги була ретельно досліджена колегією суддів і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову, не спростовує.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, колегія суддів також звертає увагу Прокурора, що відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду. Враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання позову в частині позовних вимог, які залишені судом без розгляду, може бути повернутий за умови звернення Прокурора із відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галатея Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі № 911/2897/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі № 911/2897/19 в частині звернення до суду Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу скасувати.

3. Позов Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу - залишити без розгляду.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2021 у справі № 911/2897/19 залишити без змін.

5. Матеріали справи № 911/2897/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст.ст. 286 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.02.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз