Ухвала

від 27.02.2023 по справі 27/135б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

27.02.2023р. Справа № 27/135б

за заявою ліквідатора - арбітражної керуючої Яуфман О.А., № 01-20/18 від 21.02.2023

про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів

у справі про банкрутство

за заявою ініціюючого кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфіш", м.Донецьк, код ЄДРПОУ 32085064

ліквідатор: арбітражна керуюча Яуфман Олена Анатоліївна (свідоцтво № 2012 від 12.11.2021), -

кредитори:

-Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м.Донецька (правонаступник - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231)

-Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Донецька (правонаступник - Головне управління ДПС у Донецькій області, код ЄДРПОУ 43142826)

-Товариство з обмеженою відповідальністю „Технопарк-Донбас" м.Донецьк

-Фірма „Grand Technology Kft" м.Будапешт, Венгрія

-Товариство з обмеженою відповідальністю „Донуглекон" м.Донецьк

-Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс" м.Донецьк

-Акціонерний комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" м.Київ в особі Донецької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" м.Донецьк (правонаступник - Акціонерне товариство "Альфа Банк", код ЄДРПОУ 23494714)

-Закрите акціонерне товариство „Донгорбанк" м.Донецьк (правонаступник - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829), -

суддя Величко Н.В.

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 27/135б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфіш.

Строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався та змінювався ліквідатор-арбітражний керуючий, про що судом були винесені відповідні ухвали.

Відповідно до ухвали суду від 15.11.2022 призначено ліквідатором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш» арбітражного керуючого Яуфман Олену Анатоліївну (свідоцтво № 2012 від 12.11.2021).

На адресу суду від арбітражного керуючого Яуфман О.А. надійшла заява № 01-20/18 від 21.02.2023 про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом направлення до Державного реєстру прав примірника постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №27/135б від 26 квітня 2016 року.

Заява мотивована тим, що всупереч постанови Донецького апеляційного господарського суду №27/135б від 14 квітня 2016 року, в Державному реєстрі Іпотеці значиться неправдива інформація про припинення іпотеки стосовно будівлі адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 3а (реєстраційний номер майна: 355447914101). Це сталося через те, що Державна судова адміністрація України не направляла до Державного реєстру прав примірник постанови Донецького апеляційного господарського суду №27/135б від 14 квітня 2016 року відповідно до ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Назване судове рішення можливо виконати фактично, лише прийнявши нове рішення суду про направлення до Державного реєстру Іпотек примірника постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року №27/135б.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням сторін або учасників справи, так за ініціативою суду.

Частиною 1 статті 40 КУзПБ передбачено, що господарський суд має право за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (ч. 4 ст. 40 КУзПБ).

За умовами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства. (Близький за змістом правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 16.01.2019 у справі № 5016/1284/2012(5/45), від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19).

Загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності вжитих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. (Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; з`ясувати чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу) з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №911/1159/14).

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглянувши заяву арбітражної керуючої Яуфман О.А. про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

З матеріалів справи відомо, що боржнику - ТОВ Інтерфіш на праві власності належала нежитлова будівля адміністративно-побутового комплексу літ. В-3 загальною площею 485,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Професорів Богословських, 3а, яка є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором № 4 від 07.10.2005 в забезпечення виконання боржником кредитного договору, укладеного між ним та ПАТ Укрсоцбанк.

За результатами проведення у справі про банкрутство другого повторного аукціону (електронні торги) з продажу майна ТОВ Інтерфіш 30.03.2015-15.04.2015, переможцем торгів визначено ТОВ Фаст Фандс (код ЄДРПОУ 37718587), у зв`язку з чим на підставі акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 17.04.2015 приватним нотаріусом Володарського районного нотаріального округу Донецької області Майшмаз С.Ф. видано свідоцтво № 448 від 25.05.2015 про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна у справі про банкрутство та зареєстровано право власності на продане нерухоме майно.

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 27/135б скасовано ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.02.2016 в частині відмови у визнанні недійсними результатів другого повторного аукціону (електронних торгів) з продажу майна ТОВ «Інтерфіш», а саме: будівлі адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485,0 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м.Донецьк, вул. Професорів Богословських, 3а (лот № 123504), проведеного ТБ «Електронні торги України» 30.03.2015-15.04.2015, оформлених протоколом № 123504 від 15.04.2015 про проведення другого повторного аукціону (електронних торгів) з продажу майна ТОВ «Інтерфіш» та прийнято в цій частині нове рішення.

Заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в частині визнання недійсними результатів другого повторного аукціону (електронних торгів) з продажу майна ТОВ «Інтерфіш», а саме: будівлі адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485,0 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м.Донецьк, вул. Професорів Богословських, 3а (лот № 123504), проведеного ТБ «Електронні торги України» 30.03.2015-15.04.2015, оформлених протоколом № 123504 від 15.04.2015 про проведення другого повторного аукціону (електронних торгів) з продажу майна ТОВ «Інтерфіш» задоволено.

Визнано недійсними результати другого повторного аукціону (електронних торгів) з продажу майна ТОВ «Інтерфіш», а саме: будівлі адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485,0 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Професорів Богословських, 3а (лот № 123504), проведеного ТБ «Електронні торги України» 30.03.2015-15.04.2015, оформлені протоколом № 123504 від 15.04.2015 про проведення другого повторного аукціону (електронних торгів) з продажу майна ТОВ «Інтерфіш».

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2016 залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 27/135б.

Державна реєстрація прав проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до цього Закону (в редакції Закону від 26.11.2015 № 834-VIII, що діяла до 21.10.2019) порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування визначено у статті 26 цього Закону, частиною другою якої передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав передбачено на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ст. 27 Закону).

Відповідний запис про скасування державної реєстрації прав мав вноситися державним реєстратором за заявою та відповідних документів, поданих заявником згідно ст.ст. 18-20, 22 цього Закону.

У пункті 3 частини 1 статті 2 цього Закону наведено визначення терміну «заявник» - це зокрема власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. Серед переліку значень терміну «заявник» вказаної норми Закону не значиться суд.

Акт про передання права власності на придбане нерухоме майно, на підставі якого приватним нотаріусом було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні та свідоцтво про право власності наступної особи є засобом фіксації певної події, що відбувалася під час проведення аукціону та подальшого відчуження, тому з визнанням недійсним правочину, здійснення якого такі акти фіксували, вони втрачають свою юридичну силу, що є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно за первісним власником у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Саме по собі судове рішення (у даному випадку постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 27/135б) є підставою для внесення змін до відповідного державного реєстру прав власності, тому суд не зобов`язаний вказувати у судовому рішенні про зобов`язання здійснити державну реєстрацію відповідних відомостей у державному реєстрі. Такий обов`язок державного реєстратора прямо встановлено статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

21.10.2019 введено у дію зміни, внесені Законом України від 06.10.2016 р. N 1666-VIII, якими доповнено Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» статтею 31-1 та встановлено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Тобто, з 26.04.2016 (ухвалення постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі № 27/135б) до 21.10.2019 господарський суд не мав підстав для направлення відповідного судового рішення державному реєстратору.

Аргументи заявника в цій частині є необгрунтованими та спростовуються наведеним вище.

Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази про повернення заставного майна - будівлі адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485,0 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 3а до складу ліквідаційної маси та проведення (відновлення) реєстрації права власності на майно у державному реєстрі речових прав власності на майно за первісним власником ТОВ «Інтерфіш».

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 321347236 від 30.01.2023) відомо, що запис про право власності № 9776007 від 25.05.2015 зроблений приватним нотаріусом Майшмаз Сергієм Федоровичем, Маріупольський районний нотаріальний округ Донецької області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21534620 від 25.05.2015 09:17:48, є актуальним.

Як зазначає ліквідатор у своїй заяві, у ліквідаційній процедурі необхідно терміново вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів, через направлення судового рішення до Державного реєстру речових прав для його виконання, що дозволить повернути будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. В-3, загальною площею 485 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Професорів Богославських, 3а (реєстраційний номер майна: 355447914101) у іпотеку, яка забороняє відчужувати нерухомість поза законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Стаття 326 ГПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Накази суду в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Державна судова адміністрація та Міністерство юстиції затвердили Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів. Відповідний наказ № 177/2370/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів» прийнято 14 червня 2022 року.

Відповідно до цього Положення до Реєстру вносяться такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пп.3 п.1 Розділу II. Виконавчі документи, що вносяться до Реєстру).

Згідно з п.2 Розділу II «Виконавчі документи, що вносяться до Реєстру» цього Положення виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним Законом України "Про виконавче провадження", та містити вебадресу такого документа в Реєстрі, яка є ідентифікатором доступу до нього.

У цій справі судове рішення прийнято Донецьким апеляційним господарським судом.

Будь-яких доручень Господарському суду Донецької області постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 27/135б не містить.

На переконання суду, відсутні підстави для вчинення дій, на яких наполягає ліквідатор боржника, саме Господарським судом Донецької області.

Керуючись ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 40, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Інтерфіш» арбітражної керуючої Яуфман О.А. № 01-20/18 від 21.02.2023 про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом направлення до Державного реєстру прав примірника постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №27/135б від 26 квітня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття (підписання) та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку і строки, визначені ст. 256 ГПК України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 27.02.2023.

Суддя Н.В. Величко