Постанова

від 21.02.2023 по справі 826/17777/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17777/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛРП Україна» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просив, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018 №00007871402 та №00007851402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, позов було задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 07.04.2021, з урахуванням ухвали від 19.04.2021 про виправлення описки, касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач мав віднести втрати від курсових різниць у сумі 8787582,00 грн у збільшення іншого додаткового капіталу, а доходи від курсових різниць в сумі 2590740,87 грн у зменшення іншого додаткового капіталу, натомість порушення вимог П(С)БО 21 призвело до заниження податку на прибуток за 2017 рік та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування вказаним податком за відповідний період.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що позикодавець не є та не був дочірнім, асоційованим, спільним підприємством або іншим підрозділом ТОВ «ЛРП Україна», відтак контролюючий орган безпідставно застосував п.9 П(С)БО 21 для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛРП Україна» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 17.04.2018 № 229/26-15-14-02-04/35211114 (а.с.19-51 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся, на загальну суму 680826,00 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 3129,00 грн та за 2017 рік у сумі 677697,00 грн, завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 5005219,00 грн;

- п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого порушено дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість.

25 квітня 2018 року позивачем були подано заперечення на вказаний акт перевірки, у відповідь на які листом від 07.05.2018 №20948/10/26-15-14-02-04 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що беручи до уваги додаткову інформацію, яка не була врахована під час перевірки, з метою повного з`ясування обставин справи та винесення об`єктивного висновку, буде призначено позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження з 01.06.2018 (а.с.52-58 т.1).

В період з 01.06.2018 по 07.06.2018 ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 14.06.2018 №387/26-15-14-02-04/35211114 (а.с.59-74 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 214.492,00 грн за 2017 рік та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 5005219,00 грн;

- п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого порушено дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість.

Наведені висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що ТОВ «ЛРП Україна» (позичальник) укладено договір позики від 02.06.2008 №3 з нерезидентом - юридичною особою «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» (Лондон) (позикодавець), предметом договору є надання позичальнику позики, що становить 10.000.000,00 доларів США, з відсотковою ставкою у розмірі 11% річних. Термін погашення позики - 30.06.2018. В ході аналізу оборотно-сальдових відомостей з бухгалтерського рахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» встановлено, що підприємством за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 кредиторська заборгованість за кредитом не погашалась грошовими коштами. Відповідно до оборотно-сальдових відомостей бухгалтерського рахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" встановлено, що підприємством за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 заборгованість у сумі 7613482,63 грн (271.258,85 доларів США) за відсотками на суму кредиту не погашалась грошовими коштами. Згідно з договором від 18.05.2017 про внесення змін до договору позики від 02.06.2008, заборгованість зі сплати частини позики, належної до сплати позичальником відповідно до договору у розмірі 200000,00 доларів США списується з 31.05.2017 та не підлягає сплаті позичальником. Відповідно до бухгалтерського рахунку 945 «втрати від операційної курсової різниці» встановлено суму нарахованих курсових різниць, що склала в 2015 році - 5538848,00 грн, в 2016 році - 2519145,00 грн, в 2017 році - 568253,00 грн. Відповідно до бухгалтерського рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» встановлено суму нарахованих курсових різниць, що склала в 2015 році - 1265516,00 грн, в 2016 році - 756972,00 грн, в 2017 році - 568253,00 грн.

За наслідками розгляду поданих позивачем заперечень на вказаний акт перевірки, листом ГУ ДФС у м.Києві від 27.06.2018 №30155/10/26-15-14-02-04 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення (а.с.75-82 т.1).

На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 03.07.2018:

- №00007871402 (а.с.83-82 т.1), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток к розмірі 5005219,00 грн;

- №00007851402 (а.с.85-86 т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за податковими зобов`язаннями у розмірі 214492,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 53623,00 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 31.08.2018 №28248/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.87-94 т.1).

Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про безпідставність застосування контролюючим органом приписів п.9 П(С)БО 21, що свідчить про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

У відповідності до п.29 П(С)БО 16 до складу інших витрат включаються, зокрема, втрати від неопераційних курсових різниць.

Відповідно до п.8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

За приписами п.9 П(С)БО 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (позичальник) та компанією «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» (позикодавець) укладено договір позики від 02.06.2008 №3 (а.с.95-103 т.1), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі та в порядку, що визначені цим договором, а позичальник приймає на себе зобов`язання повернути суму позики і сплатити відсотки за користування у порядку та терміни установлені цим договором (пункт 2.1); загальний обсяг позики у формі лінії позики складає 10000000,00 доларів США. В межах загального обсягу позичальник може отримувати грошові кошти частинами протягом всього терміну надання позики. Розмір та строк кожного траншу визначається позичальником самостійно (пункт 3.1); відсотки по наданій позиці складають 11% відсотків річних і нараховуються тільки простим засобом, тобто на суму фактичної заборгованості. При нарахуванні відсотків враховується день видачі та не враховується день погашення позики (пункт 6.1); термін погашення позики - 30 червня 2018 року (пункт 7.1).

14 березня 2016 року між ТОВ «ЛРП Україна» та компанією «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 (а.с.104-106 т.1) до вказаного договору позики від 02.06.2008 №3, відповідно до якого з 01.04.2016 пункт 6.1 читати у наступній редакції: «відсотки по наданій відповідно до цього договору позиці складають 4% річних і нараховуються тільки простим засобом, тобто на суму фактичної заборгованості. При нарахуванні відсотків враховується день видачі та не враховується день погашення позики.».

У подальшому між ТОВ «ЛРП Україна» та компаніює «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» укладено договір від 18.05.2017 про внесення змін та доповнень №2 (а.с.107-109 т.1) до договору позики від 02.06.2008 №3, відповідно до якого заборгованість зі сплати частини позики, належної до сплати позичальником відповідно до договору, у розмірі 200000,00 доларів США списується з 31.05.2017 та не підлягає сплаті позичальником позикодавцю. У зв`язку з цим розмір позики, який підлягає поверненню позичальником позикодавцю після списання частини позики, становить 100000,00 доларів США.

Погашення позики у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 не проводилось.

Поряд із цим, позивач надав докази щодо погашення позики у строк, визначений первинним договором, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті 25.05.2018 №2405/1, призначення платежу: «погашення коштів за договором позики від 02.06.2008 №3» здійснено переказ грошових коштів у розмірі 100000,00 доларів США на користь позикодавця - компанія «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед»; платіжним дорученням в іноземній валюті від 18.06.2018 №1806/1, призначення платежу: «виплата відсотків відповідно до договору позики від 02.06.2008 №3» здійснено переказ грошових коштів у розмірі 272858,84 доларів США на користь позикодавця - компанія «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» (а.с.114-115 т.1).

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства базуються на необхідності застосування до правовідносин, що виникли з умов договору позики від 02.06.2008 №3 зі змінами положень п.9 П(С)БО 21.

Колегія суддів враховує, що відповідно до умов договору позики від 02.06.2008 №3 датою погашення позики визначено 30.06.2018, тобто в період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за який проводилась перевірка позивача, строк для повернення позики не настав, а тому відсутні підстави вважати, що погашення зобов`язань за вказаним договором не планувалось відповідачем чи не було ймовірним в найближчій перспективі, беручи до уваги, що у 2018 році позивачем проводились відповідні платежі з метою повернення позики та сплати відсотків за користування грошовими коштами на умовах договору позики від 02.06.2008 №3.

Наведені обставини спростовують твердження відповідача щодо можливості застосування до відносин, що виникли за договором позики від 02.06.2008 №3, положень п.9 П(С)БО 21, оскільки відповідачем не доведено наявності обґрунтованих підстав вважати, що погашення дебіторської заборгованості за вказаним договором позики не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі.

Крім того, можливість застосування п.9 П(С)БО 21 до спірних правовідносин безпосередньо залежить від характеру і ступеня пов`язаності між собою відповідних господарських одиниць.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 21 господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Відповідно до п.4 П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін» асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив, і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Згідно з п.3 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3) участь у прийнятті рішень;

4) взаємообмін управлінським персоналом;

5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Відповідно до статті 126 Господарського кодексу України асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб`єктів господарювання - юридичних осіб, пов`язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Відтак для застосування п.9 П(С)БО 21 необхідно, щоб особа, на користь якої має повертатись заборгованість, мала статус філії чи іншого структурного підрозділу боржника, або статус асоційованого, спільного підприємства з боржником, тобто позикодавець має бути підпорядкованим боржнику або боржник повинен мати суттєвий вплив на нерезидента-позикодавця.

Натомість, акт перевірки позивача не містить будь-якої інформації, що контролюючим органом було встановлено пов`язаність між позивачем та компанією «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед», зокрема, що остання є господарською одиницею за межами України, а лише встановлено, що вказана компанія є нерезидентом.

З наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ щодо позивача вбачається, що засновником ТОВ «ЛРП Україна» є компанія «Ландон Енд Ріджінал Пропертіс Лімітед» (а.с.155-161 т.2).

Натомість, будь-якої інформації, що компанія «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» є дочірнім, асоційованим, спільним підприємство, філією, представництвом або іншим підрозділом ТОВ «ЛРП Україна» матеріали справи не містять.

Подані відповідачем підтвердження відомостей про компанії «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» та «Ландон Енд Ріджінал Пропертіс Лімітед», відповідно до яких основним акціонером обох компаній є компанія «LONDON®IONAL GROUP HOLDINGS LIMITED» (а.с.169-170 т.2) також не підтверджує, що ТОВ «ЛРП Україна» має суттєвий вплив на компанію «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед», тобто може брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики вказаної компанії.

Всупереч ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних доказів, що ТОВ «ЛРП Україна» володіє двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства компанії «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед», здійснює представництво у раді директорів, бере участь у прийнятті рішень, здійснює взаємообмін управлінським персоналом чи забезпечує її необхідною техніко-економічною інформацією.

Матеріали справи також не містять інформації, що ТОВ «ЛРП Україна» та компанія «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» пов`язані між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні, в тому числі, що між підприємствами наявні відносини контролю-підпорядкування.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що компанія «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» є господарською одиницею за межами України по відношенню до ТОВ «ЛРП Україна», внаслідок чого відсутні підстави для застосування до вказаних взаємовідносин положень п.9 П(С)БО 21 та відображення в іншому сукупному доході позивача курсової різниці, яка виникла щодо дебіторської заборгованості по взаємовідносинам за договором позики від 02.06.2008 №3, укладеним між позивачем та компанією «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед».

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу про наявність підстав для застосування положень п.9 П(С)БО 21 в частині віднесення курсової різниці, яка виникла щодо дебіторської заборгованості за договором позики від 02.06.2008 №3 до складу іншого додаткового капіталу та відображення її в іншому сукупному доході, оскільки компанія «Лондон енд Ріджинал Груп Файненс Лімітед» (позикодавець) не є господарською одиницею за межами України по відношенню до позивача, а строк повернення позики в період, за який проводилась перевірка, ще не настав, тому висновки акту перевірки є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення - протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 27 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма