Рішення

від 24.02.2023 по справі 904/4208/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4208/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс", м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 148 414 грн 52 коп. за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 21.01.2022 № 21/01-01

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 07.11.2022 № 250, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай" заборгованість за надані послуги перевезення в сумі 148 414 грн. 52 коп., відповідно до умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 21.01.2022 № 21/01-01 та укладених на його виконання заявок від 21.01.2022 П/ГР № 210122-1, від 01.02.2022 П/ГР № 010222-1, від 15.02.2022 П/ГР № 150222-1.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

19.01.2023 на електронну адресу суду надійшли пояснення позивача від 18.01.2023 № 12, в яких повідомив суд про часткову оплату відповідачем заборгованості за позовом на загальну суму 98 464 грн 54 коп., надавши докази оплати. Крім того, позивач зазначив, що не має можливості надати на вимогу суду належним чином завірені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.01.2022 № ОУ-0000136, від 24.02.2022 № ОУ-0000353, від 02.03.2022 № ОУ-0000429, оскільки оригінали вказаних актів направлені відповідачу для підпису та не повернуті останнім на адресу позивача.

Господарський суд наголошує на тому, що через відсутність належного фінансування, відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області не здійснюється. За вказаних обставин, ухвала суду від 21.11.2022 направлялася відповідачу на його електронну адресу fwfreeway@ukr.net, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22.11.2022 (а.с. 62).

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" (перевізник) укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 21/01-01 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого експедитор, який діє від свого імені та за рахунок замовника, залучає третю сторону - перевізника для доставки вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів замовника на узгоджених нижче умовах.

Згідно п. 4.1. договору вартість послуг за кожним перевезенням визначається сторонами у заявці. Експедитор здійснює оплату транспортних послуг перевізник з коштів, що надходять від замовника, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання коштів від замовника.

Підтвердженням надання послуг з перевезення вантажу є: акт виконаних робіт та копія CMRз відміткою вантажоодержувача (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника лише після отримання оригіналів: рахунку, CMR, акта виконаних робіт та інших документів, що підтверджують перевезення, з урахуванням умов п. 3.1. договору, якщо інше не зазначено у заявці.

Згідно п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2022.

Після закінчення строку дії договору він пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомила про розірвання договору у письмовій формі за 30 днів до закінчення строку дії договору (п. 8.6 договору).

На виконання умов договору сторонами складені та підписані договори-заявки П/ГР № 210122-1 від 21.01.2022, П/ГР № 010222-1 від 01.02.2022, П/ГР № 150222-1 від 15.02.2022, за якими позивачем виконані перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполучені за маршрутом: м. Камянське (Україна) - м. Каунас (Республіка Литва).

Вказаними заявками визначені умови оплати: безготівковий розрахунок в гривні протягом 14 днів по факту отримання оригіналів документів, курс фіксований НБУ на дату розвантаження автомобіля.

Відповідно до вказаних заявок вартість перевезення склала:

- за заявкою П/ГР № 210122-1 від 21.01.2022 - 1800 Євро, що по курсу НБУ на день вивантаження 27.01.2022 становить 58 464 грн 54 коп.;

- за заявкою П/ГР № 010222-1 від 01.02.2022 - 1900 Євро, що по курсу НБУ на день вивантаження 24.02.2022 становить 63 024 грн 33 коп.;

- за заявкою П/ГР № 150222-1 від 15.02.2022 - 1700 Євро, що по курсу НБУ на день вивантаження 02.03.2022 становить 56 390 грн 19 коп.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання згідно умов заявок виконав в повному обсязі, про що свідчать підписи та відбиток печатки вантажоодержувача UAB «REIMPEX КAUNAS» на міжнародних товарно-транспортних накладних СМR № 1240911, № 1208146, № 1235508 (а.с. 13, 16, 19).

На виконання умов п. 4.3. договору позивач направив на адресу відповідача оригінали рахунків-фактури № СФ-0000424 від 02.03.2022, № СФ-0000144 від 27.01.2022, № СФ-0000354 від 24.02.2022, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.01.2022 № ОУ-0000136, від 24.02.2022 № ОУ-0000353, від 02.03.2022 № ОУ-0000429, міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № № 1235508, 1240911, 1208146, що підтверджується описами вкладення від 01.07.2022, 21.09.2022 (а.с. 20, 21).

Як зазначає позивач, відповідачем не повернуто перевізнику екземпляри оригіналів первинних документів актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000136 від 27.01.2022, № ОУ-0000353 від 24.02.2022, № ОУ-0000429 від 02.03.2022 та надані послуги не оплачено, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 177 879 грн 06 коп.

З наданої позивачем до позовної заяви банківської виписки вбачається часткова оплата відповідачем 14.10.2022 вартості наданих послуг перевезення, згідно рахунку № СФ-0000144 від 27.01.2022, на суму 29 464 грн 54 коп. (а.с. 47 на звороті).

Отже, за розрахунком позивача заборгованість відповідача складає 148 414 грн 52 коп.

На час прийняття рішення позивачем до матеріалів справи надані докази часткової оплати відповідачем заборгованості за надані послуги після звернення позивача із даним позовом до суду на суму 69 000 грн. 00 коп., а саме платіжні доручення від 29.11.2022 № 35 на суму 29 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: «Оплата за послуги перевезення, згідно рахунку № СФ-0000144 від 27.01.2022» та від 06.01.2023 № 57 на суму 40 000 грн 00 коп. із призначенням платежу: «Оплата за послуги перевезення, згідно рахунку № СФ-0000354 від 24.02.2022».

Доказів оплати решти спірної заборгованості в сумі 79 414 грн 52 коп. відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору на транспортно-експедиційне обслуговування, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані умови договору та надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги за спірними заявками, які прийняті останнім без зауважень, про що сторонами складені відповідні акти.

З огляду на умови п. 4.3. договору, спірних заявок на перевезення та надані позивачем докази направлення відповідачу оригіналів документів за виконаними перевезеннями, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

В порушення умов договору та заявок, відповідач не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Отже, судом встановлено, що факт належного надання позивачем послуг за наявними в матеріалах справи заявками до договору підтверджується належними доказами та відповідачем не спростовано, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 148 414 грн 52 коп. визнаються судом обґрунтованими.

Водночас, позивачем до матеріалів справи надані докази на підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості за надані послуги після звернення позивача із даним позовом до суду на суму 69 000 грн. 00 коп., тому грошові зобов`язання відповідача у сумі 69 000 грн 00 коп. в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими. Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень проти позову, вимоги позивача належними та допустимими доказами не спростував.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов`язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 79 414 грн 52 коп. основного боргу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 69 000 грн 00 коп. провадження підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 69 000 грн 00 коп. підлягає закриттю, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", судовий забір в сумі 1 153 грн 45 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, у разі подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 69 000 грн 00 коп.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Вай" (51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Івана Франка, буд. 18, кв. 88, код ЄДРПОУ 38926807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Авто Транс" (14026, м. Чернігів, вул. Квітнева, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 37558048) 79 414 грн 52 коп. (сімдесят дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять грн 52 коп.) основного боргу, 1 327 грн 55 коп. (одну тисячу триста двадцять сім грн 55 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.02.2023

Суддя І.А. Рудь