Рішення

від 24.02.2023 по справі 915/633/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року Справа № 915/633/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи", 18021, м.Черкаси, вул.Героїв Дніпра, 61/1, електронна пошта: Luksenergy@ukr.net

представник позивача: адвокат Гарбазей Дмитро, Олександрович, 18001, м.Черкаси, вул.Благовісна, 172, офіс 23, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Погосової Анастасії Євгенівни, АДРЕСА_1

про: стягнення 79 514,45 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 05.12.2022 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Погосової Анастасії Євгенівни заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №29/21 від 14.09.2021:

- 57 080,35 грн. - основний борг;

- 11 125,57 грн. - пеня;

- 10 111,12 грн. - інфляційні втрати;

- 1 197,41 грн. - 3% річних;

- 15 000,00 грн. - витрат на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №29/21 від 14.09.2021 про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.

Ухвалою суду від 15.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 15.12.2022 була направлена на поштову адресу відповідача 15.12.2022 (Вихідний номер: 915/633/22/4876/22).

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, поштове відправлення вручено відповідачу 28.12.2022.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вказує позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Енерджи» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 11.06.2019 № 1002 має право на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Енерджи» (далі - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Погосовою Анастасією Євгенівною (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №29/21 (далі - Договір), у відповідності до умов якого,договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник зобов`язується продавати активну електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується приймати і оплачувати електричну енергію на умовах і в терміни, передбачені цим Договором, додатками до нього і чинними законодавчими і нормативними актами.

У відповідності до п.3.1 Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, вказана у заяві- приєднанні, яка є Додатком № 1 до Договору.

Згідно п.3.3 Договору, постачання електроенергії в розрахунковому періоді (календарний місяць з першого по останнє число включно) здійснюється відповідно до фактичних обсягів споживання електричної енергії Споживача. Загальний обсяг спожитої електричної енергії, що поставляється Споживачу, розраховується на основі показань приладів диференційованого погодинного обліку.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються Сторонами в Додатку № 2 «Про порядок та строки оплати», який є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, в тому числі у разі її зміни. Постачальник направляє вказані рахунки Споживачу на його електронну адресу та/або факсимільним зв`язком (п. 5.4. Договору).

Згідно розділу 16 «Реквізити сторін» Договору електронною адресою ФОП Погосава А.Є є ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до п.5.7 Договору, оплата вважається здійсненою після того, як з поточного рахунку Споживача списана вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

У відповідності до п. 5.8. Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати, зазначеній у Додатку № 2 до Договору щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефону, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно п.6.2 Договору, споживача зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 13.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання погодження (акцептування) споживачем і діє до 31 грудня 2028 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Відповідно до п.13.7 Договору, платіжні документи на оплату надсилаються па електронну пошту Споживача Рекомендованим листом/вручаються кур`єром/особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін, в термін визначені в комерційній пропозиції. Кожен з вказаних варіантів доставки вважається фактом отримання платіжного документу.

Згідно п.13.8 Договору, усі Повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо попи здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Сторони погодили що копії документів, направлених за допомогою засобів факсимільного, або електронного зв`язку, прирівнюються до оригіналів відповідних документів до моменту обміну Сторонами оригіналами відповідних документів. Сторони зобов`язані протягом 20 (двадцять) календарних днів надати іншій Стороні оригінали документів переданих по факсу (ел. пошті).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була підписана Заява-приєднання (Додаток №1 до Договору №29/21 від 14.09.2021) та Додаток №2 до вказаного Договору «Порядок та строки оплати (механізм визначення ціни)».

Відповідно до Заяви-приєднання до Договору початком постачання визначено - 01 жовтня 2021 року.

У відповідності до п.2 Додатку №2 «Порядок та строки оплати (механізм визначення ціни)»до Договору, оплата за споживання активної електричної енергії здійснюється: Розрахунковий період становить один місяць, а саме: з 01 числа поточного календарного місяця по 01 число наступного календарного місяця. До 25 числа поточного місяця споживач здійснює авансовий платіж, на підставі отриманого від постачальника рахунку в розмірі 50% від повної вартості обсягу електричної енергії за календарний місяць на наступний розрахунковий період. Споживач протягом перших трьох днів поточного календарного місяця, сплачує остаточні 50% за попередній календарний місяць.

Як зазначає позивач, починаючи з 1 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року відповідач не виконав належним чином взяті на себе п/п. 1,4, 7 п. 6.2 Договору обов`язки.

Пунктом 4.21. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 3.2.7., 4.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Додатку № 2 до Договору між Постачальником та Споживачем було визначено порядок та умови проведення оплати за поставлену електричну енергію.

Так, як вказує позивач, відповідно до Акту фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000030 від 31.01.2022 відповідачем спожито у січні 2022 року 6 978 кВт год. електричної енергії на суму 27 786,12 грн.

Позивачем для оплати послуг за спожиту електричну енергію за січень 2022 року було виставлено рахунок-фактуру № ЛЕ-0000071 від 21.02.2022 на суму 27 786,12 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що 21.02.2022 направив на електронну пошту відповідача акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000030 від 31.01.2022, рахунок-фактура № ЛЕ-0000071 від 21.02.2022 та акт звірки розрахунків за січень 2022 року. Строк оплати відповідно до п. 5.8. Договору становив до 28.02.2022 включно. Погашення вказаної суми заборгованості відповідачем станом на 05.12.2022 не здійснено.

Так, згідно умов Договору, платіжні документи на оплату надсилаються па електронну пошту Споживача зазначену в Договорі.

Згідно розділу 16 «Реквізити сторін» Договору електронною адресою ФОП Погосава А.Є є ІНФОРМАЦІЯ_2

Як вбачається з матеріалів справи, акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000030 від 31.01.2022, рахунок-фактура № ЛЕ-0000071 від 21.02.2022 були направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто не на електронну адресу відповідача зазначену в Договорі.

Відповідно до Акту фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000069 від 28.02.2022 відповідачем спожито у лютому 2022 року 6 009 кВт год. електричної енергії на суму 19 120,88 грн.

Позивачем для оплати послуг за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року було виставлено рахунок-фактуру № ЛЕ-0000127 від 18.03.2022.

Так, позивачем 18.03.2022 на електронну пошту Відповідача, визначену Договором (ІНФОРМАЦІЯ_2) направлено акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000069 від 28.02.2022, рахунок-фактура № ЛЕ-0000127 від 18.03.2022 та акт звірки розрахунків за лютий 2022 року. Строк оплати відповідно до п. 5.8. Договору становив до 25.03.2022 включно. Погашення вказаної суми заборгованості станом на 05.12.2022 відповідачем не здійснено.

Відповідно до Акту фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії № ЛЕ-0000129 від 30.04.2022 відповідачем спожито у квітні 2022 року 2 801 кВт год. електричної енергії на суму 10 173,35 грн.

Позивачем для оплати послуг за спожиту електричну енергію за квітень 2022 року було виставлено рахунок-фактуру № ЛЕ-0000237 від 23.05.2022

Позивачем 24.05.2022 на електронну пошту Відповідача, визначену Договором (ІНФОРМАЦІЯ_2) було направлено акт фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії №ЛЕ-0000129 від 30.04.2022, рахунок-фактура на споживання електричної енергії № ЛЕ-0000237 від 23.05.2022 та акт звірки розрахунків за квітень 2022 року. Строк оплати відповідно до п. 5.8. Договору становив до 31.05.2022 включно. Погашення вказаної суми заборгованості станом на 05.12.2022 відповідачем не здійснено.

Також, як зазначає позивач, підтвердженням належного виконання ТОВ «Люкс Енерджи» своїх обов`язків з постачання електричної енергії є лист AT «Миколаївобленерго» від 09.05.2022 № 01.01/26-1871, від 17.08.2022 №01.01.01/26-2924 та Звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ «Люкс Енерджи», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу AT «Миколаївобленерго» за січень, лютий, квітень 2022 року.

Позивач вказує, що надіслані на електронну адресу відповідача акти фактичного закриття купівлі-продажу електричної енергії, рахунки-фактури та акти звірки розрахунків, лист AT «Миколаївобленерго» від 09.05.2022 № 01.01/26-1871, від 17.08.2022 №01.01.01/26-2924 та Звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ «Люкс Енерджи», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу AT «Миколаївобленерго» за січень, лютий, квітень 2022 року свідчать про отримання останніми електричної енергії у повному обсязі та наявності у відповідача перед ТОВ «Люкс Енерджи» боргу, загальна сума якого за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 становить 57 080,35 грн.

Позивач у позові вказує, що жодних скарг, зауважень чи пропозицій щодо якості наданні послуг Постачальником, умов та порядку постачання електричної енергії від відповідача не надходило. Так само від відповідача не надходило і жодних повідомлень про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за п. 12.1. - 12.5. Договору через настання обставин непереборної сили з наданням відповідних доказів.

Позивач для оплати поставленої електричної енергії направив відповідачу претензію №63 від 13.05.2022, в якій просив відповідача погасити заборгованість за електричну енергію.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №29/21 від 14.09.2021 в сумі 57 080,35 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Законодавством передбачено, що порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 5.10 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором. 3 % річнихта інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, позивач на підставі п.5.10 Договору та ст.625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача:

- пеню за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 в розмірі 4 856,87 грн.;

- 3% річних за період з 01.03.2022 по 05.12.2022 в розмірі 639,46 грн.;

- та інфляційні за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі

5 920,15 грн., нараховані за несвоєчасну оплату за отриману електричну енергію у січні 2022 року по рахунку №ЛЕ-0000071 від 21.02.2022.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач в порушення вказаних норм, не надав суду належних доказів, щодо направлення відповідачу рахунку №ЛЕ-0000071 від 21.02.2022, оскільки згідно наданої копії електронного листа ТОВ «Люкс Енерджи» вбачається, що платіжний документ на оплату електричної енергії за січень 2022 року було направлено на іншу електронну адреса (ІНФОРМАЦІЯ_3), а не на електронну адресу відповідача зазначену в Договорі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2, інших доказів позивачем до суду не надано. Таким чином, позивачем не підтверджено належними доказами періоду прострочення оплати електричної енергії відповідачем по зобов`язанням січня 2022 року.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача:

- пені за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 в розмірі 4 856,87 грн.;

- 3% річних за період з 01.03.2022 по 05.12.2022 в розмірі 639,46 грн.;

- та інфляційних за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі

5 920,15 грн., нараховані за несвоєчасну оплату за отриману електричну енергію у січні 2022 року по рахунку №ЛЕ-0000071 від 21.02.2022, задоволенню не підлягають.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 268,70 грн. нараховану:

- на суму заборгованості 19 120,88 грн. за період з 26.03.2022 по 25.09.2022 в розмірі 3 735,12 грн.;

- на суму заборгованості 10 173,35 грн. за період з 01.06.2022 по 30.11.2022 в розмірі 2 533,58 грн., розмір якої є обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі ст.625 Цивільного Кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 557,95 грн., нараховані:

- на суму заборгованості 19 120,88 грн. за період з 26.03.2022 по 05.12.2022 в

розмірі 400,75 грн.;

- на суму заборгованості 10 173,35 грн. за період з 01.06.2022 по 05.12.2022 в

розмірі 157,20 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 4 055,00 грн., нараховану:

- на суму заборгованості 19 120,88 грн. за період з квітня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі 3 075,10 грн.;

на суму заборгованості 10 173,35 грн. за період з червня 2022 року по жовтень 2022 року в розмірі 979,90 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з орієнтовним розрахунком судових витрат, судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" складаються із:

- судового збору в розмірі 2 481,00 грн.;

- витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Разом з тим, 11.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів, з якої вбачається що витрати на професійну правничу допомогу складають 15 678,00 грн..

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч. 2, 3, 4 ст.126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2022 р. між ТОВ «Люкс Енерджи» (Замовник) та Адвокатом Гарбазей Дмитром Олександровичем було укладено договір про надання правової допомоги №11-1/ЛЕ-2022, відповідно до розділу 1 якого замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: представництво інтересів ЗАМОВНИКА в усіх судах, передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів», підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, а також органах нотаріату, державної виконавчої служби, приватних виконавців, центрах надання адміністративних послуг, оцінювачів зі стягнення заборгованості та штрафних санкцій по договору № 29/21 про постачання електричної енергії споживачу від 14.09.2021 з фізичної особи-підприємця Погосової Анастасії Євгенівни (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до п. 3.1 Договору Замовник зобов`язується оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, та підписати акт прийому-передачі наданих послуг адвоката. В разі відмови замовника від підписання акту прийому-передачі наданих послуг він вважається погодженим протягом трьох днів з моменту його одержання засобами поштового зв`язку. Також, замовник зобов`язаний оплачувати послуги адвоката в повному обсязі згідно вимог п. 4.1 цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що роботу виконану Адвокатом Замовник оплачує у порядку та розмірі згідно додатку № 1 до даного Договору.

Додатком № 1 до Договору від 02.05.2022 визначено, що вартість години роботи адвоката по справі становить 1 500,00 гривень. Вартість участі в одному судовому засіданні - 1 500,00 гривень, вартість однієї сторінки друку тексту становить 3 (три) гривні, вартість копії однієї сторінки тексту - 3 (три) гривні.

Пунктом 6 додатку №1 встановлено, що попередня орієнтовна вартість наданих юридичних послуг за договором про надання правової допомоги № 11-1/ЛЕ-2022 від 02.05.2022 складає 15 000,00 грн. та сплачується Замовником у момент підписання даного Договору.

Згідно п. 8 Додатку № 1 до Договору виконання сторонами умов договору про надання правової допомоги № 11-1/ЛЕ-2022 від 02.05.2022 підтверджується підписанням Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг.

05.01.2023 між сторонами було підписано Акт прийому-передачі наданих послуг по договору № 11-1/ЛЕ-2022 від 02.05.2022. Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2023 вартість наданих адвокатом послуг по Договору становить 15 678,00 грн. Вказана сума включає: 15 000,00 грн. (витрачені 10 годин 00 хвилин часу * на вартість години роботи адвоката - 1500,00 грн.), 384,00 гривень (вартість друку 128 сторінок тексту), 294,00 гривень (вартість виготовлення 98 сторінок тексту).

19.10.2022 між сторонами була укладена Додаткова угода (Додаток № 2 до Договору), згідно якої за цим Договором Адвокат та Замовник дійшли згоди, що оплата послуг Адвоката по стягненню заборгованості з фізичної особи-підприємця Погосової Анастасії Євгеніївни за договором про постачання електричної енергії споживачу № 29/21 від 14.09.2021 та сплату неустойки і відсотків, в тому числі у господарській справі №915/633/22 за позовом ТОВ «Люкс Енерджи» до фізичної особи - підприємця Погосової Анастасії Євгеніївни про стягнення заборгованості за договором та сплату неустойки і відсотків в сумі 79 514,45 гривень, за надання юридичних послуг по договору про надання правової допомоги №11-1/ЛЕ-2022 від 02.05.2022 складається на підставі Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2023 і становить 15 678,00 грн. (п.1 Додаткової угоди №2).

У відповідності до п.2 Додаткової угоди №2, замовником відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги №11-1/ЛЕ-2022 від 02.05.2022 та квитанції до прибуткового касового ордеру №9 від 02.05.2022 сплачено грошові кошти в якості передоплати в сумі 15 000,00 грн.

Згідно п.3 Додаткової угоди №2, сума, що підлягає оплаті на погоджених Сторонами умовах відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2023 становить 678,00 грн., що становить різницю між вартістю наданих послуг (15678,00 грн.) та здійсненою Замовником оплатою (15 000,00 грн.).

Замовником відповідно до Додатку № 1, 2 до Договору про надання правової допомоги №11-1/ЛЕ-2022 від 02.05.2022, Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2023 та квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 05.01.2022, додатково сплачено грошові кошти в сумі 678,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269; рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 р., рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних адвокатським об`єднанням послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в актах виконаних робіт/наданих послуг витрат відповідача.

Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, суд, дослідивши та проаналізувавши зміст договору про надання правової допомоги від 02.05.2022 р., додаткової угоди (додатку №1) до договору про надання правової допомоги від 02.05.2025 р., додаткової угоди (додатку №2) від 05.01.2023 р. до договору про надання правової допомоги від 02.05.2025, оцінюючи обґрунтованість заяви ТОВ «Люкс Енерджи» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 678,00 грн., в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, несправедливою та завищеною.

Так, як вбачається з акту приймання-передачі послуг від 05.01.2023 Адвокатом було витрачено 10 годин часу, разом з тим суд перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд вважає що зазначений час є значно завищеним, оскільки такі дії як складання позовної заяви, заяви про долучення письмових доказів на підтвердження понесених Позивачем витрат на правову допомогу з додатками, не потребують значних затрат часу з огляду на характер правовідносин між сторами та категорії складності справи

Щодо такої послуги, як підготовка та складання претензії, суд зазначає, що позивачем не доведено неминучість витрат пов`язаних з наданням такої послуги. Такий вид послуги не є обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Складання претензії не пов`язано з розглядом справи, оскільки її направлення не є обов`язковим для звернення до суду. Тому ці витрати не входять до складу судових витрат, які підлягають розподілу, та не можуть бути покладені на відповідача.

Також, суд вважає безпідставним включення до переліку послуги з правової допомоги адвоката, зазначену в акті від 05.01.2023, у вигляді направлення претензії, оскільки зазначена послуга не є послугою правової допомоги і не потребує спеціальних знань адвоката у галузі права (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020р. по справі №808/1849/18).

Так саме, суд вважає безпідставним включення до переліку наданих послуг, вартість роздрукованих сторін тексту та виготовлених копій сторінок тексту, оскільки зазначене є обов`язком сторони.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 10 950,00 грн., що може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Погосової Анастасії Євгенівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Енерджи" (18021, м.Черкаси, вул.Героїв Дніпра, 61/1, електронна пошта: Luksenergy@ukr.net; 18001, м.Черкаси, вул.Благовісна, 172, офіс 23, електронна пошта: dimgar0206@gmail.com) заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №29/21 від 14.09.2021:

- 57 080,35 грн. - основний борг;

- 6 268,70 грн - пеня;

- 4 055,00 грн. - інфляційні втрати;

- 557,95 грн. - 3% річних;

- 2 108,85 грн. - судовий збір

- 10 950,00 грн. - витрат на професійну правову допомогу.

3. В решті позову відмовити

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.02.2023

Суддя Н.О. Семенчук