Рішення

від 27.02.2023 по справі 910/12962/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2023Справа № 910/12962/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Маркет"

про стягнення 52519,94 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Маркет" про стягнення 52519,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 000032674 від 14.11.2019.

Ухвалою суду від 06.12.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.12.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 06.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

03.01.2023 від відповідача надійшов лист, в якому він просив скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі, оскільки, сума боргу становить 26289,92 грн. До листа долучено платіжну інструкцію про оплату 400,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інком Маркет" (покупець,) укладено договір поставки продукції № 000032674.

Відповідно до п. 1 розділу І договору постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо).

Згідно з п. 2 розділу І договору під терміном продукція в даному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, напої алкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, чай, каву та інші продовольчі товари в асортименті.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 6 розділу І договору він вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2021.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ договору продукція відпускається постачальником за вільновідпускними цінами, які зазначаються в накладній.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 33457,71 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № Т0597856_51 від 23.04.2021 на суму 1559,94 грн, № Т0000058678 від 18.06.2020 на суму 2335,50 грн, № Т0000115858 від 24.07.2020 на суму 691,92 грн, № Т0000260837 від 28.10.2020 на суму 4227,05 грн, № КТ000001000 від 03.01.2020 на суму 2213,70 грн, № Т0000109392 від 21.07.2020 на суму 1098,72 грн, № Т0000188936 від 10.09.2020 на суму 10716,81 грн, № Т0000064221 від 23.06.2020 на суму 821,34 грн, № Т0000110866 від 22.07.2020 на суму 712,44 грн, № Т0773623_51 від 03.08.2021 на суму 2859,00 грн, № Т0933718_51 від 05.11.2021 на суму 1055,70 грн, № Т0442451_51 від 20.01.2021 на суму 2647,39 грн, № Т0564480_51 від 02.04.2021 на суму 2518,20 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3 розділу ІІ договору визначено, що відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів протягом яких покупець зобов`язаний оплатити партії поставленого товару складає 14 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість продукції у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Як зазначив позивач при зверненні з позовом, сума не сплачених зобов`язань відповідача за зазначеними видатковими накладними складала 26689,92 грн. Суд також відзначає, що відповідач фактично не заперечив обставини, що станом на 01.12.2022 у нього існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 26689,92 грн. Натомість, після сплати суми у розмірі 400,00 грн згідно платіжної інструкції № 8956 від 02.12.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становить 26289,92 грн.

Оскільки часткова оплата була здійснена уже після звернення позивача до суду, відсутні підстави для відмови в позові в цій частині.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги викладене, суд закриває провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 400,00 грн, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо прохання відповідача скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі на підставі ст.157 ГПК України, суд відзначає, що вказана норма не розповсюджується на позовне провадження, а стосується виключно наказного провадження, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали про відкриття провадження у справі.

Наразі після закриття провадження у справі в частині позовних вимог предметом розгляду у даній справі лишаються сума основного боргу у розмірі 26289,92 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої продукції за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 26289,92 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача за загальний період з 18.01.2020 по 21.11.2022 з урахуванням дат виникнення зобов`язань за кожною видатковою накладеною: 3% річних у розмірі 1587,83 грн, втрати від інфляції у розмірі 10089,31 грн, пеню у розмірі 12819,12 грн, штраф у розмірі 1334,46 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При визначені періоду нарахування 3% річних та втрат від інфляції позивач вірно визначив період розрахунків з урахуванням виникнення зобов`язань по кожній видатковій накладній за загальний період з 18.01.2020 по 21.11.2022, окрім видаткової накладної № Т0564480_51 від 02.04.2021, оскільки початок розрахунку здійснено з 17.02.2021, замість вірної дати - 17.04.2021.

Суд здійснив перерахунок 3 % річних за загальний період з 18.01.2020 по 21.11.2022 з урахуванням дат виникнення зобов`язань. Згідно перерахунку суду, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1575,60 грн.

Згідно перерахунку втрат від інфляції, здійсненого судом, їх розмір є більшим, ніж розрахував позивача. Проте, оскільки суд згідно приписів ст. 237 ГПК України не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, з відповідачу підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 10089,31 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за коден календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції (п. 1 розділу V договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд не вбачає, що сторони в договорі обумовили інший строк нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд здійснив перерахунок пені з урахуванням шестимісячного обмеження на її нарахування з моменту виникнення прострочення по кожній видатковій накладній за загальний період з 18.01.2020 по 18.02.2022. Згідно перерахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1917,93 грн.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму штрафу у розмірі 1334,46 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог з урахуванням частини вимог, провадження в якій було закрито.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Закрити провадження у справі №910/12962/22 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 400,00 грн, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Маркет" (02090, м. Київ, вул. Сосницька, 19, кв. 330, код ЄДРПОУ 37848498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Групп" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4-А, код ЄДРПОУ 42921807) суму основного боргу у розмірі 26289 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 22 коп., пеню у розмірі 1917 (одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) грн 93 коп., штраф у розмірі 1334 (одна тисяча триста тридцять чотири) грн 46 коп., 3% річних у розмірі 1575 (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) грн 60 коп., втрати від інфляції у розмірі 10089 (десять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 31 коп., судовий збір у розмірі 1965 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 46 коп.

4. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 10901,19 грн та 3% річних у розмірі 12,23 грн - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко