Постанова

від 21.02.2023 по справі 640/15064/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15064/21 Головуючий у 1 інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (далі - ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року №00382650704, №00382670704.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 19 травня 2021 року №00382650704, №00382670704.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що контролюючим органом встановлено відсутність товару по ланцюгу постачання, а саме контрагенти по ланцюгу постачання здійснювали придбання товару, відмінного від того, що був реалізований на адресу позивача. Також, апелянт вказує про те, що, згідно баз даних ДПС, Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, ТОВ «Колосс Груп» з моменту своєї державної реєстрації не мало жодних взаємовідносин з постачальником ТОВ «Компанія Телфорд Лоджісгік», що, в свою чергу, унеможливлює підтвердження наданих послуг перевезення автомобільним транспортом. Крім того, апелянт стверджує про відсутність у контрагентів позивача достатнього обсягу трудових ресурсів, матеріально-технічних ресурсів, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, не підтвердження фактів придбання контрагентами позивача товарів, які в подальшому були реалізовані ТОВ «Нью Ворл Грейн Юкрейн», об`єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ними товарів, обсяг яких вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів та вказують, також, на те, що позивач не керувався належною обачністю при виборі контрагентів.

23 січня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі направлення від 13 березня 2021 року №5800/26-15-07-04-02 та наказу від 29 березня 2021 року №2602-п, виданого на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і наказу ДПС України від 07 серпня 2020 року №404 із змінами, внесеними наказом ДПС України від 19 березня 2021 року №347 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 року в порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 17 грудня 2019 року №407/26-15-05-04-01/30577181, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №0001050504, №0001070504, скасовані рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 17 березня 2020 року №9622/6/99-00-08-05-01-06.

За результатами проведеної перевірки складено відповідний Акт перевірки від 20 квітня 2021 року №32191/26-15-07-04-02/30577181, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2019 року на 1 926 928,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядом 21 декларації з ПДВ) за вересень 2019 року на суму 2 099 848,00 грн.

Вказані висновки Акта перевірки ґрунтуються на тому, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, у т.ч. бюджетного відшкодування за вересень 2019 року.

Згідно даних додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (вх. Від 21 жовтня 2019 року №9245460710) до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України» відобразило суму від`ємного значення за вересень 2019 року в розмірі 8 413 373,00 грн. Дана сума від`ємного значення складається в т.ч. з суми податкового кредиту, сформованого по взаємовідносинам з постачальником ПП «Лани України» (код ЄДРПОУ 39673538) за серпень 2019 року в розмірі 200 162,78 грн., вересень 2019 року в розмірі 1 726 764,77 грн.

Відповідно до даних додатку 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» (вх. Від 21 жовтня 2019 року №9245460676) до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» в таблиці 1 відобразило суму від`ємного значення за вересень 2019 року у розмірі 15 671 986,00 грн. Дана сума від`ємного значення складається в т.ч. з суми податкового кредиту сформованого по взаємовідносинам з постачальником ПП «Лани України» (код ЄДРПОУ 39673538) за вересень 2019 року в розмірі 406 307,85 грн. та з постачальником ТОВ «Колосс Груп» (код ЄДРПОУ 40573529) за вересень 2019 року в розмірі 1 693 539,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року №00382650704, №00382670704.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Нормами пункту 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписи п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 року, за результатами якої, складено Акт від 20 квітня 2021 року №32191/26-15-07-04-02/30577181 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 78-104).

Згідно висновків Акту перевірки, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2019 року на 1 926 928,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядом 21 декларації з ПДВ) за вересень 2019 року на суму 2 099 848,00 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року №00382650704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за вересень 2019 року на суму 1 926 928,00 грн., а також, податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року №00382670704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 2 099 848,00 грн. (Т. 1 а.с. 72-77).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту ПДВ, у зв`язку, як вказує податковий орган, непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: 1) ТОВ «Колосс Груп» (код ЄДРПОУ 40573529) за вересень 2019 року на суму ПДВ 1 693 539 грн.; 2) ПП «Лани України» (код ЄДРПОУ 39673538) за вересень 2019 року на суму ПДВ 2 333 237 грн.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (покупець) та ТОВ «Колосс Груп» (постачальник) укладено Договори поставок №ПП19/049ОК від 28 серпня 2019 року, №АА19/050ОК від 28 серпня 2019 року, №ПП19/053ОК від 03 вересня 2019 року, №ПФ19/059ОК від 07 вересня 2019 року, згідно яких, постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 2-го та/або 3-го та/або 4-го класу, походження - Україна, врожаю 2019 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій, згідно вказаних договорів, ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» надано контролюючому органу копії договорів поставки, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, картки аналізу якості, докази оплати товару з ПДВ.

Умовами вказаних договорів передбачено, якщо продавець не є безпосереднім виробником товару (пшениці), то додатково має надати лист, що підтверджує придбання даного товару (пшениці) у виробника.

Так, в ході проведення перевірки Товариством надано листи та копії первинних документів від ТОВ «Колосс Груп», що підтверджують придбання товару у виробників, а саме: листи від 31 серпня 2019 року (176,96 тон), від 04 вересня 2019 року (440,96 тон), від 31 серпня 2019 року (406,92 тон), від 06 вересня 2019 року (620,78 тон), від 14 вересня 2019 року (935,34 тон), від 04 вересня 2019 року (27,6 тон).

Згідно вказаних листів, ТОВ «Колосс Груп» повідомляє про те, що поставлена пшениця безпосередньо придбана у сільгоспвиробника ТОВ «Київ-Агро» та ТОВ «ФГ» ГАЛ-СОЛЮШНЗ» та вказано реквізити договорів, на підставі яких здійснено придбання пшениці.

ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» було здійснено оплату на рахунки ТОВ «Колосс груп» за вказаними договорами, що підтверджується банківськими виписками по рахунках. Вказана оплата була досліджена контролюючим органом в ході перевірки та викладена в акті перевірки, а також сторонами не заперечується.

Також, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (покупцець) та ПП «Лани України» (продавець) укладено Договори купівлі-продажу №ПФ19/060МГ від 05 вересня 2019 року, №ПФ19/064МГ від 19 вересня 2019 року, №ПФ19/061МГ від 16 вересня 2019 року, №ПФ19/058МГ від 05 вересня 2019 року, №ПФ19/044МГ/2 від 28 серпня 2019 року, №ПФ19/044МГ/1 від 28 серпня 2019 року, №ПП19/065МГ від 22 вересня 2019 року, №ПП19/034МГ від 31 серпня 2019 року, умовами яких передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 2-го та/або 3-го та/або 4-го класу, походження - Україна, врожаю 2019 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій, згідно вказаних договорів, ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» надано контролюючому органу копії договорів, видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні та первинні документи, які підтверджують придбання даного товару у виробника.

Умовами договорів, вказаних вище, передбачалось, якщо продавець не є безпосереднім виробником товару (пшениці), то додатково має надати лист, що підтверджує придбання даного товару (пшениці).

Так, позивачем також надано копії листів ПП «Лани України» №50/2 від 10 вересня 2019 року (349,30 тон), №48 від 10 вересня 2019 року (349,30 тон), №50/4 від 10 вересня 2019 року (206,70 тон), №50/, від 10 вересня 2019 року (890,60 тон), №50 від 10 вересня 2019 року (94,280 тон), №50/1 від 10 вересня 2019 року (31,120 тон), №50 від 10 вересня 2019 року (94,280 тон), №51 від 19 вересня 2019 року (385,100 тон), №55 від 20 вересня 2019 року (304,780 тон), №56 від 22 вересня 2019 року (193,660 тон) на підтвердження джерела походження товару. Згідно вказаних листів ПП «Лани України» повідомляє про те, що поставлена пшениця безпосередньо придбана у виробника ТОВ «Київ-Агро» та вказано реквізити договорів, на підставі яких здійснено придбання пшениці.

Із матеріалів справи вбачається, що всі фінансово-господарські зобов`язання позивача по господарським відносинам з ТОВ «Колосс Груп» та ПП «Лани України» відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

На момент здійснення спірних господарських операцій вказані вище контрагенти позивача були зареєстровані, як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Слід зазначити, що надані документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в періоді, який перевірявся, між позивачем та його контрагентами. Досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Крім того, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Колосс Груп» підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва від 24 січня 2020 року в справі № 910/16678/19, від 17 лютого 2020 року у справі №910/16764/19, від 27 лютого 2020 року в справі №910/16682/19, від 23 червня 2020 року в справі №910/2829/20, в межах розгляду яких суд досліджував факт виконання зобов`язань між позивачем та контрагентом ТОВ «Колосс Груп» в межах договорів: від 07 вересня 2019 року №ПФ/19/059ОК; від 28 серпня 2019 року №ПП19/050ОК; від 28 серпня 2019 року №ПП19/050ОК; від 28 серпня 2019 року №ПП19/049ОК; від 03 вересня 2019 року №ПП19/053ОК.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено: факт поставки товару від контрагента позивачеві в обсязі та якості, передбачених договорами купівлі-продажу; виконання контрагентом інших зобов`язань, передбачених договорами купівлі- продажу; факт належного складення та реєстрації Контрагентом податкових накладних.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Водночас, як вбачається з висновків Акту, які також відображенні, як доводи апеляційної скарги, висновки контролюючого органу стосовно нереальності господарських операцій позивача із даними контрагентами ґрунтуються на тому, що придбання пшениці контрагентами у виробників не підтверджено документами по ланцюгу постачання.

При цьому, податковий орган неодноразово посилається на нібито неподання контрагентами та/або їх постачальниками податкової звітності, зокрема, відомостей про наявність земельних ділянок, звітів за формою № 1-ДФ тощо.

Разом з тим, доводи апелянта про відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №640/14930/20.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Щодо посилання апелянта на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача - ТОВ «Колосс Груп» та ПП «Лани України» по ланцюгах постачання, слід зазначити наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №640/14930/20 наголосив, що податкова інформація та акти перевірки не є належними доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, є недостатніми для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Отже, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №600/1083/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Разом з цим, доказів щодо проведення будь-якої перевірки ТОВ «Колосс Груп» та ПП «Лани України» (зустрічної звірки, виїзної перевірки, тощо), які б підтверджували належним чином доводи суб`єкта владних повноважень, контролюючим органом не надано.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 816/5038/13-а, від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18.

Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Разом з тим, податковим органом не було наведено доводів та не надано доказів томго, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується необхідними первинними документами, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19 травня 2021 року №00382650704, №00382670704.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 27.02.2023 р.