Постанова

від 21.02.2023 по справі 922/3112/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 922/3112/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Жилка С. Е. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача - Єлісеєва М. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (колегія суддів: Гетьман Р. А. - головуючий, Дучал Н. М., Склярук О. І.) і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 (суддя Пономаренко Т. О.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"

про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (далі - ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко") про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу всіх споруд торговельного призначення та зобов`язання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договору оренди землі від 14.09.2004, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме щодо самовільного будівництва відповідачем двох нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:07:039:0008, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Стасової (теперішня назва - вул. Раєвської).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу всіх споруд торговельного призначення та зобов`язання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" з порушенням умов договору оренди землі від 14.09.2004 здійснило самочинне будівництво на орендованій земельній ділянці, і цей факт підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" істотних умов договору оренди землі щодо самовільного будівництва двох нежитлових будівель, а отже, і про наявність підстав для розірвання договору оренди землі. Разом з тим суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі з огляду на пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності.

2.3. Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова шляхом демонтажу усіх споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці, суд зазначив, що однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. При цьому господарський суд першої інстанції констатував, що відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, який не припинив дію, не визнаний недійсним та не розірваний. За таких обставин, за висновком суду, позовні вимоги Харківської міської ради в цій частині є необґрунтованими у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача.

2.4. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, то суд зазначив, що ця позовна вимога є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі. Встановивши відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки.

2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20 з підстав, які викладені в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

2.6. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції з інших мотивів, заначив, що при зверненні з позовними вимогами про розірвання договору на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов такого договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем. Однак, за висновком суду, позивач не довів, що йому було завдано шкоду внаслідок неотримання згоди на будівництво, а також не довів, що він не отримав того, що очікував від виконання договору. З огляду на це колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність істотного порушення умов договору оренди та правових підстав для дострокового розірвання такого договору в судовому порядку. З урахуванням наведеного, за висновком суду, у цьому випадку відсутні підстави для застосування інституту позовної давності. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив про те, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки до земель запасу та про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж незаконно побудованих на орендованій земельній ділянці торговельних павільйонів мають характер похідних вимог від вимоги про розірвання договору оренди землі, а тому відсутні правові підстави для задоволення цих позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 та рішенням Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20, до Верховного Суду звернулася Харківська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Харківська міська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Харківська міська рада, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України, які викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/624/16, від 12.04.2018 у справі № 926/2189/17, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19, від 11.04.2018 у справі № 910/9140/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/2791/13.

3.4. Крім того, на думку скаржника, в цьому випадку наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування положень статті 651 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18, від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18.

3.5. ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" у відзиві на касаційну скаргу Харківської міської ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" зазначає, що позивачем за негаторним позовом може бути власник, який є фактичним володільцем майна. Разом з тим знаходження спірної земельної ділянки у володінні відповідача виключає можливість пред`явлення позивачем негаторного позову.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 14.09.2004 між Харківською міською радою (орендодавець) та ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення XXІІ сесії Харківської міської ради ХХIV скликання від 23.06.2004 № 105/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Стасової (теперішня назва - вул. Раєвської).

4.2. Відповідно до пункту 2 договору оренди в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,9551 га, у тому числі інших угідь 0,9551 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури (пункт 3 договору оренди).

4.3. Пунктом 5 договору оренди передбачено нормативну грошову оцінку земельної ділянки:

- на період будівництва згідно з довідкою від 19.07.2004 № 1749/04 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 448 299,00 грн;

- на період експлуатації згідно з довідкою від 19.07.2004 № 1750/04 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 241 497,00 грн.

4.4. Пунктом 7 договору оренди передбачено особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме: у випадку нездачі об`єкта до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт, зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

4.5. Строк дії договору оренди визначено в пункті 8 цього договору, відповідно до якого договір укладено строком: на будівництво до 01.07.2006 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на експлуатацію до 01.07.2029. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.6. У пункті 9 договору оренди визначено, зокрема, розмір орендної плати за місяць за земельну ділянку, а саме: на період будівництва у 2004 році - 2 082,29 грн, у 2005 році - 2 776,39 грн, у 2006 році - 4 087,46 грн; на період експлуатації у 2006 році - 16 114,14 грн; з 2007 року - 23 353,83 грн.

4.7. Згідно з пунктом 15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва торговельного салону з продажу будівельних матеріалів (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та подальшої експлуатації.

4.8. У пункті 16 договору оренди передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

4.9. Пунктом 17 договору оренди встановлено умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

4.10. У пункті 19 договору оренди визначено інші умови передачі земельної ділянки в оренду: заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

4.11. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 договору оренди). Відповідно до пункту 26 договору оренди на орендованій земельній ділянці не встановлено обмежень (обтяжень) та немає інших прав третіх осіб. Згідно з пунктом 28 договору оренди орендодавець має право вимагати, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

4.12. Відповідно до пункту 30 договору оренди орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (підпункт "а"); за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, торговельні, культурно-побутові та інші будинки та споруди і закладати багаторічні насадження (підпункт "б").

4.13. Відповідно до пункту 31 договору оренди орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до договору (підпункт "д"). Пунктом 36 договору оренди визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

4.14. Пунктом 37 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється у разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) придбання орендарем земельної ділянки у власність; в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; г) ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

4.15. Згідно з пунктом 38 договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

4.16. Відповідно до пункту 39 договору оренди розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: несплата розміру орендної плати протягом більше ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

4.17. Договір оренди набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом (пункт 43 договору оренди).

4.18. Договір оренди зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 14.09.2004 № 66164/04.

4.19. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 14.09.2004 згідно з договором оренди землі від 14.09.2004 № 66164/04 орендарю передано земельну ділянку в оренду строком до 01.07.2029 площею 0,9551 га для будівництва торговельного салону з продажу будівельних матеріалів (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та подальшої експлуатації. Будівництво виконати до 01.07.2006.

4.20. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.04.2017 № 84516790 право власності на будь-які будівлі на земельній ділянці не зареєстровано.

4.21. В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація щодо об`єктів, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. О. Стасової (теперішня назва вул. Раєвської) (кадастровий номер 6310136600:07:039:0008).

4.22. Господарські суди зазначили, що під час проведення позапланової перевірки у травні 2017 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2017 № 417-А, встановлено факт самовільного будівництва двох нежитлових будівель, які цілком або частково розташовані на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Стасової (теперішня назва - вул. Раєвської) (кадастровий номер 6310136600:07:039:0008). ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.05.2017 № 417-Пр зі строком виконання до 26.08.2017.

4.23. Судами зазначено, що матеріали цієї справи містять акт обстеження земельної ділянки від 25.10.2017, складений головними спеціалістами сектору інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, яким за результатами проведеного на місцевості огляду встановлено невиконання обов`язкового для виконання припису щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.05.2017 № 417-Пр, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

4.24. За виявлене порушення містобудівного законодавства ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.10.2017 № 795/870-Пр строком виконання до 25.12.2017. Складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.10.2017 та постановою від 30.10.2017 № 32/3446/0/250-17-Л про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; визнано винним ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини 6 статті 2 та частини 9 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", накладено штраф у розмірі 50 520,00 грн.

4.25. Господарські суди також установили, що під час проведення позапланової перевірки виконання вимог припису щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.10.2017 № 795/870-Пр ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" не допущено посадових осіб Інспекції на об`єкт будівництва (акт від 11.01.2020 № 1280-А). За виявлене порушення містобудівного законодавства ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" притягнуто до відповідальності та надано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.01.2020 № 1280-Пр строком виконання до 24.01.2020.

4.26. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2020 № 225461141 на земельну ділянку площею 0,9551 га з кадастровим номером 6310136600:07:039:0008, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Стасової (теперішня назва вул. Раєвської), з 23.06.2014 зареєстровано право оренди за ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" на підставі договору оренди землі від 14.09.2004 № 66164/04.

4.27. Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 09.07.2020 №1024/0/250-20 повідомлено начальника відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про розгляд службової записки щодо надання інформації стосовно наявності дозвільних документів та проведення перевірок об`єктів будівництва на вул. О. Стасової (теперішня назва вул. Раєвської) у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:07:039:0008), з якого вбачається, що Інспекцією протягом 2017- 2020 років були проведені позапланові перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: "Об`єкт будівництва на вул. Раєвської у м. Харкові, кадастровий номер 6310136600:07:039:0008".

4.28. У результаті обстеження на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 0,9551 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Стасової (теперішня назва - вул. Раєвської), з кадастровим номером 6310136600:07:039:0008, використовується для експлуатації та обслуговування споруд та стоянки автомобілів (акт обстеження від 02.09.2020). У цьому акті також зазначено, що під час обстеження земельної ділянки здійснювалась фотозйомка; план-схема обстеження земельної ділянки додається.

4.29. Посилаючись на зазначені обставини, Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу всіх споруд торговельного призначення та зобов`язання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 у справі № 922/3112/20 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20.

Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 задоволено клопотання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3166/20. Зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3166/20.Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 20.12.2022.

У зв`язку з відключенням електроенергії у приміщенні суду 20.12.2022 розгляд справи № 922/3112/20 не відбувся, а тому ухвалою Верховного Суду від 20.12.2022 вирішено здійснити розгляд справи № 922/3112/20 за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у судовому засіданні 27.12.2022.

У подальшому ухвалами Верховного Суду від 27.12.2022 та від 12.01.2023 оголошувалася перерва у розгляді справи № 922/3112/20 за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.02.2023 № 29.3-02/265 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/3112/20 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.

5.2. З урахуванням зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020, а також наявності підстав для зміни складу суду справа № 922/3112/20 розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги Харківської міської ради до ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу всіх споруд торговельного призначення та зобов`язання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку.

5.5. Підставою позовних вимог, на думку Харківської міської ради, є порушення відповідачем умов договору оренди землі від 14.09.2004.

5.6. Верховний Суд зазначає, що провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3166/20.

5.7. У справі № 922/3166/20 Харківська міська рада звернулася до ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про розірвання договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці, зобов`язання ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

5.8. Позовні вимоги у справі № 922/3166/20 були обґрунтовані тим, що земельна ділянка використовується відповідачем з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки ним здійснено самовільне будівництво торговельних павільйонів, які цілком або частково розташовані на орендованій ним у позивача земельній ділянці, чим порушено положення статей 1, 13, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та умови договору оренди. Наведене, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди та демонтажу таких споруд.

5.9. Верховний Суд зазначає, що з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, справа № 922/3166/20 є подібною зі справою № 922/3112/20, що розглядається, а тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/3166/20.

5.10. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.11. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.12. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

5.13. За приписами частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

5.14. Правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України "Про оренду землі". Так, згідно з частиною 1 цієї статті на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.15. Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).

При цьому за змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, поряд із істотним порушенням договору другою стороною, підстави розірвання договору можуть бути передбачені у договорі та законі.

5.16. Крім того, Верховний Суд зазначає, що самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі №1512/3707/12).

5.17. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради у цій справі № 922/3112/20, виходив із того, що ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" з порушенням умов договору оренди землі від 14.09.2004 здійснило самочинне будівництво на орендованій земельній ділянці, і цей факт підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" істотних умов договору оренди землі щодо самовільного будівництва двох нежитлових будівель, а отже, і про наявність підстав для розірвання договору оренди землі. Разом з тим суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі з огляду на пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності. Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова шляхом демонтажу усіх споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці, суд зазначив, що однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. При цьому господарський суд першої інстанції констатував, що відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, який не припинив дію, не визнаний недійсним та не розірваний. За таких обставин, за висновком суду, позовні вимоги Харківської міської ради в цій частині є необґрунтованими у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку до земель запасу міста з приведенням її у придатний для подальшого використання стан, то суд зазначив, що ця позовна вимога є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі. Встановивши відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позовної вимоги про повернення земельної ділянки.

5.18. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції з інших мотивів, заначив, що при зверненні з позовними вимогами про розірвання договору на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов такого договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем. Однак, за висновком суду, позивач не довів, що йому було завдано шкоду внаслідок неотримання згоди на будівництво, а також не довів, що він не отримав того, що очікував від виконання договору. З огляду на це колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність істотного порушення умов договору оренди та правових підстав для дострокового розірвання такого договору в судовому порядку. З урахуванням наведеного, за висновком суду, у цьому випадку відсутні підстави для застосування інституту позовної давності. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив про те, що позовні вимоги про повернення земельної ділянки до земель запасу та про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж незаконно побудованих на орендованій земельній ділянці торговельних павільйонів мають характер похідних вимог від вимоги про розірвання договору оренди землі, а тому відсутні правові підстави для задоволення цих позовних вимог.

5.19. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, до Верховного Суду звернулася Харківська міська рада з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20. У касаційні скарзі Харківська міська рада зазначає, зокрема, про неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.11.2019 у справі № 924/624/16, від 12.04.2018 у справі № 926/2189/17, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19, від 11.04.2018 у справі № 910/9140/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/2791/13.

5.20. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, вважає обґрунтованим посилання Харківської міської ради на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.04.2020 (скаржник помилково зазначає дату постанови 03.06.2020) у справі № 916/2791/13, та не враховані господарськими судами попередніх інстанцій:

"6.18. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

6.19. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

…6.21. Щодо змісту прав орендаря земельної ділянки, то приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

6.22. Зазначене відповідає частині першій статті 628 ЦК України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Кодексу)".

5.21. Верховний Суд також вважає обґрунтованим посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.04.2018 у справі № 910/9140/17, та не враховані господарськими судами попередніх інстанцій:

"Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір оренди, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору".

5.22. Колегія суддів зазначає, що встановлені обставини у цій справи свідчать, що сторони договору оренди землі в пунктах 38, 39 домовилися про те, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: несплата розміру орендної плати протягом більше ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

5.23. Суди також установили, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва торговельного салону з продажу будівельних матеріалів (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації) та подальшої експлуатації. Пунктом 17 договору оренди встановлено умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Крім того, пунктом 7 договору оренди передбачено особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, а саме: у випадку нездачі об`єкта до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

5.24. Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд, зосередившись на дослідженні обставин щодо наявності чи відсутності критерію істотності порушення умов договору оренди землі у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, здійснив апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції без урахування предмета і підстав заявленого позову, оскільки Харківська міська рада, звертаючись із позовом в цій справі, посилалася на наявність підстав для розірвання договору оренди землі, що передбачені пунктами 7, 17 цього договору.

5.25. Крім того, місцевий господарський суд, дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання договору оренди землі з огляду на пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності, не з`ясував суттєвих фактичних обставин цієї справи, а саме суд не встановив, чи втратили об`єкти, які збудовані відповідачем, статус самочинно збудованих, оскільки такі встановлені обставини вплинуть на висновок щодо наявності або відсутності підстав для застосування строків позовної давності.

5.26. Водночас Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/624/16, від 12.04.2018 у справі № 926/2189/17, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19, оскільки висновки, викладені у цих постановах, стосуються застосування статті 391 Цивільного кодексу України та визначення правових підстав для звернення з негаторним позовом.

5.27. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/3166/20 зазначила, що позов про розірвання договору оренди земельної ділянки належить до зобов`язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини. Також, за висновком Великої Палати Верховного Суду, вимога позивача про повернення земельної ділянки до земель запасу є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Аналогічно як і вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на вказаній земельній ділянці, є похідною від двох перших.

5.28. Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку. За пунктом "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення. Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці. Вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруд торговельного призначення, які розташовані на цій земельній ділянці, по-перше, відповідає змісту статті 152 Земельного кодексу України та умовам договору оренди, по-друге, означає приведення орендарем земельної ділянки у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням.

5.29. При цьому колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/3166/20 зазначила, що помилкове посилання позивача у позовній заяві на статтю 391 Цивільного кодексу України як правову підставу для таких вимог не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

5.30. Крім того, необґрунтованими є доводи скаржника про те, що в цьому випадку наявні підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18, від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18 з огляду на таке.

5.31. Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

5.32. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13.

5.33. Однак скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від наведених висновків, не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення). Тому посилання скаржника на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки скаржник в касаційній скарзі не зазначає вагомих мотивів такого відступлення.

5.34. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.35. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.36. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.37. У урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень зазначених висновків є частково обґрунтованими.

5.38. З огляду на наведене Верховний Суд зазначає, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог з урахування предмета і підстав заявленого позову, а також з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/3166/20, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі, та встановити наявність або відсутність підстав для розірвання договору оренди землі.

5.39. З огляду на викладене та оскільки Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, місцевому господарському суду під час нового розгляду справи необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник, та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.40. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Харківської міської ради належить задовольнити частково, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.3. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.4. Пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, чи встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм права, а справу № 922/3112/20 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2020 у справі № 922/3112/20 скасувати, справу № 922/3112/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. Г. Суховий

Ю. Я. Чумак