Рішення

від 14.02.2023 по справі 916/2205/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2205/22Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Гут С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГУМОТЕХНІЧНИХ ВИРОБІВ" про стягнення 1669844,46 грн заборгованості.

Встановив:

06.09.2022 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" (далі ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ", Позивач) до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГУМОТЕХНІЧНИХ ВИРОБІВ" (далі ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ", Відповідач) 1669844,46 грн заборгованості, з яких 1424631,96 грн основного боргу, 48203,30 грн пені, 142463,20 грн штрафу та 54546,00 грн 21,5 % річних, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору постачання від 01.03.2021 р. № 01/03-21 в частині своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого за видатковою накладною від 17.11.2021 р. № 286 товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 06.09.2022 р. позовній заяві ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2205/22 та визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 р. № 11/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей) змінено територіальну підсудність Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 р. прийнято позовну заяву ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2205/22, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2022 р.

29.09.2022 р. ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволені позову, Відповідач посилається на приписи статей 617 ЦК України, 218 ГК України, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 як на підставу звільнення від відповідальності; на те, що з 24.02.2022 р. ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" припинено господарську діяльність, отриманий товар перебуває на складі підприємства у місті Херсоні, яке з 01.03.2022 р. перебуває у тимчасовій окупації Російської Федерації; зазначає, що у відповідності до умов договору право власності залишається за Позивачем до моменту оплати вартості отриманого товару; Закон України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ як на підставу звільнення від нарахованої неустойки, яким доповнено «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України 18 пунктом.

07.10.2022 р. до господарського суду надійшла відповідь ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" на відзив, в якій зазначає, що Відповідачем не представлено документів, які засвідчують настання форс-мажорних обставин; заборгованість за порушення умов договору виникла до 24.02.2022 р.; Відповідачем отримано товар 17.11.2021 р., відтак і всі ризики, пов`язані із загибеллю, втратою та пошкодженням отриманого товару покладаються на ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ"; пункт 18 Закону України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ передбачає звільнення від відповідальності за порушенням умом договору кредиту (позики).

Призначене на 11.10.2022 р. підготовче засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2022 р. призначено розгляд справи на 01.11.2022 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2205/22 на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі № 916/2205/22 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.11.2022 р.

Призначене на 29.11.2022 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю живлення електричної енергії в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2022 р. призначено розгляд справи на 22.12.2022 р.

Призначене на 22.12.2022 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю живлення електричної енергії в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2022 р. призначено розгляд справи на 10.01.2023 р.

Призначене на 10.01.2023 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із відсутністю живлення електричної енергії в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2023 р. призначено розгляд справи на 31.01.2023 р.

Призначене на 31.01.2023 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 р. призначено розгляд справи на 14.02.2023 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області після звернення сторін із відповідними заявами забезпечено участь їх представників у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У призначене на 14.02.2023 р. судове засідання представники сторін не з`явились. Як про призначене на 14.02.2023 р., так і про всі інші призначенні засідання суду повідомлялись шляхом надсилання ухвал суду на зазначені безпосередньо сторонами у наявних в матеріалах справи клопотаннях та заявах по суті справи адреси електронної пошти, які, крім того, використовувались сторонами для надсилання відповідних клопотань та заяв до суду.

Господарський суд враховує висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі Пономарьов проти України, згідно із яким, сторони у розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

14.02.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

01.03.2021 р. між ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" (Постачальник) та ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" (Покупець) укладено договір постачання № 01/03-21 (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю товар (Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар у кількості, асортименті та за ціною згідно відповідного рахунку на оплату, видаткової накладної та специфікації, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (пункт 1.2 Договору).

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість кожної окремої партії Товару узгоджується Сторонами в рахунках на оплату і зазначається у специфікаціях та видаткових накладних, що оформлюються Постачальником на підставі усних замовлень Покупця (пункт 1.4 Договору).

Ціна одиниці Товару, що поставляється, і загальна вартість партії Товару зазначаються у відповідній специфікації, видатковій накладній та включає в себе ПДВ. В загальну вартість партії Товару включається вартість тари, упаковки та маркування (пункт 2.1 Договору).

Загальна сума Договору складається з сум, вказаних у специфікаціях та всіх видаткових накладних, що підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплених печатками Сторін в рамках дії цього Договору (пункт 2.2 Договору).

Поставка партії Товару здійснюється автотранспортом Покупця (перевізника, названого Покупцем) на умовах FСА Склад Продавця, у редакції ІНКОТЕРМС 2010 або за домовленістю Сторін, про що зазначається у відповідній специфікації на поставку даної партії Товару (пункт 3.1 Договору).

Товар повинен бути поставлений Постачальником за домовленістю Сторін в строк, погоджений Сторонами, що вказаний у відповідній Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 3.2 Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту оплати поставленого Товару, який визначається датою надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (пункт 3.5 Договору).

Ризик випадкової загибелі, втрати, пошкодження та іншої псування Товару несе Покупець з моменту отримання партії Товару (пункт 3.6 Договору).

Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, у строки погоджені Сторонами у відповідній Додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 4.1 Договору).

Оплата за цим Договором проводиться у формі 100% попередньої оплати або за домовленістю Сторін, про що зазначається у відповідній специфікації на поставку даної партії Товару. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. У разі прострочки платежу, або неповної оплати партії Товару, Постачальник має право зупинити поставку або відмовити у поставці Товару до погашення Покупцем заборгованості. Поставка наступних партій Товару може здійснюватися при умові підписання Сторонами Додаткової угоди, із зазначенням умов оплати (пункт 4.2 Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у розмірі, в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України та цим Договором (пункт 6.1 Договору).

У випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати. За прострочення платежу понад 10 (десять) календарних днів Покупець додатково сплачує штраф у розмір 10% (десяти відсотків) річних від суми заборгованості (пункт 6.3 Договору).

У випадку порушення строків оплати Товару, встановлених Договором або додатковими угодами, за домовленістю Сторін, Покупець повинен сплатити Постачальникові додатково штраф у розмірі 21,5% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого Товару. У такому разі сплата штрафу здійснюється Покупцем згідно виставленого рахунку Постачальником, протягом 3-х робочих днів, станом на перше число кожного місяця» (пункт 6.6 Договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання, неповне або не своєчасне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, крім випадків непереборної сили (форс-мажор) (пункт 8.1 Договору).

Під непереборною силою в даному Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо Сторін характеру або їх наслідку, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню Сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково, стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, масові епідемії) (пункт 8.2 Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим відповідним органом державної та/або судової влади (пункт 8.3 Договору).

При виникненні форс-мажорних обставин та/або їхніх наслідків у будь-якої із Сторін, така Сторона повинна повідомити іншу Сторону у 3-денний термін з урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку й характеру існуючих перешкод, однак не пізніше 5 календарних днів, сповістити іншу Сторону про настання та/або припинення форс-мажорних обставин та/або їхніх наслідків, а також їх впливу на виконання зобов`язань за цим Договором (пункт 8.4 Договору).

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 календарних днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір. У разі попередньої оплати Постачальник повертає Покупцю кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього Договору (пункт 8.5 Договору).

Цей Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до моменту їх повного здійснення. Якщо протягом місяця до закінчення терміну дії договору жодна з Сторін не поставила вимогу про розірвання даного Договору, даний Договір автоматично лонгується па наступний рік (пункт 10.2 Договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 10.3 Договору).

Сторони, відповідно до ст.6, ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України, досягли згоди про таку зміну строків позовної давності за вимогами, що пов`язані з виконанням цього Договору: - строк позовної давності до вимог Покупця про стягнення заборгованості, штрафних санкцій (неустойки, штрафів, пені) складає три роки (пункт 11.6 Договору).

У розділі 12 Договору зазначено реквізити сторін, в т.ч. адреси електронної пошти.

11.11.2021 р. між ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" як Постачальником та ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" як Покупцем складено Специфікацію № 6, в якій визначено найменування, кількість та ціну Товару, в т.ч. з ПДВ, загальна вартість Товару становить 1424631,96 грн (з ПДВ); поставка Товару здійснюється на умовах СРТ склад Покупця, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 року (пункт 2); датою поставки Товару вважається дата виписки товарної накладної (пункт 3); поставка здійснюється в період з 17-19 листопада 2021 року (пункт 4); покупець проводить 100% оплату узгодженої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури протягом 60 (шестидесяти ) календарних днів з дати поставки товару (пункт 5).

11.11.2021 р. ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" виставлено ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" рахунок на оплату № 260, загальною вартістю 1424631,96 грн (з ПДВ).

17.11.2021 р. між ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" як Постачальником та ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" як Покупцем складено видаткову накладну № 286, за якою Відповідачем отримано поставленого Позивачем Товару загальною вартістю 1424631,96 грн (з ПДВ).

Договір, специфікацію та видаткову накладну підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

21.02.2022 р. ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" складено претензію № 2202222-1 про порушенням умов укладеного Договору, в якій зазначає про порушення умов укладеного Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого Товару, у зв`язку із чим пропонує сплати 1424631,96 грн основної заборгованості, 48203,30 грн пені, 142463,20 грн штрафу та 54546,00 грн 21,5% річних. Відповідно до опису вкладення та накладної АТ «УКРПОШТА» зазначена претензія надіслана ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" 22.02.2023 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частиною 2 статті 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Приписи частини 1 статті 668 ЦК України передбачають, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір постачання № 01/03-21 укладений 01.03.2021 р.

При цьому ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" як Постачальником доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов`язків та передачу ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" Товару загальною вартістю 1424631,96 грн (з ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справах первинними документами, складеними в межах виконання господарських операцій за Договором постачання № 01/03-21 видатковою накладною від 17.11.2021 р. № 286 та на заперечується ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ".

В свою чергу, ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,668,691,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару остаточно та своєчасно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 668, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712 ЦК України, пунктів 4.1,4.2 Договору та пункту 5 Специфікації № 6 строк виконання зобов`язання на суму 1424631,96 грн настав 17.01.2022 р. (останній день 60 денного строку, визначеного пунктом 5 Специфікації № 6 з урахуванням частини 5 статті 254 ЦК України). Крім того, господарський суд зазначає, що в силу приписів статті 668 ЦК України та пункту 3.5 Договору усі ризики пов`язані із знищенням, пошкодженням, втратою Товару переходять до Відповідача з моменту отримання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" в частині стягнення з ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" 1424631,96 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із неналежним виконанням умов Договору постачання № 01/03-21 в частині своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого Товару ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" заявлено до стягнення з ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" 48203,30 грн пені, 142463,20 грн штрафу та 54546,00 грн 21,5 % річних, нарахованих на суму 1424631,96 грн за період з 18.01.2023 р. по 23.03.2022 р.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами пункту 6.3 Договору передбачено, шо у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати. За прострочення платежу понад 10 (десять) календарних днів Покупець додатково сплачує штраф у розмір 10% (десяти відсотків) річних від суми заборгованості.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У той же час, умовами пункту 6.2 Договору Сторони, відповідно до ст.6, ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України, досягли згоди про таку зміну строків позовної давності за вимогами, що пов`язані з виконанням цього Договору: - строк позовної давності до вимог Покупця про стягнення заборгованості, штрафних санкцій (неустойки, штрафів, пені) складає три роки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами пункту 6.6 Договору встановлено, у випадку порушення строків оплати Товару, встановлених Договором або додатковими угодами, за домовленістю Сторін, Покупець повинен сплатити Постачальникові додатково штраф у розмірі 21,5% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами, враховуючи весь період прострочення неоплаченого Товару. У такому разі сплата штрафу здійснюється Покупцем згідно виставленого рахунку Постачальником, протягом 3-х робочих днів, станом на перше число кожного місяця».

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У той же час, господарський суд звертає увагу на ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" на приписи абзацу 1 статті 617 ЦК України, якими встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положення частини 2 статті 218 ГК України передбачають, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У той же час справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004, Херсонська міська територіальна громада у період з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р. перебувала у тимчасовій окупації Російською Федерацією.

Враховуючи викладене, те, що як місцем реєстрації ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ", так і місцем отримання поставленого в межах виконання господарських операцій за Договором Товару визначено місто Херсон (м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 178 А), який у період з 01.03.2022 р. перебував у тимчасовій окупації Російської Федерації, на переконання господарського суду нарахування штрафних санкцій та відсотків річних можливо здійснювати на час прострочення виконання зобов`язання до моменту перебування Херсонської міської територіальної громади в тимчасовій окупації, адже перебування в тимчасовій окупації в силу об`єктивних та незалежних від сторін обставин позбавляє можливості виконання взятих на себе за умовами Договору обов`язків.

Приймаючи до уваги вищенаведене, здійснивши власний перерахунок, господарський суд ходить до висновку, що стягненню з ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" на користь ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" підлягає 32551,86 грн пені, 142463,20 грн штрафу, 35245,00 грн 21,5 % річних, нарахованих на суму 1424631,96 грн за період з 18.01.2022 р. по 28.02.2022 р., проте стягнення пені та штрафу у зазначеному розмірі унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Приймаючи до уваги те, що ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання, те, що сторонами у договорі за взаємною згодою передбачено 21,5% річних, замість 3% річних мінімально встановлених статтею 625 ЦК України, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд зменшує належну до стягнення суму пені до 15000,00 грн, а суму штрафу до 70000,00 грн.

Ознайомившись із змістом Закону України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ, господарським судом не встановлено правових підстав для звільнення ТОВ "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГТВ" від нарахованої ТОВ "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" неустойки, адже положення зазначеного закону стосуються наданого позичальнику кредиту (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), у той час як правовідносини між сторонами стосуються виконання умов договору поставки.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГУМОТЕХНІЧНИХ ВИРОБІВ" про стягнення 1669844,46 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕРСОНСЬКИЙ ЗАВОД ГУМОТЕХНІЧНИХ ВИРОБІВ" (73036, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 178 А, Код ЄДРПОУ 05516932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРПЛАСТХІМІ" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, Код ЄДРПОУ 40280588) 1424631/один мільйон чотириста двадцять чотири тисячі шістсот тридцять одну/грн 96 коп. основного боргу, 15000/п`ятнадцять тисяч/грн 00 коп. пені, 70000/сімдесят тисяч/грн 00 коп. штрафу, 35245/тридцять п`ять тисяч двісті сорок п`ять/грн 00 коп. 21,5 % річних та 24523/двадцять чотири тисячі п`ятсот двадцять три/грн 38 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 24 лютого 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут