Рішення

від 18.08.2010 по справі 47/205-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2010 р.                                                            Справа № 47/205-10

вх. № 6847/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 21.07.10 р.;

 відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 20.07.10 р.;

розглянувши справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків  

до  фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків  

про стягнення 21497,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача –фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 основної заборгованості у розмірі 19 200,00 грн. та пеню у розмірі 2 297,68 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки товару  від 08.10.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 214,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнає  в повному обсязі проти існування заборгованості перед позивачем не заперечує, про що надав заяву (17073), яка долучена судом до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару - (далі за текстом - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов зазначеного Договору позивач взяв на себе зобов'язання, виготовляти та поставляти покупцю (відповідачу) та передавати в його власність пальто жіноче, згідно заздалегідь обраних ескізів (товар), а Відповідач - зобов"язався прийняти та оплатити товар.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1.2. договору - загальна вартість товару, що буде поставлятися за цим договором складає 19200 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору, а саме відповідно до акту прийому - передачі від 14.10.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 19 200,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору - відповідач зобов"язаний прийняти та оплатити товар від позивача і здійснити за нього оплату в строки й порядку, пердбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.1. відповідач здійснює оплату вартості товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Відповідач отримав товар, але вартість його у встановлений договором строк не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19 200,00 грн.

гідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, а також те, що позивач проти позову не заперечує, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 19 200,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 297,68 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 5.4. Договору - у випадку прострочення оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування пені, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 214,97 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

   Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611,625,626, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити  повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (61068, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 19200 грн., пеню в розмірі 2297, 68 грн., державне мито у розмірі 214,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

Справа №47/205-10

                Повний текст рішення підписано 20 серпня 2010 року.