Постанова

від 22.02.2023 по справі 357/9054/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 357/9054/18

провадження № 61-4500св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною, на ухвалу Київського апеляційного суду від

07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Слобода») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. (державний реєстратор) про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

Позов мотивовано тим, що відповідно до Договору оренди землі № б/н від

17 червня 2013 року у ТОВ «Олійникова Слобода» в оренді перебувала належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років. Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на неї проведена згідно із рішенням від 12 вересня 2013 року за індексним номером 5817847.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Олійникова Слобода» стало відомо, що орендована нею у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про що укладений Договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, право оренди за якими зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134216 від 15 березня 2018 року.

Вважає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать частині першій статті 792 ЦК України, п. «б» частини першої статті 95 ЗК України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08 жовтня 1998 року та умовам Договору оренди землі № б/н від 17 червня 2013 року, у зв`язку із чим на підставі частини першої статті 215 ЦК України Договір оренди землі № б/н від

05 березня 2018 року має бути визнаними недійсними.

Вказане рішення державного реєстратора відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року та у зв`язку із порушенням статей 10, 19, 24 цього Закону має бути скасоване.

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Олійникова Слобода» просило:

визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018;

скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134216 від 15 березня 2018 року та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:03:002:0018, яке виникло на підставі Договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин»;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено в тому числі, що державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку було скасовано наказом Міністерства юстиції №727/5 від 15 березня 2018 року за скаргою ОСОБА_1 та інших орендодавців товариства, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача права оренди земельної ділянки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 рокузупинено провадження у справі до ухвалення Верховним Судом рішення у справі

№ 357/9440/20.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що за нормою п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України

№ 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи (10 лютого

2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2462/18).

Як повідомляло ТОВ «Олійникова Слобода», наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року оскаржується ним у судовому порядку у межах справи № 357/9440/20. У вказаній справі на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції було відсутнє судове рішення, яке набрало би законної сили, у зв`язку з чим товариство зверталося до суду з клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, проте суд у порушення приписів п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України залишив це клопотання без задоволення.

Після відкриття апеляційного провадження у цій справі 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову у справі № 357/9440/20, якою визнав незаконним і скасував наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від

15 березня 2018 року, копія якої була надана позивачем у матеріали цієї справи разом з відповідним клопотанням 07 вересня 2021 року. Водночас, представник Відповідача-1 надала до суду апеляційної інстанції копію ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 357/9440/20, якою було відкрито касаційне провадження на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня

2021 року у справі № 357/9440/20 та зупинено її дію до закінчення касаційного провадження.

Вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України

№ 727/5 від 15 березня 2018 року, яким, зокрема, скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, впливає на встановлення судом у цій справі факту набуття товариством цього права, має істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі. Обставини щодо законності цього наказу впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі і не можуть бути з`ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору, що свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до закінчення Верховним Судом касаційного провадження у справі № 357/9440/20.

Враховуючи об`єктивну неможливість розгляду цієї справи без вирішення справи № 357/9440/20, яка перебуває на розгляді Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження до завершення розгляду вказаної справи Верховним Судом.

Аргументи учасників справи

У травня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокатом Марценюк Л. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, стягнути з ТОВ «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі

№ 357/10397/19 висловив позицію щодо неправомірності зупинення апеляційним судом провадження в аналогічних правовідносинах.

Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, частину третю статті 210 ЦПК України щодо підстав зупинення провадження на стадії розгляду справи. Нормативно правовою підставою для зупинення провадження суд апеляційної інстанції вказав пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Однак, на момент постановлення оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для зупинення провадження у справі на цій підставі, оскільки зупинення провадження на стадії апеляційного розгляду справи можливе лише з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 251 ЦПК України.

Окрім того, апеляційний суд порушив пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України. У своєму клопотанні позивач визнав, що наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року не є предметом судового розгляду по даній справі, тобто докази, які надані суду по даній справі, дають об`єктивну можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На момент розгляду справи у позивача відсутній діючий договір, припинено речове право, тобто відсутній предмет спору, а тому оспорювання наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року жодним чином не впливає на предмет судового розгляду по даній справі.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий ті ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та не врахував, що позивач самостійно обирає спосіб захисту цивільного права, та відповідно до вимог частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій.

Про існування наказу міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року позивачу було достеменно відомо ще у 2018 році.

Судом апеляційної інстанції порушено частину шосту статті 367 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції оцінив докази у справі, одним із яких був наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року. У той же час, позивач у клопотанні посилається на те, що, якщо указаний наказ буде скасовано при розгляді справи № 357/9440/20, то це вплине на рішення у цій справі. Однак, якщо припустити таке, то це відмінна обставина справи, яка не була предметом дослідження у суді першої інстанції, такий доказ не був предметом дослідження у суді першої інстанції, його не існувало і не існує.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що в касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року.

26 січня 2023 року справа передана судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 371 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE,

№ 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі

№ 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. У справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження

№ 61-5752сво21) вказано, що:

«метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Апеляційний суд у даній справі на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від

15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв. За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням наведеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 357/9123/18 (провадження № 61-4806св21), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку - про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував, що при вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.Тому зупинивши провадження у справі апеляційний суд порушив принцип ефективності судового процесу, направлений на недопущення порушення розумних строків розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі

№ 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 рокускасувати.

Справу № 357/9054/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук