Рішення

від 14.02.2023 по справі 296/7762/22

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/7762/22

2/296/759/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

при секретарі судових засідань Алексеєнко В.В.,

за участі : представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирської міської об`єднаної територіальної громади про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Житомирської міської об`єднаної територіальної громади про встановлення факту постійного проживання її та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що 28.06.1969 року зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 помер. На день його смерті відкрилась спадщина за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що метою позову є доведення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого вчинення передбачених законом дій для прийняття спадщини в порядку що передбачений положеннями ЦК України, оскільки ОСОБА_2 разом із своїм покійним чоловіком вирішили проживати за адресою її реєстрації - АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці які б могли прийняти спадщину після смерті чоловіка відсутні.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.11.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.01.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених в ньому.

27.01.2023 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи у відсутність представника міської ради (а.с. 26-27).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.06.1969 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Відповідно до копії договору дарування частини будинку від 13.06.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Рогальською Р.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1622 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить в рівних частках 45/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 7-8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Після смерті чоловіка ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 05.11.2022 року № 1084/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с. 15).

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З копії довідки Приватного підприємства «Керуюча компанія «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 9 Сервіс» від 31.10.2022 року № 879 вбачається що чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с. 10).

Згідно із ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в помешканні, за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання позивача зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 60, 61, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, керуючись ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Житомирської міської об`єднаної територіальної громади про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Житомирська міська об`єднана територіальна громада: 10014, м.Житомир, майдна ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 35688802.

Головуючий суддя Ю. І. Драч