Рішення

від 15.02.2023 по справі 907/588/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023Справа № 907/588/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 907/588/22

за позовом Закарпатської обласної прокуратури (Україна, 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А; ідентифікаційний код: 02909967) в інтересах держави

в особі Сюртівської сільської ради (Україна, 89432, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Сюрте, вул. Ракоці, буд. 2; ідентифікаційний код: 04350211)

до 1) Закарпатської обласної державної адміністрації (Україна, 88008, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4; ідентифікаційний код: 00022496)

2) Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (Україна, 88017, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 10; ідентифікаційний код: 04053849)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" (Україна, 88000, м. Ужгород, вул. Фединця, буд. 11А; ідентифікаційний код: 36609124)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним пункту додаткової угоди та стягнення 2 516 039,17 грн

Представники учасників справи:

від прокуратури: Ханчич Г.О., посвідчення № 058200 від 01.12.2020;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: Ігнатенко С.С., ордер серії АО № 1021186 від 28.12.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закарпатська обласна прокуратура (далі - прокурор) звернулась до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Сюртівської сільської ради (далі - позивач) з позовною заявою до Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" (далі - відповідач-3), в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 274 від 17.05.2019 про внесення змін до договору оренди землі;

- визнати недійсним пункт 2 Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, яким зазначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" на користь позивача 2 516 039,17 грн.

Позов мотивовано тим, що з огляду на відсутність у Закарпатської обласної державної адміністрації підстав для видачі Розпорядження № 274 від 19.05.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" зменшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001, яка знаходиться у його користуванні відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2022 вказану позовну заяву передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2022, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/588/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.11.2022.

01.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що підставою перегляду розміру орендної плати стала зміна розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, а розмір одного відсотка від нормативної грошової оцінки не є нижчим за мінімальний відсоток, встановлений Податковим кодексом України.

01.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є належною та достатньою підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни. Також посилається на не доведення та неналежне обґрунтування прокурором порушення інтересів держави винесенням спірного розпорядження та укладенням Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012.

16.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін із закріпленням їх змісту в договорі оренди. При цьому волевиявлення сторін щодо визначення розміру ставки орендної плати за користування землями державної та комунальної власності законодавчо обмежено шляхом встановлення мінімальних та максимальних граничнодопустимих меж, яких сторони зобов`язані дотримуватися під час визначення у договорі розміру орендної плати. Таким чином, сторони договору оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, які розташовані на території Тийгласької сільської ради та які відносяться до земель енергетики, у 2019 році вправі були визначати за взаємною згодою розмір орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки, де розмір відсотка знаходиться у діапазоні від 0,5 до 12. Відтак, за доводами відповідача-3, встановлення орендної плати в розмірі одного відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не суперечить вимогам чинного законодавства, що вказує на безпідставність позовних вимог. Також відповідач-3 вважає недоречним посилання прокурора на положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України як на підставу для визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору, оскільки внесення змін до Договору щодо зменшення розміру відсоткової ставки орендної плати не суперечить інтересам держави або суспільства.

16.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзиви відповідачів-1,-2. За доводами прокурора, видання спірного Розпорядження здійснено за відсутності обґрунтованих підстав, що передбачені умовами Договору, ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" і таке розпорядження, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, не могло слугувати підставою для зменшення відсоткової ставки орендної плати з 3 до 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

16.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, у якій він просить вимоги прокурора задовольнити.

У підготовче засідання 16.11.2022 з`явились представники прокуратури та відповідача-3, представники позивача та відповідачів-1,-2 не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 16.11.2022 судом було оголошено перерву до 14.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 14.12.2022.

02.12.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

14.12.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-3, у якому він вказує на безпідставність посилання відповідача-3 на приписи ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", поза-як ними врегульовано порядок встановлення розміру орендної плати, а не його перегляд. За доводами прокурора, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто згідно з положеннями ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" та п. 8.3 Договору, а розпорядження місцевої державної адміністрації не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати. Обґрунтовуючи посилання на положення ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України прокурор зазначає, що зменшення відсоткової ставки орендної плати призводить до недоотримання позивачем 1 006 415,667 грн щорічно, що вочевидь свідчить про суперечність інтересам держави оспорюваного пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору.

14.12.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь прокурора на відзив, у якому відповідач-3 вказав на хибність доводів прокурора та підтримав раніше викладені заперечення.

У підготовче засідання 14.12.2022 з`явились представники прокуратури та відповідача-3, представники позивача та відповідачів-1,-2 не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 14.12.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 11.01.2023.

09.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшли додаткові пояснення по справі, у яких він зазначає, що встановлена статтею 274 Податкового кодексу України максимальна ставка земельного податку в розмірі 3% одночасно є мінімальним розміром орендної плати, яка повинна справлятись до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою.

У підготовче засідання 11.01.2023 з`явились представники прокуратури та відповідача-3, представники позивача та відповідачів-1,-2 не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 11.01.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 15.02.2023.

У судове засідання 15.02.2023 з`явились представники прокуратури та відповідача-3, представники позивача та відповідачів-1,-2 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Представник прокуратури надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача-3 надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 15.02.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №337 від 18.07.2012 "Про затвердження проекту землеустрою та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" земельної ділянки в оренду" 24.07.2012 між Ужгородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 35,3105 га земель запасу промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для будівництва об`єкта енергетичної інфраструктури (сонячної електростанції). Кадастровий номер земельної ділянки - 2124886900:10:012:0001 (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що нормативна вартість земельної ділянки становить 7 097 798,77 грн.

Орендна плата становить 3 відсотки від нормативної вартості, що складає 212 933,96 грн на рік (п. 4.1 Договору).

Згідно з абз. 2 п. 4.4 Договору розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених Договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законами.

В подальшому, Додатковою угодою від 16.07.2015 до Договору внесено зміни до пункту 2.3 Договору, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 8 865 150,66 грн та до пункту 4.1 Договору, згідно з яким орендна плата вноситься в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 265 954,52 грн на рік.

Рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання Тийгласької сільської ради "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" № 21/5 від 22.06.2018 установлено на території Тийгласької сільської ради ставки земельного податку, згідно з додатком 1.

Зі змісту Додатка 1 до вказаного рішення вбачається, що для юридичних осіб за користування земельними ділянками, віднесеними до земель енергетики, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку земельного податку в розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 № 239/0/192-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 становить 50 320 783,49 грн.

Відтак, з огляду на затвердження нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки в розмірі 50 320 783,49 грн та встановлення Тийглаською сільською радою ставки земельного податку для земель енергетики у розмірі 0,5% від нормативної грошової оцінки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" звернулось до Закарпатської обласної державної адміністрації з листом № 29 від 12.04.2019, у якому просило зменшити ставку орендної плати за земельну ділянку з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 274 від 17.05.2019 "Про внесення змін до договору оренди землі" доручено Ужгородській районній державній адміністрації укласти від імені обласної державної адміністрації з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2012 у частині встановлення річного розміру орендної плати за земельну ділянку - один відсоток нормативної грошової оцінки землі.

Додатковою угодою № 2 від 03.06.2019 до Договору внесено зміни до пункту 2.3 Договору, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 50 320 783,49 грн та до пункту 4.1 Договору, згідно з яким орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 503 207,83 грн на рік.

Прокурор зазначає, що у Закарпатської обласної державної адміністрації були відсутні передбачені ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 8.4 Договору підстави для видання розпорядження № 274 від 17.05.2019, яким зменшено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим це розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, а Додаткова угода № 2 від 03.06.2019 до Договору, укладена на підставі оспорюваного розпорядження, є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнанню недійсною. Як наслідок зменшення без передбачених законодавством підстав відсоткової ставки орендної плати, Сюртівській сільській раді, яка є правонаступником Тийгласької сільської ради, завдано 2 516 039,17 грн збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд також вказав, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як зазначає прокурор, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що внаслідок безпідставного зменшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

Про порушення, які зазначаються в позовній заяві, Сюртівській сільській раді стало відомо принаймні від моменту отримання листа Закарпатської обласної прокуратури № 15-362вих-22 від 01.04.2022.

Листом № 719/02-23 від 04.08.2022 Сюртівська сільська рада проінформувала Закарпатську обласну прокуратуру про проведення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001, а також про звернення до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області з листом про заміну сторони (орендодавця) у Договорі.

При цьому про намір здійснити захист інтересів територіальної громади щодо визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним пункту додаткової угоди та стягнення 2 516 039,17 грн позивач не повідомив.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено правовий висновок, згідно з яким бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 Цивільного кодексу України).

У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України зазначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині першій статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини перша - третя статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі" необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частинами першою, другою статті 20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель". Згідно із частиною першою цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до частини третьої цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною четвертою вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII Податкового кодексу України.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України).

У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель державної та комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

При цьому мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

З урахуванням викладеного, є помилковими доводи прокурора про те, що максимальна ставка земельного податку в розмірі 3 відсотків, визначена статтею 274 Податкового кодексу України, одночасно є мінімальним розміром орендної плати, яка повинна справлятись до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 16.07.2015 до Договору, орендна плата за користування земельною ділянкою визначалась в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, що становило 265 954,52 грн на рік.

Рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання Тийгласької сільської ради "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" № 21/5 від 22.06.2018 для юридичних осіб за користування земельними ділянками, віднесеними до земель енергетики, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлено ставку земельного податку в розмірі 0,5 відсотка нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 № 239/0/192-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 склала 50 320 783,49 грн.

З урахуванням цього Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" звернулось до Закарпатської обласної державної адміністрації з листом № 29 від 12.04.2019, у якому просило зменшити ставку орендної плати за земельну ділянку з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки.

Спірним розпорядженням виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 274 від 17.05.2019 "Про внесення змін до договору оренди землі" доручено Ужгородській районній державній адміністрації Закарпатської області укласти від імені обласної державної адміністрації з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2012 у частині встановлення річного розміру орендної плати за земельну ділянку - один відсоток нормативної грошової оцінки землі.

Додатковою угодою № 2 від 03.06.2019 до Договору внесено зміни до пункту 2.3 Договору, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 50320783,49 грн, та до пункту 4.1 Договору, згідно з яким орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 503 207,83 грн на рік.

За змістом статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених умовами договору або в силу закону.

Тобто визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності здійснюється за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

У пункті 4.4 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до пункту 11.1 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов Договору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України).

Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

У статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначених у статті 12 Земельного кодексу України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження, з огляду на положення статті 288 Податкового кодексу України, належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється Податковим кодексом України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному сторонами.

У даному випадку Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 274 від 17.05.2019 "Про внесення змін до договору оренди землі", яким зменшено ставку орендної плати для відповідача-3 з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не є законодавчою зміною орендної плати.

Водночас сторони Договору, керуючись принципом свободи договору, передбачили таку підставу для перегляду розміру орендної плати як зміна розміру земельного податку, що цілком узгоджується із наведеними вище законодавчими приписами.

Крім того, як вбачається з преамбули Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору, її укладено на підставі, зокрема, Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2019 № 239/0/192-19.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За змістом статті 13, частини першої статті 15 та статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Розмір орендної плати, визначений сторонами договору оренди, у випадку коли об`єктом оренди є землі державної і комунальної власності, має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

З аналізу нормативно-правових норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі" Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 дійшла висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент виникнення спірних правовідносин власником земельної ділянки з кадастровим номером 2124886900:10:012:0001 була Закарпатська обласна державна адміністрація.

Згідно з п. а) ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України).

Аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що місцеві державні адміністрації реалізують право державної власності на землю, діючи при цьому на підставі Конституції України та законів України.

З урахуванням того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди про можливість такої зміни, суд вважає, що у сторін було достатньо підстав для внесення змін до Договору в частині визначення розміру орендної плати.

Визначена в Договорі ставка орендної плати - 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам податкового законодавства, визначена в межах між мінімальною та максимальною ставкою податку, тому правові підстави для визнання незаконним і скасування Розпорядження виконуючого обов`язки голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 274 від 17.05.2019 "Про внесення змін до договору оренди землі" відсутні.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

В якості правової підстави для визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору прокурор посилається на її укладення всупереч інтересам держави і суспільства, оскільки, попри збільшення розміру орендної плати внаслідок затвердження оновленого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зменшенням відсоткової ставки орендної плати з 3% до 1% від нормативної грошової оцінки позивачеві завдано збитків у вигляді недоотриманої орендної плати.

При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 цієї статті, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17).

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ані орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Оскільки орендна плата за земельну ділянку розрахована з урахуванням нормативної грошової оцінки, визначена ставка орендної плати - 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає вимогам податкового законодавства, визначена в межах між мінімальною та максимальною ставкою податку, і сторони Договору визначили безпосередньо в самому Договорі підстави перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, а також зважаючи на те, що фактичний розмір орендної плати збільшився майже вдвічі, суд вважає, що прокурором не доведена суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору, а тому правові підстави для визнання недійсним її другого пункту відсутні.

Враховуючи, що відшкодування збитків є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від встановлення судом обставин недійсності пункту 2 Додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до Договору, то в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків в розмірі 2 516 039,17 грн слід також відмовити, оскільки первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на прокурора у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 42 702,59 грн покласти на Закарпатську обласну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2023

Суддя О.В. Нечай